Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №638/13653/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 р.Справа № 638/13653/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Харкова від 07.07.2026 (головуючий суддя І інстанції: Щепіхіна В.В.) у справі №638/13653/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 05.06.2026 №R551818 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП;

справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 25.06.2026 позов залишено без руху.

Підставою залишення позовної заяви без руху зазначено порушення позивачем вимог ч.5 ст.160 КАС України, а саме не зазначення у позовній заяві: відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача; відомостей про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових чи електронних доказів, копії яких додано до заяви; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Окрім того, в якості підстави для залишення позовної заяви без руху зазначено, що в порушення ч.1 ст.42 КАС України, ч.1 ст.46 КАС України, у позовній заяві вказано, що ОСОБА_1 є заявником.

На виконання вимог ухвали суду позивач за допомогою системи "Електронний суд" подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, додавши до неї виправлену позовну разом з додатками: копії постанови №R551818 від 05.06.2026; протоколу створення та перевірки уніфікованого та удосконаленого електронного підпису від 10.06.2026; електронного військово-облікового документу; витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 06.06.2026; скріншоту з застосунку "Резерв плюс"; квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 07.07.2026 позов повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд, керуючись приписами п.1 ч.4 ст.169 КАС України, виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскільки заява про усунення недоліків не відноситься до заяв по суті справи, застосування норм права, що регулюють форму, зміст та порядок подачі заяв по суті справи є необґрунтованим, а отже, посилання суду першої інстанції на обов`язковість наявності безпосередньо у тексті заяви про усунення недоліків змісту позовних вимог та викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги є безпідставним та не ґрунтується на нормах закону.

Вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав залишення позовної заяви без руху (а в подальшому - її повернення) як такої, що не відповідає вимогам ч.5 ст.160 КАС України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 не подав відзив на апеляційну скаргу.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява про усунення недоліків, яка створена із застосуванням вбудованого текстового редактора Електронного кабінету, не відповідає вимогам п.п.4,5 ч.5 ст.160 КАС України, оскільки за своїм змістом є супровідним листом, до якого долучений сканований текст позовної заяви в якості додатка.

Також на думку суду вказаний документ не є позовною заявою в розумінні наведених вище норм КАС України, через відсутність у ньому змісту позовних вимог та викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Окрім того, суд послався на те, що формуючи із застосуванням вбудованого текстового редактора Електронного кабінету супровідний лист, позивач не був позбавлений аналогічним чином сформувати позовну заяву, що відповідає приписам закону, долучивши до неї скановані додатки з необхідними доказами.

Відтак, суд вважав, що позивач у встановлений строк не усунув недоліки позовної заяву.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до вимог ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються:

повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (п.2 ч.5 ст.160 КАС України);

зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п.8 ч.5 ст.160 КАС України);

власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (п.11 ч.5 ст.160 КАС України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.02.2024 у справі №990/150/23 дійшла правових висновків про те, що звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 14.06.2026 до суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 , поданий з використанням функціоналу Електронного кабінету системи "Електронний суд" та скріплений КЕП позивача за допомогою ЄСІТС, що відповідає приписам Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого 17.08.2021 року рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21.

Залишаючи без руху позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, в порушення вимог ч.5 ст.160 КАС України, не зазначено у позовній заяві наступні відомості:

наявність або відсутність електронного кабінету відповідача;

наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Окрім того, суд вважав, що в порушення ч.1 ст.42 КАС України, якою передбачено, що учасниками справи є сторони, треті особи, а також ч.1 ст.46 КАС України, якою передбачено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач, в позовній заяві вказано, що ОСОБА_1 є заявником.

На виконання ухвали суду позивач за допомогою системи "Електронний суд" подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, додавши до неї виправлену позовну заяву разом з додатками: копіями постанови №R551818 від 05.06.2026; протоколу створення та перевірки уніфікованого та удосконаленого електронного підпису від 10.06.2026; електронного військово-облікового документу; витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 06.06.2026; скріншоту з застосунку "Резерв плюс"; квитанції про сплату судового збору.

Виправлена позовна заява містить наступні відомості:

наявність у відповідача електронного кабінету;

оригінали електронних документів, а саме: постанова №R551818 від 05.06.2026, на який накладено КЕП відповідача, - є у позивача та у відповідача, а також міститься у застосунку "Резерв плюс"; кваліфікований та удосконалений електронний підпис від 25.05.2026 на електронному документі - постанові № R551818 від 05.06.2026, що було сформовано через застосунок «Резерв плюс» - є у позивача; військово-обліковий документ, що було сформовано за допомогою додатку «Резерв плюс» - є у позивача; витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформований за допомогою додатку "Резерв плюс" - є у позивача;

ОСОБА_1 є позивачем і ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем на виконання вимог суду усунуто недоліки позовної заяви, привівши останню у відповідність до вимог ч.5 ст.160 КАС України.

Відтак, висновки суду першої інстанції про не усунення недоліків позовної заяви, є необґрунтованими.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст.6 Конвенції.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних та необґрунтованих висновків про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , порушивши тим самим норми процесуального права.

Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішеннях від 13.01.2000 у справі “Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії” та від 28.10.1998 у справі “Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії” Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п.1 ст.6 Конвенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, оскільки висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви є передчасним та необґрунтованим, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 312, 315, 320, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Харкова від 07.07.2026 у справі №638/13653/26 скасувати.

Адміністративну справу №638/13653/26 направити для продовження розгляду до Шевченківського районного суду міста Харкова.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова