Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №520/9366/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 р.Справа № 520/9366/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 11.06.26 року по справі № 520/9366/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро"

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО» (далі - позивач, ТОВ «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, ДПС, контролюючий орган), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2023 року за №483/35002301 Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, винесене на підставі акту перевірки №567/35-00-23-01/39820081 від 24.10.2023.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року по справі № 520/9366/25 у задоволенні адміністративного позову ТОВ «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО» – відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 у справі № 520/9366/25, скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив редакцію підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України, яка підлягала застосуванню до документації з трансфертного ціноутворення за 2017–2018 звітні роки. Вказує, що обсяг інформації, що мала міститися в такій документації, повинен визначатися законодавством, чинним на момент виникнення обов`язку щодо її складання, тобто за 2017 рік - до 01.10.2018, за 2018 рік - до 01.10.2019, а не редакцією ПК України станом на дату направлення запиту у 2023 році. Застосований судом підхід фактично надає новим вимогам зворотну дію в часі та дозволяє притягнути платника до відповідальності за ненадання інформації, обов`язку щодо підготовки якої у відповідних звітних періодах не існувало, що суперечить статті 58 Конституції України, принципу правової визначеності та презумпції правомірності рішень платника податків.

Стверджує, що контролюючий орган неправомірно витребував щодо операцій за 2017–2018 роки інформацію, обов`язок подавати яку було встановлено пізніше. На його думку, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин редакцію підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України, чинну у 2023 році. Крім того, запит про подання додаткової інформації направлено через значний проміжок часу після отримання документації з трансфертного ціноутворення. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 420/7520/19, апелянт стверджує, що після спливу 30 календарних днів без направлення відповідної вимоги документація вважається такою, що містить необхідну інформацію в повному обсязі та належне обґрунтування відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки». Відсутність прямо визначеної календарної дати не надає контролюючому органу необмеженого в часі права переглядати достатність документації за новими законодавчими стандартами.

Також апелянт не погоджується з розрахунком штрафу в сумі 672 400 грн, оскільки контролюючим органом направлено один запит щодо документації за 2017–2018 роки, встановлено одне порушення у вигляді неподання інформації на цей запит, визначено одну загальну суму контрольованих операцій та прийнято одне податкове повідомлення-рішення. За таких обставин застосування двох максимальних штрафів окремо за кожний звітний період є подвійним та непропорційним притягненням до відповідальності. На думку апелянта, суд першої інстанції фактично поклав на позивача обов`язок спростувати правомірність податкового повідомлення-рішення, хоча відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме відповідач повинен був довести законність запиту, застосовану редакцію ПК України та правильність розрахунку штрафу.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено неподання ТОВ «ТБ НОВААГРО» інформації, передбаченої підпунктом 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 ПК України, на запит контролюючого органу від 24.05.2023 щодо контрольованих операцій за 2017–2018 роки. Оскільки платник податків зобов`язаний складати та зберігати документацію з трансфертного ціноутворення за кожний звітний період, а також надавати на вимогу контролюючого органу додаткову інформацію, застосування штрафу на підставі пункту 120.3 статті 120 ПК України є правомірним.

Відповідач наголошує, що встановлений підпунктом 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 ПК України тридцятиденний строк є строком для надання платником запитуваної інформації, а не строком, протягом якого контролюючий орган має право направити відповідний запит. Податковий кодекс обмежує направлення такого запиту лише забороною його надсилання раніше 1 жовтня року, наступного за роком здійснення контрольованої операції, та загальним строком давності, передбаченим статтею 102 ПК України, яких у спірних правовідносинах дотримано. Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №420/7520/19 відповідач вважає нерелевантним, оскільки у тій справі досліджувалися інші правовідносини - дотримання принципу «витягнутої руки», а не відповідальність за ненадання інформації на запит контролюючого органу.

Щодо застосування редакції підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України відповідач вказує, що навіть без урахування відомостей, обов`язок щодо подання яких запроваджено пізніше, позивач не надав інформації й на інші питання запиту, передбачені законодавством у відповідних звітних періодах. Штраф правомірно обчислено окремо за 2017 та 2018 роки, оскільки документація складається щодо кожного звітного періоду, а граничний розмір санкції визначається виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року. Направлення одного запиту та прийняття одного податкового повідомлення-рішення не свідчать про подвійне притягнення до відповідальності, адже встановлено два самостійні випадки неподання інформації за різні звітні періоди.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених у скарзі та просив суд апеляційної інстанції задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у їх задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ТБ "НОВААГРО" з питань дотримання вимог податкового законодавства у зв`язку із неподанням інформації до документації з трансфертного ціноутворення за 2017 - 2018 звітні роки на запит згідно з підпунктом 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ТБ "НОВААГРО" складено акт від 24.10.2023 № 567/35-00-23-01/39820081.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "ТБ "НОВААГРО" п.п. 39.4.9 п. 39.4 ст. 39 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) в частині неподання інформації до документації з трансфертного ціноутворення за 2017 - 2018 звітні роки на запит ДПС України від 24.05.2023 №12922/6/99-00-23-02-01-06.

Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення - рішення від 16 листопада 2023 року №483/35002301, згідно якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 672 400,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 16 листопада 2023 року №483/35002301, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав на запит контролюючого органу додаткової інформації до документації з трансфертного ціноутворення за 2017–2018 звітні роки. Встановлений підпунктом 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 ПК України тридцятиденний строк стосується виконання платником податків відповідного запиту, тоді як строку для його направлення контролюючим органом законодавством не встановлено. Суд також визнав правомірним нарахування штрафних санкцій окремо за кожний звітний період, оскільки документація складається за кожний такий період, а граничний розмір штрафу визначається з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного звітного року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

В силу п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пп. 78.1.16 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наявності такої підстави: отримано звіт про контрольовані операції, надісланий платником податків відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу. У такому разі перевірка проводиться виключно з питань контролю трансфертного ціноутворення.

Відповідно до п.п. 39.4.3 п. 39.4 ст. 39 ПК України платники податків, що здійснюють контрольовані операції, повинні складати та зберігати документацію з трансфертного ціноутворення за кожний звітний період.

Згідно з п.п. 39.4.4 п. 39.4 ст. 39 ПК України на запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, платники податків протягом 30 календарних днів з дня отримання запиту подають документацію з трансфертного ціноутворення щодо контрольованих операцій, зазначених у запиті. Документація з трансфертного ціноутворення подається платником податків до контролюючого органу, зазначеного у запиті.

Відповідно до п.п. 39.4.5 п. 39.4 ст. 39 ПК України запит надсилається не раніше 1 жовтня року, що настає за календарним роком, в якому таку контрольовану операцію (операції) було здійснено.

Відповідно до п.п. 39.4.9 п. 39.4 ст. 39 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право надіслати платнику податків запит з вимогою додатково подати протягом 30 календарних днів з дати його отримання інформацію відповідно до підпунктів 39.4.6 і 39.4.7 пункту 39.4 цієї статті та/або обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" у разі встановлення однієї з таких обставин:

подана платником податків документація з трансфертного ціноутворення не містить інформації в обсязі, зазначеному в підпункті 39.4.6 пункту 39.4 цієї статті, та/або не містить належного обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки";

подана платником податків глобальна документація з трансфертного ціноутворення (майстер-файл) не містить інформації в обсязі, зазначеному в підпункті 39.4.7 пункту 39.4 цієї статті.

Зазначена додаткова інформація є невід`ємною частиною документації з трансфертного ціноутворення та/або глобальної документації (майстер-файла).

З аналізу наведених норм слідує, що платник податків, який здійснює контрольовані операції, зобов`язаний складати та зберігати документацію з трансфертного ціноутворення за кожний звітний період, а на запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подати таку документацію щодо операцій, зазначених у запиті. Якщо подана документація не містить інформації в обсязі, передбаченому підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України, або належного обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки», контролюючий орган має право направити платнику запит про надання додаткової інформації.

Так, як вбачається з акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 24.10.2023 №567/35-00-23-01/39820081, ДПС України відповідно до підпункту 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 та підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 ПК України направила ТОВ «ТБ «НОВААГРО» запит від 24.05.2023 №12922/6/99-00-23-02-01-06 про надання додаткової інформації до документації з трансфертного ціноутворення щодо контрольованих операцій, здійснених із контрагентами-нерезидентами «ESEK COMPANY LP» (Велика Британія), «GALEXIM GRUP» SRL (Республіка Молдова), «OPTIMONT INVESTMENTS LTD» (Республіка Кіпр), «AL AMAL GENERAL TRADING LIMITED» (ОАЕ), «SAFETY INTER TRANS LIMITED» (Беліз) та «UWF COMPANY OU» (Естонія) за 2017–2018 звітні роки.

У вказаному запиті контролюючим органом визначено конкретний перелік додаткової інформації, яку необхідно було надати позивачу. Зокрема, запит стосувався відомостей про осіб, які є сторонами контрольованих операцій, та пов`язаних із платником осіб; опису структури власності та діяльності групи компаній; структури управління платника податків, схеми його організаційної структури і кількості працівників; опису діяльності та стратегії ділової активності; участі платника у реструктуризації бізнесу або передачі нематеріальних активів; опису контрольованих операцій та ланцюга постачання товарів; відомостей про товари, роботи чи послуги, які були предметом таких операцій; чинників, що впливали на формування та встановлення ціни; функціонального, економічного та порівняльного аналізу; обґрунтування вибору методу визначення відповідності умов операцій принципу «витягнутої руки», використаних джерел інформації, визначеного діапазону цін або рентабельності та проведених коригувань; відомостей про самостійне або пропорційне коригування податкової бази; а також, у разі входження платника до міжнародної групи компаній, копій угод, що впливають на ціноутворення у контрольованій операції.

Отже, запит містив не загальну вимогу повторно надати документацію з трансфертного ціноутворення, а визначав конкретні відомості, відсутність яких у поданій документації потребувала їх додаткового надання. Витребувана інформація стосувалася змісту та економічних умов контрольованих операцій, а також обґрунтування відповідності їх умов принципу «витягнутої руки», тобто належала до відомостей, передбачених підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України.

В Акті зазначено, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0405353165046 зазначений запит отримано представником ТОВ «ТБ «НОВААГРО» 01.06.2023. Встановлений у ньому строк подання додаткової інформації відповідно до підпункту 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 ПК України спливав 30.06.2023.

Водночас станом на дату проведення перевірки позивач додаткової інформації до документації з трансфертного ціноутворення за 2017–2018 звітні роки не подав. Загальна сума контрольованих операцій, щодо яких не було надано витребуваної інформації, становила 251 641 457 грн, зокрема за 2017 рік - 96 537 432 грн, за 2018 рік - 155 104 025 грн.

Заперечуючи висновки акта перевірки, позивач посилається на те, що контролюючий орган неправомірно визначив обсяг витребуваної інформації відповідно до редакції підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України, чинної на час направлення запиту у 2023 році, тоді як щодо документації за 2017–2018 роки мали застосовуватися положення законодавства, чинні на час виникнення обов`язку з її складення. На думку позивача, у такий спосіб контролюючий орган фактично надав новим вимогам зворотну дію в часі.

Крім того, позивач зазначає, що запит не містив конкретного обґрунтування неповноти раніше поданої документації та не розмежовував відомості, обов`язок щодо надання яких існував у 2017–2018 роках, і відомості, включені до підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України пізніше.

Також позивач вважає, що контролюючий орган пропустив строк направлення запиту про надання додаткової інформації. Посилаючись на встановлений підпунктом 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 ПК України тридцятиденний строк та постанову Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №420/7520/19, позивач стверджує, що після його спливу без направлення додаткового запиту раніше подана документація мала вважатися такою, що містить необхідну інформацію у повному обсязі.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, колегія суддів зазначає, що порушення, зафіксоване в акті перевірки, полягає не у ненаданні позивачем окремої відомості, обов`язок щодо розкриття якої міг бути запроваджений після 2017–2018 років, а в неподанні додаткової інформації на запит ДПС України в цілому.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, запит охоплював, зокрема, опис контрольованих операцій, відомості про товари, роботи та послуги, чинники, які впливали на формування ціни, функціональний, економічний і порівняльний аналіз, а також обґрунтування відповідності умов операцій принципу «витягнутої руки». Зазначені відомості безпосередньо стосувалися контрольованих операцій позивача та належали до складу документації з трансфертного ціноутворення.

Однак позивач після отримання запиту 01.06.2023 не подав у строк до 30.06.2023 ані вказаних відомостей, ані іншої витребуваної інформації. Доказів часткового виконання запиту або надання контролюючому органу відповіді із зазначенням того, які саме його вимоги позивач вважав такими, що не підлягають виконанню через зміну законодавства, матеріали справи не містять.

Отже, доводи позивача про неправомірність витребування окремих відомостей не спростовують факту ненадання інформації, яка мала міститися в документації за 2017–2018 роки. Порушенням у цьому випадку є невиконання запиту в цілому, а не ненадання відповіді на окремі його питання.

Колегія суддів також відхиляє доводи про відсутність у запиті конкретизації недоліків документації, оскільки в акті перевірки наведено перелік відомостей, яких не містила подана позивачем документація та які необхідно було надати додатково, із зазначенням відповідних положень підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України. Отже, позивач був обізнаний як із контрольованими операціями та звітними періодами, яких стосувався запит, так і з конкретним переліком інформації, що підлягала наданню.

Щодо строку направлення запиту колегія суддів зазначає, що передбачені підпунктом 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 ПК України 30 календарних днів є строком, наданим платнику податків для подання додаткової інформації, та обчислюються з дня отримання ним запиту.

Під час судового розгляду встановлено, що податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2017 рік ТОВ "ТБ "НОВААГРО" подано до ДПС 26.02.2018 за №9299196567, а за 2018 рік - 01.03.2019 за №9311231014.

ДПС України на адресу ТОВ "ТБ "НОВААГРО" було направлено лист від 23.12.2022 про подання до податкового органу документації з транферного ціноутворення про контрольовані операції.

22.02.2023 ТОВ "ТБ "НОВААГРО" листом від 02.02.2023 подано нарочно до відповідача по справі документацію з трансферного ціноутворення за 2017-2018 роки.

ДПС України на адресу ТОВ " ТБ "НОВААГРО" направлено лист віл 24.05.2023 про надання додатково інформації по документації з трансферного ціноутворення про контрольовані операції з контрагентамми-нерезидентами за 2017-2018 роки. Необхідність у направленні додаткового запиту податковий орган обґрунтовує тим, що товариством на первинний запит фактично було подано лише копії контрактів, первинних документів та дані бухгалтерського обліку по рахунку 362, тобто інформацію на пункти "є" , "к" листа ДПС України від 23.12.2022.

Лист податкового органу від 24.05.2023 товариством отримано 01.06.2023.

На дату перевірки, відповіді на запит податкового органу від 24.05.2023, в порушення підпункту 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 ПК України, товариством не надано.

Зазначена норма не встановлює тридцятиденного строку, протягом якого контролюючий орган після отримання документації з трансфертного ціноутворення повинен перевірити її повноту та направити запит.

Інших строків для направлення запиту про подання додаткової інформації статтею 39 ПК України не встановлено. Підпункт 39.4.5 пункту 39.4 цієї статті визначає лише, що запит не може бути надісланий раніше 1 жовтня року, наступного за календарним роком, у якому здійснено контрольовані операції. Вимоги цього положення під час направлення запиту від 24.05.2023 щодо операцій за 2017–2018 роки контролюючим органом дотримано.

Податковий кодекс України не встановлює, що після спливу 30 календарних днів подана документація вважається повною, а контролюючий орган втрачає право витребувати додаткову інформацію.

Враховуючи положення підпункту 39.4.9 пункту 39.4 статті 39, абз.1 п.102.1 ст. 102 ПК України, вище зазначені обставини, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність порушень податкового органу при направленні запиту від 24.05.2023 на адресу товариства.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №420/7520/19 висновків суду першої інстанції не спростовує, оскільки у зазначеній справі оцінювалися інші обставини щодо дотримання платником принципу «витягнутої руки», тоді як предметом спору у цій справі є правомірність застосування відповідальності за неподання додаткової інформації на запит контролюючого органу.

Отже, доводи позивача не спростовують установленого актом перевірки факту отримання запиту та неподання у визначений строк витребуваної інформації до документації з трансфертного ціноутворення за 2017–2018 звітні роки. Відповідач наданими до матеріалів справи доказами підтвердив обставини, які стали підставою для висновку про порушення позивачем вимог підпункту 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 ПК України.

Щодо наявності підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом четвертим пункту 120.3 статті 120 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

На підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 24.10.2023 №567/35-00-23-01/39820081 Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2023 №483/35002301, яким до ТОВ «ТБ «НОВААГРО» застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 672 400 грн за неподання інформації до документації з трансфертного ціноутворення за 2017–2018 звітні роки.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 120.3 статті 120 ПК України неподання платником податків документації з трансфертного ціноутворення відповідно до вимог статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі 3 відсотків суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктами 39.4.6 та 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, розмір штрафу визначається з огляду на суму контрольованих операцій, щодо яких не подано документацію, але в межах граничного розміру, обчисленого з прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня відповідного податкового (звітного) року.

Відповідно до доданого до податкового повідомлення-рішення розрахунку сума контрольованих операцій за 2017 рік становила 96 537 432 грн. Три відсотки від цієї суми складають 2 896 122,96 грн. Оскільки прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 01.01.2017 становив 1 600 грн, граничний розмір штрафу за цей звітний період становить 320 000 грн (1 600 грн Ч 200).

За 2018 рік сума контрольованих операцій становила 155 104 025 грн, три відсотки від якої складають 4 653 120,75 грн. З урахуванням прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого станом на 01.01.2018 у розмірі 1 762 грн, граничний розмір штрафу за цей звітний період становить 352 400 грн (1 762 грн Ч 200).

Таким чином, оскільки обчислені у розмірі трьох відсотків суми перевищують установлені законом граничні розміри, контролюючим органом застосовано штраф в сумі 320 000 грн за 2017 рік та 352 400 грн за 2018 рік, а всього - 672 400 грн.

Доводи апелянта про те, що направлення одного запиту, встановлення одного порушення та прийняття одного податкового повідомлення-рішення давали підстави для застосування лише одного максимального штрафу, колегія суддів відхиляє. За змістом підпункту 39.4.3 пункту 39.4 статті 39 ПК України документація з трансфертного ціноутворення складається та зберігається окремо за кожний звітний період. Додаткова інформація, передбачена підпунктом 39.4.9 цього пункту, є невід`ємною частиною такої документації. Тому неподання інформації за 2017 та 2018 звітні роки стосується документації за два окремі податкові періоди.

Абзац четвертий пункту 120.3 статті 120 ПК України також пов`язує граничний розмір штрафу з прожитковим мінімумом, установленим на 1 січня відповідного податкового (звітного) року. Отже, штраф підлягає обчисленню окремо щодо документації за кожний звітний період. Кількість направлених запитів або прийнятих податкових повідомлень-рішень на порядок такого розрахунку не впливає.

Застосування штрафу окремо за 2017 та 2018 роки не є подвійним притягненням позивача до відповідальності, оскільки відповідальність визначено за неподання інформації до документації, яка мала складатися окремо за кожний із цих звітних періодів. Прийняття одного податкового повідомлення-рішення свідчить лише про визначення загальної суми застосованих санкцій та не змінює порядку їх обчислення.

Наведений у додатку до податкового повідомлення-рішення розрахунок відповідає вимогам абзацу четвертого пункту 120.3 статті 120 ПК України, а суми контрольованих операцій і розміри прожиткового мінімуму, використані контролюючим органом, позивачем не спростовані.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій у загальному розмірі 672 400 грн та відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2023 №483/35002301.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року по справі № 520/9366/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк

Повний текст постанови складено 28.10.2026 року