Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №360/1963/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року справа №360/1963/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Кім Валерії Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі № 360/1963/25 (головуючий І інстанції Кисельова Є.О.) за позовом Кім Валерії Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Кім Валерія Валеріївна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Луганській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2015 та 2017 роки в розмірі 40 539,80 грн, з одночасною компенсацією сум утриманого податку;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції України в Луганській області нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2015 та 2017 роки в розмірі 40 539,80 грн, з одночасною компенсацією сум утриманого податку.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року в задоволенні позову - відмовлено.

Представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та відмовити у задоволені позову через порушення норм матеріального права.

Апелянт посилався на те, що відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам.

Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-XII.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в Постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19, який відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковим для врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 200/13837/19-а та від 11 листопада 2021 року у справі № 200/1175/20-а.

Також, просив врахувати висновок Верховного Суду в постанові від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17, згідно з яким механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.

Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, який надіслав матеріали справи, які сформовані в електронній формі та частково в паперовій формі.

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи у змішаній формі (електронно-паперовій) і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач є учасником бойовий дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого ГУНП в Луганській області 06.11.2015.

Відповідно до витягу з наказу начальника ГУНП в Луганській області (по особовому складу) від 06.06.2025 № 151 о/с майора поліції ОСОБА_2 (0121129), командира взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Луганській області, переведено для подальшого проходження служби за ст. 65, п. п. 8, Закону України “Про Національну поліцію” до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють", з 09.06.2025.

В наказі зазначено, що додаткову оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 11 діб не використано, щорічну основну оплачувану відпустку за 2022 рік у кількості 20 діб не використано, додаткову оплачувану відпустку за 2022 рік у кількості 12 діб не використано, щорічну чергову оплачувану відпустку за 2023 рік у кількості 30 діб не використано, щорічну чергову оплачувану відпустку за 2024 рік у кількості 30 діб не використано, додаткову оплачувану відпустку за 2024 рік у кількості 02 діб не використано, щорічну чергову оплачувану відпустку за 2025 рік у кількості 30 діб не використано, додаткову оплачувану відпустку за 2025 рік у кількості 15 діб не використано.

28.06.2025 позивач звернувся до відповідача з рапортом наданням інформації та копій документів щодо проходження служби.

За результатами розгляду рапорту відповідач листом від 28.07.2025 № 14696/111/19/01-2025 надав позивачу відповідь та копії витребуваних документів.

Відповідно до довідки від 15.07.2025 № 2065/11119-2025 позивач проходив службу в ГУНП в Луганській області з 07.11.2015 по 09.06.2025. За наявними обліковими даними УКЗ ГУНП в Луганській області ОСОБА_1 за період проходження служби в ГУНП в Луганській області використав додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій, у кількості 14 днів за 2016, 2018 - 2025 роки.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем використано додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій, у кількості 14 днів за 2016, 2018 - 2025 роки.

У вказаній вище довідці відсутня інформація про використання позивачем додаткових відпусток, як учаснику бойових дій, за 2015 та 2017 роки.

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

Статтею 4 Закону України “Про відпустки” від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

За ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з ч. 1 статті 24 Закону № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі – Закон № 3551-ХІІ).

За ст. 5 Закону № 3551-XII (в редакції чинній на час набуття позивачем статусу учасника бойових дій) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

За пунктом 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII (в редакції чинній на час набуття позивачем статусу учасника бойових дій) військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.

З матеріалів справи встановлено, що позивач є учасником бойовий дій.

За пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Також, як вже зазначав суд раніше, відповідно до статті 16-2 Закону України “Про відпустки” учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Закон України від 2 липня 2015 року №580-VIII “Про Національну поліцію” (далі-Закон 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а 15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічні правові висновки неодноразово висловлені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.01.2018 у справі № 803/31/16, від 30.07.2019 у справі № 804/406/16, від 08.08.2019 у справі № 813/150/16, від 25.02.2021 у справі № 640/8451 /20, від 3 1.01.2025 у справі № 520/16482/23.

За частиною 1 ст. 60 Закону 580-VIII відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Згідно з ч. 10 ст. 93 Закону 580-VIII поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Відповідно до абзацу 7 пункту 8 розділу ІІІ наказу МВС України від 06.04.2016 № 260, яким затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А 1 групи.

Підстави звільнення зі служби в поліції визначені ст. 77 Закону № 580.

Отже, при звільненні поліцейський припиняє службові відносини з Національною поліцією, поліцейський втрачає статус працівника поліції, а також втрачає певні пільги та гарантії, які пов`язані зі статусом поліцейського.

Підстави та порядок переведення поліцейських визначений ст. 65 Закону 580-VIII.

За частиною 7 ст. 65 Закону 580-VIII переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

Частиною 8 ст. 65 Закону 580-VIII визначено, що переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

За частиною 9 ст. 65 Закону 580-VIII переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

Тобто, за наслідками переведення поліцейський залишається на службі в поліції, але змінює посаду або місце служби, за поліцейським зберігаються звання, вислуга років, соціальні гарантії та загальний стаж служби в поліції.

Відповідно до витягу з наказу начальника ГУНП в Луганській області (по особовому складу) від 06.06.2025 № 151 о/с майора поліції ОСОБА_1 , командира взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Луганській області, переведено для подальшого проходження служби за ст. 65, п. п. 8, Закону України “Про Національну поліцію” до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", з 09.06.2025.

Отже, позивача не було звільнено зі служби, оскільки виключення зі списків особового складу ГУНП в Луганській області з метою подальшого проходження служби в Департамент поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " не є тотожним звільненню зі служби.

Таким чином, позивач продовжує проходити службу, тому відсутні правові підстави для виплати йому компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за спірний період.

Суд зазначає, що право на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, у разі їх наявності, виникне у позивача при звільненні зі служби або зміні чинного законодавства.

Оскільки за даними спірними правовідносинами позивач не звільнений зі служби та продовжує службу в іншому підрозділі поліції, а тому він не набув права на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, відтак позовні вимоги в цій справі є необґрунтованими та передчасними.

Судом врахована правова позиція в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі № 620/4218/18.

Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Проніна проти України” зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Апеляційний суд не застосовує висновки Верховного Суду, на які посилається апелянт, оскільки вони не є релевантними до обставин цієї справи, у справах №№ 160/10875/19, 200/13837/19-а 200/1175/20-а – позивачі звільненні зі служби поліції, в той як за обставинами цієї справи позивач продовжує службу.

Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об`єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої про відмову в задоволенні позову.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Кім Валерії Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі № 360/1963/25 за позовом Кім Валерії Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 28 жовтня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

Е.Г. Казначеєв