Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №360/2487/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2026 р. справа №360/2487/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі № 360/2487/25 за позовом Бєжанової Катерини Ігорівни в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними і скасування наказу та довідки, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 9 березня 2026 року позов Бєжанової Катерини Ігорівни в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними і скасування наказу та довідки, зобов`язання вчинити певні дії - задоволений частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Військової частини НОМЕР_1 № 1142 від 16.10.2025 “Про результати службового розслідування”;

- визнано протиправною та скасовано довідку Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 1978/175/605 від 27.10.2025, видану ОСОБА_2 ;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести повторне службове розслідування за фактом травмування ОСОБА_2 02.06.2025;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_2 нову довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою згідно з додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою апеляційного суду від 7 жовтня 2026 року апеляційні скарги Бєжанової Катерини Ігорівни в інтересах ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 – залишені без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 9 березня 2026 року та додаткове рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 360/2487/25 за позовом Бєжанової Катерини Ігорівни в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними і скасування наказу та довідки, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без змін.

12.10.2026 представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 9000 грн.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи заяви, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку, що заява про винесення судового рішення щодо розподілу судових витрат підлягає задоволенню.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч. 2 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3 ст. 252 КАС України).

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу (ч. 4 ст. 252 КАС України).

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 252 КАС України).

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Апеляційним судом встановлено, що 24.04.2026 представником позивача через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн, понесені останнім у зв`язку з розгляду справи №360/2487/25 в суді апеляційної інстанції, за написання та подання до Першого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу відповідача від 12.03.2026 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 у справі №360/2487/25.

Заявник зазначив, що гонорар за надання позивачу послуги з написання та подання до Першого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу відповідача визначено у фіксованому розмірі. Обставина понесення зазначених витрат підтверджується копією рахунку № 34 від 17.04.2026 та платіжною інструкцією № 9ВА4-9723-6КК7 В50Т від 17.04.2026.

У заяві про ухвалення додаткового рішення заявник зазначає, що факт понесення позивачем зазначених витрат підтверджується наступними доказами:

- договором про надання правничої допомоги б/н від 16.12.2025 року (копія міститься в матеріалах справи); - рахунком № 34 від 17.04.2026 (копія міститься в матеріалах справи);

- платіжною інструкцією № 9ВА4-9723-6КК7-В50Т від 17.04.2026 (копія міститься в матеріалах справи);

- актом приймання-передачі наданих послуг від 09.10.2026 року (копія додається).

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 16 жовтня 2026 року у справі № 120/15786/24.

Отже, на підтвердження здійснення правової допомоги суду має бути надано докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 рішення суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу суді апеляційної інстанції в сумі 9000 грн.

Відповідачем не подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення.

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідач не скористався своїм правом подання відповідних заперечень про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Виходячи з конкретних обставин справи, відсутність заперечень щодо суми витрат з боку відповідача, враховуючи висновки Верховного Суду в постанові від 16 жовтня 2026 року у справі № 120/15786/24, суд апеляційної інстанції задовольняє повністю заяву представника позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 9000 грн.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 135, 139, 143, 241, 248, 252, 311, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу - задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 9000 грн (дев`ять тисяч гривень).

Повний текст постанови складений та підписаний 28 жовтня 2026 року.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв