Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №200/10313/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року справа №200/10313/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Блохіна А.А., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2026 року у справі № 200/10313/25 (головуючий І інстанції Чекменьов Г.А.) за позовом Карнаухова Андрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Карнаухов Андрій Олександрович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії щодо обмеження пенсії максимальним розміром;

- зобов`язати здійснити з 01.03.2025 та в подальшому, в разі проведення перерахунків пенсії в зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, встановленням нових підвищень, проведенням індексації пенсії, тощо перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром в подальшому та провести виплату (доплату) різниці між максимально нарахованим і фактично виплаченим розміром.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2026 року позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити позивачу з 1 березня 2025 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, крім суми доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову через порушення норм матеріального права.

Апелянт вважає, що судом помилково не враховано те, що відповідно до ст. 43 Закону №2262 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи норми статті 43 Закону № 2262, розмір пенсійної виплати позивача правомірно обмежено у 2025 році максимальним розміром 23610,00 грн.

З 01.01.2026 розмір пенсійної виплати позивача складає 25850,38 грн, отже даний розмір пенсії не обмежено максимальним розміром.

Також, в обґрунтування доводів посилався на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, тому позов підлягає залишенню без розгляду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Донецькій області без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Заявник посилається на те, що враховуючи, що пенсія за вислугу років позивачу призначена з 11 жовтня 2013 року, норми щодо обмеження її максимальним розміром до позивача не можуть бути застосовані.

Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своїй постанові від 11 липня 2022 р. у справі № 620/613/21 зазначив: “п. 32 Велика Палата Верховного суду від 06.11.2018р. у справі № 812/292 зазначила що норми законодавства, які допускаються неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. п. 36 Від так обмеження ГУ ПФУ максимального розміру пенсії позивачу, право на пенсію забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним”.

Заявник звертає увагу суду, що відповідач трактує Закони України на свій лад та ігнорує виконання рішень і вкотре незаконно зменшує розмір пенсії позивачу.

Відносно доводів з приводу того, що позивач пропустив строк звернення до суду, то згідно матеріалів справи останній перерахунок пенсії позивачу був здійснений ГУ ПФУ в Донецькій області в жовтні 2025 року на виконання рішення Донецького окружного суду від 19.03.2025 по справі № 200/1050/25, яке набрало сили 13.08.2025 року. Цей факт підтверджує відповідач навіть у своїй апеляційній скарзі.

Із запитом про розмір пенсії позивача та заявою про перерахунок пенсії без обмежень представник позивача звертався до ГУ ПФУ в Донецькій області відповідно 31.10.2025 та 17.11.2025 отримав відповіді, які послугували, причиною звернення до суду для захисту своїх прав позивачем. З цього виходить, що ніяких порушень шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України, збоку позивача ОСОБА_1 не вбачається. До цього моменту неможливо було відстежити махінації з обмеження пенсії, оскільки розмір був сталим та не відбувалося жодного інформування стосовно збільшення або зменшення розміру пенсії

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Щодо строку звернення, апеляційний суд враховує наступне.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом позову є обмеження пенсії максимальним розміром з 01.03.2025.

Суд враховує, що обмеження виплати пенсії позивачу відбулося внаслідок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі № 200/1050/25, яке набрало законної сили 13.08.2025.

Позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів 05.11.2025 після отримання відповіді ГУ ПФУ в Донецькій області за № 0500-0203-8/116317 на адвокатський запит, в якій повідомлено про обмеження розміру його пенсії.

З цим позовом до суду представник позивача звернувся 28.12.2025 року, тобто в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.

Щодо обставин цієї справи.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду 19 березня 2025 року у справі № 200/1050/25, яке набрало законної сили 13.08.2025, з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зокрема: зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 липня 2022 року щомісячну доплату до пенсії, передбачену постановою Кабінету Міністрів України “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” від 14.07.2021 № 713, у розмірі 1135,38 гривень, з виплатою виниклої заборгованості.

На адвокатський запит листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.12.2025 повідомлено, що розмір пенсії позивача після проведеного перерахунку, на виконання вищезазначеного рішення суду, з 01.03.2025 склав 24715 грн та відповідно до статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” обмежений максимальним розміром в сумі 23610 грн.

Фактичне обмеження до виплати розміру пенсійних виплат позивача з 01.03.2025 сумою 23610 грн. підтверджується даними електронної пенсійної справи - протоколами розрахунку пенсії.

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

За преамбулою Закону № 2262-ХІІ держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

За частиною 3 статті 43 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стосовно обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про Національний банк України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, “Про пенсійне забезпечення”, “Про судоустрій і статус суддів”, Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України”, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Отже, норми частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Крім того, норми статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI, тобто обмеження максимального розміру пенсії позивача не може бути застосовано.

Суд враховує, що порушення права позивача відбулось в період з 01.03.2025 до 31.01.2025 включно, оскільки за матеріалами пенсійної справи з 01.01.2026 обмеження пенсії позивача не застосовується через підвищення розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії позивача з 01 листопада 2025 року основний розмір пенсії: 80% грошового забезпечення (вислуга років 41) у розмірі: 17732,46. З урахуванням індексації: 24715. З урахуванням доплати 25850,38 грн.

Пенсія з урахуванням максимального розміру обмежена сумою 23610,00 грн.

Враховуючи наявні матеріали справи та обґрунтованість позовних вимог у цій справі в частині протиправності обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, суд констатує, що пенсія позивача у спірний період перевищувала максимальний розмір в сумі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Тому, дослідивши складові пенсійних виплат за вказаний спірний період, суд встановив, що до їх складу входить щомісячна доплата до пенсії, передбачена постановою Кабінету Міністрів України “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” від 14.07.2021 № 713, у розмірі 1135,38 грн.

Вказана доплата до пенсії не передбачена Законом № 2262-XII, встановлена постановою Кабінету Міністрів України, яким одночасно визначені умови її нарахування та виплати.

Тому, вирішуючи спір, суд зауважує, що відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови КМ України від 14.07.2021 № 713 щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом.

Нарахування такої доплати до пенсії, що перевищує максимальний розмір, встановлений законом, суперечить змісту постанови КМ України №713 та меті її прийняття, як поетапному зменшенню диспропорцій у розмірах пенсій.

Сума пенсії позивача перевищувала вказаний максимальний розмір, через що доплата, передбачена постановою КМ України від 14.07.2021 № 713, не може виплачуватись за межами такого максимального розміру.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити позивачу з 1 березня 2025 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, крім суми доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 122, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 квітня 2026 року у справі № 200/10313/25 за позовом Карнаухова Андрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 28 жовтня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді Е.Г. Казначеєв

А.А. Блохін