Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №200/1363/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року справа №200/1363/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 квітня 2026 року у справі № 200/1363/26 (головуючий І інстанції Чучко В.М.) за позовом Трофімчука Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Трофімчук Віталій Вікторович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій, що полягають у застосуванні показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки, з якої сплачені страхові внески, при обчисленні належної пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV;

- зобов`язання здійснити з 26.01.2026 перерахунок та виплату пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV, обчисленої із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2023-2025 роки, з якої сплачені страхові внески, сплатити недоотриману суму пенсії.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 7 квітня 2026 року позов задоволено:

- визнано противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразились у незастосуванні при розрахунку пенсії за віком позивачу показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2023-2025 роки;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити позивачу з 26.01.2026 року перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням йому пенсії за віком, тобто 2023-2025 роки, з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову через з порушення норм матеріального права.

Апелянт вважає, що пенсію позивачу обчислено відповідно до діючого законодавства.

Позивачу при переведенні на пенсію за віком застосовано показник середньої заробітної плати за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн), з урахуванням коефіцієнтів попередніх років (1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115) що складає 8913,83 грн. При цьому, визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, застосовується лише у випадку первинного призначення пенсії або переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Оскільки позивачу була призначена пенсія 28.12.2017, при переведенні з пенсії завислугу років на пенсію за віком показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (частина друга статті 40 Закону № 1058-ІV) не застосовується.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач з 28.12.2017 року перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

При обчисленні пенсії за вислугу років було застосовано показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки.

Виплату пенсії призупинено з 01.02.2018 у зв`язку із працевлаштуванням на роботу, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.

26.01.2026 року позивач звернулась до органів ПФУ із заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

За принципом екстериторіальності заява позивача від 26.01.2026 року була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

З 26.01.2026 року позивачу призначена пенсія за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки.

Листом від 11.02.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України повідомило позивача, що чинним законодавством не передбачено застосовувати нову середню заробітну плату (дохід), визначену (визначений) частиною другою статті 40 Закону №1058 для призначення пенсії при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.

Позивач вважає, що застосування при розрахунку його пенсії з дня переведення з пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” на пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” середнього заробітку за три попередні роки, а саме за 2014-2016 роки, а не за 2023-2025 роки є протиправним, оскільки позивач звернувся з заявою про призначення пенсії за віком у 2026 році.

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

За ч. 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV (далі – Закон №1058-IV) заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з п.п. 2, 16 розд. ХV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.

За ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV. Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим Законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Матеріалами справи підтверджується, що з 28.12.2017 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії ніж Закон №1058-ІV.

Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше 26.01.2026 після досягнення віку, встановленого нормами цього Закону.

За статтею 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

За статтею 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно з п. 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Отже, у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 509/3080/16-а, від 17.04.2018 у справі № 348/2271/16-а, від 23.10.2018 у справі № 334/2653/17, від 03.10.2018 у справі № 428/450/17.

Крім того, механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону № 1788-XII.

Суд зазначає, що ст. 9 Закону № 1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч. 3 ст. 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Тобто, при зверненні особи, якій призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-XII, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3ст. 45 Закону № 1058-IV.

Аналогічний правовий висновок містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17.

За наведених фактичних обставин у справі та правових висновків Верховного Суду, позивач має право саме на призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2023-2025 роки).

Також, суд зазначає, що з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:

- визнання противоправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразились у незастосуванні при розрахунку пенсії за віком позивачу показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2023-2025 роки;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити позивачу з 26.01.2026 року перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням йому пенсії за віком, тобто 2023-2025 роки, з урахуванням фактично виплачених сум.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 квітня 2026 року у справі № 200/1363/26 за позовом Трофімчука Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 28 жовтня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

Е.Г. Казначеєв