Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №200/8317/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року справа №200/8317/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Гайдара А.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 200/8317/25 (головуючий І інстанції Зінченко О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив про:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо здійснення з 01.09.2025 перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2021 року, відповідно до пункту 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307, на підставі наявних у матеріалах пенсійної справи довідок про виплату заробітної плати за період роботи в зоні відчуження, починаючи з 01.09.2025, на найбільш вигідних умовах та з урахуванням фактично виплачених сум;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування з 01.03.2025 року коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених ст. 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, до призначеної відповідно до ст. 54 Закону України №796-XII пенсії по інвалідності ОСОБА_1 та обмеження пенсії максимальним розміром, передбаченим ч. 3 ст. 67 Закону України №796-XII, з 01.03.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , починаючи з 20.03.2024 року, на підставі довідки про фактичний заробіток у зоні відчуження, у розмірі відшкодування фактичних збитків, без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії та без обмеження максимальним розміром, із урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року позов задоволено:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження максимальним розміром пенсії по інвалідності позивачу, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України №796-XII, з 20.03.2024 року.

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії по інвалідності позивачу, починаючи з 20.03.2024 року, на підставі довідки про фактичний заробіток у зоні відчуження, без обмеження максимальним розміром, із урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024;

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо здійснення з 01.09.2025 перерахунку пенсії по інвалідності позивача відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2021 року, відповідно до пункту 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №121;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності позивачу відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307, на підставі наявних у матеріалах пенсійної справи довідок про виплату заробітної плати за період роботи в зоні відчуження, починаючи з 01.09.2025, на найбільш вигідних умовах та з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову через порушення норм матеріального права.

Апелянт зазначив, що суд помилково визнав протиправними дії відповідача щодо здійснення з 01.09.2025 перерахунку пенсії по інвалідності позивача, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2021 року, не врахував того, що в ЕПС позивача відсутні первинні документи, на підставі яких видана довідка про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження.

Тому розмір пенсійної виплати позивача з 01.09.2025 правомірно обчислено, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.

Крім того, суд зобов`язав відповідача здійснити виплату пенсії позивачу без обмеження розміру пенсії максимальним розміром, починаючи з 21.03.2024, не врахував того, що позивач звернувся за захистом своїх прав лише 27.10.2025, а отже шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом позивач пропустив без поважних причин.

Відповідач вважає, що суд, з урахуванням юридичної позиції, викладеної Конституційним Судом України у рішеннях від 02.03.1999 № 2-рп/99, від 17.03.2005 № 1-рп/2005, від 19.06.2001 № 9-рп/2001, від 26.12.2011 № 20-рп/2011, від 22.05.2018 № 5-р/2018, не врахував те, що до визначення порядку і асигнувань для виконання рішення і висновків Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024 виплата раніше призначених (перерахованих) пенсій по інвалідності, обчислених в розмірі фактичних збитків продовжується у визначених до виплати розмірах

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (дислокація - м. Торецьк) та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-XII з 25.07.1991.

Пенсію по інвалідності призначено та виплачено на підставі наявних у матеріалах пенсійної справи довідок про виплату заробітної плати за період роботи в зоні відчуження, що сторонами не заперечується.

Зазначене кореспондується із довідкою про доходи № 4552 5453 7495 5521, відповідно до якої позивач з 01.03.2024 по серпень 2025 отримував пенсійні виплати в сумі 23610 грн, а з вересня 2025 року в сумі 11387,54 грн.

Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії з 01.03.2025:

Середньомісячний заробіток: 133985,56 грн; % втрати працездатності 40.00;

Основний розмір пенсії від середнього заробітку (53594,22);

Підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 3 групи (30% від 2361 грн.) 708,30 грн;

Цільова допомога інвалідам війни IIІ-ї групи 50,00 грн;

Додаткова пенсія інвалідам 3 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС Пост. №112 п.5 - 284,70 грн;

Розмір пенсії з надбавками 54637,22 грн; максимальний розмір пенсії до виплати 23610,00 грн.

В серпні 2025 року здійснено перерахунок з 01.09.2025, підстава перерахунку -невідповідність довідки, розмір пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796 позивача обчислено, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року

Середньомісячний заробіток: 25861, 34 (8913,83 х 2,90126) % втрати працездатності 40.00

Основний розмір пенсії від середнього заробітку (25861,34 х 40%) 10344,54 грн;

Підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 3 групи(30% від 2361 грн.) 708,30 грн;

Цільова допомога інвалідам війни IIІ-ї групи 50,00 грн;

Додаткова пенсія інвалідам 3 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС Пост. №112 п.5 - 284,70 грн;

Розмір пенсії з надбавками 11387,24 грн.

Щодо строку звернення.

За ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В позовній заяві позивач зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки- для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.

Таким чином, право позивача щодо виплати раніше призначеної пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь яким строком.

Правовий висновок щодо неможливості застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою пенсії, яка за своєю правовою природою не є одноразовою виплатою, викладений в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження № К/9901/2128/18).

05.09.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою провести перерахунок його пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону № 796 та 25.09.2025 ознайомився з його відповіддю від 23.09.2025, в якій повідомлено про відсутність довідки про заробітну плату, на підставі якої раніше обчислювалась пенсія. А на скаргу, щодо незаконних дій, надіслану відповідачу 25.09.2025, позивач отримав його лист від 06.10.2025 року та дізнався про відмову відповідача та порушення свого права на одержання пенсії у розміру, гарантованому Конституцією, відтак строк звернення до суду за даним позовом, на думку позивача, не пропущено.

Апеляційний суд враховує, що 27.10.2025 позивач звернувся з цим позовом до суду, про порушення своїх прав на належний розмір пенсії дізнався у вересні 2025 року, тобто строк, передбачений ст. 122 КАС України, позивачем не пропущений.

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).

Суд звертає увагу на юридичну позицію, викладену Конституційним Судом України у рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018, у пункті 3 якого він указав, що виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України Конституційний Суд України зазначає, що обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Конституційний Суд України підкреслює, що необхідність збереження генофонду Українського народу викликана, перш за все, незадовільною екологічною ситуацією, спричиненою, зокрема, Чорнобильською катастрофою, наслідком якої стало погіршення стану здоров`я населення, демографічний занепад, зростання смертності потерпілого від Чорнобильської катастрофи населення, захворюваності дітей, підвищення рівня інвалідизації населення. Вкрай серйозними наслідками, породженими цією катастрофою, є також проблеми соціально-психологічного характеру у постраждалих від Чорнобильської катастрофи громадян.

Отже, виконання державою обов`язку щодо збереження генофонду Українського народу потребує належного обсягу державних видатків, зокрема у сферу охорони здоров`я, соціального забезпечення та їх ефективного використання; підтримання у належному стані санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, створення ефективних заходів щодо попередження захворювань, зниження ризиків для здоров`я людини, що пов`язані з радіоактивним забрудненням значної території та негативним впливом цього фактора на довкілля та громадян.

Ввиходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018).

Конституційний Суд України у рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави" (пункт 4 мотивувальної частини).

У рішенні у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України, зокрема, зазначив, що Закон № 796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; Конституційний Суд України неодноразово констатував, що Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (абзаци одинадцятий, чотирнадцятий пункту 5 мотивувальної частини).

Відтак, скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України, оскільки ці норми Конституції України зобов`язують державу нести відповідальність за впровадження системи заходів щодо розв`язання проблем, пов`язаних із забезпеченням захисту прав, інтересів, гарантій, наданих особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі №796-ХІІ, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.

Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

В пункті 6 рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституційний Суд України вказав на те, що рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має бути таким, щоб забезпечувати їм гідне життя, і не повинен залежати від майнового стану їх сімей.

Обмеження чи скасування пільг для осіб, на яких поширюється дія Закону №796-ХІІ, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту.

Повертаючись до спірних відносин, суд зазначає, що згідно із статтею 10 Закону №796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом №3668-VІ, який набрав чинності 01.10.2011.

За ст. 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Підпунктом 6 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI внесено зміни до деяких законодавчих актів України зокрема, до статті 67 Закону № 796-XII, а саме частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

За частиною третьою статті 67 Закону №796-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Тобто, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону №796-XII, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Як вбачається з матеріалів справи внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.

Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин відповідач правомірно застосував положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону №3668-VI та частини третьої статті 67 Закону № 796-XII, станом на дату проведення перерахунку, неконституційними не визнавалися, були чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Разом з тим, 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Тобто, з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.

Таким чином, обмеження розміру пенсійної виплати десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність були правомірними до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-123/2023(229/23).

З 20.03.2024 обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, є протиправним з огляду на рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024.

За пунктом 2 частини 1 статті 14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів.

Частиною 1 статті 54 Закону №796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настали внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

На реалізацію повноважень, передбачених статтею 54 Закону №796-ХІІ, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 23.11.2011 № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов`язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ (далі - Порядок № 1210).

Порядок № 1210 визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57, 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - пенсії), а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення.

Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1210 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.

За пунктом 3 Порядку № 1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:

1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні;

2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 року до 1 серпня 1987 року, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. Якщо така особа виводилася із зони Чорнобильської АЕС за медичними показниками у зв`язку з переопроміненням, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС;

3) менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження;

4) менше календарного місяця у 1986-1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження.

У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).

Тобто, призначення пенсії та її розмір ставляться в залежність від заробітку, фактично отриманого працівником у період його роботи в зоні відчуження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 і від 26 вересня 2012 року № 886” внесено зміни до пункту 9 Порядку № 1210, згідно з якими пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із 01.12.2022, у разі доцільності, визначаються з урахуванням заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, за наведеною у цьому пункті формулою.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження.

Довідка про заробітну плату за період роботи у зоні відчуження видається виключно підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням (перерахунком) пенсії, на підставі первинних документів, а саме: особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами та підписуються керівником і головним бухгалтером.

В разі якщо особам, які в 1986-1990 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і зоні відчуження, не була нарахована підвищена заробітна плата за основним місцем роботи відповідно до встановлених законодавством розмірів, на підставі первинних документів підприємство, установа чи організація, які відряджали працівника в зону відчуження (або його правонаступник) згідно з чинним законодавством проводить перерахунок заробітної плати і надає довідку про новий розмір заробітної плати в зоні відчуження для подання до органів Пенсійного фонду для перерахунку розміру пенсії.

Нарахована чи донарахована заробітна плата не виплачується, а враховується тільки для розрахунку пенсії. Суми заробітної плати за роботу в зоні відчуження беруться для розрахунку пенсії якщо вони були виплачені до 1992 року.

Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7 оплата праці працівників підприємств, організацій і установ, відряджених у зону відчуження для виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження і запобіганню забруднення навколишнього середовища, провадилася у 3, 2, 1 зонах небезпеки у 4-х, 3-х, 2-х кратному розмірах тарифної ставки понад середньомісячну заробітну плату, яка відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи.

Для обчислення пенсії із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, надається довідка про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики від 12.10.2012 № 644.

Як установлено судом, та не заперечується відповідачем, пенсію позивача по інвалідності відповідно до Закону №796-ХІІ обчислено відповідно до довідок про виплату заробітної плати за період роботи в зоні відчуження, наявних в матеріалах пенсійної справи.

Однак, з вересня 2025 року пенсію позивачу перераховано без урахування вказаних довідок.

Суд зазначає, що під час призначення позивачу пенсії та до вересня 2025 року зауважень до будь-яких довідок, наявних в пенсійні справі у органу Пенсійного фонду не було.

Таким чином, здійснюючи перерахунок пенсії у бік зменшення з вересня 2025 року без урахування вказаних вище довідок, орган Пенсійного фонду порушив принцип належного урядування.

Верховний Суд у постанові від 27 червня 2018 року у справі №294/220/14-ц зазначив, що потреба виправити минулу помилку, допущену державним органом, не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в ухвалі від 8 листопада 2019 року у справі № 815/1226/18 зазначив, що принцип належного урядування без сумніву є дотичним і до пенсійних спорів, адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має в своєму розпорядження ані державного апарату, ані владних функцій. Сферою відповідальності саме держави є те, щоб пенсія була призначена особі вчасно та у правильному розмірі, а також виплачувалася та перераховувалася у напрямку збільшення без будь-яких затримок. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з`явитись лише як наслідок “неналежного урядування”.

В ухвалі від 2 квітня 2019 року у справі № 510/1286/16-а Верховний Суд також зазначив про порушення принципу належного урядування, оскільки порушення прав позивача на соціальне забезпечення сталося з причини неналежного виконання службовими особами держави своїх посадових обов`язків.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач порушив принцип належного урядування та порушив права позивача на належне пенсійне забезпечення, здійснивши з вересня 2025 року перерахунок пенсії без урахування вказаних довідок про виплату заробітної плати за період роботи в зоні відчуження.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження максимальним розміром пенсії по інвалідності позивачу, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України №796-XII, з 20.03.2024 року.

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії по інвалідності позивачу, починаючи з 20.03.2024 року, на підставі довідки про фактичний заробіток у зоні відчуження, без обмеження максимальним розміром, із урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024;

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо здійснення з 01.09.2025 перерахунку пенсії по інвалідності позивача відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2021 року, відповідно до пункту 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №121;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності позивачу відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307, на підставі наявних у матеріалах пенсійної справи довідок про виплату заробітної плати за період роботи в зоні відчуження, починаючи з 01.09.2025, на найбільш вигідних умовах та з урахуванням фактично виплачених сум.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 200/8317/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Повний текст постанови складений 28 жовтня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: Е.Г. Казначеєв

А.В. Гайдар