Вирок від 27 жовтня 2026 р. у справі №522/17477/25 — Приморський районний суд м. Одеси

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

обвинуваченої – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12025160000000758 від 03.07.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Златоустове Березівського району Одеської області, громадянки України, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, -

встановив:

ОСОБА_5 , будучи заступником директора з господарської роботи Одеського ліцею «Європейський» Одеської міської ради Одеської області, який зареєстровано з присвоєнням ідентифікаційного коду 42353280, за місцезнаходженням: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 8-а.

Одночасно, рішенням Одеської міської ради № 3509-VII від 18.07.2018 затверджено Статут «Одеський ліцей Європейський» Одеської міської ради Одеської області.

Згідно статуту Одеський ліцей «Європейський» Одеської міської ради Одеської області (далі – Заклад) є комунальним бюджетним закладом загальної середньої освіти, заснованим на власності територіальної громади міста Одеси, який створений відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 1.5 Статуту Заклад має печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, бланки та штампи, необхідні для організації своєї роботи. Заклад має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Пунктами 1.11-1.14 Статуту передбачено, що заклад самостійно приймає рішення і здійснює діяльність у межах компетенції, передбаченої законодавством України та цим Статутом. Заклад несе відповідальність за дотримання фінансової дисципліни та має право отримувати кошти і матеріальні цінності від органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до пункту 7.9 Статуту призначення на посаду, звільнення з посади педагогічних та інших працівників Закладу, інші трудові відносини регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про загальну середню освіту», іншими законодавчими та нормативно-правовими актами.

Пунктом 7.10 Статуту визначено, що заступники директора, педагогічні та інші працівники Закладу призначаються на посади та звільняються з посад директором Закладу.

Крім того, згідно пункту 8.1 Статуту управління Закладом в межах повноважень, визначених законодавством України та цим Статутом, здійснює Засновник та директор Закладу. Директор Закладу здійснює безпосереднє управління Закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність.

Також директор є представником Закладу у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених законодавством України та Статутом Закладу.

Згідно пункту 8.7 Статуту, директор Закладу організовує його діяльність; вирішує питання фінансово-господарської діяльності; затверджує штатний розпис; призначає на посаду та звільняє з посади працівників, визначає їх функціональні обов`язки; видає у межах компетенції накази та контролює їх виконання; розпоряджається в установленому порядку майном та його коштами; здійснює інші повноваження, передбачені законодавством України, цим Статутом та трудовим договором.

Директор Закладу має право першого підпису платіжних документів для здійснення видатків.

Розділом 10 Статуту передбачено, що фінансово-господарська діяльність Закладу здійснюється відповідно до чинного законодавства України на основі його кошторису; джерелами фінансування є кошти державного бюджету; кошти міського бюджету; бухгалтерський облік здійснюється самостійно відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Директором Закладу згідно наказу Департаменту освіти та науки Одеської міської ради № 26-к від 10.02.2020 призначено Особу-1 (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, далі Особа-1) за строковим трудовим договором до 09.02.2022, який наказом № 31-к від 03.02.2022 продовжено до 09.02.2026.

Разом з цим, 11.01.2020 директором Закладу Особа-1 прийнято на посаду прибиральниці службових приміщень ОСОБА_5 , яку Особа-1 наказом № 167-к від 30.09.2022 переведено на посаду заступника директора з господарської роботи з 03.10.2022.

Згідно наказу директора Закладу № 4 від 16.11.2022 про розподіл функціональних обов`язків, заступник директора з господарської роботи організовує і несе відповідальність зокрема за: інструктаж на робочому місці з технічними працівниками Закладу; дотримання обслуговуючим персоналом правил внутрішнього трудового розпорядку; матеріально фінансову звітність перед ЦБ РВО; оформлення табелів на зарплатню техперсоналу Закладу; керує і контролює роботу технічного персоналу; здійснює оформлення банківських документів для отримання заробітної плати прийнятих на роботу працівників, складає табелі на зарплатню техперсоналу школи та графік відпусток техперсоналу; погоджує свою роботу з директором школи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 18 КК України, службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації або законом.

Таким чином, Особа-1 та ОСОБА_5 наділені організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, а тому є службовими особами.

Так, Особа-1 у невстановлений час, будучи директором Закладу, наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, вирішила заволодіти бюджетними коштами шляхом фіктивного працевлаштування особи, яка фактично не буде виконувати службові обов`язки, подальшого безпідставного обліку робочого часу та нарахування заробітної плати.

З цією метою, Особа-1 залучила до протиправної діяльності свою матір – Особа-2, яка надала свою згоду на участь у заволодінні бюджетними коштами та наказом № 254 від 28.12.2019 призначила її на посаду прибиральниці службових приміщень Закладу.

У подальшому, у невстановлений час, однак не пізніше жовтня 2022 року, директор Закладу Особа-1, реалізуючи злочинний намір, вступила у змову з заступником директора з господарської частини відповідальним за складання табелів обліку робочого часу ОСОБА_5 щодо заволодіння бюджетними коштами фонду оплати праці, шляхом внесення недостовірних відомостей у табелі обліку робочого часу про години відпрацьовані Особа-2, яка фактично не виконуватиме свої функціональні обов`язки.

Таким чином, у період з жовтня 2022 року по 31.11.2023, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з Особа-1, знаходячись у приміщені Закладу у м. Одеса по вул. Маршала Говорова, 8-А, достовірно знаючи, що Особа-2 свої функціональні обов`язки не виконувала, зловживаючи своїм службовим становищем, щомісячно вносили у табелі обліку робочого часу відомості про відпрацьовані нею години.

У подальшому, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з Особа-1, скеровували табелі робочого часу до централізованої бухгалтерії КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси», де проводився розрахунок сум нарахованої заробітної плати за обсяг робіт, який фактично Особа-2 не виконувався.

На підставі зазначених документів, в період часу з жовтня 2022 року по 31.11.2023 Особа-2 безпідставно нараховано заробітну плату у сумі 136746,24 грн та перераховано на її картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий в ПАТ Банк Восток».

Таким чином, ОСОБА_5 у період з жовтня 2022 року по листопад 2023 року діючи за попередньою змовою з Особа-1 (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження), шляхом зловживання своїм службовим становищем заволоділа бюджетними коштами в сумі 136 746,24 грн, що спричинило збитки державі в особі КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси».

Також, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше жовтня 2022 року, директор Закладу Особа-1 (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження), з метою заволодіння бюджетними коштами фонду оплати праці, вступила у змову з заступником директора з господарської частини відповідальним за складання табелів обліку робочого часу ОСОБА_5 щодо внесення недостовірних відомостей у табелі обліку робочого часу про години відпрацьовані Особа-2, яка фактично не виконуватиме свої функціональні обов`язки.

У подальшому, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з Особа-1, зловживаючи своїм службовим становищем, знаходячись у приміщені Закладу у м. Одеса по вул. Маршала Говорова, 8-А, діючи в порушення вимог ст. 43 Конституції України, ст. 97 Кодексу законів про працю, ст. 30 Закону України «Про оплату праці», своїх посадових інструкцій, основних засад, визначених статутом Закладу, достовірно знаючи, що Особа-2 свої функціональні обов`язки не виконувала та не виходила на роботу, щомісячно вносили до табелю обліку використання робочого часу технічних працівників, який відповідно до наказу Державного комітету статистики від 05.12.2008 № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» є офіційним документом, завідомо неправдиві відомості про відпрацьовані нею години.

Таким чином, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з Особа-1, у період з жовтня 2022 року по 31.11.2023, зловживаючи своїм службовим становищем, знаходячись у приміщені Закладу у м. Одеса по вул. Маршала Говорова, 8-А, достовірно знаючи, що Особа-2 свої функціональні обов`язки не виконувала та не виходила на роботу, зловживаючи своїм службовим становищем, до табелів обліку використання робочого часу технічних працівників

за жовтень 2022 року внесли завідомо недостовірні відомості про відпрацьовані Особа-2 252 робочі години;

за листопад 2022 року внесли завідомо недостовірні відомості про відпрацьовані Особа-2 264 робочі години;

за грудень 2022 року внесли завідомо недостовірні відомості про відпрацьовані Особа-2 264 робочі години;

за січень 2023 року внесли завідомо недостовірні відомості про відпрацьовані Особа-2 264 робочі години;

за лютий 2023 року внесли завідомо недостовірні відомості про відпрацьовані Особа-2 240 робочі години;

за березень 2023 року внесли завідомо недостовірні відомості про відпрацьовані Особа-2 276 робочі години;

за квітень 2023 року внесли завідомо недостовірні відомості про відпрацьовані Особа-2 216 робочі години;

за травень 2023 року внесли завідомо недостовірні відомості про відпрацьовані Особа-2 180 робочі години;

за червень 2023 року внесли завідомо недостовірні відомості про відпрацьовані Особа-2 264 робочі години;

за липень 2023 року внесли завідомо недостовірні відомості про відпрацьовані Особа-2 252 робочі години;

за серпень 2023 року внесли завідомо недостовірні відомості про відпрацьовані Особа-2 276 робочі години;

за вересень 2023 року внесли завідомо недостовірні відомості про відпрацьовані Особа-2 252 робочі години;

за жовтень 2023 року внесли завідомо недостовірні відомості про відпрацьовані Особа-2 112 робочі години;

Вказані недостовірні відомості ОСОБА_5 та Особа-1 засвідчили власними підписами.

В подальшому, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з Особа-1, скеровували табелі робочого часу до централізованої бухгалтерії КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси», де проводився розрахунок сум нарахованої заробітної плати за обсяг робіт, який фактично Особа-2 не виконувався.

Своїми діями ОСОБА_5 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 191 КК України, за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану та ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України – службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

03.08.2026 між прокурором першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , за погодження першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , з одного боку та обвинуваченою ОСОБА_5 з іншого, у присутності захисника ОСОБА_4 , укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), та разом з обвинувальним актом надана до суду.

Згідно вказаної угоди, обвинувачена ОСОБА_5 та прокурор відділу Одеської обласної прокуратури дійшли згоди щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, беззастережного визнання обвинуваченою своєї винуватості у злочинах, у вчиненні яких вона обвинувачується, покарання, яке повинна понести ОСОБА_5 а саме: сторони погоджуються на призначення ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 191 КК України у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування на строк два роки та за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі строком на два роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування на строк один рік. Керуючись ч. 1 ст. 70 КК України, визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування на строк два роки. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку. Покласти на обвинувачену ОСОБА_5 обов`язки відповідно до ст. 76 КК України.

В угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.

Згідно ч.5 ст.469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно до вимог ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Представником потерпілої юридичної особи директором КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського районну м.Одеси» ОСОБА_7 надано письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості, в якій останній зазначив, що майнових претензій до обвинуваченої немає.

Процесуальною гарантією дотримання належного порядку здійснення судового провадження на підставі угоди про є приписи ч.7 ст.474 КПК, за якими суд зобов`язаний перевірити угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону, зокрема і закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно п.2 ч.2 ст.470 КПК України, у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим здійснюється у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину - за погодженням з Генеральним прокурором (особою, яка виконує його обов`язки) або його першим заступником чи заступником, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником.

Укладання угоди про визнання винуватості, яка розглядається, погоджене першим заступником керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 .

Сторони кримінального провадження у судовому засіданні зазначили, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК і КК України, та просили угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.

При цьому, обвинувачена ОСОБА_5 повністю визнала себе винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, які ставляться їй у вину, і заявила, що визнання нею винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також заявила, що готова виконувати умови, укладеної угоди з прокурором.

Судом з`ясовано, що обвинувачена цілком розуміє характер та суть обвинувачення, а також розуміє свої права на судовий розгляд кримінального провадження, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України.

Наслідки укладання, затвердження та невиконання угоди, передбачені ст.ст.473, 476 КПК України обвинуваченій судом роз`яснені та йому зрозумілі.

Ухвалюючи вирок, на підставі укладеної між сторонами кримінального провадження угоди, суд дійшов висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинується ОСОБА_5 , суд також погоджується з кваліфікацією її дій за ч. 4 ст. 191 КК України, за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, та ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України – службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином

При цьому судом установлено, що ОСОБА_5 цілком розуміє права визначені їй п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, характер обвинувачення, вид та міру покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

У судовому засіданні суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд вважає, що умови угоди, з урахуванням тяжкості інкримінованих злочинів та передбаченого за їх вчинення покарання, відповідають інтересам суспільства, які полягають у забезпеченні можливості справедливого та в розумні строки найскорішого вирішення кримінального провадження при мінімальних витратах державних ресурсів, а також у зменшенні навантаження на органи прокуратури і суди.

Крім того, укладання угоди про визнання винуватості стимулюватиме інших підозрюваних чи обвинувачених укладати такі угоди з метою сприяння у проведенні кримінального провадження та отримання для себе узгодженого покарання чи звільнення від його відбування тощо, що сприятиме виправленню обвинувачених та запобіганню вчиненню ними нових кримінальних правопорушень, а також впливатиме на усвідомлення іншими особами неминучої караності протиправних діянь та формування несприйняття корупційної поведінки.

Слід також зазначити, що у контексті цього кримінального провадження суспільний інтерес полягає у припиненні на майбутнє існування такого ганебного явища як вчинення корупційних та пов`язаних з корупцією протиправних дій як обвинуваченою так і іншими особами.

До того ж, на думку суду, було б недоцільним застосовувати загальний порядок кримінального провадження до обвинуваченої, враховуючи на день укладання угоди беззаперечне визнання нею своєї вини, надання нею зізнавальних показань стосовно себе та викривальних показів щодо інших осіб.

На переконання суду, характер та тяжкість інкримінованих їй кримінальних правопорушень, особу винної, її ставлення до вчиненого, поведінка під час судового розгляду вказує на її бажання виправитись, тому укладена угода не суперечить будь-яким великим суспільним інтересам чи очікуванням.

Укладена угода відповідає інтересам суспільства і в частині узгодженого покарання. Так, на думку суду, воно відповідає загальним засадам призначення покарання, є співмірною та достатньою реакцією держави на вчинені обвинуваченою злочини, виходячи з меж, встановлених санкціями статей, що передбачають відповідальність за них.

Також, при перевірці умов угоди на відповідність вимогам КК України та інтересам суспільства суд враховує те, що ОСОБА_5 раніше не судима, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації, після вчиненого повністю усвідомила суспільну небезпеку своїх дій та своєю поведінкою сприяла з`ясуванню обставин вчинення злочинів.

Обвинувачена ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженою нею та прокурором міри та виду покарання. Характер взятих обвинуваченою на себе за угодою зобов`язань свідчить про можливість їх виконання.

Відповідно до ч.2 ст.50, ч.ч.1, 2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Разом із тим, ч.5 ст.65 КК України встановлює, що у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Отже, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд враховує вимоги ст.373, ч.1 ст.475 КПК України, ч.5 ст.65 КК України та умови угоди про визнання винуватості в частині узгодженого між сторонами виду і розміру покарання, яке відповідає санкціям інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, а також суд приймає до уваги характер кримінальних правопорушень, роль обвинуваченої у цьому та її визнання винуватості у кримінальному провадженні, характеризуючі особу обвинуваченої дані.

З аналізу матеріалів судового провадження та угоди про визнання винуватості вбачається, що обвинувачена свою провину в обсязі висунутого обвинувачення визнала повністю, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації, та ініціювала перерахування грошових коштів у сумі 50 000 грн на потреби Збройних сил України.

Частиною 2 ст.75 КК України регламентовано, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження чи позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено питання звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Судом також враховується положення абз. 2 ч. 2 ст. 75 КК України, згідно з яким у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років або іншого більш м`якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. Дана частина статті передбачає можливість звільнення обвинуваченої ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням.

Таким чином, підстав для відмови в затвердженні угоди судом не встановлено.

З урахуванням обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, добровільне відшкодування завданого збитку, те, що ОСОБА_5 після вчиненого повністю усвідомила суспільну небезпеку своїх дій та своєю поведінкою сприяла з`ясуванню обставин вчинення злочину, а також ініціювала перерахування грошових коштів на потреби Збройних сил України, суд доходить висновку про те, що покарання обвинуваченій має відповідати узгодженим в угоді вимогам, з призначенням обвинуваченій за сукупністю злочинів покарання у виді позбавлення волі, з одночасним позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування, та зі звільненням від відбування основного призначеного покарання з випробуванням в порядку ст.ст.75, 76, 77 цього Кодексу, з обов`язковим застосуванням контрольно-наглядових заходів та з покладенням на обвинуваченого певних обов`язків, що за переконанням суду є обґрунтованим і достатнім для виправлення вказаної особи і недопущення вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Суд вважає за доцільне визначити ОСОБА_5 тривалість іспитового строку на 1 (один) рік з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди між прокурором першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , за погодження першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , з одного боку та обвинуваченою ОСОБА_5 з іншого, у присутності захисника ОСОБА_4 , про визнання винуватості і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами покарання та звільнення від її відбування з випробуванням.

Керуючись ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК, суд –

ухвалив:

Затвердити угоду, укладену 03 серпня 2026 року між прокурором першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , за погодження першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , з одного боку та обвинуваченою ОСОБА_5 з іншого, у присутності захисника ОСОБА_4 , про визнання винуватості.

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України та призначити їй покарання:

- за ч. 4 ст. 190 КК України у виді у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування на строк 2 (два) роки;

- ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування на строк 1 (один) рік;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах місцевого самоврядування на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення, лише у випадках, встановлених ст.ст.473, 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

Єдиний унікальний номер справи: №522/17477/25

Номер провадження № 1-кп/522/2094/26

Головуючий суддя – ОСОБА_1