Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №521/11004/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа 521/11004/26

Номер провадження 3/521/3568/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді Поліщук І.О., при секретарі Коржеван В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі справу, що надійшла з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

До Хаджибейського районного суду м. Одеси надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 700287 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ( протоколі про адміністративне правопорушення).

З даного протоколу вбачається, 22.06.2026 о 21:35 за адресою: м. Одеса вул. Геннадія Афанасьєва, 48, водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом марки Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: 1) різкий запах алкоголю з порожнини рота 2) почервоніння обличчя 3) тремтіння кінцівок пальців рук. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у визначеному законом порядку на місці зупинки із допомогою алкотестера Драгер та у медичному закладі на що водій відмовився чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху України.

У судові засідання ОСОБА_1 не з`являвся. Захист прав та інтересів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи доручено адвокату Вінчковському В`ячеславу Леонідовичу, який заперечив обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 хоч і керував транспортним засобом, однак не перебував у стані алкогольного сп`яніння і не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку із чим відсутня подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

28 жовтня 2026 року через канцелярію суду адвокатом на підтвердження обставин ведення ОСОБА_1 здорового способу життя та неприпустимості вжиття алкогольних напоїв до матеріалів провадження долучено копії документів, що підтверджують здобуття ОСОБА_1 статусу майстра спорту України з футболу, а також тривалого виступу за професійні футбольні клуби України у якості гравця.

Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі обставини у сукупності, суд приходить до наступного переконання.

Відповідно до пп. а п. 2.9. Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі – Правила) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил).

Невиконання вказаних правил утворюють склад правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».

Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

У справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Приписами статті 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу статей 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП є: 1) керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого); 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння; 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП є особа, яка відмовилась від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, і досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП), яка керувала транспортним засобом.

Тобто доказуванню підлягають такі обставини: 1) керування особою транспортним засобом та 2) відмова від проходження медичного огляду на стан такого сп`яніння.

Крім того, за змістом закону, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.02.2019 року у справі № 404/4467/16-а зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Аналіз положень ч. 1 ст. 251 КУпАП свідчить, що відеозапис є одним із передбачених законом джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026 (далі – Інструкція), визначено, що кінозйомка та відео запис це процеси фіксації динамічних властивостей об`єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації.

Крім того, слід зазначити, що відеозапис є об`єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб`єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи.

Керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Разом із тим, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 700287 працівниками поліції було долучено відеозаписи, які є пошкодженими та не відтворюються, у зв`язку з чим суд був позбавлений можливості дослідити їх зміст та перевірити зафіксовані на них обставини.

З огляду на це 01.07.2026 та повторно 07.08.2026 судом витребувано від Управління патрульної поліції в Одеській області записи відео ПВР 475778, 471357 від 22.06.2026, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

На виконання вимог суду Управлінням патрульної поліції в Одеській області повторно надано відповідні відеоматеріали, однак вони також не відтворюються, що унеможливлює їх безпосереднє дослідження судом та встановлення на їх підставі факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що надані Управлінням патрульної поліції в Одеській області відеоматеріали не відтворюються та не можуть бути досліджені судом, у матеріалах справи відсутній об`єктивний доказ, який би підтверджував відмову ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Адвокатом Вінчковським В.Л. не заперечувались обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , 22.06.2026 о 21:35.

При цьому саме факт керування особою транспортним засобом не є достатньою умовою для притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП як у випадку відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння.

Отже, за відсутності належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 фактично здійснював керування транспортним засобом, сама по собі зафіксована у протоколі відмова від проходження огляду не є достатньою для висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 7 КУпАП, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 відсутня подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 130, 247, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягання до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Хаджибейського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з ухвалення постанови.

Постанова суду (судді) у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суддя: І.О. Поліщук