Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №504/559/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/559/26

Номер провадження 2/504/2569/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Литвинюк А.В.,

секретаря судового засідання Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

11.02.2026 року директор ТОВ «Деал Фінанс Груп» Велікданов С.К. звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за договором № 71632126 про надання кредиту від 11.07.2025 року у розмірі 22 992,00 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн.

Крім того, у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про витребування від АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» (ЄДРПОУ: 21133352) наступні письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме: інформацію щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 та виписку по вказаному картковому рахунку, відкритому в АТ «УНІВЕРСАЛБАНК».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2026 року справу розподілено судді Литвинюк А.В.

Ухвалою суду від 16.02.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Клопотання представника позивача задоволено та витребувано з АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» зазначену інформацію.

04.03.2026 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказує, що є діючим військовослужбовцем, заперечує проти нарахування штрафних санкцій, заперечує щодо необґрунтованості розрахунку заборгованості, наданого позивачем.

10.03.2026 року через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив від представника позивача Ткаченко Ю.О., в якій вона вказує, що доводи надані відповідачем є недоведені та відсотки за користування кредитом підлягають стягненню.

Також, 10.03.2026 року від представника позивача Ткаченко Ю.О. через систему «Електронний суд» надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій представник позивача просить не враховувати проценти за понадстрокове користування кредитними коштами та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17 232 грн, яка складається з 12 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 3 432 грн заборгованості за процентами та 1 800 грн заборгованості за комісією.

30.03.2026 року на виконання вказаної ухвали до суду надійшли витребувані судом докази від АТ «УНІВЕРСАЛБАНК», з яких вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) емітовано банківську картку № НОМЕР_3 та надана виписка, яка підтверджує факт зарахування коштів на дану банківську картку.

11.10.2026 року через систему «Електронний суд» відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, в яких надав докази про проходження військової служби, а саме військовий білет з відміткою.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст.128-130 ЦПК України.

В судове засідання призначене на 29.09.2026 року сторони не з`явились, будучи належним чином повідомлені.

Відтак, суд вважає за можливе розглядати справу без участі сторн за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11.07.2025 року між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір № 71632126 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.2.1 - п. 2.2.8 Договору, сторони погодили параметри та умови кредиту, а саме сума кредиту: 12 000 грн., строк договору 30 днів, процентна ставка/день 0,30% (фіксована); комісія за надання кредиту 15,00% (фіксована) від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 1 800 грн.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора '07686, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

06.09.2025 року між позикодавцем та відповідачем за ініціативою останнього укладено додаткову угоду №15512695 до договору позики №71632126, за умовами якої сторони домовились предметом якої є пролонгація строку кредитування на 28 днів (в результаті чого строк кредитування складає - 58 днів тобто до 06.09.2025 року) та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0,3 % на 1 %. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора '63478, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - kirilcajka103@gmail.com.

16.09.2025 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали Договір факторингу № 16/09/25 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту №71632126 року від 11.07.2025 року.

Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23.12.2025 року - Кредитодавець/Клієнт відступив фактору право вимоги заборгованостей до боржників на умовах передбачених договором факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року в тому числі до Відповідача в сумі 22 992,00 грн з яких 12 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 3 432,00 грн сума заборгованості за відсотками, 1 800,00 грн сума заборгованості за комісією, 5 760,00 грн сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

-надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

-заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

-вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відносно вимоги про стягнення процентів нарахованих за понадстрокове користування кредитом, суд зазначає, що 10.03.2026 року від представника позивача Ткаченко Ю.О. через систему «Електронний суд» надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій представник позивача просить не враховувати проценти за понадстрокове користування кредитними коштами та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17 232 грн, яка складається з 12 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 3 432 грн заборгованості за процентами та 1 800 грн заборгованості за комісією.

Суд враховує та приймає заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення процентів за понадстрокове користування.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит платежі, які споживач має сплатити на користь кредитодавця за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь (прийом та розгляд заяви про надання кредиту, оцінка кредитоспроможності споживача та перевірка наданих ним відомостей, підготовка та укладення договору про споживчий кредит тощо).

Вимога про стягнення заборгованості комісії за видачу кредиту у розмірі 1 800 грн прямо суперечить ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки видача коштів є обов`язком кредитора, а не додатковою послугою. Дана позиція узгоджується з висновками Верховним Судом у постанові від 09.02.2024 у справі №337/3703/22.

Оскільки позивачем не надано доказів того, що зазначена комісія є платою за фактично надані самостійні послуги, відмінні від дій, які банк вчиняє у межах власної господарської діяльності для виконання договору, такі положення є несправедливими умовами відповідно до законодавства про захист прав споживачів, а правові підстави для стягнення неоплаченої комісії відсутні.

Одночасно з цим, суд зауважує, що відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно із роз`ясненнями Національного банку України у листі від 02.09.2014 року №18-112/48620 для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Пункт 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу Закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Ці положення внесені до зазначеного Закону України 11.04.2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024 року.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, та відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 , де в розділі про проходження військової служби вказано, що ОСОБА_1 з 29.04.2024 року є начальником обслуги, тому проценти нараховані позивачем не підлягають стягненню.

У зв`язку з чим суд вважає необхідним відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №71632126 року від 11.07.2025 року у розмірі 12 000 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 12 000 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об`єднанням, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6 ст.137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Таким чином, опис наданих послуг та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження їх сплати не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Цивільний процесуальний кодекс України передбачає такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Так, позивачем на підтвердження здійснення витрат пов`язаних з розглядом справи надано:

- договір про надання правової (правничої) допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, укладений між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та адвокатом «Ткаченко Юлія Олегівна»;

- витяг з акту №22-08/25/ДІЛ, складений 22.08.2025 року;

- ордер серія АХ №1287256 від 03.09.2026 року.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення та підготовки позовної заяви, суд вважає, що зазначені представником ТОВ «Деал Фінанс Груп» витрати на правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн є завищеними та недостатньо обґрунтованими.

Отже, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Позивачем надано копію платіжної інструкції № 579938490.1 від 05.02.2026 року про сплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 12 000 грн, оскільки позовні вимоги задоволені частково на 52,19 відсотків, відмовлено в задоволенні позовних вимог у розмірі, що становить 47,81 відсотків, тому розмір судового збору, що підлягає стягненню становить 1 389,51 грн.

Керуючись ст.ст.526,1048,1050,1054,1056-1 ЦК України та ст.ст.81,89,128-130,133,137,141,ЦПК України, суд,

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (код ЄДРПОУ 44280974, місце знаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, оф. 40/3) заборгованості за кредитним договором №71632126 року від 11.07.2025 року у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень, що складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (код ЄДРПОУ 44280974, місце знаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, оф. 40/3) понесені судові витрати у розмірі 1 389 (одна тисяча триста вісімдесят дев`ять) гривень 51 (п`ятдесят одна) копійка судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя : Литвинюк А. В.