Суд: Чорноморський міський суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №501/2760/25
Суддя: Пушкарський Д. В.
Дата документу 28.10.2026
Справа № 501/2760/25
2/501/529/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Пушкарського Д.В.,
за участю:
секретаря судового засідання – Карпової Ю.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Чорноморського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить:
- зняти ОСОБА_2 із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір.
Позовні вимоги мотивує тим, що вона, ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 .
Наразі у вказаній кватирі проживає позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Відповідачка ОСОБА_2 приходиться донькою ОСОБА_1 , яка у квартирі з 2007 року не проживає та не несе витрати по утриманню квартири.
Позивачка керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.316, 317, 319, 321, 328, 379 ЦК України, ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», просила суд задовольнити позовні вимоги.
Позивачка ОСОБА_1 надала суду заяву в якій просила суд провести розгляд справи за її відсутності.
Відповідачка ОСОБА_2 на електронну пошту суду надала заяву в якій зазначила, що вона надає свою згоду на зняття її з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 . Вказала, що в 2007 році виїхала за межі України.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані в ході розгляду справи докази, в їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно реєстраційного посвідчення Іллічівського бюро технічної інвентаризації від 19.05.1998 (а.с.12) квартира АДРЕСА_4 , зареєстрована за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22.12.1997 №185.
Згідно довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб від 08.10.2019 (а.с.8) за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.14).
ОСОБА_2 приходиться донькою ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.10).
Відповідачка ОСОБА_2 надала суду заяву в якій зазначила, що вона надає свою згоду на знаття її з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 . Вказала, що в 2007 році виїхала за межі України та назад не поверталась.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_5 , вона приходиться тіткою ОСОБА_2 , у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_2 не проживає з 2007 року.
Аналогічні письмові пояснення надані ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Згідно приписів ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
Згідно приписів ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (надалі Закон) визначено, що дія цього закону поширюється на відносини щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, а також їх оскарження в адміністративному порядку регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Ст.18 вказаного Закону визначено, що зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється: 2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.
Зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи за заявою співвласника житла в порядку, передбаченому пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється за згодою іншого співвласника житла, яка надається особисто або через представника.
Ч.8 Закону визначено, що заява, передбачена пунктом 1 частини першої цієї статті, може подаватися в електронній формі засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. До заяви, що подається в електронній формі, документи не додаються.
Ч.4 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону визначено, що місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до дня набрання чинності цим Законом, обліковується в реєстрі територіальної громади, знімається з реєстрації/скасовується у порядку, встановленому для зняття/скасування зняття з реєстрації місця проживання, визначеного цим Законом.
П.50 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (надалі Постанова) від 7 лютого 2022 р. № 265 визначено, що зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі: 1) заяви, поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 2; 2) заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.
П.56 Постанови визначено, що зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування) співвласника житла за заявою іншого співвласника такого житла не здійснюється.
Таким чином, законодавством чітко визначений порядок як реєстрації так і зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) власника, співвласника житла.
Суд звертає увагу позивача на те, що ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», на яку вона посилається в обґрунтування позовних вимог, виключена на підставі Закону України № 1916-IX від 30.11.2021.
Щодо заяви відповідачки в якій вона вказує, що надає свою згоду на зняття з реєстраційного обліку суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.
Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (Постанова ВС України від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17).
Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою (постанова ВС України від 14.05.2020р. справа № 336/1773/17).
У зв`язку із цим, відповідно до статті 16 ЦК України вимоги про зняття особи з реєстрації за місцем проживання можливе лише при вирішенні спору про житлові права.
Заявлена у цій справі вимога про зняття з реєстраційного обліку місця проживання відповідача у вказаній квартирі не може бути задоволена у розумінні статті 16 ЦК України, оскільки поняття «зняття з реєстрації» нерозривно пов`язане з поняттям «житлові права» (право власності на житлове приміщення, право користування житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила таке користування, виселення із займаного приміщення та інше), вимог про що позивачем не заявлено.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позов про зняття з реєстраційного обліку відповідача, як співвласника житла, без зазначення яким чином остання порушує право позивача на володіння своїм майном, не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України суд, -
В И Р І Ш И В:
ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання(перебування) особи, – відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Д.В.Пушкарський
Оригінал: reyestr.court.gov.ua