Суд: Іванівський районний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №499/1412/26
Суддя: Тимчук Р. М.
Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1412/26
Провадження № 2/499/1038/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
27 жовтня 2026 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі: судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Дуди І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку спрощеного провадження з викликом сторін справу №499/1412/26 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Чекал Олена Григорівна до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся до суду із позовною заявою про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів.
В обґрунтування позовних вимог позивачка послалася на наступне.
13.01.2022 Іванівським районним судом Одеської області видано судовий наказ №499/1021/21 про стягнення з ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 аліментів на утримання спільних дітей у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.12.2021 до 07.10.2034.
20.01.2022 державним виконавцем Ширяївського ВДВС у Березівському районі Одеської області ПМУ МЮ України відкрито виконавче провадження №68248478 з примусового виконання судового наказу виданого 13.01.2022 Іванівським районним судом Одеської області №499/1021/21.
Відповідно до розрахунку заборгованості в рамках виконавчого провадження наданого у відповідь на адвокатський запит від 02.09.2026, загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 станом на 01.06.2026 складає 171 223 грн. 72 коп.
Загальна сума пені за прострочення сплати аліментів складає 4 603 879 грн. 55 коп.
Оскільки вищевказана сума значно перевищує суму боргу, то позивач просить стягнути 100 % заборгованості по сплаті аліментів за період з 20.12.2021 по 01.06.2026 року в розмірі 171 223 грн. 72 коп.
Відповідач надав відзив на позовну заву та зазначив, що він З 09.07.2023 по 18.05.2026 ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з 19.05.2026 дотепер - у військовій частині НОМЕР_2 . 15.08.2023 Ширяївським ВДВС винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою покладено на військову частину НОМЕР_1 обов`язки щодо виконання рішення суду про стягнення аліментів. У зв`язку зі зміною місця служби ОСОБА_2 , 04.06.2026 Ширяївським ВДВС винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника з аналогічними обов`язками щодо військової частини НОМЕР_2 , яка станом на тепер виконує перерахування частки грошового забезпечення відповідача на користь ДВС, що відображено у довідці про доходи від військової частини НОМЕР_2 .
Відповідач не визначав розмір щомісячного відрахування та не здійснював його розрахунок, оскільки такі дії здійснювалися військовою частиною в межах виконання постанови державного виконавця.
Сам факт того, що такі відрахування, за розрахунком державного виконавця, виявилися недостатніми для повного погашення належних до сплати сум, не свідчить про винну поведінку відповідача.
Таким чином, з огляду на те, що виникнення заборгованості у виконавчому провадженні № 68248478 після 15.08.2023 є наслідком неповного здійснення військовою частиною відрахувань із грошового забезпечення відповідача у межах визначеного державним виконавцем механізму стягнення, а не наслідком винної поведінки ОСОБА_2 , у даній справі відсутня передбачена статтею 196 СК України умова для стягнення неустойки у вигляді вини платника.
У разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення пені за період до 15.08.2023, її розмір підлягає обмеженню з урахуванням застосованого до відповідача заходу примусового виконання.
Відповідно до розрахунку заборгованості від 01.06.2026, наданого позивачем, станом на 15.08.2023 заборгованість ОСОБА_2 становила 62 270,76 грн.
Водночас, постановою державного виконавця від 04.06.2026 у виконавчому провадженні № 68248478 на відповідача накладено штраф у розмірі 85 611,86 грн.
Таким чином, розмір застосованого до відповідача штрафу перевищує суму заборгованості, яка могла виникнути з вини ОСОБА_2 .
Оскільки сума заборгованості до 15.08.2023, зазначена у наданому позивачем розрахунку, становить 62 270,76 грн, тоді як розмір застосованого державним виконавцем штрафу становить 85 611.86 грн, розмір застосованого штрафу перевищує суму вказаної заборгованості на 23 341,10 грн. Отже, позитивна різниця між сумою заборгованості та застосованим заходом примусового виконання відсутня, а відтак максимальний розмір пені, яка може бути стягнута з ОСОБА_2 , становить 0 грн.
Отже, з урахуванням того, що розмір заборгованості, яка могла виникнути з вини відповідача, становить 62 270,76 грн, а розмір застосованого штрафу - 85 611,86 грн, позитивна різниця між відповідними сумами відсутня. Відтак, розмір пені, який може бути стягнутий з відповідача, не може перевищувати 0 грн.
Сторона позивача надали відповідь на відзив та зазначили, що посилання відповідача на проходження військової служби з липня 2023 року жодним чином не виправдовує та не скасовує факту невиконання ним обов`язку з утримання дітей у попередні періоди. Посилання відповідача на помилки або затримки з боку бухгалтерії військової частини не звільняють його як батька від обов`язку належним чином утримувати своїх дітей та сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
Отримуючи розрахункові відомості за місцем проходження служби, ОСОБА_2 володів повною інформацією про фактичний розмір нарахованого йому грошового забезпечення та суми, фактично утримані бухгалтерією військової частини на виконання постанови виконавця.
Відповідач бачив, що відрахування здійснюються не в повному обсязі чи з затримками, ОСОБА_2 не вживав жодних дій щодо добровільної сплати різниці між сумою підлягаючих сплаті аліментів та реально утриманими коштами, не звертався до виконавчої служби чи фінансового органу військової частини із заявами про перерахунок чи уточнення відрахувань. Також ним в судовому порядку оскаржується постанова державного виконавця про накладення штрафу.
У судовому засіданні сторона позивача наполягали за задоволенні позовних вимог.
Сторона відповідача позов не визнають.
Сторона позивача клопотали про долучення до матеріалів справи доказу, а саме: копії ухвали суду від 12.10.2026 року про скасування постанови про накладення штрафу від 04.06.2026 у виконавчому провадженні №68248478, винесеної державним виконавцем Ширяївського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Рудич Іриною Сергіївною.
Сторона відповідача клопотали про долучення доказів, а саме копії листів Ширяївського ВДВС.
Дослідивши письмові матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши позиції сторін по справі, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог суд приходить до висновку, що наявні законні підстави для часткового задоволення позову виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 13.01.2022 Іванівським районним судом Одеської області видано судовий наказ №499/1021/21 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання спільних дітей у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.12.2021 до 07.10.2034.
20.01.2022 державним виконавцем Ширяївського ВДВС у Березівському районі Одеської області ПМУ МЮ України відкрито виконавче провадження №68248478 з примусового виконання судового наказу виданого 13.01.2022 Іванівським районним судом Одеської області №499/1021/21.
Відповідно до розрахунку заборгованості від 30.09.2026, долученого стороною відповідача, загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 станом на 01.09.2026 складає 135048,39 грн.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно приписів ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Підставою для стягнення пені за несплату аліментів є саме вина особи, яка допустила прострочення.
Як встановлено в судовому засіданні 20.01.2022 державним виконавцем Ширяївського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Рудич Іриною Сергіївною відкрито виконавче провадження № 68248478 з примусового виконання вищевказаного судового наказу.
15.08.2023 року державним виконавцем Рудич Іриною винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 , оскільки встановлено, що боржник офіційно перебуває на військовій службі.
04.06.2026 року державним виконавцем Рудич Іриною винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 , оскільки встановлено, що боржник офіційно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 .
Суд погоджується частково з позицією відповідача по справі та приходить до висновку про відсутність вини відповідача щодо заборгованості по невиплаті аліментів, у період починаючи з 15.05.2023 року. З грошового забезпечення ОСОБА_2 здійснювались щомісячні відрахування аліментів за судовим наказом у справі № 499/1021/21, виданим 13.01.2022 Іванівським районним судом Одеської область, про що він був обізнаний при отриманні грошового забезпечення та, відповідно, не здійснював самостійні перерахування на користь позивача або виконавчої служби.
З розрахунку заборгованості від 01.06.2026, доданого до позовної заяви, вбачається, військовою частиною НОМЕР_1 здійснювались відрахування із грошового забезпечення боржника, однак, не в повному обсязі, за розрахунком державного виконавця.
Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України особа є невинуватою у порушенні зобов`язання, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо його належного виконання.
У виконавчому провадженні № 68248478 ОСОБА_2 вжив передбачених та доступних йому заходів для виконання судового наказу. Після відкриття виконавчого провадження аліменти підлягали стягненню у примусовому порядку, а постановою державного виконавця від 15.08.2023 було безпосередньо звернуто стягнення на грошове забезпечення відповідача та покладено на військову частину обов`язок здійснювати відповідні відрахування і перерахування коштів.
Таким чином, після прийняття державним виконавцем рішення про звернення стягнення на грошове забезпечення відповідача та направлення відповідної постанови до військової частини НОМЕР_1 саме уповноважені посадові особи військової частини здійснювали розрахунок суми відрахувань, їх утримання з грошового забезпечення відповідача та перерахування коштів у межах виконавчого провадження.
Відповідач не визначав розмір щомісячного відрахування та не здійснював його розрахунок, оскільки такі дії здійснювалися військовою частиною в межах виконання постанови державного виконавця. Відрахування з грошового забезпечення ОСОБА_2 фактично здійснювалися, що свідчить про те, що відповідач не ухилявся від виконання свого обов`язку, а з його грошового забезпечення було застосовано механізм примусового стягнення. Сам факт того, що такі відрахування, за розрахунком державного виконавця, виявилися недостатніми для повного погашення належних до сплати сум, не свідчить про винну поведінку відповідача.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.
Отже, суд приходить до висновку, нарахування та стягнення пені на заборгованість, яка виникала в період з 15.08.2023 року не підлягає задоволенню в зв`язку з відсутністю вини особи.
Проте оцінюючи період наявності заборгованості по сплаті аліментів з початку відкриття провадження до 14.08.2026 року суд приходить до такого.
Відповідач у відзиві посилається на ту обставину, що якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення пені за період до 15.08.2023, її розмір підлягає обмеженню з урахуванням застосованого до відповідача заходу примусового виконання. Відповідно до розрахунку заборгованості від 01.06.2026, наданого позивачем, станом на 15.08.2023 заборгованість ОСОБА_2 становила 62 270,76 грн. Водночас, постановою державного виконавця від 04.06.2026 у виконавчому провадженні № 68248478 на відповідача накладено штраф у розмірі 85 611,86 грн. Оскільки сума заборгованості до 15.08.2023, зазначена у наданому позивачем розрахунку, становить 62 270,76 грн, тоді як розмір застосованого державним виконавцем штрафу становить 85 611.86 грн, розмір застосованого штрафу перевищує суму вказаної заборгованості на 23 341,10 грн. Отже, позитивна різниця між сумою заборгованості та застосованим заходом примусового виконання відсутня, а відтак максимальний розмір пені, яка може бути стягнута з ОСОБА_2 , становить 0 грн. Отже, з урахуванням того, що розмір заборгованості, яка могла виникнути з вини відповідача, становить 62 270,76 грн, а розмір застосованого штрафу - 85 611,86грн, позитивна різниця між відповідними сумами відсутня. Відтак, розмір пені, який може бути стягнутий з відповідача, не може перевищувати 0 грн.
Проте з даним твердженням суд не може погодитись, оскільки стороною позивача суду надано копію ухвали Іванівського районного суду Одеської області від 12.10.2026 року про скасування постанову про накладення штрафу від 04.06.2026 у виконавчому провадженні №68248478, винесеної державним виконавцем Ширяївського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Рудич Іриною Сергіївною.
Отже до відповідача захід примусового виконання скасовано тому і відповідно не підлягає різниці, прорахованої відповідачем.
В зв`язку з цим суд вважає, що в період до 15 серпня 2023 року наявна вина боржника у виконавчому провадженні та відповідно буде правомірним застосування ст.196 СК України та позовна вимога в цій частині є обґрунтованою та не спростованою відповідачем.
Заборгованість станом на 15.08.2023 у розмірі 74 933,42 грн. Розрахунок: 74 933,42 грн = 65 657,42 грн. + 9 276,00 грн. (де 65 657,42 грн становить заборгованість станом на липень 2023 року, а 9 276,00 грн становить заборгованість за 15 днів серпня 2023 року, розрахована виходячи із щомісячного платежу 19 170,26 грн : 31 день, 15днів)
Суд виходить із позиції Верховної Суду, яка викладена в постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 де зазначається, що: «при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо Позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.»
Верховний Суд вказує, що пеня за несвоєчасну сплату аліментів розраховується від суми заборгованості по кожному платежу окремо, що передбачає, що тіло заборгованості є нарахована, проте не сплачена сума аліментів на місяць, а не загальна сукупна заборгованість на момент складення розрахунку заборгованості в межах виконавчого провадження. Неможливо обмежуватись 100% заборгованості загальної на момент складання розрахунку заборгованості, оскільки у разі повного або часткового погашення її, при цьому несвоєчасно, то боржник би уникав відповідальності за несвоєчасну її сплату.
Таким чином, з огляду на встановлену практику щодо застосування 196 Сімейного Кодексу України в контексті обмеження 100 відсотками заборгованості, то Позивачка виходила з обмеження 100 відсотками саме місячного платежу, який мав бути здійснений, тобто:
Таким чином, з огляду на вищенаведене загальна заборгованість за пенею складає 74 933,42 грн, за період до 15 серпня 2026 року.
Керуючись ст.ст. 2, 4-5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору, тому, керуючись ст. 141 ЦПК України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Стосовно витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2, ч.3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
В обґрунтування своєї вимоги про стягнення витрат на правову допомогу позивачкою до суду подано документи, які долучено до матеріалів справи.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19100,00 грн, суд виходить з такого з мотивувальної частини рішення вбачається, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на загальну суму 74 933,42 грн, що становить 43,76 % від ціни позову ( 171223,72 грн).
Враховуючи п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь позивачки підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 8358,16 грн, виходячи з розрахунку: (19100 х 43,76 % = 8356,16 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,12,13,80,81,141,263,265,268,278-279 ЦПК України,ст. 196 СК України суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Чекал Олена Григорівна до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 74 933,42 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на правову допомогу в розмірі 8358,16 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СуддяРуслан ТИМЧУК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua