Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №600/1391/26-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1391/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Сіжук О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії від 26.02.2026 №046350021919; зобов`язання зарахувати періоди навчання з 01.09.1993 по 16.01.1997, з 13.03.1997 по 13.03.1997, з 11.04.1997 по 11.04.1997 та з 15.05.1997 по 25.06.1997 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за частини третьої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”; зобов`язання призначити пенсію відповідно до частини третьої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 18.02.2026 та провести відповідні виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.02.2026 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак оскаржуваним рішенням було відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. При цьому, на думку позивача, відповідач протиправно не зарахував до спеціального пільгового стажу періоди навчання в Павлоградському машинобудівному технікумі з 01.09.1993 по 16.01.1997, з 13.03.1997 по 13.03.1997, з 11.04.1997 по 11.04.1997 та з 15.05.1997 по 25.06.1997, що і призвело до прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що для призначення пенсії на пільгових умовах особі необхідно мати не менше 25 років стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, під час розгляду поданих позивачем документів встановлено, що пільговий стаж заявника становить 22 роки 2 місяці 7 днів, а тому у пенсійного органу не було правових підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Таким чином, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Не погоджуючись із відзивом на позовну заяву, позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому вказував, що висновок відповідача про недостатність пільгового стажу та невідповідність професії набутій кваліфікації є формальним, необгрунтованим та таким, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а працевлаштування за іншою професією в даному випадку немає значення.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Позивач у період з 01.09.1993 по 16.01.1997, з 13.03.1997 по 13.03.1997, з 11.04.1997 по 11.04.1997 та з 15.05.1997 по 25.06.1997 проходив навчання в Павлоградському технікумі Національного гірничого університету.

18.02.2026 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказана заява за принципом екстериторіальності була передана на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 26.02.2026 №046350021919 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. При цьому, у рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 31 рік 10 місяців 29 днів, а пільговий стаж – 22 роки 2 місяці 7 днів.

Листом від 24.03.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомлено позивача про те, що період навчання в Павлоградському машинобудівному технікумі з 01.09.1993 по 25.06.1997 не зарахований до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії згідно частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки даний навчальний заклад не відноситься до професійно-технічних навчальних закладів. Окрім того, професія «електрослюсар підземний», за якою працевлаштувався заявник, не відповідає набутій професії «гірничий технік-електромеханік», за якою йому присвоєно кваліфікацію по закінченню навчання. При цьому до пільгового стажу ОСОБА_2 враховано періоди роботи учнем електрослюсаря підземного з 17.01.1997 по 12.03.1997, з 14.03.1997 по 10.04.1997 та з 12.04.1997 по 14.05.1997 згідно наданих довідок ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 28.01.2026 №14/6-306 та №14/6-307.

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 26.02.2026 №046350021919 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з пунктом 2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом №1788-XII.

Відповідно до положень пункту 16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Частиною третьою статті 114 Закону №1058-ІV передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.

Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» встановлено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівника, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Аналогічна за змістом вимога міститься і в абзаці першому пункту 26 Положення про професійно - технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 №1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.

Як встановлено з матеріалів справи та згідно з поданими позивачем документами на призначення пенсії, позивач проходив навчання з 01.09.1993 по 16.01.1997, з 13.03.1997 по 13.03.1997, з 11.04.1997 по 11.04.1997 та з 15.05.1997 по 25.06.1997 в Павлоградському машинобудівному технікумі.

При цьому, під час навчання, а саме у періоди з 17.01.1997 по 14.05.1997 позивач проходив виробничу практику за професіями, що дають право на пенсію відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-ІV, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача та поданою довідкою ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГАДВУГІЛЛЯ» від 28.01.2026 №14/6-306.

З перервою менше 3 місяців після закінчення навчання у Павлоградському машинобудівному технікумі відповідно до диплому серії НОМЕР_1 від 27.06.1997 позивач з 05.08.1997 прийнятий на посаду підземного електрослюсаря з повним робочим днем у шахті ВАТ «Шахта «Павлоградська».

Таким чином, позивач, після закінчення навчання, в межах тримісячного терміну був прийнятий на роботу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1, затвердженого постановою КМУ (яка відноситься до списку, затвердженого постановою КМУ № 202 від 31.03.1994), яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Крім того, стосовно віднесення Павлоградського машинобудівного технікуму до професійно – технічних навчальних закладів, суд зазначає наступне.

Законом Української РСР «Про народну освіту» від 28.06.1974 технікуми (училища) віднесені до середніх спеціальних навчальних закладів, головним завданням яких була підготовка кваліфікованих фахівців із середньою спеціальною та загальною середньою освітою, які мають необхідні теоретичні знання і практичні навички за спеціальністю.

Згідно із пунктом 3 Постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про освіту» від 04.06.1991 № 1144-ХІІ із змінами і доповненнями, внесеними постановою Верховної Ради України від 18.12.1991 № 1992-ХІІ, встановлено, що Закон Української РСР «Про освіту» застосовується до правовідносин в галузі освіти, що виникли після введення в дію Закону.

Відповідно до статей 40 та 41 Закону України «Про освіту» професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, перепідготовку, підвищення їх професійної кваліфікації. Професійно-технічна освіта громадян здійснюється на базі повної загальної середньої освіти або базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту. Окрім інших, професійно-технічними закладами освіти є інші типи закладів, що надають робітничу професію.

10.02.1998 прийнятий Закон України «Про професійну (професійно - технічну) освіту» №103/98-ВР, який набрав чинності 10.03.1998.

Професійно-технічна освіта забезпечує первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації робітників ( частина перша, третя статті 3 Закону 1998 №103/98-ВР).

Відповідно до статті 17 Закону заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно - технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Відповідно до статті 18 Закону до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно - технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що професійно-технічний заклад вирізняється не стільки типом закладу (училище, технікум, університет тощо), а і видом навчання та здобуття професійних навичок у відповідному закладі.

Відтак, на професійне навчання позивача в Павлоградському машинобудівному технікумі поширюються положення статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 26.02.2026 №046350021919 відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу періоди навчання позивача у професійно-технічному навчальному закладі з 01.09.1993 по 16.01.1997, з 13.03.1997 по 13.03.1997, з 11.04.1997 по 11.04.1997 та з 15.05.1997 по 25.06.1997.

Таким чином, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 26.02.2026 №046350021919 про відмову у призначенні пенсії.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з пунктом 2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом №1788-XII.

Відповідно до положень пункту 16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Частиною 3 статті 114 Закону №1058-ІV передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.

Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» встановлено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівника, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Аналогічна за змістом вимога міститься і в абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно - технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 №1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.

Як встановлено з матеріалів справи та згідно з поданими позивачем документами на призначення пенсії, позивач проходив навчання з 01.09.1993 по 16.01.1997, з 13.03.1997 по 13.03.1997, з 11.04.1997 по 11.04.1997 та з 15.05.1997 по 25.06.1997 в Павлоградському машинобудівному технікумі.

При цьому, під час навчання, а саме у періоди з 17.01.1997 по 14.05.1997 позивач проходив виробничу практику за професіями, що дають право на пенсію відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-ІV, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача та поданою довідкою ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГАДВУГІЛЛЯ» від 28.01.2026 №14/6-306.

З перервою менше 3 місяців після закінчення навчання у Павлоградському машинобудівному технікумі відповідно до диплому серії НОМЕР_1 від 27.06.1997 позивач з 05.08.1997 прийнятий на посаду підземного електрослюсаря з повним робочим днем у шахті ВАТ «Шахта «Павлоградська».

Таким чином, позивач, після закінчення навчання, в межах тримісячного терміну був прийнятий на роботу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1, затвердженого постановою КМУ (яка відноситься до списку, затвердженого постановою КМУ № 202 від 31.03.1994), яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Крім того, стосовно віднесення Павлоградського машинобудівного технікуму до професійно – технічних навчальних закладів, суд зазначає наступне.

Законом Української РСР «Про народну освіту» від 28.06.1974 технікуми (училища) віднесені до середніх спеціальних навчальних закладів, головним завданням яких була підготовка кваліфікованих фахівців із середньою спеціальною та загальною середньою освітою, які мають необхідні теоретичні знання і практичні навички за спеціальністю.

Згідно із пунктом 3 Постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про освіту» від 04.06.1991 № 1144-ХІІ із змінами і доповненнями, внесеними постановою Верховної Ради України від 18.12.1991 № 1992-ХІІ, встановлено, що Закон Української РСР «Про освіту» застосовується до правовідносин в галузі освіти, що виникли після введення в дію Закону.

Відповідно до статей 40 та 41 Закону України «Про освіту» професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, перепідготовку, підвищення їх професійної кваліфікації. Професійно-технічна освіта громадян здійснюється на базі повної загальної середньої освіти або базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту. Окрім інших, професійно-технічними закладами освіти є інші типи закладів, що надають робітничу професію.

10.02.1998 прийнятий Закон України «Про професійну (професійно - технічну) освіту» №103/98-ВР, який набрав чинності 10.03.1998.

Професійно-технічна освіта забезпечує первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації робітників ( частина перша, третя статті 3 Закону 1998 №103/98-ВР).

Відповідно до статті 17 Закону заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно - технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Відповідно до статті 18 Закону до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно - технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що професійно-технічний заклад вирізняється не стільки типом закладу (училище, технікум, університет тощо), а і видом навчання та здобуття професійних навичок у відповідному закладі.

Відтак, на професійне навчання позивача в Павлоградському машинобудівному технікумі поширюються положення статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 26.02.2026 №046350021919 відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу періоди навчання позивача у професійно-технічному навчальному закладі з 01.09.1993 по 16.01.1997, з 13.03.1997 по 13.03.1997, з 11.04.1997 по 11.04.1997 та з 15.05.1997 по 25.06.1997.

Таким чином, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 26.02.2026 №046350021919 про відмову у призначенні пенсії.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію відповідно до частини третьої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 18.02.2026 та провести відповідні виплати, суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Водночас, визначаючись щодо способу захисту порушеного права позивача у межах даних спірних відносин, виходячи зі змісту доводів, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, враховуючи висновок суду про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 26.02.2026 №046350021919 про відмову у призначенні пенсії, з огляду на зміст повноважень суду, визначених статтею 245 КАС України, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірних відносинах буде зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до спеціального пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди його навчання з 01.09.1993 по 16.01.1997, з 13.03.1997 по 13.03.1997, з 11.04.1997 по 11.04.1997 та з 15.05.1997 по 25.06.1997 в Павлоградському машинобудівному технікумі та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із обов`язковим врахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

На переконання суду, саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача по суті спору не свідчать про законність вчинених ним дій.

Відповідно до частини статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог в розмірі 532,48 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, оскаржуване рішення якого визнано протиправним та скасовано.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 26.02.2026 № 046350021919 «Про відмову у призначенні пенсії», яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди його навчання в Павлоградському машинобудівному технікумі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із обов`язковим урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач –Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, місто Чернівці, Чернівецька область, 58002, ідентифікаційний код юридичної особи 40329334).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна