Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №580/10270/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокусправа № 580/10270/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивачка) через свого представника подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2023, 2024 та 2025 роки, починаючи з 15.07.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити, починаючи з 15.07.2026, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2023, 2024 та 2025 роки та у зв`язку з цим провести виплату пенсії у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та з 14.12.2017 отримувала пенсію за вислугу років на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ як працівник медицини. Після досягнення пенсійного віку на підставі заяви позивачки з 15.07.2026 останній було призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. При призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV для визначення розміру пенсії за віком відповідачем було застосовано показник середньої заробітної плати в розмірі 9992,40 грн ((середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки) 3764,40 грн - осучаснена (проіндексована) на 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,115 х 1,121 відсотка)), взамін правильного показника середньої заробітної плати по Україні, який мав враховуватись за останні три роки, що передували року (2026 рік) звернення із заявою про призначення пенсії за віком згідно із Законом 1058-ІV, тобто за 2023-2025 роки.

Позивачка через свого представника звернулася до відповідача з проханням перерахувати та виплатити їй пенсію згідно із Законом № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2023- 2025 роки, однак ГУ ПФУ в Черкаській області листом від 25.08.2026 2300-0305-8/64130 повідомило про відсутність правових підстав для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2023-2025 роки при обрахунку пенсії позивачки, оскільки при переведенні з одного виду пенсії на інший враховується заробітна плата із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а застосування середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Представник позивачки вказав, що частина третя статті 45 Закону № 1058-ІV вказує на порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV. Натомість у цій справі позивачці була призначена пенсія відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивачка звернулася вперше.

Крім того, представник позивачки вказав, що вимога позивачки про виплату перерахованої пенсії з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій відповідного виду у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а не з окремо виокремлених, лімітованих чи чергових видатків, передбачених для виконання судових рішень, є належним, правомірним та ефективним способом захисту, оскільки: механізм виокремлення таких видатків суперечить Закону № 1058-IV та Конституції України, оскільки: запроваджує не передбачений законом вид пенсійної виплати; встановлює часткову та асигнувально залежну виплату замість гарантованої ст. 47 Закону № 1058-IV повної щомісячної виплати; обмежує виконання судових рішень у спосіб, не визначений жодним законом; ця вимога не є передчасною, оскільки стосується вже чинного правового режиму виконання судового рішення; без її вирішення право позивачки на перераховану пенсію не буде поновлено реально, а лише формально; без прямого судового припису відповідач буде зобов`язаний застосовувати обмежувальний механізм виплати, незалежно від назви конкретного підзаконного акта; лише такий спосіб захисту унеможливить повторне порушення права позивачки та забезпечить реальне, а не декларативне виконання рішення суду.

Ухвалою від 28 вересня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

06.10.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представниця відповідача просить в задоволенні позову відмовити повністю та зазначила, що з 14.12.2017 позивачу було призначено пенсію за вислугу років. Із заявою щодо переведення на пенсію за віком позивач звернувся 15.07.2026, із цієї дати переведено на пенсію за віком відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058). ОСОБА_1 переведено із пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати 9992,40 грн (3764,40 грн (показник середньої заробітної плати за 2014-2016 збільшений на коефіцієнти індексації x 1,17 x 1,11 x 1,11 x 1,14 x 1,197 x 1,0796 x 1,115 x 1,121)). Оскільки ОСОБА_1 із 14.12.2017 призначена пенсію за вислугу років, право на застосування показника середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески за 2023 - 2025 роки, при переведенні на пенсію за віком, відсутнє. Оскільки, чинним законодавством в разі переходу з одного виду пенсії на інший передбачено застосування показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, вимоги позивача щодо застосування середньої заробітної плати в Україні за 2023-2025 роки є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того зазначила, що звернення з адвокатським запитом не може слугувати підставою для перерахунку пенсії позивача. Недотримання особою чинних законодавчих норм щодо порядку звернення за перерахунком пенсії не породжує у органів Пенсійного фонду України юридичного обов`язку щодо перерахунку пенсії. Лист Головного управління являється роз`яснювальним листом, направленим позивачу відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», і не підпадає під ознаки акту (рішення) суб`єкта владних повноважень, а тому не є підставою публічно-правового спору в розумінні статті 4 КАС України.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що з 14.12.2017 позивачці була призначена пенсія за вислугу років. Із заявою щодо переведення на пенсію за віком позивачка звернулася 15.07.2026, із цієї дати позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У відповідь на адвокатський запит представника позивачки щодо перерахунку пенсії листом від 25.08.2026 № 2300-0305-8/64130 відповідач повідомив, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 01.10.2017 раніше призначені пенсії обчислюються із використанням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн, який згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, від 01.04.2020 № 251, від 22.02.2021 № 127, від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209, від 25.02.2026 № 236 збільшено на 3 коефіцієнти 1,17 (із 01.03.2019), 1,11 (із 01.05.2020), 1,11 (із 01.03.2021), 1,14 (із 01.03.2022), 1,197 (із 01.03.2023), 1,0796 (із 01.03.2024), 1,115 (із 01.03.2025, 1.121 (13 01.03.2026). Отже, ОСОБА_1 переведено із пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати 9992,40 грн (3764,40 грн (показник середньої заробітної плати за 2014-2016 збільшений на коефіцієнти індексації x 1,17 x 1,11 x 1,11 x 1,14 x 1,197 x 1,0796 x 1,115 x 1,121)). Оскільки ОСОБА_1 із 14.12.2017 призначена пенсію за вислугу років, право на застосування показника середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески за 2023 - 2025 роки, при переведенні на пенсію за віком, відсутнє.

Дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2023, 2024 та 2025 роки, починаючи з 15.07.2026 позивачка вважає протиправними, а тому звернулася в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09 липня 2003 року (далі – Закон № 1058-ІV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що ч. 3 статті 45 Закону № 1058-IV установлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Застосована правова позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року (справа № 577/2576/17), Верховного Суду у постанові від 31 липня 2019 року (справа № 720/208/17) та постанові від 18 серпня 2020 року (справа № 263/6611/17).

Як вище встановив суд, з 14.12.2017 позивачці призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, а із 15.07.2026 відповідач призначив позивачці пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, отже у спірному випадку має місце саме призначення пенсії, тому підлягає врахуванню показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення пенсії, як того вимагає частина друга статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме: за 2023, 2024 та 2025 роки.

З урахуванням зазначеного суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Черкаській області щодо не здійснення позивачці перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1058 з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2023-2025 роки.

Під час обрання способу відновлення порушеного права позивачки суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у цьому випадку належить зобов`язати ГУ ПФУ в Черкаській області здійснити перерахунок позивачці з 15.07.2026 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2023, 2024, 2025 роки та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача здійснювати виплату позивачці пенсії у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, суд зазначає таке.

Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивачки на перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (2023, 2024, 2025). Відповідно питання щодо порядку виплати є похідним і повинне вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на виплату.

Суд зауважує, що у відповідь на звернення представника позивачки відповідач зазначив, що в разі переходу з одного виду пенсії на інший передбачено застосування показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії у зв`язку із чим вимоги позивача щодо застосування середньої заробітної плати в Україні за 2023-2025 роки вважав безпідставними та необґрунтованими. Отже, спору щодо порядку виплати пенсії перерахованої із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (2023, 2024, 2025, на час звернення позивачки в суд у цій справі не існувало, у зв`язку із чим відсутні підстави вважати, що права позивачки у зазначеній частині, під час здійснення виплати, будуть порушені.

З урахуванням зазначеного суд доходить висновку, що вимоги у цій частині спрямовані на майбутнє, натомість судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права, відповідне порушення повинно мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє. До завдань адміністративного судочинства належить не просто констатування існування певного права у особи, яка звернулася в суд, а саме захист такого права, порушення якого вже настало. Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання, а зазначена частина вимог спрямована на майбутнє, шляхом зобов`язання відповідача вчиняти дії у здійсненні яких відповідачем відмовлено не було.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог потрібно відмовити, як передчасних.

Суд вважає необґрунтованим покликання представниці відповідача на недотримання позивачкою порядку звернення, оскільки у спірних правовідносинах, застосування для обчислення пенсії позивачки показника середньої заробітної плати в Україні за 2023, 2024, 2025 роки здійснюється на виконання чинних положень частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У свою чергу, невиконання відповідачем вищевказаних норм, як зазначалось вище, є протиправною бездіяльністю територіального органу Пенсійного фонду України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов потрібно задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, то частина понесених позивачкою судових витрат, пропорційно частині задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не здійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (2023, 2024, 2025).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 з 15.07.2026 перерахунок пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (2023, 2024, 2025) та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивачка – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 28.10.2026.

СуддяВасиль ГАВРИЛЮК