Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №520/10024/26
Суддя: Кухар М.Д.
Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
28 жовтня 2026 року № 520/10024/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
- пункти 2, 4 наказу командира в/ч НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02.07.2025 року № 45 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;
- пункти 4, 20 наказу командира в/ч НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 01.11.2025 року № 74 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;
- пункти 3, 5 наказу командира в/ч НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 11.11.2025 року № 75 «Про результати службового розслідування за фактом неналежного ведення обліку матеріальних ресурсів посадовими особами продовольчої служби військової частини НОМЕР_2 ».
-зобов`язати Відповідача (військову частину НОМЕР_2 ) повернути незаконно стягнуті кошти грошового забезпечення Позивача, провести нарахування та здійснити виплату молодшому сержанту ОСОБА_1 із розрахунку по 20 (двадцять) відсотків позбавленої щомісячної премії грошового забезпечення за липень, жовтень, листопад 2025 року відповідно.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що за період проходження військової служби з 01.06.2025 року по 30.11.2025 року включно, суми фактично виплачених коштів його грошового забезпечення зі щомісячними основними і щомісячними додатковими видами грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, винагороди та премії), які були нараховані та виплачені відповідачем, не відповідають розмірам грошових виплат військовослужбовцям. Зі слів позивача: до кримінальної, адміністративної або дисциплінарної відповідальності він не притягувався, з жодним наказом по військовій частині НОМЕР_2 щодо притягнення позивача до будь-якої відповідальності у період проходження військової служби з 01 червня по 30 листопада 2025 року не був ознайомлений, тобто не було і не має ніяких підстав для зменшення розміру та/або позбавлення Позивача складових грошового забезпечення. Зокрема не було жодних підстав у відповідача для зменшення розміру та/або позбавлення позивача щомісячної премії. Із наказами командира в/ч НОМЕР_2 позивач не був ознайомлений, ніхто їх йому не доводив, взагалі про їх існування він до цього часу не знав.
Відповідач у відзиві зазначив, що із заявленими позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права, не відповідають дійсним обставинам та не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим вважає, що у задоволенні поданого позову необхідно відмовити в повному обсязі.
Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . 26 січня 2026 року військовослужбовець ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу в/ч НОМЕР_2 та переведений до іншого місця подальшого проходження військової служби.
Частиною 5 статті 17 Конституції України визначено, що: « Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей».
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Статтею 43 Конституції України визначено кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»:
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно пунктів 1-2 розділу XVI Наказу Міністерства Оборони України від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»: «Командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби».
Згідно пункту 3 розділу XVI Наказу Міністерства Оборони України від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.
Так, наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02 липня 2025 року № 45 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» був виданий у зв`язку з неналежним виконанням службових обов`язків, що виразилося у незадовільному контролі за станом продовольства та веденні обліку запасів у ввіреному Позивачу сховищі.
В подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 01 листопада 2025 року № 74 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» зафіксовано грубе порушення вимог статей 11 та 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а саме повне самоусунення молодшого сержанта ОСОБА_1 від виконання обов`язків начальника сховища.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 11 листопада 2025 року № 75 «Про результати службового розслідування за фактом неналежного ведення обліку матеріальних ресурсів посадовими особами продовольчої служби військової частини НОМЕР_2 » підтверджено систематичну відсутність належного обліку продуктів харчування, що суперечить вимогам Наказу Міністерства оборони України від 17 серпня 2017 року № 440.
При цьому, відповідно до абзацу 3 пункту 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, командир зобов`язаний не залишати поза увагою жодного правопорушення підлеглого.
Враховуючи, що внаслідок недбалості посадових осіб військової частини НОМЕР_2 (включаючи Позивача) виникла нестача майна на суму 2 174 163,06 гривень, що є предметом розслідування у кримінальному провадженні № 62026150020001004 від 18 березня 2026 року за частиною 4 статті 425 Кримінального кодексу України, накладення вказаних стягнень було імперативним обов`язком командування.
Аргументація Позивача про те, що він «не мав посадових обов`язків» через відсутність затвердженої у військовій частині НОМЕР_2 інструкції, спростовується матеріалами справи.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що службові обов`язки визначаються не лише актами військової частини, а насамперед статутами, порадниками та інструкціями.
Обов`язки начальника сховища (складу) імперативно визначені пунктами 3.2.40–3.2.41 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16 липня 1997 року № 300.
Зокрема, відповідно до пунктами 3.2.40 цього Положення, начальник сховища несе персональну відповідальність за повну наявність та своєчасний облік майна.
Порядок ведення обліку встановлено Розділом V Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17 серпня 2017 року № 440.
Відповідно абзацу 3 статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ, він зобов`язаний доповісти про це негайно. Позивач, обіймаючи посаду з 01 грудня 2023 року та отримуючи надбавку 65% за особливості служби, не доповідав про неможливість виконання обов`язків.
25 вересня 2025 року під час проведення службового розслідування молодший сержант ОСОБА_1 особисто надав письмові пояснення. У вказаних поясненнях Позивач власноруч відповідає на питання щодо перерахунку залишків на складі, ведення книг обліку та видачі продуктів. Сам факт надання пояснень щодо складського обліку доводить, що Позивач повністю усвідомлював свій статус матеріально відповідальної особи та обсяг своїх функціональних обов`язків на посаді начальника сховища, на яку він був призначений Наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 135 від 01 грудня 2023 року , а, також той факт, що за результатами проведення службового розслідування може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з пунктом 4 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді «суворої догани» премія виплачується у розмірі 80 відсотків. Враховуючи притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності командир військової частини НОМЕР_2 не мав права нараховувати більшу суму, оскільки це було б порушенням фінансової дисципліни.
Також згідно із вимогами статті 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Судом встановлено, відповідно до вимог статей 97 та 98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зміст наказів був доведений позивачу особисто. Безпосереднє ознайомлення здійснював заступник командира військової частини НОМЕР_2 з тилу майор ОСОБА_2 . Факт доведення наказів № 45 від 02.07.2025, № 74 від 01.11.2025 та № 75 від 11.11.2025 підтверджується рапортом майора ОСОБА_2 . У рапорті зафіксовано, що під час ознайомлення молодший сержант ОСОБА_1 категорично відмовився ставити підпис про ознайомлення, що не скасовує факту доведення змісту документів до його відома.
Відповідно до статті 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк. Також, згідно із Довідкою № 4/39/282 від 19 березня 2026 року, Позивач отримував зменшене грошове забезпечення у липні, жовтні та листопаді 2025 року.
Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії-залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кухар М.Д.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua