Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №520/19093/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року Справа № 520/19093/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне управління №460” до Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправними та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 086943 від 09.06.2026, винесену Управлінням державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з ТОВ “БМУ № 460” адміністративно- господарського штрафу у сумі 17000 гривень за порушення ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт”; - визнати протиправними та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 086944 від 09.06.2026, винесену Управлінням державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з ТОВ “БМУ № 460” адміністративно-господарського штрафу у сумі 51000 гривень за порушення пункту 22.5. ПДП, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001; вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 11.05.2026 р. о 19:33 за адресою: м. Чернігів, вул. Мазепи,20 старшим державним інспектором відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівський області Державної служби України з безпеки на транспорті Козловим Б.А. проведено перевірку транспортного засобу – вантажний автомобіль марки FORD 4142DC, ДНЗ НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 460» під керуванням водія ОСОБА_1 . В результаті здійснення габаритно-вагового контролю зафіксовано порушення вимог пункту 22.5. ПДР, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, перевищення фактичної маси автомобіля при перевезенні вантажу дорогами місцевого значення на 55,41 %, що склало 37,3 т при максимально допустимому навантаженні 24 т. На підставі довідки № 0070559 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 11.05.2026 р був складений акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом № ОАР 078889 від 02.07.2026, 11.05.2026, що став підставою для винесення відповідачем оскаржуваних постанов. Відповідно до положень підпункту «б» п.22.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси - чотирьохвісний автомобіль при здійсненні руху дорогами державного значення – 32 тони, дорогами місцевого значення – 24 тони. Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (Наказ Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363) міжміські перевезення - перевезення вантажів, що здійснюються за межі міста (населеного пункту). До міжміських перевезень вантажів належать перевезення, які виконуються за межі міста (іншого населеного пункту) на відстань більш як 50 км. При цьому основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов`язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт». Відповідно до ТТН від 11.05.2026 р. Позивачем здійснювалось перевезення вантажу з пункту навантаження: м. Київ, вул. Жилянська, 85 до пункту розвантаження: Чернігівська область, селище Масаня, полігон ПБВ, тобто здійснення міжміського перевезення дорогою державного значення – трасою Е95. Таким чином, застосування Відповідачем допустимих норм фактичної маси автомобіля при здійсненні руху дорогами місцевого значення є безпідставним, оскільки перевезення здійснювалось дорогою загального призначення, а об`їзна дорога у м. Чернігів з київського напрямку відсутня, що обумовлює необхідність руху автотранспорту транзитом через місто. Довідка № 0070559 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 11.05.2026 р. оформлена неналежним чином, а саме: відсутній підпис оператора вагового комплексу та печатка. Таким чином, акт, що був підставою для винесення оскаржуваних постанов, був складений на підставі неналежним чином оформленого документу. Просить позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що на момент проведення перевірки було встановлено: - перевезення вантажу з перевищенням вагових норм, а саме: навантаження на загальну масу 37,3 т, при нормативно допустимій 24 т, перевищення складає 55,41%, навантаження на одиничну вісь 8,15 т, при нормативно допустимій 7 т, перевищення складає 16,42%, навантаження на здвоєну вісь 22,15 т, при нормативно допустимій 11,5 т, перевищення складає 92,60%, чим порушено вимоги пункту 22.5 Правил дорожнього руху; - відсутність товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж. Складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0070559 від 11.05.2026, від отримання яких водій відмовився. Автомобільний перевізник, як особа, яка повинна організувати перевезення дорученого вантажу, повинен перевірити усі документи, які йому надає вантажовідправник (або відмовляється надати), для цілей того, що відповідальність за фізичну наявність та правильність заповнення таких документів, з моменту прийняття, перевезення та вивантаження вантажу несе автомобільний перевізник. Наявність у водія основного документа на перевезення вантажів у вигляді товарно-транспортної накладної, яка оформлена належним чином та містить всі обов`язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», з дотриманням форми, яка наведена в додатку 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363, є істотною умовою для визнання вантажного перевезення таким, що відбувається на законних підставах. Під час вагового контролю використовувався прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.07.2026 10 вісь № 030Т-АS2-PWIA № 397 (свідоцтво про повірку № ПМ073711725 від 01.12.2026). Результат габаритно-вагового контролю транспортного засобу FORD, державний номерний знак НОМЕР_3 , виявив (талон про зважування № 313) : - навантаження на загальну масу 37,3 т, при нормативно допустимій 24 т, навантаження на одиничну вісь 8,15 т, при нормативно допустимій 7 т, навантаження на здвоєну вісь 22,15 т, при нормативно допустимій 11,5 т. Складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № ОАВ 006360 від 11.05.2026 довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0070559 від 11.05.2026 № 0052722 від 18.03.2026. Після приведення вагових параметрів у норму, проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу FORD, державний номерний знак НОМЕР_3 , який порушень не виявив. Ттранспортний засіб марки FORD, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , перевозив вантаж автомобільною дорогою місцевого значення з перевищенням нормативно-вагових параметрів, чим порушено вимоги пункту 22.5 ПДР України, та на підставі пункту 13 Порядку № 1567, було складено акт, довідку про результати здійснення габаритно-вагового та акт рейдової перевірки, на підставі якого винесено оскаржувані постанови. Відповідно до розпорядження начальника Чернігівської обласної військової адміністрації № 865 від 22.12.2023 було затверджено перелік обласних автомобільних доріг загального користування місцевого значення згідно з додатком Автомобільна дорога, де проводився документальний габаритно-ваговий контроль, є автомобільною дорогою загального користування місцевого значення, тому згідно пункту 22.5. Правил дорожнього руху рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх вагові параметри не перевищують 24 тони. Відеозаписи проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) від 11.05.2026 року підтверджують факт перевезення позивачем вантажу дорогою місцевого значення (м. Чернігів) з порушенням вагових обмежень. Проведення габаритно-вагового контролю передбачене Порядком № 1567, Порядком № 879 та Порядком № 1007/1207, вимоги яких не визначають повноважень такого спеціаліста «оператор вагового комплексу» та обов`язок їх участі у зважуванні. Водієм не надано до перевірки товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж, що стало підставою для винесення однієї з постанов, яка оскаржується у даній справі. Такий факт підтверджено відеозаписом рейдової перевірки. Просить у позові відмовити.

Ухвалою суду від 07.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, 11.05.2026 о 19:33 за адресою: місто Чернігів, вулиця Мазепи,20 старшим державним інспектором відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Чернігівський області Державної служби України з безпеки на транспорті Козловим Б.А. проведено перевірку транспортного засобу – вантажного автомобіля марки «FORD 4142DC», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 460», що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія та номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

В результаті здійснення габаритно-вагового контролю вказаного транспортного засобу зафіксовано порушення вимог пункту 22.5. ПДР, а саме перевищення фактичної маси автомобіля при перевезенні вантажу дорогами місцевого значення на 55,41 %, що склало 37,3 т при максимально допустимому навантаженні 24 т.

На підставі довідки від 11.05.2026 № 0070559 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, був складений акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 11.05.2026 № ОАР 078889. Варто зазначити, що водій акт перевірки отримав без жодних пояснень та/або заперечень з приводу виявленого порушення чи обставин проведення перевірки не надав.

Відповідач стверджує, що на момент проведення перевірки було встановлено: - перевезення вантажу з перевищенням вагових норм, а саме: навантаження на загальну масу 37,3 т, при нормативно допустимій 24 т, перевищення складає 55,41%, навантаження на одиничну вісь 8,15 т, при нормативно допустимій 7 т, перевищення складає 16,42%, навантаження на здвоєну вісь 22,15 т, при нормативно допустимій 11,5 т, перевищення складає 92,60%, чим порушено вимоги пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі – ПДР); - відсутність товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж.

За результатами розгляду акту від 11.05.2026 відповідачем прийнято постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.06.2026 № 086943 та № 086944 (надалі – оспорювані постанови).

Позивач, не погоджуючись з прийнятими постановами, звернувся до суду, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III “Про автомобільний транспорт” (надалі - Закон № 2344-III) регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі по тексту - Положення), відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно із пунктами 4, 5, 8 Положення від 11.02.2015 №103, основними завданнями Укртрансбезпеки є, у тому числі:

здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з п. 2 Порядку № 1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку № 1567, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Згідно з п. 14 Порядку № 1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до абз. 2 п. 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Пунктами 20, 21 Порядку № 1567 визначено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктом 25 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пункту 26 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Пунктом 27 Порядку № 1567 установлено, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Щодо оскарження постанови відповідача від 09.06.2026 №086943, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи позивача притягнуто до відповідальності за порушення ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ, згідно з акту від 11.05.2026 №ОАР 078889, у зв`язку з ненаданням до перевірки документів.

Водночас, позивач наполягає на незаконному притягненні його до відповідальності за абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III, оскільки усі необхідні документи були надані під час перевірки водієм, зокрема товарно-транспорту накладу від 11.05.2026.

Частиною першою статті 34 цього Закону передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати, зокрема, вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39і48цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України “Про автомобільний транспорт”, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка .Послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що Законом України “Про автомобільний транспорт” передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Суд зазначає, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу, а не власник/користувач транспортного засобу.

Автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 08.05.2025 у справі № 520/15410/23, від 20.05.2025 у справі № 120/4525/23.

Отже аналізуючи положення ст.48 Закону №2344-ІІІ законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Суд установив у матеріалах справи міститься товаро-транспортна накладна від 11.05.2026, форми №1-ТН, яка містить відомості про автомобільного перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління №460», код ЄДРПОУ 42316673, водій ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно з ст. 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.

Відтак, законодавство України розмежовує поняття власника транспортного засобу та автомобільного перевізника.

Згідно з положеннями ст. ст. 908-909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для проведення внутрішніх перевезень вантажів.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363), згідно з якими товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Додатком 7 до Правил № 363 затверджена форма товарно-транспортної накладної, в якій обов`язковою до заповнення графою визначено автомобільного перевізника.

Таким чином, відомості щодо перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній, яка надається працівникам Укртрансбезпеки для перевірки; під час руху основним документом, який надає відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна, яка використовується для внутрішніх перевезень в межах України.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Суд надає оцінку ТТН від 11.05.2026 та зазначає, що позивач є саме автомобільним перевізником та доказів на спростування цих даних до суду не надано. Дані обставин визнає сам позивач, а відтак такі не потребують доказуванню у відповідності до ст. 78 КАС України.

З огляду на викладене суд установив, що позивач дійсно був власником транспортна засобу та автомобільним перевізником вантажу.

В акті від 11.05.2026 наведено порушення щодо відсутності у водія товарно-транспортної накладної.

Однак на підтвердження позовних вимог позивач надав до суду товарно-транспортну накладну від 11.05.2026 із зазначенням істотних даних, проте, відповідач, обґрунтовуючи свою позицію щодо правомірності притягнення позивача до відповідальності та відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, наводить заперечення про те, що товарно-транспортна накладна на вантаж від 11.05.2026, яку надано позивачем до адміністративного позову, не була подано водієм під час здійснення перевірки, що підтверджено матеріалами відеофіксації події.

З цього приводу суд зауважує, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки. Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 420/15732/22.

Відповідач наводить аргументи про те, що під час проведення рейдової перевірки було застосовано засоби відеофіксації процесу перевірки, з якого убачається, що водієм не було надано для перевірки товарно-транспортну накладну від 11.05.2026 або інший документ на вантаж.

Суд, дослідивши під час розгляду справи електронний доказ відеозапис процесу перевірки установив (відеозапис « 20260511181009MEDIA», камери АХ2744042, час 18:10:59-18:12:56), що під час перевірки водієм дійсно надано ряд документів, однак серед них відсутня товарно-транспортна накладна від 11.05.2026 чи будь-який інший документ на вантаж. Разом із тим, суд зазначає, на сидінні автомобіля під подушкою містився документ, подібний на товарно-транспортну накладу (час 18:12:56), однак така не пред`являлась водієм, а тому суд оцінює документ таким, що не стосується предмету доказування.

Отже суд дійшов висновку про те, що під час перевірки водієм не було надано інспектору товарно-транспортну накладну або інший документ на вантаж, що підтверджено належними та допустимий доказами, які містяться у матеріалах справи та такі узгоджуються між собою щодо цієї обставини.

З огляду на викладене суд дійшов переконання про те, що відповідачем правомірно застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф, а тому оспорювана постанова від 09.06.2026 №086943 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу є правомірною та не підлягає скасуванню.

Стосовно оскарження постанови від 09.06.2026 № 086944, суд зазначає таке.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-ІV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Згідно з пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли хоча б один з їх параметрів не перевищує гранично допустимі максимальні значення, зокрема максимальні значення фактичної маси для різних типів транспортних засобів для їх руху автомобільними дорогами, в тому числі для двовісних автомобілів (тягачів) з трьохвісним напівпричепом передбачено максимальне значення фактичної маси для доріг державного значення 40 т та максимальне значення фактичної маси для доріг місцевого значення 24 т.

Згідно з габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки «FORD», державний номерний знак НОМЕР_3 , виявив: - навантаження на загальну масу 37,3 т, при нормативно допустимій 24 т, навантаження на одиничну вісь 8,15 т, при нормативно допустимій 7 т, навантаження на здвоєну вісь 22,15 т, при нормативно допустимій 11,5 т, що підтверджено актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № ОАВ 006360 від 11.05.2026 та довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0070559 від 11.05.2026, що містяться у матеріалах справи.

Відповідач наводить доводи про те, що перевезення вантажу з перевищенням вагових норм, а саме: навантаження на загальну масу 37,3 т, при нормативно допустимій 24 т, перевищення складає 55,41%, навантаження на одиничну вісь 8,15 т, при нормативно допустимій 7 т, перевищення складає 16,42%, навантаження на здвоєну вісь 22,15 т, при нормативно допустимій 11,5 т, перевищення складає 92,60%, чим порушено вимоги пункту 22.5 ПДР України.

Відповідно до постанови відповідача від 09.06.2026 №086944 позивачем порушено вимоги законодавства про автомобільний транспорт 11.05.2026 , 19:33 год, місце вчинення - місто Чернігів, вулиця Мазепи,20, порушено п.22.5 ПДР, відповідальність за яке передбачено абзацом 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Адміністративно-господарський штраф у сумі 51000,00 грн.

Абзацом 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач наводить доводи про те, що здійснював перевезення вантажу дорогою державного значення – траса Е95, а тому застосування відповідачем допустимих норм фактичної маси автомобіля при здійснення руху дорогами місцевого значення є безпідставним.

Відповідач наводить аргументи про те, що позивач перевозив вантаж автомобільною дорогою місцевого значення (місце зупинки вул. Мазепи, 20, м. Чернігів), що підтверджено розпорядженням начальника Чернігівської обласної військової адміністрації № 865 від 22.12.2023 з витягом з переліку доріг.

Суд зазначає, що автомобільний перевізник перед початком руху має побудувати маршрут таким чином, щоб не порушувати правила дорожнього руху. Зокрема, у разі якщо маршрут руху транспортного засобу пролягає через декілька автомобільних доріг різного значення, перевізник зобов`язаний обрати таку масу вантажу, яка б не порушувала габаритно-вагові обмеження для руху по кожній із них. При цьому, віднесення тих чи інших автомобільних доріг до категорії "місцевого значення" та встановлення нижчих вагових нормативів для руху транспортних засобів такими дорогами порівняно з дорогами державного значення зумовлено виключно меншою інтенсивністю транспортного потоку та меншою розрахованою вантажопрохідністю таких автошляхів та жодним чином не свідчить про нижчий статус таких доріг та їх меншу важливість як шляхів сполучення, а тому не дає автоперевізнику жодних підстав нехтувати встановленими нормативами вагових параметрів для транспортних засобів під час руху такими дорогами, адже перевищення навантаження на дорожнє покриття неминуче призводить до пришвидшеного його руйнування.

Статтею 8 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено принципи класифікації автомобільних доріг в Україні за їх значенням у дорожній мережі, що визначає пріоритети у їх підтриманні і розбудові. Автомобільні дороги місцевого значення поділяються на обласні та районні.

Згідно з державною класифікацією автомобільні дороги загального користування поділяються на міжнародні (М-##), національні (Н-##), регіональні (Р-##), територіальні (Т-##-##), обласні (О-######) дороги місцевого значення та районні (C-######).

Отже дорога, що визначена за класифікатором (О-######), є дорогою місцевого значення, по якій відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху можуть рухатися транспортні засоби, загальна вага яких не перевищує 24 тони.

На підтвердження статусу дороги в межах населеного пункту м. Чернігів (О250551), як дороги місцевого значення до матеріалів справи відповідачем долучено додаток 1 до розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 22.12.2023 №865 (в редакції розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 18.10.2024 №848).

Відповідно до Переліку автомобільних доріг загального користування державного значення, затвердженого постановою КМУ 15.12.2023 №1318 до Регіональних автомобільних доріг, зокрема відноситься - (Найменування автомобільної дороги) Чернігів - Ніжин - Прилуки - Пирятин (Індекс) Р-67 - Під`їзд до м. Ніжина; Територіальних автомобільних доріг, зокрема відносяться - (Найменування автомобільної дороги) Ніжин - Бахмач - Дмитрівка (Індекс) Т-25-14; (Найменування автомобільної дороги) Ніжин - Бобровиця - Нова Басань (Індекс) Т-25-26.

Однак, жодна із вказаних доріг не проходить по вул. Мазепи,20, м. Чернігів за маршрутом слідування, про що вказує позивач – місто Київ, вулиця Жилянська,85 до Чернігівська область, селище Масаня, полігон ПБВ.

Суд повторно зазначає, що автомобільний перевізник перед початком руху має побудувати маршрут таким чином, щоб не порушувати правила дорожнього руху.

Щодо доводів позивача про те, що довідка від 11.05.2026 №0070559 про результати здійснення габаритно-вагового контролю не містить підпису оператора вагового комплексу та на місця печатки така відсутню, що свідчить про неналежність такого доказу, суд прийшов наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до підпунктів 5-1 та 11 пункту 2 Порядку № 879:

- документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу;

- точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).

З аналізу викладених норм слідує, що габаритно-ваговий контроль може проводитися лише шляхом документального контролю без визначення параметрів на стаціонарному чи пересувному пункті. При цьому, орган контролю здійснює його шляхом додавання маси транспортного засобу та вантажу.

Відповідно до п. 18 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Форма довідки встановлена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (Наказ Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 № 1007/1207).

Пункт 4 Порядку № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю, разом з іншими документами, видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно пункту 9 розділу ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.08.2016 за №1171/29301, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Суд установив, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснено за допомогою прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030T-AS2-PWIA № приладу 397 №№ платформ 803, 804 Виробник: ESIT ELEKTRONIC SISTEMLER IMALAT ve TICARET LTD.STI, Туреччина, що підтверджено свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ПМ073711725 Чинне до " 01 ” грудня 2026 р.

Суд зазначає, що посадовою особою Укртрансінспекції, складено і підписано довідку, а в зв`язку з тим, що такий контроль не проводився у зважувальному пункті, відтак відсутній підпис оператора вагового комплексу й печатка такого пункту.

Отже посадовими особами відповідача складено довідку від 11.05.2026 №0070559 про результати здійснення габаритно-вагового контролю за встановленою формою.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність на ній підпису оператора та печатки, не спростовує наявності факту порушення, виявленого під час здійснення габаритно-вагового контролю та зафіксованого у акті.

З огляду на з`ясовані обставини справи суд дійшов висновку про те, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою позивача притягнуто до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу у сумі 51000 грн, була прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

У відповідності до ст. 139 КАС України судові витрати понесені позивачем покласти на останнього.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

у х в а л и в :

У адміністративному позові товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне управління №460” до Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови - відмовити.

Судові витрати понесені позивачем товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне управління №460” покласти на останнього.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне управління №460”, місцезнаходження – місто Харків, вулиця Плеханівська, 126/1, код ЄДРПОУ 42316673;

відповідач Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, місцезнаходження – місто Харків, майдан Свободи, будинок № 5, “Держпром”, 6 під`їзд, 7 поверх код ЄДРПОУ 39816845.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 28.10.2026.

Суддя М. І. Садова