Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №480/3315/26 — Сумський окружний адміністративний суд

Суд: Сумський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №480/3315/26

Суддя: О.М. Кунець

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року Справа № 480/3315/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні), в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/3315/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), в якій просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (П`ятий прикордонний загін) щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (П`ятий прикордонний загін) виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у віці до 25 років проходить військову службу за контрактом у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України та з початку повномасштабного вторгнення брав безпосередню участь у бойових діях. Позивач не погоджується з відмовою у виплаті одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, з підстав укладення першого контракту до введення воєнного стану, посилаючись на те, що після закінчення строку першого контракту він продовжив проходження військової служби в умовах воєнного стану, а 06.01.2026 уклав новий контракт. На переконання позивача, наведені обставини свідчать про відповідність установленим постановою №153 критеріям для одержання винагороди.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями даний позов розподіллено судді Кунець О.М.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Щодо ухвали про відкриття провадження – відповідачем отримано 07.05.2026 через систему «Електронний суд»

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначив, що пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 право на спірну виплату пов`язано, зокрема, з прийняттям або призовом особи на військову службу під час воєнного стану до набрання чинності цією постановою. Відповідач указав, що ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом 27.09.2021, тобто до введення воєнного стану, та безперервно проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні. Укладення 06.01.2026 наступного контракту, на думку відповідача, не змінює моменту первинного прийняття позивача на військову службу, а крім того відбулося вже після набрання чинності постановою №153. Факт участі позивача у бойових діях відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.

27.09.2021 між ОСОБА_1 та Державною прикордонною службою України укладено контракт про проходження військової служби на посадах осіб рядового складу строком на три роки - з 27.09.2021 по 26.09.2024.

Довідкою НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 23.01.2023 №12/1-527 підтверджено, що старший солдат ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 09.04.2022 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в межах Чернігівської області, м. Чернігів.

Матеріали справи не містять доказів звільнення позивача з військової служби після закінчення 26.09.2024 календарного строку першого контракту. Сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 продовжив безперервно проходити військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні.

06.01.2026 між ОСОБА_1 та Державною прикордонною службою України укладено контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського складу строком на три роки - з 06.01.2026 по 05.01.2029. Відповідно до відмітки у контракті він набрав чинності з 06.01.2026.

11.03.2026 позивач звернувся до командування НОМЕР_2 прикордонного загону з рапортом щодо виплати одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

За результатами розгляду рапорту листом від 13.03.2026 позивача повідомлено про відсутність підстав для виплати винагороди. У відповіді зазначено, що відповідно до облікових даних ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом до початку воєнного стану та не відноситься до категорії осіб, визначених пунктом 4 постанови №153.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Частиною третьою статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу, а також проходження військової служби.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову (направлення) громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України визначений Положенням, затвердженим Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 (далі - Положення №1115/2009).

Відповідно до пункту 20 Положення №1115/2009 строк проходження військової служби може бути продовжено за новим контрактом до досягнення граничного віку перебування на військовій службі. Для військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах рядового складу, такий строк становить три роки.

Разом з тим законодавством установлені особливості проходження військової служби в особливий період. Зокрема, пунктом 2 частини дев`ятої статті 23 Закону №2232-XII передбачено, що для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту під час воєнного стану продовжується понад установлені строки, крім визначених законом випадків. Аналогічне правило передбачене Положенням №1115/2009.

Отже, закінчення 26.09.2024 визначеного у контракті від 27.09.2021 трирічного строку саме по собі не припинило військову службу позивача та не означало його нового прийняття на військову службу. У період дії воєнного стану дія такого контракту продовжувалася в силу закону понад установлений строк.

11.02.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153), яка набрала чинності 13.02.2025.

Пунктом 4 Постанови №153 встановлено виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій.

Абзацами другим - четвертим пункту 4 Постанови №153 диференційовано розмір такої винагороди залежно від тривалості безпосередньої участі у бойових діях та наявності визначених обставин. Водночас кожний із наведених способів визначення розміру виплати стосується військовослужбовців, які відповідають базовим умовам, установленим абзацом другим пункту 4 Постанови №153.

Аналіз положень пункту 4 Постанови №153 дає підстави для висновку, що право на спірну винагороду пов`язано із сукупністю передбачених цією нормою умов. Однією з них є прийняття або призов на військову службу під час воєнного стану до набрання чинності Постановою №153, тобто до 13.02.2025, у віці до 25 років.

У спірних правовідносинах ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом 27.09.2021, тобто до введення воєнного стану 24.02.2022. Після закінчення календарного строку цього контракту 26.09.2024 позивач не був звільнений з військової служби та не приймався на неї повторно, а продовжив безперервне проходження військової служби у зв`язку з дією наведених вище положень законодавства щодо продовження контракту в особливий період.

Наступний контракт позивач уклав 06.01.2026. На цю дату Постанова №153 вже була чинною майже одинадцять місяців. Отже, укладення контракту 06.01.2026 не свідчить про виконання передбаченої пунктом 4 Постанови №153 умови щодо прийняття на військову службу під час воєнного стану саме до набрання чинності цією постановою.

Посилання позивача на те, що після 26.09.2024 відповідач мав укласти з ним новий контракт, не змінює наведеного висновку. У період воєнного стану закон прямо передбачав продовження дії чинного контракту понад установлений строк, а матеріали справи не містять доказів припинення військової служби позивача та його нового прийняття на військову службу у період з 24.02.2022 до 13.02.2025.

Суд враховує, що відповідач не заперечує участі позивача у бойових діях. Водночас участь у бойових діях є однією з декількох умов, передбачених пунктом 4 Постанови №153, та не усуває необхідності відповідати критерію щодо часу прийняття або призову на військову службу.

З огляду на встановлену відсутність у позивача однієї з обов`язкових умов, передбачених пунктом 4 Постанови №153, точна тривалість його участі у бойових діях не впливає на результат вирішення цього спору. Тому сама по собі довідка про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, не є достатньою підставою для виникнення права на виплату, якщо не виконано інші установлені Постановою №153 умови.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відмова Військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови №153, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому правові підстави для визнання оскаржуваних дій протиправними та зобов`язання відповідача здійснити виплату у розмірі 1 млн гривень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних дій, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець

Оригінал: reyestr.court.gov.ua