Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №480/3277/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року Справа № 480/3277/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3277/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) в частині нарахування та виплати допомоги на оздоровлення в 2016, 2017 роках, без врахування у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ НОМЕР_2 ) нарахувати та доплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016, 2017 роках з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячну додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження військової служби у відповідача позивачу у червні 2016 року та вересні 2017 року було нараховано і виплачено допомогу на оздоровлення без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889. Позивач вважає, що така винагорода фактично нараховувалась йому щомісячно, мала постійний характер, а тому відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повинна була враховуватися при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями даний позов розподіллено судді Кунець О.М.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Щодо ухвали про відкриття провадження – відповідачем отримано 08.05.2026 через систему «Електронний суд»

15.05.2026 представником НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що відповідно до пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73, щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Також відповідач послався на підпункт 3.7.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425, згідно з яким розмір допомоги для оздоровлення визначався виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород.

Відповідач вважає, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, не входить до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення, та на підтвердження своєї позиції посилається на судову практику Верховного Суду, сформовану до прийняття постанови Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №380/2427/20 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у подальшому перейменовано у ІНФОРМАЦІЯ_1 без зміни нумерації військової частини.

Наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.01.2026 №125-ОС позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу загону.

З метою отримання інформації про склад та розмір нарахованого грошового забезпечення позивач звернувся до відповідача із запитом. Листом від 26.02.2026 №09 ЗП I-13/14 відповідачем направлено позивачу особисті картки грошового забезпечення за відповідні роки.

З особистої картки грошового забезпечення №2348 за 2016 рік вбачається, що у червні 2016 року позивачу нараховано допомогу для оздоровлення у розмірі 5232,00 грн. У цьому ж місяці позивачу нараховано щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, у розмірі 60 відсотків - 3139,20 грн. Зазначена винагорода відображена в картці грошового забезпечення і в інших місяцях 2016 року.

З архівної відомості №32 за 2017 рік вбачається, що у вересні 2017 року позивачу нараховано допомогу для оздоровлення у розмірі 5232,00 грн та щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою №889, у розмірі 3139,20 грн. Вказана винагорода нараховувалась позивачу протягом 2017 року щомісячно.

При цьому матеріали справи не містять доказів включення вказаної щомісячної додаткової грошової винагороди до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено допомогу на оздоровлення за 2016 та 2017 роки. Відповідач факту такого невключення не заперечує, обґрунтовуючи його положеннями Інструкцій №73 та №425.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 25 Закону України від 03.04.2003 №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» встановлено, що військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону та інших актів законодавства.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошового забезпечення визначається керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи.

Згідно з частиною першою статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» у редакції, чинній у спірний період, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, крім військовослужбовців строкової військової служби та окремих категорій, у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відповідно до пункту 2 постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди визначаються, зокрема, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України. Відповідно до пункту 2 цієї Інструкції військовослужбовцям, крім окремо визначених категорій, винагорода виплачувалась у розмірі до 60 відсотків місячного грошового забезпечення. Пунктом 8 Інструкції №73 було передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Крім того, підпунктом 3.7.4 пункту 3.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425, передбачалося, що розмір допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород, на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Разом з тим Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі №380/2427/20, предметом якої, серед іншого, було саме включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №889, до складу місячного грошового забезпечення для обчислення допомоги на оздоровлення військовослужбовцю Державної прикордонної служби України за 2016 та 2017 роки, сформулював правовий висновок щодо застосування наведених норм.

Верховний Суд зазначив, що застосовуючи інструкції як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті відповідних видів забезпечення, слід враховувати пріоритетність законів над підзаконними актами. Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII уповноваженим суб`єктам надано повноваження визначати лише порядок виплати грошового забезпечення, тоді як види виплат, які включаються до складу місячного грошового забезпечення, визначені Законом і не можуть бути звужені підзаконним нормативно-правовим актом.

Верховний Суд також указав, що відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону №2011-XII до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць, і такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Оскільки додаткова грошова винагорода на підставі постанови №889 нараховувалась та виплачувалась щомісяця, Верховний Суд дійшов висновку, що така винагорода не може вважатися одноразовою, відповідає ознакам додаткового виду щомісячного грошового забезпечення, що має щомісячний та постійний характер, та констатував наявність правових підстав для задоволення вимог про врахування її при обчисленні допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки.

Наведений підхід узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.11.2021 у справі №825/997/17, відповідно до якого зі змісту постанови №889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати такої винагороди не може звужувати права, встановлені актом вищої юридичної сили, та відступила від раніше сформованих висновків, відповідно до яких щомісячна додаткова грошова винагорода за постановою №889 не включалась до відповідної розрахункової величини.

Отже, посилання відповідача на пункт 8 Інструкції №73 та підпункт 3.7.4 Інструкції №425 як на підставу невключення щомісячної додаткової грошової винагороди до місячного грошового забезпечення, з якого обчислювалась допомога на оздоровлення, суд відхиляє, оскільки наведені положення підзаконних нормативно-правових актів у цій частині звужують встановлену Законом №2011-XII структуру грошового забезпечення.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду, у яких викладено інший підхід до правової природи винагороди, передбаченої постановою №889, не спростовують висновків суду, оскільки постановою Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №380/2427/20 сформульовано правовий висновок безпосередньо щодо допомоги на оздоровлення військовослужбовців Державної прикордонної служби України за 2016 та 2017 роки, а постановою Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17 підтверджено щомісячний і постійний характер такої винагороди та здійснено відступ від частини попередньої судової практики.

Як встановлено судом, у місяцях виплати позивачу допомоги на оздоровлення - червні 2016 року та вересні 2017 року - щомісячна додаткова грошова винагорода за постановою №889 була фактично нарахована позивачу у розмірі 3139,20 грн за кожен із цих місяців. Матеріали справи також підтверджують систематичне нарахування цієї винагороди позивачу впродовж відповідних періодів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не врахував щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення позивача за 2016 та 2017 роки, чим допустив протиправну бездіяльність.

Як наслідок, з метою ефективного поновлення порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати у справі розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2016 та 2017 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та доплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення за 2016 та 2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець