Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №640/20311/19 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2026 рокум. Рівне№640/20311/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Дронь Ольги Теодозіївни про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Дронь Ольги Теодозіївни (далі - відповідач-2), у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про відмову у задоволенні скарги адвоката Братківського К.С. в інтересах ОСОБА_1 від 02.07.2019» від 09.08.2019 № 3067/7;

визнати протиправною бездіяльність державного реєстратора Дронь О.Т. та зобов`язати її скасувати реєстраційні дії щодо ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ МЕХАНІЗАТОР-538» (ідентифікаційний код 01415714): № 14151070021008394 від 03.07.2018 (зміна керівника юридичної особи); № 14151050022008394 від 05.04.2019 (зміна складу засновників); № 14151060023008394 від 08.04.2019 (зміна додаткової інформації); № 14151050024008394 від 10.04.2019 (зміна статутного капіталу).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області від 09.10.2018 у справі № 914/921/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019, визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ МЕХАНІЗАТОР-538», оформлене протоколом № 23/04-18 від 23.04.2018. На думку позивача, державний реєстратор Дронь О.Т. виконала зазначене судове рішення лише частково: 19.04.2019 скасувала реєстраційні дії, вчинені на підставі недійсного рішення зборів, однак у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) залишилися відомості, внесені за наслідками подальших реєстраційних дій від 03.07.2018, 05.04.2019, 08.04.2019 та 10.04.2019, якими змінено керівника, склад учасників (єдиним учасником став ОСОБА_2 ) та збільшено статутний капітал товариства до 5 000 000 грн. Відтак попереднє становище щодо складу учасників ( ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ), керівника та розміру статутного капіталу (28 700 грн) не відновлено. Надалі, позивач оскаржив зазначені реєстраційні дії до Мін`юсту, однак оскаржуваним наказом у задоволенні його скарги відмовлено на підставі пункту 4 частини восьмої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» з посиланням на наявність судового провадження у справі № 1.380.2019.003892 Львівського окружного адміністративного суду за позовом ОСОБА_3 . Позивач вважає, що тотожності сторін, предмета та підстав між його скаргою і зазначеним позовом немає: позов ОСОБА_3 має ширший предмет (охоплює також чотири реєстраційні дії від 19.04.2019), інші підстави (зокрема, неправомірність вимоги про сплату адміністративного збору), а сам позивач у тій справі є відповідачем; крім того, аналогічні позови ОСОБА_3 мали «технічний» характер, а позовну заяву у справі № 1.380.2019.003892 ухвалою від 17.09.2019 залишено без розгляду. З наведених у позові підстав позивач вважає, що оскаржуваний ним наказ є протиправними та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

29.01.2020 до суду від Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що під час розгляду скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації встановлено, що до Мін`юсту надійшла позовна заява ОСОБА_3 від 29.07.2019 та ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 про відкриття провадження у справі № 1.380.2019.003892, у якій позивач просив скасувати, зокрема, ті самі чотири реєстраційні дії, що були предметом скарги. Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 34 Закону № 755-IV Мін`юст відмовляє у задоволенні скарги у разі наявності інформації про судове провадження у зв`язку зі спором між тими самими сторонами та з такого самого предмета, тому наказ прийнято правомірно, з огляду на що просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відзив Мін`юсту на позовну заяву надійшов до Окружного адміністративного суду міста Києва разом із заявою про поновлення строку на його подання, обґрунтованою тим, що позовна заява з додатками надійшла до Головного територіального управління юстиції у місті Києві, яке представляло інтереси відповідача, лише 08.01.2020. Враховуючи наведені причини, а також те, що у зв`язку зі зміною складу суду розгляд справи розпочато спочатку і учасникам справи запропоновано подати пояснення, суд визнає причини пропуску строку поважними, поновлює його на підставі частини першої статті 121 КАС України та враховує відзив при вирішенні справи.

У додаткових поясненнях від 17.03.2025, поданих на виконання ухвали суду від 10.03.2025, відповідач додатково вказав, що станом на дату розгляду скарги (08.08.2019) і прийняття наказу (09.08.2019) провадження у справі № 1.380.2019.003892 було відкрите, а залишення позову без розгляду 17.09.2019 не впливає на правомірність наказу; ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ МЕХАНІЗАТОР-538» припинено в результаті ліквідації (дата запису - 06.01.2022, номер запису 1 004 151 1100 52008394), а тому з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду щодо ефективності способу захисту (постанова від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 та ін.) задоволення позову не відновить права позивача; що спір пов`язаний із корпоративними правами щодо товариства і не є публічно-правовим, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2019 позивачу відмовлено у відкритті провадження в частині другої позовної вимоги (до державного реєстратора Дронь О.Т.) з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Предметом розгляду в цій справі є виключно вимога про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту від 09.08.2019 № 3067/7.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2019 позовну заяву в частині вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту від 09.08.2019 № 3067/7 прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/20311/19 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2020 № 441 справу передано на повторний автоматизований розподіл у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді; ухвалою від 05.10.2020 справу прийнято до провадження судді Каракашьяна С.К.

На виконання Закону України від 16.07.2024 № 3863-IX та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, у зв`язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва справу передано до Рівненського окружного адміністративного суду. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 05.03.2025 справу розподілено судді Поліщук О.В.

Ухвалою суду від 10.03.2025 справу прийнято до провадження, розпочато її розгляд спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам справи запропоновано подати пояснення щодо актуальності публічно-правового спору та щодо додаткових обставин, які виникли з дня відкриття провадження.

17.03.2025 від Мін`юсту надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.03.2025 у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.10.2018 у справі № 914/921/18 за позовом ОСОБА_3 визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ МЕХАНІЗАТОР-538», оформлене протоколом № 23/04-18 від 23.04.2018 (про виділ ТОВ «МЕХАНІЗАТОР-ЛВ», перехід на модельний статут, зменшення статутного капіталу, перерозподіл часток та інші питання). У задоволенні вимоги про відновлення стану установчих документів та майна товариства, який існував до складення зазначеного протоколу, відмовлено. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 рішення залишено без змін.

На час проведення зборів 23.04.2018 учасниками ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ МЕХАНІЗАТОР-538» були ОСОБА_3 (30 % статутного капіталу), ОСОБА_1 (7,5 %) та ОСОБА_4 (62,5 %). За наслідками реєстрації рішень зборів єдиним учасником товариства залишився ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 стали учасниками ТОВ «МЕХАНІЗАТОР-ЛВ». Зазначені обставини підтверджуються витягом з ЄДР від 25.07.2019 № 1005586249 (станом на 20.04.2018), згідно з яким учасниками товариства були ОСОБА_3 (внесок 8 610,00 грн), ОСОБА_1 (2 152,50 грн) та ОСОБА_4 (17 937,50 грн), розмір статутного капіталу – 28 700,00 грн, керівник – ОСОБА_4 . Позивач не був учасником справи № 914/921/18, у якій позивачем був ОСОБА_3 , відповідачем – ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ МЕХАНІЗАТОР-538», третьою особою – ТОВ «МЕХАНІЗАТОР-ЛВ».

Державним реєстратором ОСОБА_5 щодо ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ МЕХАНІЗАТОР-538» проведено реєстраційні дії: 03.07.2018 № 14151070021008394 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах» (на підставі рішення засновника від 02.07.2018 № 1 керівником призначено ОСОБА_2 ); 05.04.2019 № 14151050022008394 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» (на підставі акта приймання-передачі частки від 02.04.2019; єдиним учасником став ОСОБА_2 ); 08.04.2019 № 14151060023008394 «Підтвердження відомостей про юридичну особу»; 10.04.2019 № 14151050024008394 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» (збільшення статутного капіталу до 5 000 000 грн). Крім того, 19.04.2019 на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 09.10.2018 скасовано реєстраційні дії № 14151220017008394, № 14151060018008394, № 14151070019008394, проведені на підставі недійсного рішення зборів, а також реєстраційну дію № 14151360000044235 щодо державної реєстрації ТОВ «МЕХАНІЗАТОР-ЛВ». Відповідно до витягу з ЄДР від 16.10.2019 № 1005849461 єдиним учасником ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ МЕХАНІЗАТОР-538» з внеском 5 000 000,00 грн та керівником товариства є Вус О.І.

02.07.2019 адвокат Братківський К.С. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Мін`юсту зі скаргою (зареєстрована 02.07.2019 за № 22684-33-19), у якій просив скасувати реєстраційні дії № 14151070021008394 від 03.07.2018, № 14151050022008394 від 05.04.2019, № 14151060023008394 від 08.04.2019 та № 14151050024008394 від 10.04.2019. Підставою скарги визначено неповне виконання державним реєстратором рішення Господарського суду Львівської області від 09.10.2018 у справі № 914/921/18 і, як наслідок, порушення прав скаржника. Суб`єктом оскарження у скарзі визначено державного реєстратора Дронь О.Т.

Листами від 29.07.2019 Мін`юст повідомив скаржника про продовження строку розгляду скарги, а заінтересованих осіб (ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ МЕХАНІЗАТОР-538», ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради) – про надходження скарги та розміщення повідомлення про дату, час і місце її розгляду на офіційному вебсайті Мін`юсту. Згідно з журналом телефонограм відділу забезпечення діяльності Комісії 06.08.2019 представника скаржника – адвоката Братківського К.С. – повідомлено про засідання Комісії з розгляду скарги. Порушень порядку повідомлення позивач не заявляє.

30.07.2019 Львівський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження за правилами загального позовного провадження у справі № 1.380.2019.003892 за позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, державного реєстратора Дронь О.Т., Демоненко О.В. та Станька В.В. (треті особи – ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ МЕХАНІЗАТОР-538», ТОВ «МЕХАНІЗАТОР-ЛВ», ТОВ «ТРАНСМЕХАНІЗАТОР») про скасування реєстраційних дій. Предметом цього позову було скасування восьми реєстраційних дій: № 14151070021008394 від 03.07.2018, № 14151050022008394 від 05.04.2019, № 14151060023008394 від 08.04.2019, № 14151050024008394 від 10.04.2019, а також № 14159990025008394, № 14159990032008394, № 14159990038008394 та № 14159990001044235 від 19.04.2019 (тобто й тих дій, якими виконано рішення господарського суду).

Як вбачається з копії позовної заяви ОСОБА_3 від 29.07.2019, наявної в матеріалах справи, її обґрунтування зводилося до того, що за сім реєстраційних дій сплачено адміністративний збір у сумі 4 060,00 грн, зокрема 2 320,00 грн - за реєстраційні дії, проведені 19.04.2019 на підставі судового рішення, що, на думку ОСОБА_3 , суперечить закону (з посиланням за аналогією на Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Доводів про неповне виконання рішення Господарського суду Львівської області від 09.10.2018 у справі № 914/921/18 позовна заява не містить.

08.08.2019 Комісія за результатами розгляду скарги склала висновок, у якому, пославшись на надходження до Мін`юсту позовної заяви ОСОБА_3 від 29.07.2019 та ухвали від 30.07.2019 у справі № 1.380.2019.003892, рекомендувала відмовити у задоволенні скарги відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 34 Закону № 755-IV «у зв`язку з наявністю інформації про судове провадження зі спору між тими самими сторонами та з такого самого предмета». Оцінки доводів скарги по суті, а також порівняння підстав скарги і позову ОСОБА_3 висновок Комісії не містить.

Наказом Мін`юсту від 09.08.2019 № 3067/7 відмовлено у задоволенні скарги адвоката Братківського К.С. в інтересах ОСОБА_1 від 02.07.2019 «у зв`язку з наявністю інформації про судове провадження зі спору між тими самими сторонами та з такого самого предмета». Копію наказу надіслано скаржнику листом від 13.08.2019, який отримано позивачем 23.08.2019.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 позовну заяву ОСОБА_3 у справі № 1.380.2019.003892 залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 КАС України у зв`язку з повторною неявкою позивача.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо юрисдикції спору суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною десятою статті 34 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (тут і далі – в редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного наказу; далі – Закон № 755-IV) рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Суд враховує, що в частині вимог до державного реєстратора про скасування реєстраційних дій, які безпосередньо стосуються складу учасників, керівника та статутного капіталу товариства, у відкритті провадження відмовлено ухвалою від 06.11.2019, яка набрала законної сили. Отже, у цій справі суд не вирішує питання про корпоративні права позивача, правомірність реєстраційних дій чи склад учасників ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ МЕХАНІЗАТОР-538», а перевіряє лише законність процедурного рішення Мін`юсту, яким скарга позивача не була розглянута по суті з посиланням на пункт 4 частини восьмої статті 34 Закону № 755-IV.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 821/1504/17 (провадження № 11-1265апп18) дійшла висновку, що спір щодо наказу Мін`юсту, яким скасовано реєстраційні дії, вчинені на підставі, зокрема, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, не є публічно-правовим, оскільки спірні правовідносини виникли щодо правомірності переходу частки до іншої особи, призначення керівника та зміни місцезнаходження, тобто існує спір про право. Цей підхід Велика Палата Верховного Суду підтвердила в ухвалі від 30.04.2025 у справі № 910/15745/23, повертаючи справу колегії суддів Касаційного господарського суду, з огляду на подібність правовідносин у справі, де наказом Мін`юсту було скасовано реєстраційні дії щодо зміни учасників, керівників та кінцевих бенефіціарних власників юридичних осіб.

Обставини цієї справи є відмінними: позивач оскаржує наказ, прийнятий за його власною скаргою; оскаржуваним наказом жодні реєстраційні дії не скасовано, права інших осіб не змінено, а спір стосується виключно дотримання Мін`юстом визначених законом процедури та підстав відмови у розгляді скарги. Між позивачем як скаржником і Мін`юстом як суб`єктом розгляду скарги виникли публічно-правові відносини, а рішення суду в цій справі не вирішує спору про право між позивачем та іншими учасниками корпоративних відносин. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 12.06.2024 у справі № 420/8202/23 (пункти 45–47), розмежовуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, зазначив, що вони сформульовані у справах, у яких предметом оскарження були реєстраційні дії або вимоги про зобов`язання їх здійснити, тоді як висновок про публічно-правову природу спору зроблено «у справах, в яких предметом оскарження були виключно накази Мін`юсту за результатом розгляду скарг на рішення (дії або бездіяльність) державного реєстратора (суб`єкта державної реєстрації) з підстав порушення відповідачем встановленої процедури розгляду відповідних скарг або невідповідністю змісту наказу встановленим вимогам законодавства, але без необхідності безпосереднього втручання суду у самі реєстраційні дії та підстави їх вчинення». Саме такі правовідносини є предметом розгляду в цій справі. Аналогічний підхід Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду застосував і в постанові від 09.10.2025 у справі № 320/48137/23.

Суд враховує, що Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду в постанові від 09.02.2026 у справі № 910/10897/24 (пункти 100–107, 115) дійшов висновку про господарську юрисдикцію спору щодо наказу Мін`юсту, яким анульовано реєстраційні дії щодо керівника та кінцевого бенефіціарного власника товариства, оскільки результат вирішення такого спору безпосередньо впливає на відомості ЄДР про юридичну особу. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 (пункти 9.21, 9.25–9.27) виснувала, що в спорі про скасування наказу Мін`юсту, яким за скаргою іншої особи скасовано державну реєстрацію речових прав позивача, сторонами спору є позивач та особа, за скаргою якої скасовано реєстрацію, а Мін`юст не може бути єдиним відповідачем.

Водночас у всіх наведених справах оскаржуваними наказами Мін`юсту було змінено відомості державних реєстрів за скаргою іншої особи, що й зумовило наявність спору про право між особами приватного права. У цій справі оскаржуваним наказом відмовлено в задоволенні власної скарги позивача, жодних змін до ЄДР не внесено, права інших осіб не визначено і не змінено, а позивач посилається виключно на порушення Мін`юстом підстав і процедури відмови. Спір щодо корпоративних прав позивача та правомірності реєстраційних дій у ЄДР у цій справі не вирішується, адже у відкритті провадження в цій частині відмовлено ухвалою від 06.11.2019. За таких обставин суд застосовує висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформульовані саме для наказів Мін`юсту про відмову у задоволенні скарги, ухвалених за скаргою позивача.

З огляду на наведене суд відхиляє доводи відповідача про відсутність публічно-правового спору та вважає, що справа в частині, у якій відкрито провадження, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Щодо суті спору суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону № 755-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 34 Закону № 755-IV Міністерство юстиції України розглядає скарги на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення).

За частиною шостою статті 34 Закону № 755-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про відмову в задоволенні скарги або про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішень, визначених пунктом 2 цієї частини.

Частиною восьмою статті 34 Закону № 755-IV встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні скарги. Згідно з пунктом 4 цієї частини Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: «у разі наявності інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави».

Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного наказу; далі - Порядок № 1128). Відповідно до пункту 12 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу. Згідно з пунктом 13 Порядку № 1128, якщо у скарзі заявлено дві або більше вимог, комісія надає правову оцінку кожній із них, яка включається до висновку комісії.

Отже, підстава для відмови у задоволенні скарги, визначена пунктом 4 частини восьмої статті 34 Закону № 755-IV, застосовується лише за одночасної (сукупної) наявності трьох умов: (1) тотожності сторін, (2) тотожності предмета та (3) тотожності підстави спору, що перебуває на розгляді суду, і скарги. Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає можливість застосування цієї підстави, а суб`єкт розгляду скарги зобов`язаний встановити і відобразити у мотивованому рішенні наявність кожної з них.

Надаючи оцінку оскаржуваному наказу, суд зазначає наступне.

(1) щодо тотожності сторін. Учасниками процедури розгляду скарги є скаржник ( ОСОБА_1 ) та суб`єкт оскарження (державний реєстратор Дронь О.Т.), щодо дій якого заявлено вимоги. У справі № 1.380.2019.003892 позивачем був ОСОБА_3 , який не є учасником процедури розгляду скарги позивача, а ОСОБА_1 мав процесуальний статус співвідповідача поряд із державним реєстратором Дронь О.Т. Тобто у зазначеній справі ОСОБА_1 не заявляв жодних вимог до державного реєстратора, а спір у ній не був спором між скаржником і суб`єктом оскарження. Сама лише участь тих самих осіб у судовій справі в іншому процесуальному статусі не свідчить про тотожність сторін.

(2) щодо тотожності предмета. Предмет позову ОСОБА_3 (скасування восьми реєстраційних дій, у тому числі чотирьох реєстраційних дій від 19.04.2019, якими виконано рішення господарського суду) збігався з предметом скарги лише частково, оскільки скаржник, навпаки, не оспорював дії від 19.04.2019, а просив довести виконання судового рішення до кінця. Таким чином, вимоги позивача за скаргою та вимоги ОСОБА_3 мали не тотожну, а протилежну спрямованість.

(3) щодо тотожності підстав. Підставою скарги позивача було неповне, на його думку, виконання державним реєстратором рішення Господарського суду Львівської області від 09.10.2018 у справі № 914/921/18, тоді як позов ОСОБА_3 ґрунтувався на інших фактичних обставинах – неправомірності, на його думку, справляння адміністративного збору, зокрема за реєстраційні дії, проведені на підставі судового рішення, і жодних доводів щодо неповного виконання судового рішення не містив. При цьому ні висновок Комісії від 08.08.2019, ні оскаржуваний наказ не містять жодного аналізу підстав скарги та позову; більше того, і висновок Комісії, і наказ формулюють підставу відмови як наявність судового провадження «зі спору між тими самими сторонами та з такого самого предмета», тобто без обов`язкового законодавчого елемента – «тієї самої підстави». Такий самий усічений виклад норми наведено і у відзиві та додаткових поясненнях відповідача.

(4) щодо інших судових проваджень, відомості про які містяться в матеріалах справи. Справа № 914/921/18 (позивач – ОСОБА_3 , відповідач – ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ МЕХАНІЗАТОР-538», третя особа – ТОВ «МЕХАНІЗАТОР-ЛВ»; предмет – скасування протоколу загальних зборів і відновлення стану установчих документів) була завершена задовго до розгляду скарги: рішення набрало законної сили 12.02.2019, а позивач у ній участі не брав. Провадження у справі № 1.380.2019.002753 (позивач – ОСОБА_3 ) закрито ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.07.2019, а позовну заяву у справі № 1.380.2019.002605 (позивач – ОСОБА_3 , відповідачі – ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ МЕХАНІЗАТОР-538», Реєстраційна служба, державний реєстратор Дронь О.Т.) залишено без розгляду ухвалою від 31.07.2019, тобто станом на 08–09.08.2019 ці провадження не тривали. Крім того, у жодній із цих справ позивач не виступав позивачем, а підставою позовів не було неповне виконання рішення у справі № 914/921/18. Отже, інших судових проваджень між тими самими сторонами, з того самого предмета і з тієї самої підстави, які могли б бути підставою для відмови за пунктом 4 частини восьмої статті 34 Закону № 755-IV, на момент прийняття наказу також не було, і відповідач на них не посилався.

В контексті наведеного суд дійшов висновку, відповідач застосував пункт 4 частини восьмої статті 34 Закону № 755-IV у спосіб, що не відповідає його змісту, не встановив та не обґрунтував наявності всіх трьох складових тотожності, що свідчить як про відсутність законних підстав для відмови, так і про невідповідність наказу вимозі мотивованості, встановленій частиною шостою статті 34 Закону № 755-IV та пунктом 12 Порядку № 1128. Внаслідок цього скарга позивача по суті не розглядалась, а правова оцінка кожній із заявлених у ній вимог, як того вимагає пункт 13 Порядку № 1128, не надавалась.

Посилання відповідача на те, що на дату прийняття наказу провадження у справі № 1.380.2019.003892 було відкрите, суд вважає слушним лише в частині того, що подальше залишення позову ОСОБА_3 без розгляду (17.09.2019) саме по собі не впливає на оцінку законності наказу, оскільки така оцінка здійснюється з урахуванням обставин, що існували на момент його прийняття. Водночас уже станом на 09.08.2019 наявне судове провадження не відповідало критеріям пункту 4 частини восьмої статті 34 Закону № 755-IV з наведених вище мотивів.

Суд зазначає, що інших підстав для відмови у задоволенні скарги, передбачених частиною восьмою статті 34 Закону № 755-IV (зокрема, щодо строку подання скарги, наявності наступних реєстраційних дій, компетенції, оскарження реєстраційних дій, проведених на підставі судового рішення), відповідач в оскаржуваному наказі не застосовував і не досліджував. Суд не вправі підміняти суб`єкта владних повноважень та обґрунтовувати правомірність його рішення підставами, які не були покладені в його основу, а тому не надає оцінки питанню, чи підлягала скарга позивача задоволенню по суті. Вирішення цього питання належить до дискреційних повноважень Мін`юсту.

Щодо наявності в позивача права (інтересу), що підлягає захисту, та ефективності способу захисту.

Встановлення того, що наказ прийнято без належних правових підстав, саме по собі не є достатнім для задоволення позову. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а згідно з частиною першою статті 5 КАС України особа звертається до суду для захисту своїх порушених прав, свобод або законних інтересів. Отже, суд має встановити, чи існує на момент вирішення справи право або законний інтерес позивача, яке може бути відновлене обраним способом захисту.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6) зазначила, що застосування обраного позивачем способу захисту «повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається», та не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду. У постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 (пункти 9.11, 9.33, 9.35) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що, вирішуючи спір про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту, ухваленого за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, суд насамперед повинен установити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, і що вирішення цього питання передує з`ясуванню, чи мало місце порушення внаслідок стверджуваних у позові порушень, допущених під час розгляду скарги.

Інтерес позивача, на захист якого спрямовано і скаргу, і цей позов, полягає, за його ж поясненнями, у відновленні в ЄДР відомостей про склад учасників (з його участю), керівника та розмір статутного капіталу ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ МЕХАНІЗАТОР-538», які існували до 23.04.2018, шляхом скасування реєстраційних дій від 03.07.2018, 05.04.2019, 08.04.2019 та 10.04.2019. Скасування оскаржуваного наказу саме по собі жодних змін до ЄДР не тягне і могло б мати наслідком лише повторний розгляд скарги Мін`юстом.

Водночас, судом встановлено, що після прийняття оскаржуваного наказу ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ МЕХАНІЗАТОР-538» припинено в результаті ліквідації: за поясненнями відповідача, які узгоджуються з відкритими відомостями ЄДР, рішення учасника про припинення юридичної особи внесено до ЄДР 22.10.2021, а запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації № 1 004 151 1100 52008394 – 06.01.2022. Позивач, якому ухвалою від 10.03.2025 запропоновано надати пояснення щодо актуальності спору та обставин, що виникли після відкриття провадження, цих обставин не спростував, жодних пояснень не надав, а державну реєстрацію припинення товариства та реєстраційні дії, проведені після 10.04.2019, не оскаржував.

Відповідно до частини п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. З припиненням юридичної особи припиняються і корпоративні права щодо неї, а відомості ЄДР про її учасників, керівника та статутний капітал втрачають юридичне значення. Крім того, суд враховує, що рішенням Господарського суду Львівської області від 09.10.2018 у справі № 914/921/18 у задоволенні вимоги про відновлення стану установчих документів товариства, який існував до 23.04.2018, відмовлено, а за витягом з ЄДР від 16.10.2019 № 1005849461 позивач учасником цього товариства вже не значився.

За таких обставин, навіть у разі скасування оскаржуваного наказу і повторного розгляду скарги відновлення стверджуваного позивачем права (інтересу) щодо складу учасників, керівника та статутного капіталу юридичної особи, яка припинилася, є об`єктивно неможливим. Задоволення позову мало б лише декларативний характер, не призвело б до реального відновлення будь-якого наявного суб`єктивного права позивача, а тому не відповідало б критерію ефективності способу захисту, визначеному статтями 2 та 5 КАС України та наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду. Вимог про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним наказом (пункт 6 частини першої статті 5 КАС України), позивач не заявляв.

Суд не може погодитися з доводами позивача про те, що задоволення позову забезпечить «повне виконання» рішення господарського суду у справі № 914/921/18, оскільки, як зазначено вище, цим рішенням у відновленні стану установчих документів товариства відмовлено, а саме товариство нині припинене.

Доводи відповідача про те, що позивач не надав доказів незаконності наказу, суд відхиляє, оскільки відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Однак з наведених вище мотивів встановлена судом невідповідність наказу вимогам пункту 4 частини восьмої статті 34 Закону № 755-IV не є достатньою підставою для задоволення позову за відсутності права (інтересу) позивача, яке може бути реально відновлене обраним способом захисту.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини спростовують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак в задоволенні позовної заяви належить відмовити повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 28 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Міністерство юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13,м. Київ,01001, ЄДРПОУ/РНОКПП 00015622) Відповідач - Державний реєстратор Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Дронь Ольга Теодозіївна (вул. Городоцька, буд. 229,м. Львів,Львівська обл.,79041, ЄДРПОУ/РНОКПП 00015622)

Суддя Ольга ПОЛІЩУК