Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №640/6366/21 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2026 рокум. Рівне№640/6366/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватний заклад "Барнабі"

доДержавної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватний заклад "Барнабі" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 06.01.2021 № 99/ІПК/99-00-04-03-03-06 надану Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ «БАРНАБІ» та встановлення Державній податковій службі України строку для подання Окружному адміністративному суду м. Києва звіту про виконання рішення суду – 30 календарних днів з дня набрання чинності судовим рішенням у справі у випадку ухвалення судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ «БАРНАБІ».

Матеріалам позовної заяви присвоєно єдиний унікальний номер справи №640/6366/21.

Ухвалою суду від 15.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Законом України №2825-IX від 13.12.2022, що набрав чинності 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Згідно з розділом II “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону, адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

На виконання вказаного положення Державна судова адміністрація України наказом №399 від 16.09.2024 затвердила Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва.

Відповідно до цього Порядку, 08.11.2024 здійснено пакетний автоматизований розподіл судових справ, за яким Рівненському окружному адміністративному суду, з урахуванням навантаження та за принципом випадковості, визначено до передачі 460 справ.

Наказом в.о. керівника апарату Київського окружного адміністративного суду №45-0д/ка від 31.12.2024, затверджено графік передачі справ, відповідно до якого справи передані Рівненському окружному адміністративному суду 14.02.2025.

На виконання рішення зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду (протокол №3 від 21.11.2024 та №4 від 13.12.2024), комісією прийнято справи, а Відділом документального забезпечення проведено їх реєстрацію та автоматизований розподіл.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2025 адміністративну справу №640/6366/21 передано для розгляду судді Дорошенко Н.О.

Ухвалою судді Дорошенко Н.О. від 12.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/6366/21. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою судді Дорошенко Н.О. від 04.04.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Державної податкової служби України про розгляд справи №640/6366/21 за правилами загального позовного провадження.

01.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 року №211 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи №640/6366/21 дану справу передано на розгляд судді Друзенко Н.В.

Ухвалою суду від 04.09.2026 справу прийнято до провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 06.01.2021 № 99/ІПК/99-00-04-03-03-06 є протиправною та суперечить положенням Податкового кодексу України, оскільки контролюючим органом безпідставно віднесено суми компенсації вартості освітніх послуг, які фінансуються за рахунок коштів бюджету міста Києва відповідно до Порядку, затвердженого рішенням Київської міської ради від 13.09.2018 №1369/5433, до оподатковуваного доходу фізичних осіб. Вказує, що зазначені кошти мають компенсаційний характер, надходять приватному закладу дошкільної освіти з місцевого бюджету та відповідно до умов укладених договорів повертаються батькам або іншим законним представникам дітей, а тому, на переконання позивача, підпадають під дію підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України та не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку. Наголошує, що відповідачем не враховано законодавчих змін щодо оподаткування компенсаційних виплат, не досліджено правової природи спірних коштів та не надано належного обґрунтування застосування норм податкового законодавства до конкретних обставин, викладених у зверненні про надання консультації. Вважає, що покладення на товариство обов`язків податкового агента щодо таких виплат є безпідставним, у зв`язку з чим просить визнати протиправною та скасувати оскаржувану індивідуальну податкову консультацію.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що індивідуальна податкова консультація від 06.01.2021 №99/ІПК/99-00-04-03-03-06 надана в межах повноважень контролюючого органу та відповідає вимогам Податкового кодексу України. Вказав, що відповідно до положень статей 163 - 165 Податкового кодексу України суми компенсації вартості освітніх послуг, які нараховуються та виплачуються приватним закладом освіти безпосередньо фізичним особам - батькам або іншим законним представникам дітей, включаються до їхнього загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід згідно з підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу та підлягають оподаткуванню на загальних підставах, оскільки такі виплати не належать до доходів, звільнених від оподаткування відповідно до статті 165 Податкового кодексу України. Зазначив, що юридична особа, яка здійснює нарахування та виплату відповідних сум, зобов`язана виконувати функції податкового агента, передбачені статтею 168 Податкового кодексу України. Наголосив, що оскаржувана консультація має індивідуальний інформаційно-роз`яснювальний характер, містить відповідь на поставлене платником податків питання, а незгода позивача з викладеним у ній тлумаченням норм податкового законодавства не свідчить про її протиправність. Вважає, що позивачем не доведено порушення його прав оскаржуваною консультацією, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватний заклад освіти «Барнабі» (код ЄДРПОУ 43161519) є юридичною особою, зареєстрованою 08.08.2019, та здійснює господарську діяльність у сфері дошкільної освіти, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а також розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.09.2019 №1663 щодо провадження освітньої діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надає освітні послуги у сфері дошкільної освіти на підставі відповідних договорів, укладених із батьками або іншими законними представниками дітей, які здобувають дошкільну освіту в закладі.

Рішенням Київської міської ради від 13.09.2018 №1369/5433 затверджено Порядок здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, яким визначено механізм здійснення видатків із бюджету міста Києва на забезпечення здобуття дошкільної освіти дітьми, місце проживання яких зареєстровано у місті Києві, зокрема у приватних закладах дошкільної освіти.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №1369/5433 приватні заклади дошкільної освіти звертаються до відповідних органів управління освітою районних у місті Києві державних адміністрацій із заявами про компенсацію вартості освітніх послуг за рахунок коштів бюджету міста Києва.

Згідно з пунктом 4.4 зазначеного Порядку відповідний орган управління освітою розглядає подані документи, ухвалює рішення щодо здійснення компенсації та забезпечує укладення тристороннього договору між органом управління освітою, приватним закладом дошкільної освіти та батьками або іншими законними представниками дитини.

Пунктом 4.5 Порядку №1369/5433 передбачено здійснення органом управління освітою районної в місті Києві державної адміністрації щомісячної компенсації за фактично надані освітні послуги суб`єкту освітньої діяльності, який забезпечує здобуття дошкільної освіти, зокрема приватному закладу дошкільної освіти, на умовах укладеного тристороннього договору та в розмірі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості.

Як зазначено позивачем у зверненні до контролюючого органу, товариством укладено відповідні договори про надання освітніх послуг, вартість яких компенсується за рахунок коштів бюджету міста Києва. За умовами таких договорів товариство повертає отримані компенсаційні кошти батькам дітей, які здобувають дошкільну освіту.

Судом встановлено, що у зв`язку з виникненням питання щодо порядку оподаткування сум компенсації вартості освітніх послуг, які надходять із місцевого бюджету на рахунок товариства та в подальшому повертаються батькам дітей, позивач 16.12.2020 звернувся до Державної податкової служби України із письмовим запитом про надання індивідуальної податкової консультації, що підтверджується копією відповідного звернення, наявною в матеріалах справи.

Як вбачається зі змісту звернення від 16.12.2020, позивач просив надати роз`яснення щодо включення або невключення до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків сум компенсації за фактично надані освітні послуги, отриманих відповідно до Порядку №1369/5433 за рахунок коштів бюджету міста Києва.

У зверненні позивач зазначив, що відповідно до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються визначені цією нормою суми державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги, компенсацій, винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Також у зверненні позивач посилався на зміни, внесені до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України законами України від 05.12.2019 та від 14.07.2020, зазначаючи, що відповідно до чинної на момент звернення редакції вказаної норми компенсації, які виплачуються за рахунок бюджетних коштів, не підлягають включенню до оподатковуваного доходу платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначене звернення надійшло до Державної податкової служби України 21.12.2020 та зареєстроване за вхідним № 4160/ІПК/6.

За результатами розгляду звернення Державною податковою службою України надано індивідуальну податкову консультацію від 06.01.2021 №99/ІПК/99-00-04-03-03-06, що підтверджується копією зазначеної консультації, наявною в матеріалах справи.

Зі змісту індивідуальної податкової консультації від 06.01.2021 вбачається, що контролюючий орган, розглянувши звернення позивача, навів положення підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165, підпунктів «ґ» підпункту 164.2.17 та 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, а також статей 167 і 168 Податкового кодексу України.

У наданій консультації відповідач зазначив, що перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено статтею 165 Податкового кодексу України, зокрема підпунктом 165.1.1 пункту 165.1 цієї статті, яким передбачено відповідні види державної та соціальної допомоги, компенсацій та інших виплат, що отримуються платником податку з бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Водночас контролюючий орган зазначив, що відповідно до підпункту «ґ» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім випадків, передбачених податковим законодавством, а відповідно до підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу - інші доходи, крім зазначених у статті 165 Кодексу.

За результатами розгляду порушеного позивачем питання Державна податкова служба України дійшла висновку, що у разі, якщо сума компенсації вартості освітніх послуг нараховується та виплачується приватним закладом освіти безпосередньо на користь фізичних осіб – батьків або інших законних представників дитини, сума такої компенсації включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.

Крім того, в індивідуальній податковій консультації зазначено, що юридична особа, яка здійснює нарахування та виплату такого доходу, повинна виконувати всі функції податкового агента, передбачені Податковим кодексом України.

Також відповідачем наведено положення пункту 52.2 статті 52 Податкового кодексу України, відповідно до якого індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому її надано.

Судом встановлено, що надана індивідуальна податкова консультація зареєстрована в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій та направлена позивачу в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись зі змістом та висновками індивідуальної податкової консультації від 06.01.2021 № 99/ІПК/99-00-04-03-03-06, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання її протиправною та скасування.

У подальшому Державною податковою службою України подано до суду додаткові пояснення від 03.04.2025 у справі №640/6366/21, у яких відповідач підтримав правову позицію, викладену в оскаржуваній індивідуальній податковій консультації, та заперечив проти задоволення позовних вимог.

Із зазначених пояснень вбачається, що відповідач вважає правомірним включення сум компенсації вартості освітніх послуг, які нараховуються та виплачуються приватним закладом освіти безпосередньо фізичним особам, до їхнього загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як іншого доходу відповідно до підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Також відповідач зазначив, що оскаржувана консультація надана в межах повноважень контролюючого органу, містить роз`яснення щодо практичного застосування відповідних положень податкового законодавства та не порушує прав позивача.

Крім того, у додаткових поясненнях ДПС України висловила заперечення щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, а також заявила клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Отже, спірні правовідносини виникли у зв`язку з наданням Державною податковою службою України індивідуальної податкової консультації щодо порядку оподаткування сум компенсації вартості освітніх послуг, які фінансуються за рахунок коштів бюджету міста Києва та виплачуються приватним закладом дошкільної освіти батькам або іншим законним представникам дітей. Не погоджуючись із висновками контролюючого органу щодо включення зазначених сум до оподатковуваного доходу фізичних осіб та покладення на товариство обов`язків податкового агента, позивач звернувся до суду з цим позов.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з наданням індивідуальної податкової консультації щодо оподаткування сум компенсації вартості освітніх послуг у сфері дошкільної освіти, регулюються Податковим кодексом України, Законом України «Про освіту», Законом України «Про дошкільну освіту» в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, а також нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування, якими визначено порядок фінансування дошкільної освіти у місті Києві.

Відповідно до підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація - це роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з пунктом 52.1 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За приписами пункту 52.3 статті 52 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, повинна містити назву — індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер у єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Згідно з пунктом 52.4 статті 52 Податкового кодексу України індивідуальні податкові консультації у паперовій та електронній формах надаються уповноваженими контролюючими органами та підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пункту 53.2 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду надану йому в паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування індивідуальної податкової консультації контролюючий орган зобов`язаний надати платнику податків нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід із джерелом його походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

За приписами пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Відповідно до підпункту «ґ» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Водночас статтею 165 Податкового кодексу України визначено доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Відповідно до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, у редакції, чинній на час надання оскаржуваної індивідуальної податкової консультації, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включалися суми державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги, компенсацій (включаючи грошові компенсації особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю при реалізації індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги особам з інвалідністю з Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю згідно із законом.

Законом України від 05.12.2019 № 344-IX внесено зміни до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України щодо визначення видів допомоги та компенсацій, які не включаються до оподатковуваного доходу платника податку.

У подальшому Законом України від 14.07.2020 № 786-IX зазначену норму доповнено словом «компенсацій», що має значення для визначення змісту відповідної податкової норми в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, законодавцем окремо передбачено категорію компенсацій серед виплат, щодо яких встановлено спеціальний порядок визначення оподатковуваного доходу.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, юридична особа, яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік та подавати відповідну звітність.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену статтею 167 цього Кодексу.

Пунктом 4.1 статті 4 Податкового кодексу України визначено основні засади податкового законодавства України, серед яких підпунктом 4.1.4 передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі Кодексу, або норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до статті 78 Закону України «Про освіту» фінансування системи освіти здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Статтею 79 Закону України «Про освіту» визначено особливості фінансово-господарської діяльності закладів освіти.

Згідно зі статтею 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з відповідних місцевих бюджетів, належать, зокрема, видатки на дошкільну освіту.

Рішенням Київської міської ради від 13.09.2018 № 1369/5433 затверджено Порядок здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, яким врегульовано механізм фінансування здобуття дошкільної освіти дітьми, зокрема у приватних та корпоративних закладах дошкільної освіти.

Відповідно до пункту 4.1 зазначеного Порядку суб`єкт освітньої діяльності, який забезпечує здобуття дошкільної освіти, у тому числі приватний або корпоративний заклад дошкільної освіти, за зверненням може отримати компенсацію за надання освітньої послуги дитині, місце проживання якої зареєстровано у місті Києві, у розмірі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, затвердженого рішенням Київської міської ради про бюджет міста Києва на відповідний рік.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку суб`єкт освітньої діяльності подає до управління освіти районної в місті Києві державної адміністрації заявку для отримання компенсації за надання освітньої послуги з урахуванням контингенту дітей та відповідні документи.

Пунктом 4.4 Порядку передбачено укладення тристороннього договору між управлінням освіти районної в місті Києві державної адміністрації, суб`єктом освітньої діяльності та батьками або іншими законними представниками дитини.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку управління освіти районної в місті Києві державної адміністрації щомісячно здійснює компенсацію за фактично надану освітню послугу суб`єкту освітньої діяльності, який забезпечує здобуття дошкільної освіти, у тому числі приватному або корпоративному закладу дошкільної освіти, на умовах укладеного тристороннього договору в розмірі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом судового розгляду у цій справі є правомірність індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 06.01.2021 № 99/ІПК/99-00-04-03-03-06, наданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Приватний заклад освіти «Барнабі» щодо порядку оподаткування сум компенсації вартості освітніх послуг, які фінансуються за рахунок коштів бюджету міста Києва та повертаються приватним закладом дошкільної освіти батькам або іншим законним представникам дітей.

Судом встановлено, що позивач здійснює діяльність у сфері дошкільної освіти та надає відповідні освітні послуги на підставі договорів, укладених із батьками або іншими законними представниками дітей.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 13.09.2018 №1369/5433, яким затверджено Порядок здійснення видатків на дошкільну освіту у місті Києві на основі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, приватним закладам дошкільної освіти передбачено можливість отримання компенсації за фактично надані освітні послуги за рахунок коштів бюджету міста Києва.

Зокрема, пунктом 4.5 зазначеного Порядку визначено, що управління освіти районної в місті Києві державної адміністрації щомісячно здійснює компенсацію за фактично надану освітню послугу суб`єкту освітньої діяльності, який забезпечує здобуття дошкільної освіти, у тому числі приватному закладу дошкільної освіти, на умовах укладеного тристороннього договору в розмірі базового фінансового нормативу бюджетної забезпеченості.

Як вбачається зі звернення позивача від 16.12.2020 про надання індивідуальної податкової консультації, товариство повідомило контролюючий орган про отримання з місцевого бюджету компенсації вартості освітніх послуг та подальше повернення відповідних коштів батькам дітей згідно з умовами укладених договорів.

У зв`язку з цим позивач просив надати роз`яснення щодо включення або невключення сум зазначеної компенсації до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичних осіб з урахуванням положень підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України.

Отже, зі змісту звернення вбачається, що поставлене позивачем питання стосувалося не загального порядку оподаткування коштів, які виплачуються юридичною особою фізичним особам, а визначення податкових наслідків конкретного механізму бюджетної компенсації вартості освітніх послуг, передбаченого рішенням Київської міської ради від 13.09.2018 №1369/5433.

Саме наведені обставини мали бути предметом правового аналізу контролюючого органу під час надання індивідуальної податкової консультації.

Щодо відповідності оскаржуваної індивідуальної податкової консультації вимогам статті 52 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України контролюючий орган за зверненням платника податків надає індивідуальну податкову консультацію з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства.

Пунктом 52.3 статті 52 Податкового кодексу України встановлено вимоги до змісту індивідуальної податкової консультації, яка, зокрема, повинна містити опис питань, порушених платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у його зверненні, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок щодо практичного використання відповідних норм.

Зі змісту наведених положень вбачається, що надання індивідуальної податкової консультації передбачає не лише відтворення контролюючим органом окремих положень податкового законодавства, а й здійснення їх правового аналізу стосовно конкретних обставин, викладених платником податків у відповідному зверненні.

При цьому обґрунтування застосування норм законодавства та висновок щодо їх практичного використання є самостійними обов`язковими складовими індивідуальної податкової консультації.

Таким чином, формальне зазначення контролюючим органом норм Податкового кодексу України та викладення загального висновку щодо оподаткування певного виду доходу без належного з`ясування правової природи відповідної виплати не може вважатися достатнім виконанням вимог пункту 52.3 статті 52 цього Кодексу.

Судовим розглядом встановлено, що у відповідь на звернення позивача від 16.12.2020 Державною податковою службою України надано індивідуальну податкову консультацію від 06.01.2021 № 99/ІПК/99-00-04-03-03-06.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної консультації, відповідач навів положення підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165, підпунктів «ґ» підпункту 164.2.17 та 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, статей 167, 168 Податкового кодексу України.

За результатами викладення зазначених норм контролюючий орган дійшов висновку, що у разі нарахування та виплати приватним закладом освіти компенсації вартості освітніх послуг безпосередньо на користь фізичних осіб - батьків або інших законних представників дітей - сума такої компенсації включається до їхнього загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

Водночас юридична особа, яка здійснює нарахування та виплату зазначеного доходу, на думку відповідача, зобов`язана виконувати функції податкового агента.

Оцінюючи наведений висновок контролюючого органу, суд зазначає, що сам по собі факт перерахування грошових коштів юридичною особою на користь фізичної особи не є достатньою підставою для визначення їх податкового режиму без встановлення правової природи відповідної виплати та підстав її здійснення.

Зокрема, для вирішення питання щодо включення певних сум до оподатковуваного доходу фізичної особи необхідно встановити, чи є такі кошти доходом, який підлягає оподаткуванню відповідно до статті 164 Податкового кодексу України, та чи не належать вони до доходів, визначених статтею 165 цього Кодексу.

Однак зі змісту оскаржуваної індивідуальної податкової консультації не вбачається, що контролюючим органом здійснено належний аналіз правової природи коштів, які надходять приватному закладу дошкільної освіти з місцевого бюджету на виконання Порядку, затвердженого рішенням Київської міської ради від 13.09.2018 № 1369/5433, та в подальшому повертаються батькам дітей.

Зокрема, відповідач не розмежував правовідносини щодо бюджетного фінансування освітніх послуг, правовідносини між приватним закладом освіти та батьками дітей, а також податкові наслідки подальшого перерахування компенсаційних коштів фізичним особам.

При цьому в оскаржуваній консультації не наведено мотивів, з яких визначений Порядком № 1369/5433 механізм компенсації вартості освітніх послуг виключає можливість застосування положень підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України.

Отже, відповідач, визнавши обставини отримання позивачем бюджетної компенсації та її подальшого повернення батькам дітей, не надав належного правового обґрунтування визначеного ним порядку оподаткування таких коштів з урахуванням особливостей їх походження та призначення.

Щодо застосування підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включалися визначені цією нормою суми державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги, компенсацій, винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Суд зазначає, що наведена норма встановлює спеціальні правила визначення оподатковуваного доходу фізичних осіб щодо окремих видів виплат, у тому числі компенсацій, за наявності передбачених законом умов.

При цьому бюджетне походження грошових коштів саме по собі не є безумовною підставою для їх невключення до оподатковуваного доходу фізичної особи. Вирішення такого питання потребує встановлення характеру відповідної виплати, правової підстави її отримання та відповідності умовам, визначеним податковим законодавством.

Разом з тим зазначена обставина не звільняє контролюючий орган від обов`язку надати платнику податків належне роз`яснення щодо застосування відповідної норми до конкретних правовідносин, викладених у його зверненні.

Як встановлено судом, у зверненні від 16.12.2020 позивач безпосередньо порушував питання щодо застосування підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до сум компенсації вартості освітніх послуг, які фінансуються з бюджету міста Києва.

Крім того, позивач звертав увагу контролюючого органу на зміни, внесені до зазначеної норми законами України від 05.12.2019 та від 14.07.2020, зокрема на окреме зазначення компенсацій серед виплат, щодо яких передбачено спеціальний порядок оподаткування.

Отже, питання правового значення відповідних законодавчих змін та можливості застосування підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до описаних позивачем виплат становило безпосередній предмет його звернення.

Водночас, як вбачається зі змісту індивідуальної податкової консультації від 06.01.2021, відповідач обмежився відтворенням положень зазначеної норми, не навівши конкретного обґрунтування того, чому компенсація вартості освітніх послуг, яка фінансується за рахунок місцевого бюджету, не відповідає встановленим цією нормою умовам.

Зокрема, контролюючим органом не роз`яснено, яке правове значення для оподаткування має те, що кошти первинно надходять на рахунок приватного закладу освіти, а не безпосередньо фізичним особам, та чи впливає такий порядок перерахування коштів на можливість застосування передбаченого статтею 165 Податкового кодексу України звільнення.

Також відповідачем не наведено правового аналізу положень Порядку № 1369/5433 у взаємозв`язку з відповідними нормами Податкового кодексу України, хоча саме цим Порядком визначено механізм надання спірної компенсації.

Суд зазначає, що для цілей оподаткування визначальне значення має не лише суб`єкт, який безпосередньо перераховує грошові кошти фізичній особі, а й правова підстава здійснення відповідної виплати, її характер та передбачені законом умови оподаткування.

Відтак висновок контролюючого органу про включення спірних сум до оподатковуваного доходу фізичних осіб виключно з огляду на їх нарахування та виплату приватним закладом освіти, без належного аналізу правової природи компенсації, не може вважатися достатньо обґрунтованим.

При цьому суд не ототожнює бюджетне фінансування освітніх послуг із безумовним звільненням від оподаткування будь-яких сум, що виплачуються фізичним особам. Водночас саме контролюючий орган, надаючи індивідуальну податкову консультацію, повинен був визначити правовий режим конкретної виплати та обґрунтувати застосування до неї відповідних норм Податкового кодексу України.

Натомість оскаржувана консультація не містить належного пояснення причин незастосування підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до описаних позивачем правовідносин.

Щодо висновку контролюючого органу про включення спірних сум до складу інших доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що віднесення певної виплати до категорії інших доходів передбачає необхідність урахування винятків, установлених статтею 165 Податкового кодексу України.

Отже, застосування підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до спірних сум потребувало належного обґрунтування того, що такі виплати не належать до доходів, які відповідно до статті 165 цього Кодексу не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Разом з тим відповідач, посилаючись на підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, фактично не навів мотивів, які б дозволяли встановити, за якими саме правовими ознаками спірні компенсаційні виплати віднесено до категорії інших доходів.

При цьому посилання контролюючого органу на загальні положення щодо визначення доходу з джерелом його походження з України та об`єкта оподаткування фізичних осіб не усуває необхідності дослідження спеціальних положень податкового законодавства, якими передбачено випадки невключення окремих виплат до оподатковуваного доходу.

Суд зазначає, що загальні норми щодо формування оподатковуваного доходу повинні застосовуватися у системному взаємозв`язку зі спеціальними нормами, які визначають винятки із загального порядку оподаткування.

За таких обставин висновок ДПС України про необхідність оподаткування спірних сум як інших доходів не містить достатнього правового обґрунтування з урахуванням фактичних обставин, зазначених позивачем у зверненні.

Аналогічним чином висновок контролюючого органу щодо обов`язку позивача виконувати функції податкового агента є похідним від визначення правової природи відповідних виплат та встановлення наявності оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України обов`язок податкового агента щодо утримання податку виникає у зв`язку з нарахуванням або виплатою оподатковуваного доходу.

Таким чином, для висновку про виникнення у позивача обов`язків податкового агента контролюючий орган насамперед повинен був належним чином обґрунтувати, що відповідні компенсаційні виплати є доходом фізичних осіб, який підлягає оподаткуванню.

Оскільки такого обґрунтування в оскаржуваній індивідуальній податковій консультації не наведено, висновок відповідача щодо необхідності виконання позивачем функцій податкового агента також не може вважатися належним чином мотивованим.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві та додаткових поясненнях, суд зазначає наступне.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначив, що оскаржувана індивідуальна податкова консультація відповідає положенням Податкового кодексу України, містить роз`яснення щодо практичного застосування норм податкового законодавства та надана в межах повноважень контролюючого органу.

Також ДПС України вказала, що відмінне розуміння платником податків змісту відповідних норм законодавства не свідчить про протиправність наданої консультації.

Оцінюючи зазначені доводи, суд погоджується з тим, що сама по собі незгода платника податків із правовою позицією контролюючого органу не є достатньою підставою для скасування індивідуальної податкової консультації.

Водночас предметом перевірки у цій справі є не лише відповідність висновку контролюючого органу позиції позивача, а й дотримання відповідачем установлених законом вимог до змісту та обґрунтованості індивідуальної податкової консультації.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до ДПС України з конкретним питанням щодо оподаткування бюджетної компенсації вартості освітніх послуг, визначеної Порядком №1369/5433, із наведенням фактичних обставин її отримання та подальшого повернення батькам дітей.

Однак оскаржувана консультація не містить належного аналізу зазначеного механізму компенсації, не розкриває правової природи відповідних виплат та не обґрунтовує причин незастосування до них положень підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України.

Наведення відповідачем загальних положень статей 163–165 та 168 Податкового кодексу України без їх належного застосування до конкретних обставин, викладених у зверненні платника податків, не свідчить про виконання вимог пункту 52.3 статті 52 цього Кодексу.

Суд також не приймає доводи відповідача про те, що індивідуальна податкова консультація не порушує прав позивача з огляду на її інформаційний характер.

Відповідно до пункту 53.2 статті 53 Податкового кодексу України законодавець прямо передбачив право платника податків оскаржити надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії.

При цьому індивідуальна податкова консультація визначає офіційну позицію контролюючого органу щодо практичного застосування норм податкового законодавства до конкретних правовідносин платника податків та має значення для формування його подальшої податкової поведінки.

Отже, можливість судового оскарження індивідуальної податкової консультації не ставиться законодавством у залежність від попереднього застосування до платника податків заходів податкового контролю, визначення грошових зобов`язань або притягнення до відповідальності.

У зв`язку з цим доводи відповідача щодо відсутності порушених прав позивача не спростовують установлених судом недоліків оскаржуваної індивідуальної податкової консультації.

Крім того, подані ДПС України додаткові пояснення від 03.04.2025 переважно відтворюють правову позицію, викладену в оскаржуваній консультації, щодо включення спірних компенсацій до складу інших доходів фізичних осіб та виконання позивачем функцій податкового агента.

Водночас зазначені пояснення не усувають установленої судом відсутності належного обґрунтування застосування відповідних норм податкового законодавства безпосередньо в індивідуальній податковій консультації від 06.01.2021.

Суд зазначає, що правомірність індивідуальної податкової консультації підлягає оцінці з огляду на її зміст та обставини, які існували на момент її надання. Подальше наведення контролюючим органом додаткових аргументів у процесуальних документах не замінює встановленого пунктом 52.3 статті 52 Податкового кодексу України обов`язку належного обґрунтування консультації під час її надання.

Поряд із тим, судовим розглядом встановлено, що індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 06.01.2021 № 99/ІПК/99-00-04-03-03-06 не містить достатнього обґрунтування застосування норм податкового законодавства до конкретних правовідносин, описаних позивачем у зверненні від 16.12.2020.

Зокрема, контролюючим органом не надано належної правової оцінки бюджетному походженню спірних коштів, механізму їх перерахування відповідно до Порядку №1369/5433, умовам повернення компенсації батькам дітей та можливості застосування до таких виплат положень підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України.

Відповідачем також не наведено достатніх мотивів, з яких спірні суми підлягають віднесенню до категорії інших доходів відповідно до підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а позивач повинен виконувати щодо них функції податкового агента.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржувана індивідуальна податкова консультація не відповідає вимогам пункту 52.3 статті 52 Податкового кодексу України щодо належного обґрунтування застосування норм законодавства та надання висновку стосовно їх практичного використання з урахуванням конкретних обставин, наведених платником податків.

При цьому суд зазначає, що встановлення протиправності індивідуальної податкової консультації з підстав її недостатньої обґрунтованості не є тотожним вирішенню питання про безумовне звільнення всіх компенсаційних виплат, які здійснюються приватними закладами дошкільної освіти, від оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Визначення податкового режиму відповідних виплат потребує врахування їх правової природи, умов надання та відповідності положенням податкового законодавства.

Водночас наведені обставини повинні бути належним чином досліджені та оцінені контролюючим органом під час надання індивідуальної податкової консультації.

Відповідно до пункту 53.2 статті 53 Податкового кодексу України скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже, визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 06.01.2021 № 99/ІПК/99-00-04-03-03-06 є належним способом захисту прав позивача, оскільки забезпечує необхідність повторного розгляду контролюючим органом порушеного питання з урахуванням фактичних обставин та правових висновків суду.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що Державною податковою службою України під час надання індивідуальної податкової консультації від 06.01.2021 № 99/ІПК/99-00-04-03-03-06 не забезпечено належного обґрунтування застосування норм податкового законодавства до конкретних правовідносин, описаних позивачем, що свідчить про невідповідність оскаржуваної консультації вимогам пункту 52.3 статті 52 Податкового кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватний заклад освіти «Барнабі» в частині визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 06.01.2021 № 99/ІПК/99-00-04-03-03-06 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що встановлення судового контролю є правом суду, реалізація якого залежить від конкретних обставин справи та наявності обґрунтованих підстав для застосування відповідного процесуального механізму.

Водночас відповідно до пункту 53.2 статті 53 Податкового кодексу України у разі скасування судом індивідуальної податкової консультації контролюючий орган зобов`язаний протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням надати платнику податків нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Таким чином, обов`язок відповідача щодо надання нової індивідуальної податкової консультації безпосередньо встановлений законом.

При цьому матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно ускладнюватимуть виконання відповідачем судового рішення або давали підстави вважати, що контролюючий орган ухилятиметься від виконання визначеного законом обов`язку.

За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання у визначений позивачем строк.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватний заклад "Барнабі" до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 06.01.2021 № 99/ІПК/99-00-04-03-03-06 надану Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ «БАРНАБІ».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватний заклад "Барнабі" сплачений судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 28 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватний заклад "Барнабі" (просп. Перемоги, 121-а, нежит.приміщ. 222,Київ 115,03115, ЄДРПОУ/РНОКПП 43161519)

Відповідач - Державна податкова служба України (Львівська площа, буд. 8,м. Київ,04053, ЄДРПОУ/РНОКПП 43005393)

Суддя Н.В. Друзенко