Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №460/4703/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/4703/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача що полягають у невиплаті позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині невиплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №153. Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача порушує його права та законні інтереси. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 19.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 02.04.2026 витребувано додаткові докази від Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153, оскільки позивач безперервно з 19.07.2019 проходить військову службу за контрактом, а тому, на думку відповідача, не відповідає умовам, визначеним зазначеною постановою для отримання такої винагороди. Крім того, від позивача не надходив рапорт до командування щодо виплати йому спірної винагороди. Також, у період з 23.05.2025 по 13.10.2025 позивач не виконував обов`язки військової служби, самовільно залишивши місце служби, тобто вчинив дії, що містять ознаки військового правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України. Протягом вказаного періоду позивач не перебував на грошовому забезпеченні. Відповідач вважає, що підстави для нарахування та виплати позивачу спірної одноразової грошової винагороди відсутні. Просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12 липня 2019 року уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на три роки, що не заперечується сторонами.

У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та введенням з 24 лютого 2022 року воєнного стану, на підставі пункту 8 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» строк дії зазначеного контракту було продовжено понад встановлені строки, до оголошення демобілізації.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.12.2024 №350 старшого солдата ОСОБА_1 з 15.12.2024 призначено на посаду стрільця-снайпера першого механізованого відділення другого механізованого взводу восьмої механізованої роти третього механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.12.2025 №378 старшого солдата ОСОБА_1 25.12.2025 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з видачею атестатів.

Відповідно до довідки військової частини від 10.04.2026 №3/938 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України старший солдат ОСОБА_1 в період з 04.12.2024 по 22.05.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

26.01.2026 представник позивача засобами електронного зв`язку через Міністерство оборони України направив на адресу Військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит та заяву, в яких порушувалося питання щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої абзацами другим та четвертим пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, однак жодної відповіді не отримав.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153 протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).

За змістом ч.1, ч.3 ст.1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.14 ст.2 Закону №2232-XII ).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей встановлені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Зазначений Закон також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з приписами частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення згідно частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).

У подальшому до Постанови № 153 вносилися зміни постановами Кабінету Міністрів України № 387 від 01.04.2025 та № 942 від 30.07.2025 .

Пунктом 3 Постанови № 153, з урахуванням вищезазначених змін, установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

Пунктом 4 Постанови № 153 встановлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Зі змісту положень Постанови № 153 можна дійти висновку, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень можлива виключно за умови дотримання встановлених цією Постановою вимог, які мають існувати в сукупності, а саме:

- вік прийняття або призову на військову службу до 25 років;

- бути особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

- бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №64, тобто після 24.02.2022 до набрання чинності цією постановою - 13.02.2025 року у віці до 25 років;

- проходити військову службу;

- брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (надалі по тексту також - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності вказаною постановою - 13.02.2025 року, або строком менше шести місяців із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), або менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни;

- відсутності притягнення до відповідальності два або більше разів за сукупністю дисциплінарних стягнень строк дії яких не закінчився.

Період проходження військової служби позивача припадає на час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за №64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України" Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за №2102-IX та до набрання чинності Постанови №153 - 13.02.2025 року у віці до 25 років.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , 12 липня 2019 року уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на три роки, що не заперечується сторонами.

У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та введенням з 24 лютого 2022 року воєнного стану, на підставі пункту 8 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» строк дії зазначеного контракту було продовжено понад встановлені строки, до оголошення демобілізації.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.12.2024 №350 старшого солдата ОСОБА_1 з 15.12.2024 було призначено на посаду стрільця-снайпера першого механізованого відділення другого механізованого взводу восьмої механізованої роти третього механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.12.2025 №378 старшого солдата ОСОБА_1 25.12.2025 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з видачею атестатів.

Таким чином, судом встановлено, що в період дії воєнного стану позивач висловив волевиявлення щодо подальшого проходження військової служби та продовжив контрактні правовідносини з державою, продовжуючи виконувати обов`язки військової служби в особливий період, у тому числі безпосередньо виконуючи бойові завдання із захисту незалежності та територіальної цілісності України.

Крім того, з наданих суду доказів встановлено, що позивач під час проходження військової служби залучався до безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Зокрема, згідно довідки військової частини від 10.04.2026 №3/938 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України старший солдат ОСОБА_1 в період з 04.12.2024 по 22.05.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач відповідає критеріям, передбаченим пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, а матеріалами справи не встановлено обставин, які відповідно до постанови №153 виключають його право на отримання одноразової грошової винагород.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач не набув права на отримання одноразової грошової винагороди виключно з тієї підстави, що первинний контракт про проходження військової служби був укладений до введення на території України воєнного стану, суд зазначає таке.

Оцінюючи зазначену підставу, суд виходить із необхідності системного, цільового та такого, що відповідає принципу верховенства права, тлумачення положень постанови №153.

Дійсно, первинний контракт позивача було укладено до введення воєнного стану. Разом із тим, строк цього контракту становив три роки та мав завершитися у липні 2022 року. Після закінчення погодженого сторонами строку позивач продовжив військову службу вже в умовах правового режиму воєнного стану на підставі спеціального законодавчого регулювання, передбаченого пунктом 8 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Тому проходження позивачем військової служби після закінчення первинного строку контракту не може оцінюватися виключно через формальне посилання на дату його первинного укладення без урахування подальшого продовження служби під час воєнного стану, фактичного характеру виконуваних завдань, перебування позивача у бойових умовах та отримання ним бойової травми.

Постанова №153 не містить прямої заборони на виплату винагороди військовослужбовцю, який уклав первинний контракт до 24 лютого 2022 року, однак після закінчення його строку продовжив проходити військову службу в умовах воєнного стану та, не досягнувши 25 років, безпосередньо брав участь у бойових діях.

Так само положення постанови №153 не визначають безперервність проходження військової служби до та після введення воєнного стану як самостійну підставу для відмови у виплаті винагороди. Отже, відповідач, пославшись виключно на безперервність служби позивача з 19.07.2019, фактично запровадив додаткове обмеження, якого нормативно-правовий акт безпосередньо не передбачає.

Суд наголошує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, установлені Конституцією та законами України. Військова частина як суб`єкт владних повноважень не наділена правом доповнювати визначені Кабінетом Міністрів України умови надання грошової винагороди новими критеріями або розширювати перелік обставин, за яких така винагорода не виплачується.

При вирішенні спору суд також бере до уваги мету прийняття постанови №153, яка полягає у підвищенні мотивації до проходження військової служби, укомплектуванні бойових військових частин та запровадженні додаткових гарантій для молодих військовослужбовців, які в умовах воєнного стану безпосередньо виконували бойові завдання.

Надання вирішального значення лише даті укладення первинного контракту та неврахування того, що позивач після завершення строку такого контракту продовжив проходження військової служби під час воєнного стану, виконував бойові завдання, перебував під безпосередньою загрозою життю і здоров`ю та отримав бойову травму, не відповідає меті нормативного регулювання.

Формальне тлумачення постанови №153 у спосіб, запропонований відповідачем, призводило б до ситуації, за якої військовослужбовець віком до 25 років, який розпочав службу незадовго до введення воєнного стану, після завершення строку контракту продовжив її проходження, безпосередньо брав участь у бойових діях і отримав травму під час захисту Вітчизни, був би позбавлений установленої державою гарантії виключно через дату укладення первинного контракту.

Водночас військовослужбовець того самого віку, який виконував аналогічні бойові завдання та зазнав аналогічного поранення або травми, але уклав контракт після 24 лютого 2022 року, мав би право на таку виплату. Така різниця у правовому становищі не була б пов`язана ані з характером виконаних бойових завдань, ані з тривалістю перебування в бойових умовах, ані зі ступенем ризику для життя та здоров`я, ані з наслідками виконання військового обов`язку.

За таких обставин наведене відповідачем тлумачення не узгоджується з принципом рівності громадян перед законом, закріпленим статтею 24 Конституції України, а також із вимогами правової визначеності, розумності та справедливості як складовими принципу верховенства права.

Суд ураховує, що право на соціальний захист військовослужбовців гарантоване частиною п`ятою статті 17 Конституції України. Відповідна конституційна гарантія покладає на державу обов`язок не лише встановлювати пільги та виплати особам, які захищають Україну, але й забезпечувати їх реальне та послідовне застосування без довільного звуження кола одержувачів підзаконним або індивідуальним правозастосуванням.

Одноразова грошова винагорода, передбачена пунктом 4 постанови №153, є встановленою державою матеріальною гарантією, пов`язаною з особливим характером проходження військової служби в бойових умовах. Тому положення, які визначають право на таку виплату, мають застосовуватися з урахуванням реального змісту правовідносин та фактичного виконання особою завдань із захисту держави.

Відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №153, посилається на те, що у періоди проходження позивачем військової служби у складі військової частини НОМЕР_1 (з 15.12.2024 по 22.05.2025 та з 14.10.2025 по 25.12.2025) від нього не надходив рапорт до командування щодо виплати йому винагороди.

Поряд з цим, суд такі твердження відповідача оцінює критично та відхиляє як безпідставні, позаяк ні Постанова №153, ні Порядок не містять жодних вимог щодо обов`язку позивача звертатися з рапортом щодо виплати винагороди передбаченої Постановою №153.

Крім того, питання виплати одноразової допомоги врегульовано Окремим дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025 №999/уд (далі Доручення №999/уд).

Так, відповідно до положень Доручення №999/уд, підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з наступних груп: а) бойовий наказ (бойове розпорядження); б) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення; в) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Крім того, Дорученням №999/уд командирів військових частин (установ) зобов`язано:

а) провести аналіз наявності зазначених вище військовослужбовців у підпорядкованих військових частинах; б) провести серед цих військовослужбовців роз`яснювальну роботу щодо умов та особливостей виплати Винагороди; в) організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці, щодо: - створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати Винагороди або Допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення; документального підтвердження відсутності (наявності) у вказаних військовослужбовців випадків притягнення відповідальності; - з`ясування (отримання) інформації щодо наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон); - в триденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається, в тому числі за запитами з інших військових частин, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин; г) за результатами проведеної роботи здійснити розрахунки потреби в коштах для виплати винагороди та до 03 березня 2025 року подати узагальнену інформацію (заявки) за підпорядкованістю до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України; д) виплату винагороди проводити у відповідності до вимог пункту 4 Постанови згідно наказів командирів військових частин (установ), виданих на підставі:

- витягів з послужних списків, копій обліково-послужних карток, довідок про проходження військової служби (трудову діяльність) (додаток 10 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року №170);

- копії послужної картки; довідок, оформлених за формою, що додається, зокрема з місць попередньої служби, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

Підготовку проєктів наказів для здійснення виплат, передбачених Постановою, покласти на відповідні служби персоналу (підрозділи, що відповідають за облік особового складу).

Щодо посилання відповідача на обставини, що З 23.05.2025 по 13.10.2025 позивач не виконував обов`язки військової служби, самовільно залишивши місце служби, тобто вчинив дії, що містять ознаки військового правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності від 22.06.2025 №2116 на старшого солдата ОСОБА_2 , оператора 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана» за вчинення військового правопорушення – самовільне залишення 22.05.2025 військової частини (місяця служби).

Доказів притягнення позивача до кримінальної відповідальності відповідачем не надано, а судом не здобуто.

Разом із тим, в абзаці п`ятому пункту 4 Постанови №153, військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли (...) два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення (...), винагорода не виплачується.

Таким чином, разове притягнення позивача до адміністративної відповідальності не позбавляє позивача права на виплату спірної грошової винагороди.

Окрім цього, згідно зі ст. 26-1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» строк дії такого стягнення у вигляді суворої догани становить три місяці з дня його оголошення, а відтак строк дії дисциплінарного стягнення закінчився та не може породжувати жодних правових наслідків станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Водночас суд звертає увагу, що абзацом третім пункту 4 постанови №153 передбачено пропорційну виплату винагороди військовослужбовцям, тривалість безпосередньої участі яких у бойових діях становила менше шести місяців.

Відповідно до довідки військової частини від 10.04.2026 №3/938 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України старший солдат ОСОБА_1 в період з 04.12.2024 по 22.05.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Отже, загальний період участі ОСОБА_1 у зазначених заходах за сукупністю становить: 05 місяців 19 днів.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди із розрахунку 1/6 від 1000000 (один мільйон) гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року та зобов`язання здійснити нарахування та виплату - ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди із розрахунку 1/6 від 1000000 (один мільйон) гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 28 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Суддя С.М. Дуляницька