Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №420/12278/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12278/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 30 квітня 2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату нарахованої пенсії без застосування обмеження індексації за 2023,2024,2025,2026 роки, ОСОБА_1 з 01.03.2026 року з (врахуванням виплаченої пенсії 2023, 2024, 2025, 2026 роки), збільшення показника середньомісячної заробітної плати (доходу) в Україні для розрахунку пенсії за кожен місяць 2023 рік - 2 209,24 грн *12 місяців = 26510,88 грн; 2024 рік - 294 грн * 12місяців = 3528 грн; 2025 рік- 1298,15 грн *12 місяців = 15577,8 грн: 2026 рік - 687,71грн * 4 місяця = 2750, 84 грн: 26510,88 +3528+15577,8+2750,4 = 48 367,8 гривень;

зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та сплатити несплачену суму за 2023, 2024, 2025, 2026 роки до пенсії ОСОБА_1 48367,80 гривень з врахуванням виплаченої пенсії 2023, 2024, 2025, 2026 роки, до Постанови Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24 (провадження №K/990/4755/25) щодо обмеження індексації пенсії.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесеним до категорії 1, особою з інвалідністю II групи, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до частини першої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків (60 відсотків втрати працездатності від середньомісячного заробітку за роботу в зоні відчуження).

Позивач вказує, що звернувся до відповідача із заявою від 02.03.2026 про перерахунок пенсії щодо обмеження індексації із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньомісячної заробітної плати (доходу) за постановами Кабінету Міністрів України №168, №185, №209 та №236, з посиланням на постанову Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24, однак відповідач листом від 30.03.2026 №15611-11323/М-02/8-1500/26 відмовив, зазначивши, що ця постанова його не стосується.

На думку позивача, пункти 28 та 36 зазначеної постанови стосуються саме ліквідаторів ЧАЕС.

За доводами позивача, до його пенсії при щорічній індексації у неправовий спосіб застосовано обмеження індексації, що призводить до зменшення розміру пенсії за кожен рік: 2023 рік - 2209,24 грн х 12 місяців = 26510,88 грн; 2024 рік - 294 грн х 12 місяців = 3528 грн; 2025 рік - 1298,15 грн х 12 місяців = 15577,8 грн; 2026 рік - 687,71 грн х 4 місяці = 2750,84 грн, а всього, за розрахунком позивача, відповідач недоплатив йому пенсії 48367,8 грн.

Позивач посилається на те, що розрахунок його пенсії встановив законодавець виключно в Законі №796-ХІІ, з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року №7-р(І)/2023, а також на Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024, яким визнано неконституційними припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», що поширює свою дію на Закон №796-ХІІ, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-ХІІ.

Отже, за доводами позивача, з 20.03.2024 стаття 67 Закону №796-ХІІ не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Позивач також зазначає, що стаття 46 Конституції України не входить до переліку прав, які можуть обмежуватися у зв`язку з введенням воєнного стану за статтею 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, а відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 28.08.2020 №10-р/2020, за якими закон про Державний бюджет України не може скасовувати чи змінювати обсяг прав, пільг, компенсацій і гарантій, передбачений іншими законами України, а також на рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року №12-р/2018 та від 17 липня 2018 року №6-р/2018 щодо того, що особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, потребують додаткових гарантій соціального захисту.

На думку позивача, у разі суперечності між нормами закону про Державний бюджет України та нормами спеціальних законів, якими врегульовано ті самі правовідносини, застосуванню підлягають норми спеціальних законів.

Позивач вважає, що відповідач зобов`язаний виплачувати йому пенсію без обмеження її максимальним розміром та без застосування обмеження індексації, і просить зобов`язати відповідача здійснити йому з 16 квітня 2025 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження індексації.

Стислий виклад заперечень відповідача

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що спірним питанням є застосування відносно позивача обмежень розміру індексації пенсії.

Відповідач посилається на статті 95, 96 Конституції України, за якими виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, а також на пункт 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», пункт 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та пункт 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», за якими частина друга статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», частина четверта статті 54, частина друга статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України (у 2025 році - у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України).

Відповідач зазначає, що на виконання цих норм Кабінет Міністрів України прийняв постанови від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185, від 25.02.2025 №209 та від 25.02.2026 №236, пунктами 10 та 3 яких визначено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500 грн, а у 2026 році - 2595 грн.

За доводами відповідача, з 01.03.2026 пенсію позивача проіндексовано та обчислено із розрахунку 60% від середньомісячного заробітку 50687,75 грн, та її розмір становив 27391,15 грн, де, зокрема, основний розмір пенсії від середнього заробітку - 30412,65 грн, обмеження індексації з 01.03.2023 - (-2209,34 грн), з 01.03.2024 - (-294 грн), з 01.03.2025 - (-1298,15 грн), з 01.03.2026 - (-687,31 грн), а з урахуванням обмежень, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, розмір пенсії позивача до виплати з 01.03.2026 становить 26670,58 грн.

Відповідач вважає, що законодавець надав Кабінету Міністрів України повноваження щодо визначення розміру та порядку нарахування індексації у відповідних законах про Державний бюджет України, а тому з боку Головного управління не було допущено протиправних дій стосовно обчислення розміру індексації пенсії позивача, оскільки перерахунки були проведені відповідно до вимог чинного на момент перерахунку законодавства.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 06.05.2026 залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк для подання заяви про поновлення строку звернення до суду.

Позивач 12 травня 2026 року подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Суд ухвалою від 21.05.2026 визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновив цей строк, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та витребував у відповідача копію електронної пенсійної справи позивача.

Представник відповідача 03 червня 2026 року подав до суду відзив на позовну заяву.

На виконання ухвали суду від 21.05.2026 відповідач 05.06.2026 надав до суду копію пенсійної справи позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 1, особою з інвалідністю II групи, причина інвалідності - каліцтво/захворювання, пов`язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, призначену відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до рішення Чорноморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України №951360110885 про перерахунок пенсії від 27.02.2026, з 01.03.2026 пенсію позивача перераховано із середньомісячного заробітку 50687,75 грн, основний розмір пенсії від середнього заробітку становить 30412,65 грн, а до розміру пенсії застосовано:

обмеження в індексації з 01.03.2023 року - мінус 2209,24 грн;

обмеження в індексації з 01.03.2024 року - мінус 294,00 грн;

обмеження індексації з 01.03.2025 року - мінус 1298,15 грн;

обмеження індексації з 01.03.2026 року - мінус 687,71 грн.

Позивач 02 березня 2026 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою (вх. №11323/М-1500-26 від 02.03.2026), в якій просив здійснити йому виплату пенсії з 01.03.2026, нарахувати та виплатити недоплачену за індексацією з 01.03.2023 щомісячно 2209,24 грн, з 01.03.2024 щомісячно 294,00 грн, за 2025 рік щомісячно 1298,15 грн та повернути недоплачену пенсію без обмеження індексації за 36 місяців 136850,04 грн, посилаючись на постанову Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24.

Листом від 30.03.2026 №15611-11323/М-02/8-1500/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивача, що він отримує пенсію як особа з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір пенсії до виплати з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 становить 26670,58 грн, а перерахунок пенсії згідно з вимогами, зазначеними у зверненні, не проводиться за відсутності підстав на проведення такого перерахунку.

У листі також зазначено, що постанова Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 щодо здійснення індексації та перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки стосується іншої особи.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із застосуванням відповідачем обмеження індексації пенсії позивача з 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026 граничною сумою 1500 грн у 2023-2025 роках та 2595 грн у 2026 році.

Спір полягає в тому, чи мав відповідач підстави застосувати обмеження індексації до пенсії, призначеної позивачу відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII) передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Частиною четвертою статті 54 Закону №796-XII встановлено, що розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частина друга статті 67 Закону №796-XII передбачає, що пенсії, передбачені цим Законом, підвищуються відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року №2710-IX (далі - Закон №2710-IX) установлено, що у 2023 році частина друга та абзац п`ятий частини четвертої статті 42, третє речення абзацу першого пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», частина четверта статті 54, частина друга статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.

Аналогічне положення щодо 2024 року містить пункт 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року №3460-IX: «Установити, що у 2024 році частина друга та абзац п`ятий частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», частина четверта статті 54, частина друга статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України».

Пунктом 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року №4059-IX установлено, що у 2025 році застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України: частина друга та абзац п`ятий частини четвертої статті 42, третє речення абзацу першого пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; частина четверта статті 54, частина друга статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пункт 5 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року №4695-IX містить аналогічне положення щодо 2026 року: «Установити, що у 2026 році застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України: частина друга та абзац п`ятий частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; частина четверта статті 54, частина друга статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»».

На виконання наведених положень законів про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України прийняв постанови від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова №168), від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова №185), від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова №209) та від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі - Постанова №236), преамбула кожної з яких містить посилання на відповідний пункт розділу «Прикінцеві положення» закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197. Пунктами 1 Постанов №185, №209 та №236 такий перерахунок з 1 березня 2024 р., з 1 березня 2025 р. та з 1 березня 2026 р. установлено із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі відповідно 1,0796, 1,115 та 1,121.

Відповідно до абзацу другого пункту 10 Постанови №168, розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

Абзацом другим пункту 3 Постанови №185 та абзацом другим пункту 3 Постанови №209 установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

Згідно з абзацом другим пункту 3 Постанови №236, розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 2595 гривень.

Отже, законами про Державний бюджет України на 2023-2026 роки норми частини другої статті 42 Закону №1058-IV та частини четвертої статті 54, частини другої статті 67 Закону №796-XII, які регулюють індексацію пенсій, у відповідних роках застосовуються у порядку та на умовах (з 2025 року - у порядку та розмірах), визначених Кабінетом Міністрів України, а Кабінет Міністрів України на виконання цих законів встановив коефіцієнти збільшення та граничну суму індексації.

Верховний Суд у постанові від 20.06.2024 у справі №420/23990/23, аналізуючи пункт 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону №2710-IX, дійшов висновку, що Законом №2710-IX делеговано Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок та умови індексації пенсійного забезпечення у 2023 році. При цьому словосполучення «у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України» прямо вказує на наявність повноважень Уряду встановлювати як показники збільшення розміру пенсій внаслідок індексації, так і обмеження розміру такої індексації.

У тій самій постанові Верховний Суд зазначив, що реалізація КМУ покладених на нього повноважень в частині обмеження верхньої межі індексації спрямовано на утримання зростання нерівності між розмірами пенсійних виплат різних категорій пенсіонерів з метою збалансування наявного фінансового ресурсу держави та досягнення справедливого балансу між захистом інтересів якомога більшої кількості громадян, особливо тих, чиї пенсії є дуже низькими. Вказана стратегія Уряду передусім сприяє забезпеченню соціальної справедливості та економічної стабільності в умовах воєнного стану, коли держава в першу чергу зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, саме для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії рф.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 07.06.2024 у справі №420/25804/23, а щодо обмеження індексації пенсії з 01.03.2025 за пунктом 3 Постанови №209 - у постанові від 12.05.2026 у справі №300/2056/25, в якій зазначив:

«В світлі спірних правовідносин та сталої практики Верхового Суду, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що індексація пенсії позивача з 01.03.2025 проведена відповідачем у межах чинного законодавства, а тому в діях відповідача щодо нарахування позивачу індексації в сумі 1500,00 грн відсутня протиправність.».

Щодо правомірності обмеження індексації пенсії граничною сумою у 2023-2025 роках та граничної суми індексації 2595 грн, встановленої абзацом другим пункту 3 Постанови №236 на 2026 рік, Верховний Суд в ухвалі від 05.10.2026 у справі №380/5576/26 вказав на таке:

у постановах Верховного Суду від 23.02.2026 у справі № 380/9952/24, від 24.10.2024 у справі № 440/3462/24, від 12.05.2026 у справі № 300/2056/25 Суд безпосередньо розглянув питання застосування п. 2 і 10 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, п.3 постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, якими установлено граничний розмір підвищення пенсій внаслідок індексації у сумі 1500 грн, та дійшов відповідного правового висновку щодо правомірності застосування такого обмеження у 2023, 2024 і 2025 роках;

встановлення граничного розміру підвищення пенсії у зв`язку з її індексацією здійснювалося Кабінетом Міністрів України відповідними щорічними постановами, зокрема на 2024, 2025 та 2026 роки, за аналогічним правовим механізмом. Отже, саме по собі прийняття нової постанови Кабінету Міністрів України, якою на відповідний календарний рік визначено розмір такого обмеження, не свідчить про виникнення нового питання права, щодо якого відсутній висновок Верховного Суду;

правовий механізм обмеження розміру підвищення пенсії внаслідок її індексації вже був предметом розгляду Верховного Суду, а відмінність у розмірі встановленого такого обмеження залежно від календарного року сама по собі не змінює суті спірного правового питання.

Матеріалами справи підтверджено, що пенсію позивачу призначено відповідно до статті 54 Закону №796-XII у розмірі відшкодування фактичних збитків із середньомісячного заробітку, а з 01.03.2026 її перераховано шляхом індексації заробітку, з якого вона обчислена, із застосуванням обмеження індексації за кожен рік з 01.03.2023 до 01.03.2026.

Позивач також пов`язує спірну індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньомісячної заробітної плати (доходу) в Україні, встановлених Постановами №168, №185, №209 та №236.

Розрахунок у рішенні про перерахунок пенсії №951360110885 підтверджує, що відповідач обмежив індексацію пенсії, а не її розмір.

Відповідач обчислив основний розмір пенсії 30412,65 грн із середньомісячного заробітку 50687,75 грн, а суми обмеження за кожен рік зазначив окремими рядками і відняв від основного розміру.

Сума обмеження індексації за кожен рік дорівнює різниці між сумою індексації за коефіцієнтом відповідного року і граничною сумою: сума індексації пенсії позивача з 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025 становила по 1500 грн, а з 01.03.2026 - 2595 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що індексація пенсії позивача з 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026 відбувалась відповідно до частини другої статті 67 Закону №796-XII в порядку, на умовах та в розмірах, які в цих роках закони про Державний бюджет України віднесли до повноважень Кабінету Міністрів України, у тому числі щодо пенсій за Законом №796-XII, а відповідач, застосовуючи граничну суму індексації, встановлену абзацом другим пункту 10 Постанови №168, абзацом другим пункту 3 Постанов №185, №209 та №236, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Аргумент позивача про те, що розрахунок його пенсії встановив законодавець виключно в Законі №796-ХІІ, який є спеціальним і має пріоритет перед законом про Державний бюджет України, суд відхиляє.

Пункт 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону №2710-IX, пункт 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону №3460-IX, пункт 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону №4059-IX та пункт 5 розділу «Прикінцеві положення» Закону №4695-IX прямо називають частину четверту статті 54 та частину другу статті 67 Закону №796-XII серед норм, які застосовуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а отже, делегування стосується і пенсій, призначених за цим Законом. Ці положення законів про Державний бюджет України неконституційними не визнавались та є чинними.

Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, від 28.08.2020 №10-р/2020 та від 04 червня 2019 року №2-р/2019, на які посилається позивач, як і стаття 22 Конституції України, висновку суду не спростовують.

Застосування граничної суми індексації не скасовує і не зменшує призначеної позивачу пенсії, а визначає розмір її щорічної індексації в межах повноважень, які на відповідний рік надав Кабінету Міністрів України закон.

Висновку Конституційного Суду України про невідповідність Конституції України пункту 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону №2710-IX чи аналогічних положень законів про Державний бюджет України на 2024-2026 роки матеріали справи не містять.

Не є підставою для задоволення позову і Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024, на яке посилається позивач. Цим рішенням визнано неконституційними припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», що поширює свою дію на Закон №796-XII, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, які стосуються обмеження пенсії максимальним розміром. Рішення про перерахунок пенсії позивача з 01.03.2026 обмеження пенсії максимальним розміром не містить: відповідач застосував у ньому обмеження лише до сум щорічної індексації, а предметом спору є не максимальний розмір пенсії, а обмеження її щорічної індексації.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2024 у справі №420/25804/23 щодо такого самого аргументу зазначив, що посилання позивача у його касаційній скарзі на відповідні висновки Верховного Суду та Конституційного Суду України не є релевантними, адже вони стосуються саме обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром на підставі частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, водночас в цьому випадку мова йде про визначення розміру індексації пенсії, що не є тотожним встановленню максимального розміру пенсії.

Хоча ця постанова ухвалена у справі щодо пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», висновок про відмінність граничної суми індексації від максимального розміру пенсії не залежить від закону, на підставі якого особа отримує пенсію: гранична сума встановлена одними й тими самими пунктами Постанов №168, №185, №209 та №236 для всіх перерахунків, передбачених їх пунктами 1-7.

Постанову Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24, на яку посилається позивач, суд не застосовує. У тій справі Верховний Суд у складі судової палати вирішував, який показник середньої заробітної плати підлягає збільшенню на коефіцієнти 1,14, 1,197 та 1,0796 при індексації пенсії, призначеної згідно із Законом №1058-IV у 2020 році: показник, з якого обчислено пенсію при її призначенні, чи показник станом на 01 жовтня 2017 року за пунктом 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124.

За висновком Верховного Суду, при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020 - 2023 роках згідно з Законом № 1058-IV, у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV.

Граничної суми індексації пенсії, встановленої пунктом 10 Постанови №168 та пунктом 3 Постанови №185, ця постанова не стосується.

Пункти 28 та 36 постанови, на які посилається позивач, містять відомості про пенсію позивача в тій справі, а не висновок щодо застосування норм права.

Відповідач у листі від 30.03.2026 №15611-11323/М-02/8-1500/26 обґрунтовано зазначив, що ця постанова стосується іншої особи.

Аргументи позивача про те, що стаття 46 Конституції України не входить до переліку прав, які можуть обмежуватися у зв`язку з введенням воєнного стану, і що норми Конституції України є нормами прямої дії, на вирішення спору не впливають.

Застосування граничної суми індексації пенсії не є обмеженням права позивача на соціальний захист у розумінні статті 64 Конституції України: пенсія позивачу призначена, виплачується та щороку перераховується, а розмір перерахунку визначено в порядку, встановленому законом.

Суд враховує наведені позивачем рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року №12-р/2018 та від 17 липня 2018 року №6-р/2018 щодо потреби осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у додаткових гарантіях соціального захисту, проте вони не стосуються граничної суми щорічної індексації пенсії, яку Постанови №168, №185, №209 та №236 встановили для всіх перерахунків, передбачених їх пунктами 1-7.

Аргумент позивача про обов`язок відповідача виплачувати йому пенсію без обмеження її максимальним розміром, а також прохання здійснити перерахунок з 16 квітня 2025 року на вирішення спору не впливають: рішення про перерахунок пенсії позивача обмеження пенсії максимальним розміром не містить, а позовні вимоги, сформульовані у прохальній частині позовної заяви, стосуються обмеження індексації за 2023-2026 роки.

Розрахунок позивача, за яким відповідач недоплатив йому 48367,8 грн, ґрунтується на твердженні про протиправність застосування граничної суми індексації пенсії, яке суд визнав необґрунтованим, а тому підставою для задоволення позову не є.

Суд не встановив порушення відповідачем прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки обмеження індексації пенсії позивача з 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026 граничною сумою відповідач застосував на підставі чинних актів Кабінету Міністрів України, прийнятих у межах повноважень, наданих йому законами про Державний бюджет України на відповідні роки.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо застосування при перерахунку пенсії позивача обмеження її індексації відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним рішення відповідача та про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії та сплатити 48367,80 грн задоволенню не підлягають.

Суд надав оцінку всім аргументам учасників справи та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає частина третя статті 242 КАС України.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як громадянин, віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстав для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України немає.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, місцезнаходження: вул.Канатна, буд.83, м.Одеса, Одеська обл., 65107, код ЄДРПОУ 20987385.

Суддя Дмитро БАБЕНКО

.