Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №420/42694/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/42694/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 25.12.2025 року) до Військової частини НОМЕР_1 , у якій представник позивача просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону) щодо:

1) Ненарахування та невиплати ОСОБА_1 саме за січень 2023 року, квітень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, листопад 2023 року, грудень 2023 року, а також за січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року, квітень 2024 року, травень 2024 року, червень 2024 року, липень 2024 року, серпень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року додаткової винагороди ПКМ №168 від 28.02.22 ( 30 000 грн );

2) Ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період 11.12.2022-25.02.2023 року; 04.10.2023-14.01.2024 року; 10.07.2024- 16.10.2024 року додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях (100 000 грн) без утримання військового збору;

3) Ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 10.07.2024-16.10.2024 (у розрахунку за 90 днів виконання бойових завдань) додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань;

зобов`язати відповідача - НОМЕР_3 прикордонний загін Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України - виплатити позивачу:

додаткові винагороди у розмірі 30.000 грн за січень 2023 року, квітень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, листопад 2023 року, грудень 2023 року, а також за січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року, квітень 2024 року, травень 2024 року, червень 2024 року, липень 2024 року, серпень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року що не були нараховані та виплачені в установленому порядку

додаткову винагороду збільшену до 100.000 грн пропорційно перебуванню позивача у зонах виконання бойових завдань за 11.12.2022-25.02.2023 року; 04.10.2023-14.01.2024 року ; 10.07.2024-16.10.2024 року

додаткову винагороду в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів за період з 10.07.2024-16.10.2024 ( у розрахунку за 90 днів виконання бойових завдань);

стягнути з відповідача всі судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, включаючи витрати на підготовку та подання позовної заяви, сплату правничої допомоги.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст.262 КАС України); зобов`язано позивача надати суду копії звернень його представника до відповідача, на які отримані листи від 29.09.2025 року та від 04.12.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 20.03.2019 року проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України). Під час дії воєнного стану позивач неодноразово направлявся у службові відрядження з метою виконання бойових (спеціальних) завдань, зокрема з 04.03.2022 року по 07.09.2022 року до м. Одеса (аеродром «Шкільний»), з 11.12.2022 року по 25.02.2023 року до м. Очаків, з 05.05.2023 року по 06.05.2023 року до АДРЕСА_1 , з 14.06.2023 року по 23.08.2023 року до м. Подільськ, з 07.09.2023 року по 28.09.2023 року до н.п. Рибаківка, з 04.10.2023 року по 14.01.2024 року до НОМЕР_4 прикордонного загону ( АДРЕСА_2 ) та з 10.07.2024 року по 16.10.2024 року до НОМЕР_5 прикордонного загону ( АДРЕСА_3 ), що підтверджується витягами з наказів, наданими відповідачем на адвокатські запити представника позивача.

Позивач вважає, що факт направлення у відрядження для виконання бойових завдань та повернення з нього, оформлений витягами з наказів, є належним доказом його безпосередньої участі у бойових діях, а тому за періоди з 11.12.2022 року по 25.02.2023 року, з 04.10.2023 року по 14.01.2024 року та з 10.07.2024 року по 16.10.2024 року він має право на додаткову винагороду, збільшену до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях, яка, згідно з архівними відомостями, йому не нарахована. Крім того, позивач вважає, що за окремі місяці 2023 та 2024 років йому не нараховано або нараховано не в повному розмірі додаткову винагороду у розмірі 30000 грн.

Позивач також зазначає, що за період виконання бойових (спеціальних) завдань у складі НОМЕР_5 прикордонного загону з 10.07.2024 року по 16.10.2024 року (99 календарних днів) він набув право на одноразову винагороду у розмірі 70000 грн за кожні 30 днів сумарно обчислених днів виконання бойових (спеціальних) завдань, тобто на 210000 грн, яка відповідачем не нарахована, а в архівній відомості за 2024 рік відсутня окрема графа щодо нарахування такої винагороди. Позивач є учасником бойових дій.

29.12.2025 року представник позивача на виконання ухвали суду від 29.12.2025 року подав до суду клопотання про долучення доказів, до якого додав копії адвокатських запитів від 19.09.2025 року № 35-09/25 та від 01.12.2025 року № 49-12/25 з доказами їх надіслання відповідачу.

10.01.2026 року представник відповідача подав до суду заяву про залишення позову без розгляду на підставі п.10 ч.1 ст.240 КАС України з посиланням на те, що позивач вже звернувся до суду з позовом до того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав у справі № 420/36347/25.

15.01.2026 року представник позивача подав до суду заперечення на заяву відповідача, у яких зазначає, що у справі № 420/36347/25 провадження відкрито лише щодо позовних вимог за 2025 рік, а тому позови не є тотожними.

02.03.2026 року представник позивача подав до суду клопотання про витребування у відповідача копій рапортів командира підрозділу про участь позивача у бойових діях чи виконанні бойових завдань за період з січня 2022 року по грудень 2024 року.

Ухвалою суду від 28.10.2026 року у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду та клопотання представника позивача про витребування доказів відмовлено.

Відзиву на позовну заяву відповідач у встановлений судом строк не подав, доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної бездіяльності до суду не надав.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (по особовому складу) від 20.03.2019 року № 133-ОС прийнятий на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу з 20.03.2019 року та призначений на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії, номера обслуги вогневої групи вогневого відділення мінометної застави прикордонної комендатури швидкого реагування (а.с.35).

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 27.09.2025 року № 08/1378 позивач проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ) Державної прикордонної служби України з 20 березня 2019 року по теперішній час (а.с.38). Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с.12).

19.09.2025 року та 01.12.2025 року представник позивача звернувся до відповідача з адвокатськими запитами № 35-09/25 та № 49-12/25, у яких просив надати, зокрема, накази про відрядження позивача у район виконання бойових завдань та про прибуття з відрядження, бойові накази (бойові розпорядження), рапорти командира підрозділу про участь позивача у бойових діях, накази про виплату додаткових видів грошового забезпечення та довідку про всі нарахування і виплати позивачу з 24.02.2022 року (а.с.59-73).

У відповідь на адвокатський запит від 19.09.2025 року відповідач надав представнику позивача, зокрема, витяг з наказу від 20.03.2019 року № 133-ОС, витяг з послужного списку, довідку щодо проходження служби, витяги з наказів щодо вибуття позивача до Чеської Республіки з метою навчання та повернення з навчання, довідкову інформацію щодо додаткової винагороди за час виконання завдань на ділянці НОМЕР_5 прикордонного загону у 2025 році та архівні відомості нарахувань за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки (а.с.33-47). У відповідь на адвокатський запит від 01.12.2025 року відповідач листом від 04.12.2025 року № 08/16750-25-Вих надав витяги з наказів начальника НОМЕР_2 прикордонного загону про відрядження позивача та прибуття з відрядження (а.с.13-32). Бойових наказів (бойових розпоряджень), журналів бойових дій, рапортів (донесень) командирів підрозділів щодо позивача, а також наказів про виплату додаткової винагороди відповідач не надав.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (про особовий склад, службове переміщення) від 10.12.2022 року № 426-ВВ старшого сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії, начальника секції мінометів вогневого відділення мінометної застави прикордонної комендатури швидкого реагування, відряджено у службове відрядження до військової частини НОМЕР_6 ( АДРЕСА_5 ) з метою виконання завдань за призначенням, з 11 грудня 2022 року; підстава: бойове розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.12.2022 року № Ш/25-1565-Е (а.с.21). Згідно з витягом з наказу від 25.02.2023 року № 87-ВВ позивач прибув із службового відрядження 25 лютого 2023 року (а.с.22).

Відповідно до витягу з наказу від 04.10.2023 року № 530-ВВ позивача відряджено до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 ) з метою виконання бойових (спеціальних) завдань, з 04 жовтня 2023 року; підстава: бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.09.2023 року № 242-Т (а.с.29). Згідно з витягом з наказу від 16.01.2024 року № 27-ВВ позивач прибув з відрядження 14 січня 2024 року (а.с.30).

Відповідно до витягів з наказів від 29.03.2024 року № 186-ВВ та від 30.04.2024 року № 259-ВВ позивач з 29 березня 2024 року вибув на навчання до Чеської Республіки та прибув з навчання 29 квітня 2024 року (а.с.41-42 ).

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (про особовий склад) від 10.07.2024 року № 403-ВВ головного сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії, начальника групи мінометів відділення вогневої підтримки другого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування, відряджено до НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_3 ) з метою виконання бойових (спеціальних) завдань, з 10 липня 2024 року; підстава: бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.06.2024 року № 148 (гриф), посвідчення про відрядження № 2391 (а.с.31). Згідно з витягом з наказу від 17.10.2024 року № 578-ВВ позивач прибув з відрядження 16 жовтня 2024 року (а.с.32).

У матеріалах справи також наявні витяги з наказів про відрядження позивача з 04.03.2022 року до м. Одеса (аеродром «Шкільний») з метою вирішення раптово виникаючих завдань за планом оборони м. Одеса у складі протидиверсійного резерву та про вибуття з відрядження 07.09.2022 року, про відрядження з 05.05.2023 року до НОМЕР_7 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 ) та прибуття 06.05.2023 року, про відрядження з 14.06.2023 року до НОМЕР_7 прикордонного загону ( АДРЕСА_6 ) та прибуття 23.08.2023 року, про відрядження з 07.09.2023 року до н.п. Рибаківка та прибуття 28.09.2023 року (а.с.20, 23, 24-28).

Згідно з архівними відомостями Військової частини НОМЕР_1 позивачу нараховано додаткову винагороду за постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 (вид оплати 155, у розмірі до 30000 грн): у грудні 2022 року 60000,00 грн; у 2023 році: у січні 0,00 грн, у лютому 30000,00 грн, у березні 30000,00 грн, у квітні 20322,58 грн, у травні 30000,00 грн, у червні 30000,00 грн, у липні 0,00 грн, у серпні 0,00 грн, у вересні 88064,52 грн, у жовтні 30000,00 грн, у листопаді 3870,97 грн, у грудні 0,00 грн; у 2024 році: у січні 0,00 грн, у лютому 8709,68 грн, у березні 10344,83 грн, у квітні 23225,81 грн, у травні 0,00 грн, у червні 6774,19 грн, у липні 5000,00 грн, у серпні 20322,58 грн, у вересні 30000,00 грн, у жовтні 30000,00 грн, у листопаді 15483,87 грн, у грудні 2000,00 грн (а.с.44-47).

Згідно з цими ж архівними відомостями позивачу нараховано додаткову винагороду у збільшеному розмірі: у березні 2023 року 97096,76 грн (вид оплати 156, «Додаткова винагорода ПКМ №168 від 28.02.22 (70000)»), у квітні 2023 року 60000,00 грн (вид оплати 158, «Додаткова винагорода ПКМ №168 від 28.02.22 (100000)»), у листопаді 2023 року 87096,77 грн, у грудні 2023 року 100000,00 грн, у січні 2024 року 100000,00 грн, у лютому 2024 року 41935,48 грн (вид оплати 146, «Додаткова винагорода за безпосередню участь у бойових діях (100000) без утримання військового збору»).

У період з березня по грудень 2024 року додаткова винагорода у розмірі 100000 грн та одноразова винагорода у розмірі 70000грн. позивачу не нараховувались, що відповідачем не спростовано в суді.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до загальної структури якого входять, зокрема, органи охорони державного кордону: прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону № 661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України. Відповідно до ст.16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 533, Адміністрація Держприкордонслужби є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ. Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України визначаються Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває на час розгляду справи.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168).

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній до 01.06.2023 року) на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема, Державної прикордонної служби виплачувалась додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у період здійснення зазначених заходів, розмір цієї додаткової винагороди збільшувався до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, відповідно до якого порядок і умови виплати додаткової винагороди визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до абзаців другого та четвертого пункту 1-1 Постанови № 168 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836, яка у частині виплати додаткової винагороди застосовується з 01.06.2023 року) на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2024 № 419, яка застосовується з 01.04.2024 року, абзац другий пункту 1-1 Постанови № 168 доповнено положенням, відповідно до якого у разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій, за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань додатково до додаткової винагороди виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1311, яка застосовується з 25.08.2024 року, дію цього положення поширено також на виконання завдань на території держави-агресора.

Порядок та умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України у період з 24.02.2022 року по 31.01.2023 року визначались наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2022 № 164 «Про реалізацію постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», якими визначено перелік бойових дій і заходів, участь у яких дає право на збільшений розмір додаткової винагороди, та документи, що таку участь підтверджують: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах із зазначенням кількості днів такої участі. Виплата додаткової винагороди здійснюється щомісяця у поточному місяці за попередній на підставі наказів начальника (командира) органу Державної прикордонної служби України.

З 01.02.2023 року по 31.05.2023 року порядок та умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України визначались Порядком та умовами виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за № 196/39252 (далі Порядок № 36).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 36 на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачувалась: у розмірі до 30000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань; у розмірі, збільшеному до 100000 гривень, військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). Пунктом 3 Порядку № 36 визначено вичерпний перелік бойових (спеціальних) завдань, виконання яких у районах ведення воєнних (бойових) дій належить до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, а пунктом 6 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється щомісяця за минулий місяць на підставі наказів відповідних начальників (командирів).

З 01.06.2023 року порядок виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України визначається Особливостями виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядком і умовами виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1543/40599 (далі Особливості).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Особливостей (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на період воєнного стану виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах; у розмірі 30000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Особливостей (доповнено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.05.2024 № 353, застосовується з 01.04.2024 року) військовослужбовцям у разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень.

Пунктом 3 Особливостей визначено перелік завдань, виконання яких належить до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, що передбачає виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, зокрема виконання завдань безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються; з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) артилерії. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.09.2024 № 657, який застосовується з 25.08.2024 року, пункт 3 Особливостей доповнено підпунктом 6, згідно з яким до таких завдань належить також виконання завдань відповідно до бойових наказів (розпоряджень), перебуваючи безпосередньо на території держави-агресора.

Пунктом 4 Особливостей визначено перелік бойових (спеціальних) завдань, що виконуються відповідно до бойових наказів (розпоряджень) і передбачають виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень, зокрема несення прикордонної служби (бойового чергування) у складі прикордонних нарядів або призначеного підрозділу з охорони та оборони державного кордону в межах українсько-російської, українсько-білоруської ділянок державного кордону, узбережжя Чорного моря, наземна охорона та оборона військових об`єктів у складі добового наряду, ведення військового спостереження.

Відповідно до пункту 8 Особливостей документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань, є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (службово-бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, копії чи витяги з них; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, у тому числі визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, із зазначенням району участі та періодів (кількості днів) участі. Для військовослужбовців, які відряджені до інших військових частин, органів військового управління, безпосередня участь у бойових діях або заходах, виконання бойових (спеціальних) завдань підтверджується відповідними військовими частинами, органами військового управління з наданням відомостей про періоди участі та кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань.

Згідно з пунктом 9 Особливостей облік військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях або заходах та здійснюють бойові (спеціальні) завдання, та підготовка проєктів наказів про виплату винагород здійснюються штабами органів Держприкордонслужби. Облік військовослужбовців, які виконують бойові (спеціальні) завдання, визначені підпунктом 4 пункту 2 Особливостей, здійснюється з урахуванням кількості сумарно обчислених днів виконання таких завдань, результати якого вносяться до відомості обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до пункту 10 Особливостей начальники (командири) органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісяця до 5 числа інформують органи Держприкордонслужби за місцем проходження служби військовослужбовців про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах, здійсненні бойових (спеціальних) завдань.

Згідно з пунктом 11 Особливостей виплата винагород військовослужбовцям здійснюється на підставі наказів начальників (командирів) органів охорони державного кордону за місцем проходження військової служби. Накази про виплату винагород видаються щомісяця до 8 числа. У разі надходження всіх необхідних документів після 5 числа поточного місяця видання наказу про виплату додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження документів.

Відповідно до пункту 12 Особливостей райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України.

Згідно з підпунктами 1 та 5 пункту 17 Особливостей винагороди, визначені пунктом 2 цих Особливостей, не виплачуються військовослужбовцям, які перебувають за кордоном, за час перебування за кордоном, а також військовослужбовцям, які перебувають у відпустках (крім відпусток для лікування після поранення), за час перебування у відпустках.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постановах від 27.11.2024 року у справі № 500/6011/23 та від 22.04.2025 року у справі № 560/13116/23 зазначив, що документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій слугують, зокрема, бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість, рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

У постановах від 05.12.2024 року у справі № 120/12613/23 та від 06.08.2024 року у справі № 360/290/23, ухвалених у спорах військовослужбовців Державної прикордонної служби України, Верховний Суд зазначив, що оцінка доказів, які підтверджують право особи на додаткову винагороду у збільшеному розмірі, має здійснюватися з урахуванням вимог нормативних актів, чинних у відповідний період, а перелік документів, визначених для підтвердження безпосередньої участі у бойових діях, з 01.12.2022 року допускає альтернативність і не обмежується їх сукупністю.

Верховний Суд у постанові від 29.12.2025 року у справі № 200/277/23, ухваленій у спорі військовослужбовця Державної прикордонної служби України, виходив з того, що відомості архівної відомості про нарахування військовослужбовцю додаткової винагороди у відповідному розмірі спростовують його доводи про ненарахування такої винагороди. Водночас Верховний Суд наголосив, що в силу приписів ч.2 ст.77 КАС України обов`язок надати докази, що свідчать про необґрунтованість заявлених позивачем вимог, покладено на відповідача, а при вирішенні таких спорів суди повинні з`ясувати, які саме завдання, за якою посадою і де виконував військовослужбовець у спірний період та чим це підтверджується, з урахуванням первинних документів (бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командирів).

Верховний Суд у постановах від 21.03.2024 року у справі № 560/3159/23 та від 20.08.2026 року у справі № 120/12405/23 також зазначив, що відсутність окремих документів або недотримання формальних процедур їх передачі не може автоматично виключати право військовослужбовця на винагороду, якщо інші належні та допустимі докази підтверджують його безпосередню участь у бойових діях; суди зобов`язані досліджувати характер службових завдань, які виконував військовослужбовець, місце їх виконання, а також об`єктивні причини відсутності документального підтвердження цих дій.

При ухваленні рішення суд керується такими мотивами.

З аналізу наведених норм вбачається, що на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України передбачено виплату додаткової винагороди у розмірі до 30000 гривень (з 01.06.2023 року у розмірі 30000 гривень) пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань відповідно до бойових наказів (розпоряджень), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень (з 01.06.2023 року становить 100000 гривень) пропорційно часу участі у таких діях та заходах. З 01.04.2024 року військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання на лінії бойового зіткнення до ротного опорного пункту включно, на тимчасово окупованій території, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій, а з 25.08.2024 року також на території держави-агресора, за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань додатково виплачується одноразова винагорода у розмірі 70000 гривень.

Збільшений розмір додаткової винагороди не є окремою виплатою, що нараховується одночасно з додатковою винагородою у розмірі 30000 гривень за той самий час, а є підвищеним розміром тієї самої додаткової винагороди, право на який виникає за час безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах. Підставою для виплати додаткової винагороди у кожному з передбачених розмірів є наказ начальника (командира) органу Держприкордонслужби, який видається на підставі документів, що підтверджують виконання військовослужбовцем відповідних завдань, із зазначенням періодів (кількості днів) їх виконання. Виплата здійснюється щомісяця за минулий місяць.

Обов`язок з ведення обліку військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях або заходах та виконують бойові (спеціальні) завдання, з отримання від органів, до яких відряджені військовослужбовці, інформації про їх участь у бойових діях та з підготовки наказів про виплату винагород покладено на штаб органу Держприкордонслужби за місцем проходження служби, тобто у цьому випадку на відповідача. Відповідні первинні документи (бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів, відомості обліку днів виконання завдань) перебувають у розпорядженні військових органів і не можуть бути самостійно отримані військовослужбовцем.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень та одноразової винагороди у розмірі 70000 гривень за період з 10.07.2024 року по 16.10.2024 року суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 10.07.2024 року № 403-ВВ позивача відряджено до НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_3 ) саме з метою виконання бойових (спеціальних) завдань, а підставою для відрядження визначено бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.06.2024 року № 148. Позивач перебував у цьому відрядженні з 10.07.2024 року по 16.10.2024 року.

Бойовий наказ, на виконання якого позивача направлено до НОМЕР_5 прикордонного загону, є одним з документів, визначених пунктом 8 Особливостей як підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань. Отже, факт виконання позивачем у зазначений період бойових (спеціальних) завдань за межами місця постійної дислокації військової частини, на території області, яка межує з державою-агресором, підтверджується наказом командира відповідача, виданим на підставі бойового наказу.

Разом з тим відповідач, нарахувавши позивачу за цей період лише додаткову винагороду у розмірі до 30000 гривень, не надав суду жодних документів, з яких можна було б встановити, які саме бойові (спеціальні) завдання, у складі якого підрозділу та в якому районі виконував позивач у складі НОМЕР_5 прикордонного загону, чи належали ці завдання до переліку, визначеного пунктом 3 або пунктом 4 Особливостей, чи виконувались вони на лінії бойового зіткнення або, з 25.08.2024 року, на території держави-агресора, яку кількість днів позивач виконував такі завдання, а також чи надходила від НОМЕР_5 прикордонного загону інформація про участь позивача у бойових діях або заходах відповідно до пункту 10 Особливостей і чи розглядалось відповідачем питання про виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень та одноразової винагороди у розмірі 70000 гривень.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доводів позивача не спростував, а на адвокатські запити представника позивача бойові накази (розпорядження), журнали бойових дій та рапорти командирів щодо участі позивача у бойових діях не надав. Довідкову інформацію щодо днів виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань під час несення служби у складі НОМЕР_5 прикордонного загону відповідач надав лише за 2025 рік, тоді як щодо періоду відрядження з 10.07.2024 року по 16.10.2024 року будь-яких відомостей про облік днів участі позивача у бойових діях чи виконання завдань матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац другий ч.2 ст.77 КАС України).

Таким чином, відповідачем не доведено, що за період відрядження позивача до НОМЕР_5 прикордонного загону з метою виконання бойових (спеціальних) завдань ним у встановленому Особливостями порядку з`ясовано, які саме завдання виконував позивач і чи має він право на додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень та одноразову винагороду у розмірі 70000 гривень, а також що рішення про виплату позивачу винагороди лише у розмірі до 30000 гривень прийнято на підставі документів, визначених пунктом 8 Особливостей. Така поведінка відповідача свідчить про протиправну бездіяльність щодо належного вирішення питання про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень та одноразової винагороди у розмірі 70000 гривень за зазначений період.

Водночас суд зазначає, що право військовослужбовця Державної прикордонної служби України на додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень та на одноразову винагороду у розмірі 70000 гривень обумовлене не самим лише фактом відрядження з метою виконання бойових (спеціальних) завдань, а виконанням конкретних завдань, визначених пунктом 3 та підпунктом 4 пункту 2 Особливостей, у відповідних районах, що має бути підтверджено документами, визначеними пунктом 8 Особливостей, із зазначенням кількості днів такої участі. Встановлення характеру та місця виконання позивачем завдань, кількості днів їх виконання, у тому числі сумарно обчислених днів для визначення права на одноразову винагороду, на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командирів та відомостей органу, до якого позивача було відряджено, належить до повноважень командування відповідача, яке веде облік таких даних і видає накази про виплату винагород. Матеріали справи таких первинних документів не містять, а суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень та самостійно визначати кількість днів безпосередньої участі позивача у бойових діях.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача, суб`єкта владних повноважень, прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки у цьому випадку для нарахування позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень та одноразової винагороди у розмірі 70000 гривень необхідно встановити обставини, які підлягають з`ясуванню відповідачем на підставі документів, що перебувають у розпорядженні військових органів, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невирішення в установленому порядку питання про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або заходах та одноразової винагороди у розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 10.07.2024 року по 16.10.2024 року, та зобов`язання відповідача вирішити питання про нарахування та виплату позивачу зазначених винагород за цей період на підставі документів, визначених пунктом 8 Особливостей, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за період з 04.10.2023 року по 14.01.2024 року суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, у зазначений період позивач перебував у відрядженні у НОМЕР_4 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 ) з метою виконання бойових (спеціальних) завдань. Згідно з архівними відомостями позивачу нараховано додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях у розмірі 100000 гривень: у листопаді 2023 року 87096,77 грн, у грудні 2023 року 100000,00 грн, у січні 2024 року 100000,00 грн, у лютому 2024 року 41935,48 грн.

З урахуванням того, що виплата додаткової винагороди здійснюється щомісяця за минулий місяць, зазначені суми відповідають нарахуванню додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за жовтень 2023 року пропорційно 27 дням, за листопад та грудень 2023 року у повному розмірі та за січень 2024 року пропорційно 13 дням. Отже, твердження позивача про те, що за цей період додаткова винагорода у збільшеному розмірі йому не нараховувалась, спростовуються наявними в матеріалах справи архівними відомостями. Позивач у розрахунку, наведеному у позовній заяві, нараховані йому суми не врахував, а доказів того, що кількість днів його безпосередньої участі у бойових діях у цей період перевищувала ту, за яку йому нараховано винагороду, не надав і на такі обставини не посилався.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за період з 11.12.2022 року по 25.02.2023 року суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, наказом від 10.12.2022 року № 426-ВВ позивача відряджено до військової частини НОМЕР_6 ( АДРЕСА_5 ) з метою виконання завдань за призначенням, на підставі бойового розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.12.2022 року. Наказ не містить відомостей про виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у районі ведення воєнних (бойових) дій, на лінії бойового зіткнення або в умовах вогневого ураження чи безпосереднього зіткнення з противником, тобто завдань, з якими накази Адміністрації Державної прикордонної служби України № 628/0/81-22-АГ та Порядок № 36 пов`язували право на збільшений розмір додаткової винагороди.

Водночас згідно з архівними відомостями після повернення позивача з відрядження 25.02.2023 року йому нараховано додаткову винагороду у збільшених розмірах: у березні 2023 року 97096,76 грн (за видом оплати «Додаткова винагорода ПКМ №168 від 28.02.22 (70000)») та у квітні 2023 року 60000,00 грн (за видом оплати «Додаткова винагорода ПКМ №168 від 28.02.22 (100000)»), а у грудні 2022 року, лютому та березні 2023 року також додаткову винагороду у розмірі 30000 гривень. Позивач у розрахунку, наведеному у позовній заяві, зазначив, що за цей період йому нараховано 0,00 грн, тобто нарахованих йому сум не врахував, а будь-яких документів, які б підтверджували його безпосередню участь у бойових діях або заходах у більшій кількості днів, ніж та, за яку йому нараховано винагороду у збільшеному розмірі, не надав.

Відтак позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень за січень, квітень, липень, серпень, листопад, грудень 2023 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, листопад, грудень 2024 року суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, додаткова винагорода у розмірі до 30000 гривень (з 01.06.2023 року у розмірі 30000 гривень) не є безумовною щомісячною виплатою, а виплачується військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями), пропорційно часу виконання таких завдань, на підставі наказів командира. Виплата здійснюється щомісяця за минулий місяць, а за час перебування за кордоном та у відпустках винагорода не виплачується.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги в цій частині, порівнює суми, нараховані йому у відповідному місяці згідно з архівними відомостями, з повним розміром винагороди за той самий місяць, однак не враховує, що такі суми нараховуються у поточному місяці за попередній. Так, у липні та серпні 2023 року додаткова винагорода позивачу не нараховувалась, однак у вересні 2023 року йому нараховано 88064,52 грн, що значно перевищує місячний розмір винагороди. За листопад та грудень 2023 року, січень 2024 року позивачу, який у цей період перебував у відрядженні у НОМЕР_4 прикордонному загоні, нараховано додаткову винагороду у збільшеному розмірі 100000 гривень, яка, як зазначено вище, не нараховується одночасно з винагородою у розмірі 30000 гривень за той самий час. З 29.03.2024 року по 29.04.2024 року позивач перебував на навчанні за кордоном, у Чеській Республіці, за час чого винагорода відповідно до підпункту 1 пункту 17 Особливостей не виплачується. Питання щодо права позивача на додаткову винагороду у збільшеному розмірі за липень та серпень 2024 року, коли позивач перебував у відрядженні у НОМЕР_5 прикордонному загоні, вирішується судом у межах позовних вимог щодо періоду з 10.07.2024 року по 16.10.2024 року.

Щодо інших місяців, зазначених у позовній заяві, позивач не зазначив, які саме бойові (спеціальні) завдання, визначені Порядком № 36 та пунктом 4 Особливостей, на підставі яких бойових наказів (розпоряджень) та у які дні він виконував, і будь-яких доказів на підтвердження виконання таких завдань у кількості днів, більшій ніж та, за яку йому нараховано винагороду, не надав. Обов`язок суб`єкта владних повноважень доводити правомірність своєї бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України) не звільняє позивача від обов`язку навести конкретні обставини, з якими він пов`язує виникнення свого права, тоді як сам по собі факт проходження військової служби під час дії воєнного стану не є підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень за кожен місяць служби.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Суд враховує, що відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем законність оскаржуваної бездіяльності у частині невирішення питання про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень та одноразової винагороди у розмірі 70000 гривень за період з 10.07.2024 року по 16.10.2024 року не доведена. Водночас наявними у справі доказами спростовуються доводи позивача щодо ненарахування йому додаткової винагороди у збільшеному розмірі за періоди з 11.12.2022 року по 25.02.2023 року та з 04.10.2023 року по 14.01.2024 року, а позивачем не доведено обставин, з якими він пов`язує право на додаткову винагороду у розмірі 30000 гривень за інші місяці 2023 та 2024 років.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», інші витрати для розподілу відсутні.

Керуючись ст. ст. 143, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невирішення в установленому порядку питання про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або заходах та одноразової винагороди у розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 10.07.2024 року по 16.10.2024 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 вирішити питання про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або заходах та одноразової винагороди у розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 10.07.2024 року по 16.10.2024 року на підставі документів, визначених пунктом 8 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293, 295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ; місцезнаходження: АДРЕСА_8 ).

Суддя М.М. Аракелян