Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №420/18487/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18487/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 07.07.2025 року, просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 07.08.2022 року включно з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 07.08.2022 року включно грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

3. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020-2022 роки та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704.

4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020-2022 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

5. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

6. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років; підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія до грошового забезпечення, що виплачуються на підставі Наказу МОУ від 07.06.2018 року, №260) за період з 29.01.2020 року по 07.08.2022 року включно, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704.

7. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 основні та додаткові види грошового забезпечення (надбавки за вислугу років; підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія до грошового забезпечення, що виплачуються на підставі Наказу МОУ від 07.06.2018 року, №260) за період з 29.01.2020 року по 07.08.2022 року включно, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

8. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологам за період з 08.08.2022 року по 11.12.2022 року включно, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення (включаючи основні та додаткові види грошового забезпечення, а саме: надбавки за вислугу років; підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія до грошового забезпечення, що виплачуються на підставі Наказу МОУ від 07.06.2018 року, №260), що розраховане з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704.

9. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по вагітності та пологам за період з 08.08.2022 року по 11.12.2022 включно, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення (включаючи основні та додаткові види грошового забезпечення, а саме: надбавки за вислугу років; підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія до грошового забезпечення, що виплачуються на підставі Наказу МОУ від 07.06.2018 року, №260), що розраховане з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що проходила військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 11.12.2019 року по 19.05.2025 року. Після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18, якою скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, відновилася первинна редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, відповідно до якої посадові оклади та оклади за військовими званнями визначаються з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Проте відповідач у 2020-2022 роках продовжував обчислювати її грошове забезпечення з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року у розмірі 1762 грн, що призвело до заниження посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх похідних від них виплат.

Позивачка вказує, що грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, надбавки та премія, а також допомога по вагітності та пологах, виплачена їй за період відпустки з 08.08.2022 року по 11.12.2022 року, обчислюються з місячного грошового забезпечення, а тому також підлягають перерахунку. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 02.08.2022 року у справі № 440/6017/21, позивачка просить позов задовольнити.

Ухвалою від 16.06.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 17.06.2025 року у задоволенні клопотання позивачки про витребування доказів, поданого разом з позовною заявою, відмовлено.

30.06.2025 року від представника відповідача військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103, однак відповідні зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 внесені не були, а тому на час спірних правовідносин пункт 4 цієї постанови визначав розрахунковою величиною прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року. За абзацом другим пункту 32 Правил підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 року № 870, дія нормативного акта поновлюється лише шляхом прийняття відповідного акта. Відповідач також посилається на постанову Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 200/3757/20-а. У відзиві відповідач також просив розглянути справу в судовому засіданні з повідомленням сторін.

04.07.2025 року від позивачки надійшла відповідь на відзив, в якій вона заперечує проти доводів відповідача та підтримує позовні вимоги.

Ухвалою від 10.07.2025 року прийнято до розгляду заяву позивачки про зміну предмета позову від 07.07.2025 року, якою позивачка уточнила період перерахунку грошового забезпечення (з 29.01.2020 року по 07.08.2022 року включно) та доповнила позов вимогами щодо допомоги по вагітності та пологах.

Ухвалою від 10.07.2025 року клопотання позивачки про витребування доказів задоволено частково, витребувано від відповідача інформацію про надання позивачці при звільненні письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми, інформацію про виплату їй матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2020-2022 роках, копії наказів про включення до списків особового складу військової частини та про надання відпустки для догляду за дитиною. Витребувані докази відповідач суду не надав.

24.06.2025 року, 03.07.2025 року та 02.09.2025 року від позивачки надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою від 22.10.2026 року суд повторно витребував у відповідача докази, що не були надані відповідачем на ухвалу від 10.07.2025 року та були відсутні в матеріалах справи.

25.10.2026 року відповідач через Електронний суду на виконання ухвали від 22.10.2026 року подав до суду витребувані докази та повідомив про відсутність доказів повідомлення позивача при звільненні про суми нарахованого і виплаченого грошового забезпечення за час проходження служби у військовій частина НОМЕР_1 (вхідний до суду від 28.10.2026).

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , призначена наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.11.2019 року № 161-РС на посаду старшого стрільця взводу охорони роти управління батальйону зв`язку, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.12.2019 року № 273, з 11.12.2019 року зарахована до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, їй встановлено оклад за посадою за 5 тарифним розрядом, щомісячну премію в розмірі 123% посадового окладу та надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 65%, що підтверджується архівною довідкою Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 19.08.2025 року № І-983/1126.

Позивачка є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 18.09.2019 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.05.2025 року № 142 молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення взводу охорони роти управління батальйону зв`язку, звільнену наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 16.05.2025 року № 37-РС з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 19.05.2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

19.05.2025 року позивачка звернулася до військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просила повідомити, чи проводився перерахунок її грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 31.12.2022 року з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, надати картки особового рахунку, а в разі непроведення перерахунку провести його та виплатити різницю.

Листом від 28.06.2025 року № 1126/304/6/2768/пс військова частина НОМЕР_1 повідомила позивачку, що при розрахунку її грошового забезпечення у період з 01.01.2020 року по день звільнення використовувався розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року, підстави для перерахунку грошового забезпечення відсутні, а наказ про встановлення такого перерахунку не видавався. До листа додано довідку про нараховане грошове забезпечення позивачки за 2020-2025 роки.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 про нараховане грошове забезпечення за 2020-2025 роки у період з січня 2020 року по травень 2021 року посадовий оклад позивачки становив 2820 грн, оклад за військовим званням 600 грн, а з червня 2021 року посадовий оклад становив 3170 грн, оклад за військовим званням 600 грн (з листопада 2021 року 670 грн). Від посадового окладу та окладу за військовим званням позивачці обчислювались надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань (особливості проходження служби) у розмірі 65% та премія (від 100% до 212% посадового окладу). Грошове забезпечення позивачці нараховувалось по 07.08.2022 року включно.

Згідно з тією ж довідкою позивачці у червні та липні 2020 року нараховано матеріальну допомогу та грошову допомогу на оздоровлення по 10522,35 грн (у розмірі місячного грошового забезпечення), у жовтні 2021 року 10975,72 грн (у розмірі місячного грошового забезпечення), у листопаді 2021 року 670,00 грн (у розмірі одного окладу за військовим званням), у травні 2022 року 14957,20 грн (у розмірі місячного грошового забезпечення). Інших виплат матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань чи грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки довідка не містить.

Також у довідці зазначено, що позивачка з 08.08.2022 року по 11.12.2022 року (126 діб) перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, за який період їй виплачено допомогу по вагітності та пологах у сумі 61912,19 грн, обчислену з місячного грошового забезпечення у розмірі 14957,20 грн.

Згідно наданого суду відповідачем наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.12.2022 № 391 позивачка вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 12 грудня 2022 року.

Згідно повторно наданої відповідачем довідки про нараховане грошове забезпечення позивачу за 2020-2025 роки та заяви на виконання ухвали суду від 22.10.2026 року, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачувалася позивачу у 2020 році в розмірі 10522,35 грн, в 2021 році в розмірі 670 грн, а в 2022 році – право на отримання цієї допомоги позивач не набула.

Згідно матеріалів справи, відповідач не заперечує, що у період з 29.01.2020 року по 07.08.2022 року посадовий оклад та оклад за військовим званням позивачки визначались із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року (1762 грн).

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивачка звернулася за захистом своїх прав і інтересів з даним позовом до суду.

Розглядаючи даний спір, суд виходить з наступного.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає таке.

Частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до 19.07.2022) передбачалось, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в новій редакції, якою встановлено тримісячний строк звернення працівника до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 зазначила, що у разі, якщо тривалі правовідносини виникли під час дії статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до 19.07.2022, то правовідносини, які мали місце до 19.07.2022, регулюються попередньою редакцією цієї статті, а з 19.07.2022 застосуванню підлягає стаття 233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-IX.

Отже, за період до 19.07.2022 позивачка мала право звернутися до суду з вимогами щодо виплати належного їй грошового забезпечення без обмеження будь-яким строком.

Що стосується періоду з 19.07.2022, то Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/19209/21 дійшов висновку, що суди не мають застосовувати положення законів, які не відповідають Конституції України, у тому числі до правовідносин, які виникли до ухвалення Конституційним Судом України рішення про визнання таких положень неконституційними.

За таких обставин тримісячний строк, встановлений частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України, до спірних правовідносин не застосовується, а строк звернення до суду позивачкою не пропущено.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За правилами частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 Закону № 2011-XII).

Щодо перерахунку грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, за період з 29.01.2020 по 07.08.2022.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать винагороди та допомоги.

Пунктом 11 розділу I Порядку № 260 передбачено, що у разі змін розмірів (норм) щомісячних основних або додаткових видів грошового забезпечення під час проходження військової служби здійснюється перерахунок грошового забезпечення з дня, з якого відбулися відповідні зміни.

Згідно з пунктом 14 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням згідно з додатком 14.

Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно пункту 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.

Відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до статті 6 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX, Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX та Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення грошового забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, не містять.

Статтею 7 вказаних законів прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено: з 01.01.2020 у розмірі 2102 грн, з 01.01.2021 у розмірі 2270 грн, з 01.01.2022 у розмірі 2481 грн, що перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 (1762 грн).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

З огляду на визначені частиною третьою статті 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 29.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Верховний Суд у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21 зазначив, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

З урахуванням положень частини 5 статті 242 КАС України вказані висновки Верховного Суду є обов`язковими до врахування судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Доводи відповідача про те, що скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 не відновлює дію попередньої редакції пункту 4 Постанови № 704, а Кабінет Міністрів України відповідних змін не вносив, суд відхиляє, оскільки обов`язок обчислювати посадовий оклад з прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року випливає з пріоритету законів про Державний бюджет України на відповідний рік як актів вищої юридичної сили, а Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 № 870, не можуть мати переваги над законом.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 200/3757/20-а суд також не приймає, оскільки у наведених вище постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21 та від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21 Верховний Суд сформулював висновок щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 саме з урахуванням законів про Державний бюджет України на 2020-2022 роки, і цей висновок є більш пізнім та сформованим з урахуванням змін у законодавчому регулюванні.

Також суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності 20.05.2023, пункт 4 Постанови № 704 викладено в редакції, за якою розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні (постанова Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24). Проте спірний період у цій справі період (з 29.01.2020 по 07.08.2022) передує набранню чинності цією постановою, а тому вона на спірні правовідносини не впливає.

Як встановлено судом, у період з 29.01.2020 по 07.08.2022 посадовий оклад та оклад за військовим званням позивачки визначались відповідачем із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн, що відповідачем не заперечується і прямо підтверджено його листом від 28.06.2025 року № 1126/304/6/2768/пс.

Водночас від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням залежать розміри надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та премії, які встановлені позивачці у відсотках від посадового окладу (а надбавка за вислугу років та надбавка за особливості проходження служби також з урахуванням окладу за військовим званням). Отже, заниження розрахункової величини призвело до заниження не лише посадового окладу та окладу за військовим званням, а й зазначених похідних щомісячних видів грошового забезпечення.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що незастосування для визначення грошового забезпечення позивачки розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, у період з 29.01.2020 по 07.08.2022 включно є протиправною бездіяльністю відповідача, а тому слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці за вказаний період грошове забезпечення, у тому числі основні та додаткові види грошового забезпечення, похідні від посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 розділу XXIII Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 2 розділу XXIII Порядку № 260 визначено, що грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абзац перший пункту 6 розділу XXIII Порядку № 260).

Відповідно до пункту 1 розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 7 розділу XXIV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Аналіз наведених норм свідчить, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, який надається у межах асигнувань та у розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення, за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира. Отже, право на отримання такої допомоги за конкретний рік реалізується військовослужбовцем шляхом подання рапорту, а обов`язок військової частини щодо її нарахування та виплати виникає лише після звернення військовослужбовця з рапортом та видання відповідного наказу.

Водночас, якщо грошова допомога для оздоровлення або матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань була нарахована та виплачена військовослужбовцю, але її розмір визначено з посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням неправильної розрахункової величини, така допомога підлягає перерахунку з урахуванням правильно визначених розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням. Оскільки посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення, що входять до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються ці допомоги, підлягають перерахунку за період з 29.01.2020 по 07.08.2022, відповідному перерахунку підлягають і допомоги, виплачені у цьому періоді.

Як встановлено судом, у 2020 році позивачці виплачено грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення (по 10522,35 грн у червні та липні 2020 року), у 2021 році грошову допомогу для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (10975,72 грн у жовтні 2021 року) та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі одного окладу за військовим званням (670,00 грн у листопаді 2021 року), у 2022 році грошову допомогу для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (14957,20 грн у травні 2022 року).

Суд враховує, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2021 році визначався за рішенням Міністра оборони України в розмірі одного окладу за військовим званням військовослужбовця (пункт 6 наказу Міністерства оборони України від 12.03.2021 № 59 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2021 рік»). Оскільки цей розмір прямо залежить від окладу за військовим званням, який мав бути визначений з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, матеріальна допомога за 2021 рік також підлягає перерахунку в межах розміру, визначеного для відповідного року.

Таким чином, грошова допомога для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки підлягають перерахунку з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати позивачці матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, а відповідач у заяві від 25.10.2026 року на виконання ухвали суду від 22.10.2026 прямо зазначає, що така допомога у 2022 році позивачу не виплачувалася, право на її отримання позивач не набув.

Одночасно суд зауважує, що доказів звернення позивачки до командира військової частини з рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, як і наказу про її надання, матеріали справи не містять, і позивачка на такі обставини не посилається.

Отже, підстава для нарахування та виплати позивачці матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у відповідача не виникла, а предмет перерахунку такої допомоги відсутній. Право на отримання цієї допомоги в розмірі, обчисленому з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з прожиткового мінімуму на 01.01.2022, не може бути визнане судом без подання рапорту та прийняття командиром рішення про її надання, оскільки суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень у питаннях, віднесених до його компетенції.

Тому позовні вимоги в частині перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік задоволенню не підлягають.

Щодо допомоги по вагітності та пологах за період з 08.08.2022 по 11.12.2022, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 7 Закону України від 21.11.1992 № 2811-XII «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на державну допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами мають за цим Законом всі жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі статтею 9 зазначеного Закону допомога у зв`язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги по безробіттю тощо) жінки, але не менше 25 відсотків від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць.

Як встановлено судом, допомогу по вагітності та пологах за період відповідної відпустки з 08.08.2022 по 11.12.2022 (126 календарних днів) у сумі 61912,19 грн військова частина НОМЕР_1 нарахувала та виплатила позивачці, виходячи з місячного грошового забезпечення позивачки у розмірі 14957,20 грн, обчисленого з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762 грн).

Оскільки розмір допомоги по вагітності та пологах військовослужбовиці визначається у розмірі 100 відсотків її грошового забезпечення, а грошове забезпечення позивачки, з якого обчислено цю допомогу, підлягає перерахунку з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, суд доходить висновку, що допомога по вагітності та пологах за період з 08.08.2022 по 11.12.2022 також підлягає перерахунку з урахуванням раніше виплачених сум. Тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Підстав для вирішення даної справи у судовому засіданні (про що відповідач зазначив у відзиві) суд не вбачає, оскільки справи з питань проходження публічної служби є справами незначної складності та не потребують для повного та всебічного встановлення обставин справи проведення судового засідання з повідомленням сторін. До того ж, окремим процесуальним документом клопотання про це у встановленому ст.167 КАС України порядку відповідач до суду не подавав.

Згідно з вимогами ст. 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», доказів понесення інших судових витрат не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 07.08.2022 включно з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 1 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 07.08.2022 включно грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 1 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, підвищення посадового окладу, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премії) за період з 29.01.2020 по 07.08.2022 включно, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 1 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 основні та додаткові види грошового забезпечення (надбавку за вислугу років, підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премію) за період з 29.01.2020 по 07.08.2022 включно, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 1 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 роки. виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 1 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 1 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологах за період з 08.08.2022 по 11.12.2022 включно, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення (включаючи основні та додаткові види грошового забезпечення), розрахованого з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по вагітності та пологах за період з 08.08.2022 по 11.12.2022 включно, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення (включаючи основні та додаткові види грошового забезпечення), розрахованого з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів