Суд: Чернігівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №738/1837/26
Суддя: Киричок С. А.
Справа № 738/1837/26Головуючий у 1 інстанції Волошина Н.В.
Провадження № 33/4823/868/26
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2026 року Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Киричка С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2026 року,
В С Т А Н О В И В :
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий в АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 665,60 грн.
Як встановив суд, 22 липня 2026 року о 10 год. 42 хв. в м. Мена, по вул. Польова, 24, Корюківського району, Чернігівської області, ОСОБА_1 керував мопедом ALPHA ZS 50F, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну, необґрунтовану та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях події та складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки суд формально підійшов до розгляду справи та не об`єктивно і не в повному обсязі дослідив матеріали справи, а постанова винесена із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, якими встановлено факт керування ним транспортним засобом. Стверджує, що всі докази, здобуті поліцейськими, є недопустимими внаслідок допущеного істотного порушення прав людини на недоторканість житла та незаконного проникнення на приватну територію. На переконання апелянта процедура самого затримання була порушена, а тому вважає притягнення його до адмінвідповідальності, за обставин наведених у протоколі, передчасним.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі-Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 725952 від 22.07.2026 року, ОСОБА_1 22 липня 2026 року о 10 год. 42 хв. в м. Мена, по вул. Польова, 24, Корюківського району, Чернігівської області, керував мопедом ALPHA ZS 50F, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху (а.с.3).
Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.
Як убачається з інформації з роздруківки приладу «Аlkotest 6810» прилад № ARСЕ-0175, результат продуття ОСОБА_1 зазначеного спеціального технічного приладу становить 1,56 проміле, де останній поставив свій підпис, що свідчить про його згоду, на той період часу, із даними результату проведеного огляду (а.с.4).
Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційним судом було досліджено відеозаписи працівників поліції, де зафіксовано розвиток подій, що передували складенню протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (а.с.9).
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що транспортним засобом він не керував, то вони є необґрунтованими, оскільки як видно з даних відеозаписів, останній не заперечує факт керування транспортним засобом, а навпаки, це підтверджує (файл PSS-20260722- 103909UTS+0300 - 0:03:04).
При цьому, ОСОБА_1 намагався домовитись з працівниками поліції не оформляти на нього адмінматеріали за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, про що був попереджений про кримінальну відповідальність щодо можливого надання неправомірної вигоди працівникам поліції (файл PSS-20260722- 103909UTS+0300 - 0:06:01), що свідчить про його спробу уникнути відповідальності за вчинене.
Також, згода ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння побічно підтверджує той факт, що останній перебував за кермом транспортного засобу та як водій погодився пройти такий огляд.
Твердження ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом вже були предметом розгляду суду першої інстанції і суд вірно визначився, що саме останній був за кермом транспортного засобу та виконував функцію водія, з чим також погоджується і апеляційний суд, враховуючи наявні у даній справі докази.
Апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте, ОСОБА_1 не скористався процесуальною можливістю та не звертався зі скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також, ОСОБА_1 не надано відомостей про те, що останній звертався до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного перегляду.
Тобто, матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції, незаконності складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, останнім апеляційному суду не надано.
Доводи ОСОБА_1 щодо недопустимості доказів, здобутих поліцейськими внаслідок незаконного проникнення на територію чужого домоволодіння апеляційний суд вважає безпідставними, адже з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що на зазначену територію поліцейські зайшли внаслідок переслідування останнього як водія, який, порушив Правила дорожнього руху та намагався залишити місце вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 260 КУпАП, адміністративне затримання особи є заходом забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, що застосовується з метою припинення правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу, якщо скласти його на місці вчинення правопорушення неможливо, або для забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ.
Згідно зі ст. 261 КУпАП, про адміністративне затримання обов`язково складається протокол лише у разі фактичного застосування цього заходу.
Як вбачається з матеріалів справи та відеозаписів з місця події, процедура оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, була здійснена поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу в межах повноважень та без обмеження свободи пересування особи, які охоплюються поняттям «адміністративне затримання», і це дає підстави для відхилення тверджень апелянта в цій частині.
Інших доводів, за яких можливо було б дійти висновку про незаконність складання відносно ОСОБА_1 протоколу та відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в апеляційній скарзі не наведено і під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю, про що просить апелянт в апеляційній скарзі, не встановлено.
Відтак, доводи ОСОБА_1 про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію слід розцінювати, як намагання ним уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим також погоджується і апеляційний суд.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд –
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову Менського районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяС. А. Киричок
Оригінал: reyestr.court.gov.ua