Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №748/2156/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 748/2156/26Головуючий у 1 інстанції Хоменко Л.В.

Провадження № 33/4823/855/26

Категорія - керування т/з в стані сп`яніння

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 рокумісто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Лебеженко В.О., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Лабадіна І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Лабадіна Ігоря Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, освіта вища, працюючого лікарем, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови.

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 05 липня 2026 року, об 11 год. 30 хв. на 7 км автодороги Н27, у с. Новоселівка Чернігівського району Чернігівської області, керував автомобілем марки ВАЗ 21213, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка, що не відповідає обстановці, зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

2. Вимоги та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник Лабадін І.О. в інтересах ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на положення Конституції України, практику Європейського Суду з прав людини, Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод», системний аналіз яких свідчить про те, що суд має забезпечити гарантії і принципи верховенства права і законності щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, нормативно-правові акти, які визначають підстави та порядок для проведення огляду водія транспортного засобу на стан алкогольного сп`яніння.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги виписку №434 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 09.07.2026, складену лікарем-наркологом КНП «Чернігівська психоневрологічна лікарня» про проведення 05 липня 2026 року о 13 год. 30 хв. огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та результатів лабораторних досліджень крові та сечі, згідно з якими ОСОБА_1 не мав жодної зазначеної у адміністративному протоколі ознаки алкогольного сп`яніння. Зазначає, що відсутність у водія ознак алкогольного сп`яніння встановлено протягом двох годин, як того вимагають положення Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735, кваліфікованим та атестованим лікарем-наркологом і об`єктивно підтверджено лабораторними дослідженнями крові та сечі, що також повністю відповідає вимогам Інструкції.

Зазначає, що дії працівників поліції на місці зупинки суперечили вимогам законодавства щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, щодо відмови ОСОБА_1 надати докази вчиненого ним правопорушення, у зв`язку з цим водій і не виконав незаконну вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння.

На думку апелянта, відеозаписом чітко та беззаперечно встановлено, що у ОСОБА_1 були відсутні озвучені поліцейським ознаки алкогольного сп`яніння, а працівник поліції діяв свавільно та зловживав службовим становищем з метою «провчити» водія, який лише вимагав від поліцейського діяти законно.

Звертає увагу, що про вказані протиправні дії поліцейських та про те, що він не відмовляється від проходження огляду на законних підставах, ОСОБА_1 повідомляв під час звернення на лінію «102».

Вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового та суперечливого висновку, що ОСОБА_1 ухилявся від проходження огляду на стан сп`яніння.

3. Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні захисник Лабадін І.О. та Власенко М.І. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

4. Оцінка доводів апеляційної скарги та мотиви апеляційного суду

Щодо тверджень про відсутність належних доказів вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 289 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Дослідивши встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції у повному обсязі дотримався вище наведених вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на таке.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Приписами пункту 2.5 Правил дорожнього руху установлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.

У разі невиконання вимог п.2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, реалізувавши своє право керувати транспортним засобом, погодилась виконувати додатково покладені на неї обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України

Таким чином, проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження медичного огляду.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №711244 від 05.07.2026, ОСОБА_1 05 липня 2026 року, об 11 год. 30 хв. на 7 км автодороги Н27, у с. Новоселівка Чернігівського району Чернігівської області, керував автомобілем марки ВАЗ 21213, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка, що не відповідає обстановці, зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Суддя апеляційного суду виснує, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП, та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, передбачені вищевказаною статтею, та суттєвих недоліків не має. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.

Даними, що містяться на відеозаписі, підтверджується факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Також зафіксовано, що під час спілкування із водієм, працівник поліції повідомляє йому про причину зупинки транспортного засобу, а саме керування транспортним засобом поза населеного пункту без ввімкнення ближнього світла фар. Водій ОСОБА_1 факт порушення визнає та відповідає: «добре, включу». Під час бесіди з водієм, працівник поліції виявив у нього явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка, що не відповідає обстановці, зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, які були оголошені ОСОБА_1 .

Водію ОСОБА_1 було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер або у закладі охорони здоров`я, але останній протягом тривалого часу перебивав поліцейських, висловлював заперечення щодо правомірності зупинки транспортного засобу та зазначав, що згоден пройти огляд на визначення стану сп`яніння, однак після того як йому покажуть підтвердження правомірності його зупинки.

На думку судді апеляційного суду, така поведінка водія ОСОБА_1 була вірно розцінена працівником поліції як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Водію було роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, а також наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а саме те, що відносно нього буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП за порушення п. 2.5 ПДР.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.

Суддя апеляційного суду визнає цей відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити всі обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Отже, апеляційний суд визнає даний відеозапис достатнім для того, щоб разом з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими доказами по справі, зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Доказів, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про достатність наявних доказів для встановлення винуватості ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Суддя апеляційного суду вважає, що наведені докази є взаємоузгодженими, доповнюють один одного та в сукупності підтверджують обставини, встановлені судом першої інстанції. При цьому доводи апеляційної скарги не містять будь-яких об`єктивних даних, які б спростовували наведені докази або свідчили про їх недопустимість чи недостовірність.

Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, однак не спростовують правильності його висновків, зроблених відповідно до вимог ст.252 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

Щодо відсутності ознак сп`яніння та про порушення порядку огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Суддя апеляційного суду зазначає, що процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі по тексту Інструкція).

Так, згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції, є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктами 6, 7 розділу І вказаної Інструкції визначено, що огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів або лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку); у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

Із дослідженого відеозапису з нагрудної камери поліцейського, який узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення, апеляційним судом встановлено факт відмови водієм ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому закладі охорони здоров`я, а також те, що водій протягом тривалого часу не вчинив жодних дій, які б свідчили про дійсність його намірів пройти на вимогу працівника поліції відповідний огляд та замість чіткої згоди або незгоди останній почав тривалу дискусію щодо неправомірності дій поліцейських, безпідставної зупинки транспортного засобу, що поліцейським вірно розцінено як відмова від проходження огляду та роз`яснено наслідки такої відмови.

Посилання апелянта на відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, суддя апеляційного суду відхиляє, оскільки повноваження поліцейського самостійно виявляти та оцінювати наявність ознак алкогольного або наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу, є дискреційними, ніхто інший відповідно до чинного законодавства не має повноважень встановлювати на місці зупинки транспортного засобу наявність у водія тих чи інших ознак сп`яніння.

У зв`язку з чим, якщо у поліцейського виникають підстави вважати, що водій транспортного засобу ймовірно перебуває у стані сп`яніння, то поліцейський має законне право вимагати від водія пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не відмовлявся, не заслуговує на увагу, оскільки поведінка водія протягом тривалого часу, у сукупності із не вчиненням жодних дій, які б свідчили про дійсність його намірів пройти на вимогу працівника поліції відповідний огляд на стан алкогольного сп`яніння свідчать, на думку судді апеляційного суду, про його фактичну відмову від проходження такого огляду.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що водій ОСОБА_1 не мав ознак алкогольного сп`яніння та не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, є необґрунтованими та спростовуються дослідженими судом доказами.

Суддя апеляційного суду звертає увагу, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки транспортного засобу або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Щодо самостійного проходження медичного огляду.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 протягом двох годин самостійно пройшов медичний огляд та за його результатами ознак алкогольного сп`яніння у нього не було виявлено, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції до уваги з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, на підтвердження зазначених обставин захисник Лабадін І.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , посилається на виписку № 434 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «ЧОПНЛ», згідно з якою лікар ОСОБА_2 встановив ОСОБА_1 діагноз: «Тверезий, ознак сп`яніння не виявлено» (а.с.19).

Однак, на переконання судді апеляційного суду, зазначений документ у цій справі не може бути належним доказом відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 266 КУпАП, п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженої Постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103 та п. 17 Інструкції №1452/735, огляд водія на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я проводиться за направленням поліцейського та в його присутності. Натомість ОСОБА_1 пройшов такий огляд самостійно, без участі працівника поліції та поза процедурою, визначеною законом.

Крім того, документом, який підтверджує результати медичного огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, є висновок щодо результатів медичного огляду, складений за встановленою формою (п. 15,19 Інструкції №1452/735), а не виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого. Відтак, сама по собі виписка № 434 не є належним доказом перебування або не перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції.

Водночас, згідно з п. 21 розділу ІІІ Інструкції №1452/735 висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Разом із тим суддя апеляційної інстанції звертає увагу, що ОСОБА_1 був притягнутий судом першої інстанції до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівника поліції, тобто за порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, що є самостійний складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, для вирішення питання про наявність у діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, визначальне значення має встановлення факту відмови водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, тобто факту порушення водієм п. 2.5 ПДР, а не факту подальшого самостійного проходження медичного огляду, чи наявність або відсутність у нього стану алкогольного сп`яніння.

5. Висновки апеляційного суду.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дотримався вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП та належним чином дослідив обставини, що мають значення для її вирішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

За таких обставин суддя апеляційного суду дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази та обґрунтовано визнав доведеним наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Призначене адміністративне стягнення відповідає вимогам КУпАП та меті адміністративної відповідальності, визначеній ст. 23 КУпАП. Істотних порушень закону, які могли б бути підставою для скасування постанови, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Таким чином, відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Лабадіна Ігоря Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2026 року відносно ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.О. Лебеженко