Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №747/579/24 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 747/579/24

Головуючий у першій інстанції – Тіщенко Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2048/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Супруна О.П., Черноп`ятова С.В.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»,

відповідач ОСОБА_1 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2024 року (суддя – Тіщенко Л.В., місце ухвалення – селище Талалаївка) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі – ТОВ «ФК» Еліт Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 65983,30 грн, а також витрати по сплаті судового збору та на професійну правову допомогу в сумі 9200,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 18.12.2019 між АТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом у сумі 200000 грн та процентною ставкою 26% річних. Банк прийняв пропозицію відповідача на укладення даної угоди та виконав взяті на себе зобов`язання, надавши позичальнику в розпорядження кредитні кошти. Натомість відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань й станом на 20.09.2021 допустив заборгованість за кредитом у загальній сумі 65983,30 грн, право вимоги якої банк за договором факторингу від 20.09.2021 відступив ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» як новому кредитору, що й спонукало товариство звернутися з даним позовом до суду.

Заочним рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2024 року позов ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 18.12.2019 у розмірі 65983,30 грн, а також 3028,00 грн судового збору й 9200,00 грн витрат за надання професійної правничої допомоги.

Ухвалою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 17 липня 2026 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Яцун О.П., про перегляд заочного рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, котрим у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідача узагальнено зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, ухваленим з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушенням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд у порушення вимог ст. 89, 95 ЦПК України ухвалив рішення на підставі неналежних та недопустимих доказів, оскільки позивачем подано лише копії документів, які є нечитабельними і викликають сумніви в їх відповідності оригіналам та достовірності усієї відображеної в них інформації. Водночас заочний розгляд справи позбавив відповідача можливості заявити про цей сумнів раніше та вимагати дослідження оригіналів наданих позивачем доказів.

Скаржник вказує, що стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 16098,80 грн суперечить ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредитної заборгованості, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору. Тому положення пункту кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними.

Відповідач стверджує, що витрати на правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн не підтвердженні належними та допустимими доказами, оскільки платіжна інструкція №4917 від 01.10.2024 не містить даних про те, що кошти сплачені саме за надання правничої допомоги за подання та супровід справи за позовом ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 , а з копії акту приймання-передачі наданих послуг неможливо дослідити, які саме суми були вказані при наданні конкретного виду послуг.

Позивач у встановлений строк подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції – без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач вказує на безпідставність та необгрунтованість доводів апелянта та законність рішення суду першої інстанції.

Посилається на доведеність існування кредитних зобов`язань відповідача перед АТ «Альфа-Банк» за укладеним кредитним договором, у якому сторони погодили всі істотні умови, отримання за ним відповідачем кредитних коштів, що підтверджено банківською випискою по рахунку за кредитною карткою відповідача. Натомість відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати надані йому кошти в строки передбачені кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 65983,30 грн, з яких: 38566,81 грн – залишок по кредиту, 27416,49 грн – залишок по відсотках, яку банк за договором факторингу від 20.09.2021 відступив позивачу.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5).

Судом у справі встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

18 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» з офертою на укладення угоди про надання кредиту №501218599, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (а.с. 7), в якій пропонував банку укласти Угоду про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. У цій оферті зазначено: тип кредиту – «кредит готівкою», сума кредиту – 41750,00 грн (26324,66 грн – для власних потреб позичальника на рахунок, відкритий в АТ «Альфа-Банк», 15175,34 грн – повернення заборгованості за кредитним договором №501086688 від 20.11.2018, 250,00 грн – оплата страхового платежу ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування»), процентна ставка фіксована – 21,99% річних, строк кредиту – 48 місяців, дата повернення кредиту – 18.12.2023, комісійна винагорода за розрахунково-касове обслуговування кредиту – 2,40% від суми кредиту, комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки банку сплачується згідно діючих тарифів банку, які є невід`ємною частиною договору, та розміщені на сайті банку www.alfabank.com.ua; умови кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії сума кредиту до 200000 грн, процентна ставка фіксована 26,0% річних, строк дії картки 3 роки з моменту випуску; обов`язковий мінімальний платіж складає 5% від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Додатком №1 до угоди про надання кредиту №501218599 від 18.12.2019 є Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг.

Вказана оферта на укладення угоди про надання кредиту №501218599, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії підписана ОСОБА_1 власноручно.

18 грудня 2019 року ОСОБА_1 й АТ «Альфа-Банк» підписали Паспорт споживчого кредиту (а.с. 7 зворот - 8).

У матеріалах справи наявна виписка АТ «Сенс Банк» по особовим рахункам ОСОБА_1 , ІВАN НОМЕР_1 , за період із 18.12.2019 по 20.09.2021, у якій відображено рух коштів позичальника, зокрема, 18.12.2019 надійшло 41750,00 грн, призначення платежу: надання кредиту за кредитним договором №501218599 від 18.12.2019, ОСОБА_1 здійснював платежі на погашення кредитної заборгованості (а.с. 19-32).

20 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» (фактор) й АТ «Альфа-Банк» (клієнт) укладено договір факторингу №3, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку №1-1 до договору (п. 2.1). Право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати фактором ціни права вимоги відповідно до п. 4.2 цього договору (12844800,00 грн), сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників за формою, встановленою в додатку №2 до цього договору (п. 2.3) (а.с. 11-15).

20 вересня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» і ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників від 20.09.2021 до договору факторингу №3 від 20.09.2021, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 9188, загальний розмір заборгованості складає: за тілом, процентами, комісіями та всіма іншими платежами – 236676037,24 грн, за штрафними санкціями (неустойками, пенею) – 13738547,91 грн (а.с. 17).

У виписці з додатку до договору факторингу №3 від 20.09.2021 (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами), зазначено боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №501218599 від 18.12.2019 на загальну суму 65983,30 грн, з яких: 38566,81 грн – борг по тілу кредиту, 27416,49 грн – борг по відсотках, 0,00 грн – борг по комісіях, 0,00 грн – борг по штрафних санкціях (а.с. 16).

Відповідно до платіжного доручення №559 від 20.09.2021 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перерахувало АТ «Альфа-Банк» кошти в сумі 12844800,00 грн, як оплату за договором факторингу №3 від 20.09.2021 (а.с. 18).

За інформацією, що є загальнодоступною і міститься у відкритому доступі, АТ «Альфа-Банк» з 01 грудня 2022 року змінило найменування на АТ «Сенс Банк».

Згідно складеного ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №501218599 від 18.12.2019 станом на 20.09.2021 складає 65983,30 грн, з яких: 38566,81 грн – основний борг, 11317,69 грн – борг за нарахованими відсотками, 16098,80 – борг за комісією, 0,00 грн – борг за штрафами та пенею (а.с. 33).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом положень статей 526, 530, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1). У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно зі ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1). Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2).

За змістом положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з доведеності фактів укладення між АТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 кредитного договору від 18.12.2019, отримання за ним кредитних коштів відповідачем та невиконання останнім своїх кредитних зобов`язань, що призвело до виникнення кредитної заборгованості, право вимоги якої за договором факторингу перейшло до позивача.

Залишаючи без задоволення заяву представника відповідача про перегляд даного заочного рішення, суд першої інстанції зазначив, що за матеріалами справи відповідач належним чином повідомлявся про судове засідання на 18.11.2024 шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом на адресу зареєстрованого місця проживання, а також про судове засідання на 09.12.2024 шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті «Судова влада України», проте до суду у визначені дати не з`явився, про причини неприбуття не повідомив, клопотань про відкладення та відзиву на позов не подав; докази, на які посилається представник відповідача у заяві про перегляд заочного рішення, не мають істотного значення для правильного вирішення справи.

Однак, апеляційний суд не може повністю погодитись з вищенаведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача.

Умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез`явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву; 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (ч. 1 ст. 280 ЦПК України).

Водночас суть та мета заочного розгляду справи, які полягають у своєчасному та ефективному вирішенні спору, не відрізняються від тих же складових загального позовного провадження. Наведене пояснюється тим, що питання проведення заочного розгляду справи виникає вже на стадії судового розгляду під час судового засідання у справах позовного провадження. Тобто за наявності передбачених законом умов фактично відбувається перехід із загального позовного провадження до заочного розгляду справи.

У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи.

З іншого боку, відповідачу ч. 1 ст. 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом.

Законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 288 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, за запитом Талалаївського районного суду Чернігівської області в порядку ч. 6 ст. 186 ЦПК України від Талалаївської селищної ради отримано інформацію про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є відповідачем у справі, а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 42).

Ухвалою судді Талалаївського районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2024 року позовну заяву ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання на 14-00 год 18 листопада 2024 року (а.с. 43-44).

Судова повістка на вказане судове засідання була направлена ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місця його проживання ( АДРЕСА_1 ) та повернута до суду з довідкою АТ «Укрпошта» ф.20 із зазначенням причини повернення «адресат відсутній» (а.с. 65), проте відповідач до суду не з`явився, про причини неприбуття не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подав.

У зв`язку з цим, суд в ухвалі від 18.11.2024 вважав відповідача неналежним чином сповіщеним про розгляд справи, відклав її на 10-00 год 09 грудня 2024 року, постановивши проводити заочний розгляд справи з повідомленням відповідача про час і місце судового засідання через розміщення оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України (а.с. 48, 53).

Однак і в це судове засідання відповідач не з`явився, про причини неприбуття не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подав.

За приписами ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку (ч. 6).

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (ч. 7).

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (ч. 8).

Згідно з ч. 4 ст. 130 ЦПК України у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з ч. 10 ст. 130 ЦПК України, якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Аналіз зазначених норм ЦПК України вказує на те, що виклик відповідача в судове засідання через оголошення на офіційному сайті «Судова влада України» можливий лише в разі, коли його зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи невідоме.

Однак у даній справі здійснений місцевим судом виклик ОСОБА_1 у судове засідання на 10-00 год 09 грудня 2024 року без направлення судової повістки рекомендованим поштовим відправленням, а лише шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті «Судова влада України» не можна вважати належним способом сповіщення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, оскільки суду була відома адреса зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 .

Наведений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду щодо застосування ч. 11 ст. 128 ЦПК України, викладеною в постановах від 12.03.2020 у справі №522/5315/15-ц, від 27.11.2019 у справі №283/289/18-ц, від 25.03.2019 у справі №357/3132/15-ц.

Одночасно апеляційний суд зауважує, що повернення судової повістки з відміткою установи поштового зв`язку «адресат відсутній», є належним сповіщенням відповідача в розумінні приписів ч. 6-8 ст. 128, ч. 4 ст. 130 ЦПК України, що залишилось поза увагою місцевого суду при постановленні ухвали від 18.11.2024.

За вищевказаних обставин, суд першої інстанції належним чином не виконав свого процесуального обов`язку щодо повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання на 10-00 год 09 грудня 2024 року, в якому було ухвалено заочне рішення.

Таким чином, колегія суддів констатує, що у суду першої інстанції не було в наявності всіх умов, за яких можливий заочний розгляд справи, у зв`язку з чим ним не дотримані вимоги ч. 1 ст. 280 ЦПК України при ухваленні оскаржуваного заочного рішення.

Водночас відповідач свою апеляційну скаргу не обгрунтовує такою підставою (неповідомлення про дату, час і місце судового засідання), у зв`язку з чим зазначене порушення місцевим судом норм процесуального права у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України не може бути обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Перевіряючи доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції його аргументів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що 18.12.2019 між АТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом акцептування банком оферти відповідача на укладення угоди про надання кредиту №501218599, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Укладення між сторонами даного кредитного договору узгоджується з приписами Закону України «Про споживче кредитування», ст. 6, 205, 207, 627-628, 639, 641, 642 ЦК України.

У вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним, відповідає презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), у зв`язку з чим він у силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування обставин укладення кредитного договору, отримання за ним кредитних коштів, а саме відсутності перерахування грошей на його банківський картковий рахунок.

Доказів повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії ОСОБА_1 матеріали справи не містять та відповідачем їх не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.

Апеляційний суд зауважує, що відповідач, як тримач банківської картки на яку перераховано кошти за кредитним договором, мав можливість надати суду документальні докази того, що відповідні кошти не були зараховані на його картку (рахунок), вказані у договорі, або докази того, що зазначений банківський рахунок йому не належить, але таких доказів усупереч вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав, хоча мав безперешкодний та повний доступ до цієї інформації. Відповідач не надав і доказів невикористання чи повернення кредитору коштів, отриманих відповідно до умов кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду в п. 90 постанови від 21 січня 2026 року у справі № 755/9838/23 (провадження № 61-3172св25) зазначила, що у цивільних справах є застосовним такий стандарт доказування як «стандарт більшої переконливості», згідно з яким, висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Європейський суд з прав людини також визнає допустимість у цивільних справах стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) (п. 43 рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України», заява № 22750/02; рішення від 23 серпня 2016 року у справі «J.K. and others v. Sweden», заява № 59166/12).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, кошти в установлений строк не повернув.

При цьому, апеляційний суд констатує, що відповідач в апеляційній скарзі фактично не заперечує укладення кредитного договору з банком, отримання кредитних коштів та порушення свого зобов`язання по їх поверненню, оспорюючи лише судове рішення про стягнення з нього комісії за обслуговування кредиту, яку вважає нікчемною, витрат на правову допомогу, та піддає сумніву відповідність наданих позивачем копій письмових доказів їх оригіналам.

Згідно зі ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч. 2). Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 6).

Як вбачається з матеріалів справи, на копіях наданих позивачем письмових документів проставлено штамп «копія», ці документи є достатньо читабельними, у місцевого суду не виникло сумнівів відповідності поданих копій оригіналам, у зв`язку з чим їм надана належна правова оцінка у відповідності до положень ст. 89 ЦПК України.

Апеляційний суд погоджується з такою позицією суду першої інстанції і вважає, що надані позивачем письмові докази відповідають всім критеріям засобів доказування, а доводи скаржника в цій частині не містять конкретних заперечень щодо сумнівності наявних у справі копій документів, на підставі яких місцевим судом було ухвалено рішення, обмежуючись лише загальною, абстрактною фразою.

Даючи оцінку аргументам скаржника щодо нікчемності стягуваної з нього позивачем заборгованості за комісією в сумі 16098,80 грн, колегія суддів виходить з наступного.

В акцептованій АТ «Альфа-Банк» оферті ОСОБА_1 передбачено комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 2,40% від суми кредиту, зазначеної в цій оферті.

Згідно наданого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» розрахунку заборгованості за кредитом, складовими загальної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №501218599 від 18.12.2019 у сумі 65983,30 грн є: борг за тілом кредиту – 38566,81 грн, борг за відсотками за користування кредитом – 11317,69 грн, борг за комісією з обслуговування кредиту – 16098,80 грн, борг за штрафними санкціями – 0,00 грн.

Водночас у виписці з додатку до договору факторингу №3 від 20.09.2021 (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами) зазначено, що загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №501218599 від 18.12.2019 становить 65983,30 грн, з яких: 38566,81 грн – борг по тілу кредиту, 27416,49 грн – борг по відсотках, 0,00 грн – борг по комісіях, 0,00 грн – борг по штрафних санкціях.

Тобто, відступаючи за договором факторингу ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, АТ «Альфа-Банк» об`єднало борг по процентах за користування кредитом (11317,69 грн) із боргом по комісії з обслуговування кредиту (16098,80 грн), назвавши все боргом за відсотками в сумі 27416,49 грн, тоді як ці складові елементи сукупної вартості кредиту не є тотожними поняттями й мають різну правову природу.

Однак, питання дійсності щодо цієї частини грошової вимоги за кредитним договором, право якої відступалося за договором факторингу є предметом відповідальності клієнта перед фактором (ст. 1081 ЦК України).

У свою чергу, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» у позовній заяві пред`явило до стягнення з ОСОБА_1 загальну суму кредитної заборгованості в 65983,30 грн без розмежування її складових, а у відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що до загального розміру заборгованості за кредитним договором (65983,30 грн) входить залишок по кредиту – 38566,81 грн та залишок по відсотках – 27416,49 грн, при цьому про борг за комісією з обслуговування кредиту не згадується, тоді як у силу засад змагальності (ст. 12 ЦПК України) та диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) цивільного судочинства суд не може самостійно вийти за межі заявлених вимог.

За таких обставин, зважаючи що борг за комісією з обслуговування кредиту позивачем не пред`являвся до стягнення з відповідача, то доводи скаржника в цій частині не можуть бути предметом перегляду судом апеляційної інстанції в цій справі.

Натомість заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» по процентах за користування кредитом підлягає зменшенню на суму штучного їх завищення за рахунок зазначеної комісії в 16098,80 грн і буде становити 11317,69 грн.

Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 у справі №201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Тобто, установивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву.

Отже, після проведеного апеляційним судом перерахунку, заборгованість відповідача за кредитним договором №501218599 від 18.12.2019, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 49884,50 грн, з яких: 38566,81 грн – борг за тілом кредиту, 11317,69 грн – борг за відсотками за користування кредитом.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про необхідність відмови в задоволенні вимог позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн через їх непідтвердження належними й допустимими доказами.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано:

- договір про надання правничої допомоги №03-07/24 від 03.07.2024, укладений між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» і адвокатом Литвиненко О.І., в п. 3.1 якого сторони погодили вартість послуг адвоката 2000 грн за одну годину затраченого адвокатом часу; конкретні суми до оплати наводяться в акті приймання-передачі наданих послуг, надісланих адвокатом та погоджених клієнтом;

- акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 15.07.2024, складений між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» і адвокатом Литвиненко О.І., згідно п. 1 якого адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги відповідно до договору №03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024 по справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; даний акт містить детальний опис змісту замовлення, найменування послуг, їх кількість, затрачений час та вартість (9200,00 грн);

- платіжну інструкцію №4917 від 01.10.2024 про перерахування ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» адвокату Литвиненко О.І. коштів у сумі 9200,00 грн на оплату згідно договору №03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Зазначені документи є належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами на підтвердження понесених позивачем у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9200,00 грн.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду щодо обгрунтованості обсягу й розміру наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, оскільки надані позивачем докази в своїй сукупності свідчать про понесення товариством витрат на правничу допомогу адвоката Литвиненко О.І. саме в справі за позовом до відповідача ОСОБА_1 .

Одночасно апеляційний суд зауважує, що відповідач у апеляційній скарзі не клопотав про зменшення розміру вказаних витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, враховуючи означене, на основі всебічно, повно й об`єктивно з`ясованих обставин, що мають значення для справи і на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, визначивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та норми права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів констатує невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права.

У зв`язку з цим, у відповідності до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд висновлює про необхідність зміни судового рішення з вищенаведених підстав.

Відтак, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2024 року – зміні, шляхом зменшення визначених до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сум загальної заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Апеляційним судом апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково (на 24,40%), а позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» фактично задовольняються на меншу суму – 49884,50 грн, що становить 75,60% від ціни позову.

Тому стягнуті з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» судові витрати за розгляд справи судом першої інстанції також підлягають відповідному зменшенню: судовий збір – з 3028,00 грн до 2289,17 грн (3028,00 грн х 75,60%), витрати на професійну правничу допомогу – з 9200,00 грн до 6955,20 грн (9200,00 грн х 75,60%).

За апеляційний перегляд справи з ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у сумі 886,60 грн (3633,60 грн х 24,40%).

Керуючись ст. 141, 367-369, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389-391 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Заочне рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 09 грудня 2024 року – змінити.

Зменшити визначені до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» суми:

- заборгованості за кредитним договором від 18.12.2019: із 65983,30 грн до 49884,50 грн;

- судового збору: з 3028,00 грн до 2289,17 грн;

- витрат на професійну правничу допомогу: з 9200,00 грн до 6955,20 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 886,60 грн судового збору, понесеного у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.А. Луговець

Судді О.П. Супрун

С.В. Черноп`ятов