Вирок від 27 жовтня 2026 р. у справі №947/18298/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 11-кп/813/2318/26

Справа № 947/18298/26

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2026 року в рамках кримінального провадження №12026164480000224, внесеного до ЄРДР 27 квітня 2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області, Овідіопольського району, смт.Овідіополь, українця, громадянина України, із середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого

24.12.2025 Київським районним судом м.Одеси за ч.2 ст.263 КК України до покарання у виді громадських робіт, строком 240 годин,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, -

установив:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Зазначеним вироком суду ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним за ч.2 ст.389 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання, невідбуте за вироком Київського районного суду м.Одеси від 24.12.2025 року у виді 240 годин громадських робіт, із співвідношення, встановленого ч.1 ст.72 КК України: одному дню обмеження волі відповідає вісім годин громадських робіт, і остаточно призначено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за сукупністю вироків у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 15 (п`ятнадцять) днів.

На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком терміном на 1 (один) рік, з покладенням обов`язків, передбачених п.1, п.2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Відповідно до оскаржуваного вироку, ОСОБА_8 , будучи засудженим вироком Київського районного суду м.Одеси від 24.12.2025 у справі №947/45625/25 до покарання у виді громадських робіт строком 240 годин, умисно, без поважних причин, порушуючи встановлений порядок та умови відбування покарання, достовірно знаючи про покладений на нього обов`язок прибути до КП ЖКС «Вузівський» для відбування призначеного судом покарання, ухилився від його відбування.

Так, у період квітня 2026 року ОСОБА_8 , діючи умисно, без поважних причин не з`являвся для відбування громадських робіт 9 разів, а саме: 06.04.2026, 09.04.2026, 13.04.2026, 16.04.2026, 20.04.2026, 21.04.2026, 22.04.2026, 23.04.2026, 24.04.2026, чим умисно ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт, призначеного вироком суду.

Дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 2 ст. 389 КК України як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не оспорюючи вирок суду в частині доведеності вини ОСОБА_8 та правильності кваліфікації його дій, прокурор Київської окружної прокуратури м. Одеси подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, мотивуючи наступним:

- суд першої інстанції залишив поза увагою, що якщо за попереднім вироком було призначено покарання, яке слід відбувати реально, то під час ухвалення нового вироку із застосуванням положень ст. 71 КК України суд не може звільнити обвинуваченого від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

На підставі наведеного прокурор просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити за ч. 2 ст. 389 КК України покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду, на підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ст. ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 24.12.2025 у виді пробаційного нагляду строком на 19 днів та призначити остаточне покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік 19 днів, на підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині вирок залишити без змін.

???

Позиції учасників судового розгляду.

У судовому засіданні прокурор підтримала доводи скарги, просила вирок суду 1-ої інстанції скасувати в частині призначення покарання.

Обвинувачений та захисник не заперечували проти задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить таких висновків.

Мотиви апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Як убачається з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_8 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, у зв`язку з чим суд, за погодженням з учасниками судового провадження, у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів, обмежившись допитом обвинуваченого щодо фактичних обставин кримінального провадження та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу.

При цьому суд першої інстанції встановив, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи, правильно їх розуміють та їм роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, та кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 389 КК України як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Враховуючи те, що зазначені висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій ніким з учасників провадження в апеляційному порядку не оскаржуються, колегія суддів, не встановивши при цьому істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду дійти правильного висновку в цій частині, не вбачає підстав для перегляду вироку в цій частині.

Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Відповідно до положень ст. ст. 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні ЄСПЛ «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного винного такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до положень ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції, на виконання приписів зазначених норм кримінального закону, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 389 КК України покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України суд першої інстанції до призначеного покарання частково приєднав покарання, невідбуте за вироком Київського районного суду м. Одеси від 24.12.2025 року, у виді 240 годин громадських робіт, із застосуванням співвідношення, встановленого ч. 1 ст. 72 КК України, відповідно до якого одному дню обмеження волі відповідає вісім годин громадських робіт, та остаточно призначив ОСОБА_8 покарання за сукупністю вироків у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 15 (п`ятнадцять) днів.

На підставі ст. 75 КК України суд звільнив ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік та поклавши на нього обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_8 від відбування остаточно призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Таким чином, правила призначення покарання за сукупністю вироків застосовуються у випадку вчинення особою нового кримінального правопорушення після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття призначеного ним покарання.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Київського районного суду м. Одеси від 24.12.2025 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 263 КК України та призначено йому покарання у виді 240 годин громадських робіт. Вказаний вирок набрав законної сили 26.01.2026 року.

Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 визнано винним за ч. 2 ст. 389 КК України в ухиленні від відбування покарання у виді громадських робіт, призначеного йому попереднім вироком Київського районного суду м. Одеси від 24.12.2025 року.

Отже, суд першої інстанції, встановивши наявність передбачених ст. 71 КК України підстав, обґрунтовано застосував правила призначення покарання за сукупністю вироків та приєднав до покарання, призначеного за новим вироком, невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Проте, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання, незважаючи на те, що він вчинив кримінальні правопорушення після ухвалення попереднього вироку та на момент ухвалення нового вироку в повному обсязі не відбув покарання за попереднім вироком у вигляді громадських робіт (невідбута частина покарання, в тому числі на момент апеляційного розгляду становить 152 години громадських робіт, що підтверджено довідкою провідного інспектора Київського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_10 (а.с.с31) , після виконання вимог ст.ст. 71, 72 КК України звільнив ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

За змістом ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім передбачених цією нормою випадків, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Водночас, якщо за попереднім вироком особі було призначено покарання, яке підлягало реальному відбуванню, то при ухваленні нового вироку із застосуванням положень ст. 71 КК України суд не вправі звільнити особу від відбування остаточно призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, відповідно до якої покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України призначається у разі, коли засуджена особа до повного відбуття основного чи додаткового покарання вчинила нове кримінальне правопорушення. Якщо ж за попереднім вироком було призначено покарання, яке належить відбувати реально, при ухваленні нового вироку із застосуванням положень ст. 71 КК України суд не може звільнити особу від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України (постанови Верховного Суду від 27.10.2020 у справі № 686/3226/20, провадження № 51-3730км20, та від 09.08.2022 у справі № 359/4720/20, провадження № 51-5104км21).

Отже, визначивши ОСОБА_8 остаточне покарання за правилами ст. 71 КК України, до складу якого увійшла невідбута частина покарання за попереднім вироком, що підлягала реальному відбуванню, суд першої інстанції безпідставно застосував положення ст. 75 КК України та звільнив обвинуваченого від відбування остаточно призначеного покарання з випробуванням.

За таких обставин звільнення ОСОБА_8 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання, остаточно визначеного за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України, фактично призвело до звільнення його від реального відбування невідбутої частини покарання за попереднім вироком, який набрав законної сили та підлягав виконанню, а тому доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є обґрунтованими.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, колегія суддів відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, характер та обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, визнання ним вини та щире каяття як обставини, що пом`якшують покарання, а також відсутність обставин, що його обтяжують.

Водночас колегія суддів ураховує, що раніше призначене ОСОБА_8 покарання у виді громадських робіт не досягло своєї мети, оскільки обвинувачений ухилився від його відбування та вчинив нове умисне кримінальне правопорушення.

З огляду на сукупність наведених обставин колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 у межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, яке хоча й не пов`язане з його ізоляцією від суспільства, однак є самостійним основним покаранням, що підлягає реальному виконанню та буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На підставі ч. 1 ст. 71, п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, належить повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 24.12.2025, яка становить 152 години громадських робіт.

Так, положення ст. 72 КК України прямо не передбачають можливості переведення покарання у виді громадських робіт в покарання у виді пробаційного нагляду, а також не передбачають можливості їх самостійного виконання.

Разом з цим, за правилами ст. 72 КК України одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт, й при цьому одночасно одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.

Колегія суддів вважає, що використавши указану вище систему еквівалентів, можна визначити, що одному дню пробаційного нагляду відповідають вісім годин громадських робіт, адже кожна з цих величин відповідає одному дню обмеження волі.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.05.2025 (справа №638/7426/24).

Таким чином, невідбуте ОСОБА_8 покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 24.12.2024 у виді 152 годин громадських робіт слід перевести у 19 днів пробаційного нагляду (152 годин громадських робіт/8 = 19 днів пробаційного нагляду).

Таким чином, за сукупністю вироків ОСОБА_8 слід остаточно призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік 19 днів із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України.

За таких обставин, оскільки доводи сторони обвинувачення в цій частині знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржений вирок скасуванню в частині призначення покарання.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 409 та п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.

Керуючись ст. ст. 370, 404, 405, 407, 409, 413, 419, 424, 532, 615 КПК України, апеляційний суд,-

ухвалив :

Апеляційну скаргу прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 - задовольнити.

Вирок Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2026 року в рамках кримінального провадження №12026164480000224, внесеного до ЄРДР 27 квітня 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, - скасувати в частині призначення покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити за ч. 2 ст. 389 КК України покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ст. ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 24.12.2025 року у виді пробаційного нагляду строком на 19 днів та призначити остаточне покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік 19 днів.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині оскаржуваний вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили, а засудженим у той самий строк з дня отримання копії вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати його в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4