Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №522/16651/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1956/26

Справа № 522/16651/26

Головуючий у першій інстанції Кривохижа Ю. А.

Доповідач Маслеников О. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Масленикова О.А., за участі секретаря судового засідання Хангельдян К.С., в присутності потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника Сатановського М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17.09.2026 стосовно:

ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Зазначеною постановою суду першої інстанції від 17.09.2026 провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, закрито у зв`язку із відсутністю в діях останньої складу вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до вказаної постанови, з протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що 21.08.2026 року о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_3 знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно співмешканки батька ОСОБА_4 , а саме: словесно ображала, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

Також 21.08.2026 року о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_3 знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого батька ОСОБА_2 , а саме: словесно ображала, погрожувала фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого.

Закриваючи провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи не підтверджено факту завдання шкоди потерпілим та вони не містять достатніх доказів вчинення правопорушення.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не погодилися із оскаржуваною постановою, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, з огляду на наступні обставини:

- постановою Приморського районного суду міста Одеси від 10.01.2023 у справі №522/442/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення;

- також в провадженні Приморського районного суду міста Одеси наразі перебувають нерозглянуті матеріали справи за скаргою ОСОБА_1 про зобов?язання уповноважених осіб ВП №2 Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області, відповідно до вимог ст.214 КПК України внести до ЄРДР відповідні дані по заяві ОСОБА_1 від 07.09.2026 року, про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 , за ознаками складу злочину передбаченого за попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст. 125 КК

З огляду на викладені потерпілі просять скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_3 винною двічі у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 173-2 КУпАП.

Заслухавши пояснення потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , представника потерпілих Сатановського М.С., які підтримали вимоги апеляційної скарги у повному обсязі, перевіривши доводи апеляційної скарги та ретельно дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно протоколів про адміністративне правопорушення 21.08.2026 року о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_3 знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно співмешканки батька ОСОБА_4 , а саме: словесно ображала, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

Також 21.08.2026 року о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_3 знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого батька ОСОБА_2 , а саме: словесно ображала, погрожувала фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено факту завдання ОСОБА_3 шкоди потерпілим та вони не містять достатніх доказів вчинення правопорушення.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 173-2 КУпАПє фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Апеляційний суд зауважує, що норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вирізняє такі види домашнього насильства:

- фізичне насильство, що є формою домашнього насильства, та включає: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;

- психологічне насильство - насильство, пов`язане з тиском одного члена сім`ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

- економічне насильство - навмисні дії одного члена сім`ї щодо іншого, спрямовані на позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

З аналізу наведених норм права, вбачається, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є матеріальним, тобто об`єктивна сторона такого адміністративного правопорушення передбачає настання наслідків як його обов`язкової ознаки.

Враховуючи викладене, домашнє насильство має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.

Самі по собі, конфліктні стосунки та вживання нецензурної лексики, не утворюють склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Тільки у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи, зазначені дії становлять собою об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.

Протоколи про адміністративне правопорушення від 21.08.2026 року, складені щодо ОСОБА_3 не містять відомостей про наслідки, настання яких є обов`язковою умовою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, зокрема пояснення будь-яких інших незаінтересованих осіб, які були б очевидцями подій вчинення домашнього насильства психологічного характеру з боку ОСОБА_3 .

Отже, викладені в протоколах фабули в порушення вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП не містять обов`язкових елементів об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.173-2 КУпАП, що підлягають доказуванню, а тому не відповідає диспозиції цієї норми КУпАП.

Обставини домашнього насильства, описані у протоколах, не дозволяють зробити висновок як про події адміністративного правопорушення, так і про наявність в діях ОСОБА_3 складів адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Усунути вказані вище істотні порушення вимог закону неможливо в ході судового розгляду, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення, та суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати зазначені в протоколі обставини правопорушення.

Наведене вище узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу (зокрема, рішення у справі «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року).

Щодо доводу про перебування у провадженні Приморського районного суду м. Одеси нерозглянутих матеріалів за скаргою ОСОБА_1 про зобов`язання уповноважених осіб органу досудового розслідування внести до ЄРДР відомості за її заявою від 07.09.2026 про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, апеляційний суд зазначає, що сам факт розгляду такої скарги не свідчить про доведеність обставин, викладених у заяві, та не має наперед установленого значення для вирішення справи про адміністративне правопорушення. Вказані матеріали стосуються питання внесення відомостей до ЄРДР відповідно до ст. 214 КПК України, тоді як обставини, що мають значення для вирішення цієї справи, підлягають оцінці на підставі наявних у ній доказів. Відтак наведений довід сам по собі не спростовує висновків суду першої інстанції та не є достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищевикладене апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції дослідивши зібрані докази по справі, із дотриманням вимог ст. 245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясував обставини у справі, надав всім зібраним по справі доказам правильну юридичну оцінку, та дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_6 складів адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в оскарженій постанові та були підставою для її скасування або зміни представником потерпілої, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Таким чином, враховуючи викладене в своїй сукупності, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 17.09.2026, якою стосовно ОСОБА_3 було закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення – залишити без змін

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.А. Маслеников