Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №513/715/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2834/26

Справа № 513/715/25

Головуючий у першій інстанції Миргород В.С.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 22 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Макогончук Наталя Вікторівна про визнання факту спільного проживання на час відкриття спадщини та визнання права на спадщину за законом,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

Короткий зміст позовних вимог.

28 травня 2025 року ОСОБА_2 через свого представника адвоката – Кузьменко М.Б. звернувся до суду з позовом до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання факту спільного проживання на час відкриття спадщини та визнання права на спадщину за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Макогончук Н.В.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 22 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про визнання факту спільного проживання на час відкриття спадщини та визнання права на спадщину за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області, Макогончук Н.В. залишено без задоволення.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити вимоги позовної заяви, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив матеріали справи та дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 21 жовтня 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення складено 28 жовтня 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що син померлої, позивач по справі, який є спадкоємцем першої черги за законом, вважається такими, що не прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем та в строк шість місяців, з часу відкриття спадщини, не подав заяву про прийняття спадщини.

Позивачем, не надано суду належних та допустимих доказів спільного проживання зі спадкодавцем, а саме: наявність у нього з матір`ю спільного бюджету, що вони мали спільний побут, мали спільні витрати, вели спільне господарство. Натомість надано лише фото поховання, яке суд не може визнати належним доказом у справі, щодо предмету спору.

Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Апеляційним судом встановлено, що позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно погосподарської книги №1 особового рахунку НОМЕР_1 (2021-2925 р.р.), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 221/12-10, виданою 18 березня 2024 року Миколаївка-Новоросійським старостинським округом Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с. 46).

Згідно довідки № 220/12-10, виданої 18 березня 2024 року Миколаївка-Новоросійським старостинським округом Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,згідно погосподарської книги №1 особового рахунку НОМЕР_2 (2021-2925 р.р.), була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 47).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації позивач разом із своєю дружиною та матір`ю мали намір переміститись до іншого місця проживання за кордоном, а саме до Іспанії. Вночі з 24 лютого 2022 року на 25 лютого 2022 року сім`я перетнула державний кордон України в пункті пропуску Кагул (Республіка Молдова) – Оанча (Румунія), що підтверджується відтиском штампу в паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_1 та інформацією транзитного маршруту складеного на території республіки Молдова (а.с. 11-14, 36-37).

У подальшому позивача та його матір ОСОБА_3 , було розміщено у кімнаті 06 гуртожитку «С» м. Галац Румунія, що підтверджується довідкою №270, виданою 03 березня 2022 року виконуючим обов`язки директора відділу з питань управління гуртожитком та їдальнею університету «ДУНЕРЯ ДЕ ЖОС» у м. Галац (а.с. 38-39).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла від гострої серцево-дихальної недостатності у м. Галац Румунія, в цьому ж місті відбулось поховання померлої, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 15-20).

Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме: житловий будинок, А, 151,9 м2; гараж, Б; літня кухня, В; сарай, Г; сарай, Д; сарай, Е; вбиральня, Ж; надвірні споруди, № 1-4; інші споруди, І-ІІ, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,1568 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Після відкриття спадщини, позивач, як єдиний спадкоємець першої черги, через свого представника за довіреністю, звернувся до приватного нотаріуса Макогончук Н.В., з метою оформлення права на спадщину.

21 січня 2025 року, приватним нотаріусом Макогончук Н.В. листом за вихідним №29/01-16, виданим на ім`я представника позивача за дорученням ОСОБА_4 , відмовлено у відкриття спадкової справи щодо майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки її сином ОСОБА_1 пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 40).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261–1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21) зроблено висновок, що п`ятирічний строк, передбачений статтею 1264 ЦК України, повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано такі докази:

1) акт про встановлення факту проживання від 11 березня 2025 року (складений у присутності свідків-сусідів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також депутатами Байрамчинської сільської ради ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ), яким встановлено, що ОСОБА_1 фактично проживав з матірю ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 42-43);

2) фотографія поховання (могили) ОСОБА_10 ;

3) свідоцтво про смерть ОСОБА_10 (серії D.11 № НОМЕР_5 ), яка померла у м. Галац, Румунія;

4) медичне свідоцтво про смерть ОСОБА_11 №145 від 28.02.2022.

Судом апеляційної інстанції також досліджено запис судового засідання від 22.10.2025, в якому були допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_12 вказала, що у 1998 році вони приїхали в село Байрамча, і дуже добре (свекор і свекруха) товаришували з тіткою ОСОБА_13 , мамою ОСОБА_14 . Вона знає, що їх було двоє синів, один хворий хлопець, який помер, і ОСОБА_15 з мамою живе. Далі він одружився, купив будинок поруч і проживали разом. Вони вели спільне господарство, він займався бджолярством. Коли почалась війна, то він з мамою і своєю дружиною виїхали. Свідок також уточнила, що вони проживали не поряд, а разом.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вони зі ОСОБА_16 жили по сусідству багато років. Коли почалась війна, то вони прямо з початку війни відразу виїхали за кордон. […] З погіршенням стану здоров`я матері він проживав біля неї (разом). Хоча в нього була сім`я, в нього є жінка, і у жінки – мама. Але вона проживали в другому будинку на іншій вулиці, а ОСОБА_15 завжди був біля своєї мами. Бо вже вік у неї був поважний і хворіла жінка. Він завжди був біля неї. Ну як завжди, не прив`язаний, але проживав разом із нею. Боявся залишити її одну. Свідок також зазначала, що у будинку поруч він не жив. За будинком, де проживала його жінка, він доглядав, але фактично не жив.

Свідок ОСОБА_17 пояснив, що ОСОБА_18 з 2006 року проживав з матір`ю. А коли вона захворіла, він забрав маму і вони виїхали за кордон. І по дорозі до Румунії мати померла.

Апеляційний суд також враховує, що ОСОБА_1 перемістив свою матір ОСОБА_3 до Румунії у зв`язку із початком повномасштабного вторгнення, де остання і померла.

Таким чином, сукупність доказів вказує на те, що позивач ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_3 спільно проживали на момент її смерті, а тому ОСОБА_1 вважається таким, що фактично прийняв спадщину.

Апеляційний суд не бере до уваги те, що ОСОБА_1 був зареєстрований за іншою адресою, ніж ОСОБА_3 , з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. При цьому місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі №484/747/17.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними і обґрунтованими, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті спору про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Саратського районного суду Одеської області від 22 жовтня 2025 року скасувати.

Постановити у справі нове судове рішення.

Позовна заява ОСОБА_1 до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Макогончук Наталя Вікторівна про визнання факту спільного проживання на час відкриття спадщини та визнання права на спадщину за законом задовольнити.

Встановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право на спадщину за законом на майно, що належало його матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме:

- житловий будинок, А, 151,9 м2; гараж, Б; літня кухня, В; сарай, Г; сарай, Д; сарай, Е; вбиральня, Ж; надвірні споруди, № 1-4; інші споруди, І-ІІ, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,1568 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28 жовтня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда