Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №505/3970/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6988/26

Справа № 505/3970/25

Головуючий у першій інстанції Дзюбинський А. О.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» на заочне рішення Подільського міськрайонного суду Одеської області від 16 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Дзюбинського А.О., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (далі по тексту – ТОВ «ФК «Солвентіс») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що 22.09.2019 року між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем укладено договір № 2728952, відповідно до умов якого позичальник отримав грошові кошти в сумі 5 000,0 грн від первісного кредитодавця та у встановлені строки не повернув кредитні кошти.

Позивач вказував, що набув право вимоги до відповідача на підставі укладеного договору факторингу № ДФ-07072025 від 07.07.2025 року, укладеного з ТОВ «Секвоя Капітал». В свою чергу ТОВ «Секвоя Капітал» набуло право вимоги на підставі договору факторингу № АК-10/06/2025 від 10.06.2025.

З підстав викладеного, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у загальному розмірі 25000,0 грн, в тому числі заборгованість за тілом кредиту у розмірі – 5000,0 грн та 20000,0 грн - заборгованість за процентами, а також стягнути з відповідача сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн та судові витрати на надання професійної допомоги в сумі 6000,0 грн.

Заочним рішенням Подільського міськрайонного суду Одеської області від 16.04.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Солвентіс», в інтересах якого діє директор – Лановий Є.М., звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що порядок укладення договору передбачає багаторівневу ідентифікацію, надання повної та достовірної інформації, обов`язкове ознайомлення з усіма істотними умовами, а також особисте підтвердження кожного етапу через одноразовий ідентифікатор. При цьому, скаржником стверджується, що кредитний договір не зобов`язаний містити реквізити платіжної картки, оскільки такі реквізити надаються позичальником окремо в електронній системі кредитодавця, а волевиявлення позичальника на отримання коштів на конкретну картку підтверджується електронними діями в особистому кабінеті.

Скаржником також стверджується, що надана позивачем довідка від ТОВ «Елаєнс» від 04.11.2024 є належним і допустимим доказом фактичного перерахування кредитних коштів відповідачу та отримання їх останнім, адже містить усі обов`язкові реквізити і цілісність документа та підтверджує його юридичну силу та містить унікальні ідентифікаційні дані транзакції, що унеможливлює підробку або сумнів у достовірності операції. Апеляційна скарга мотивована також не врахуванням судом першої інстанції, що ТОВ «Алекскредит», яке надавало кошти, не є банківською установою та відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону України «Про банки та банківську діяльність», в т.ч. Інструкції, затвердженої постановою НБУ від 21.02.2018 № 14.

Своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України учасники справи не скористалися, відзив на адресу суду не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до положень ч. 1 ст. 376 ЦПК України, є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Однак, оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідним вимогам не відповідає, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт отримання відповідачем кредитних коштів.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Окрім того, відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 22.09.2019 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 2728952, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 5000,00 грн на інші споживчі цілі без додаткового забезпечення у розмірі та на умовах, визначених цим договором, у тимчасове, строкове, платне користування, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом й інші платежі у відповідності до умов договору в національній грошовій одиниці України - гривні. Строк кредитування – 30 днів.

Даний договір укладений сторонами у відповідності до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора (а.с. 21).

Факт укладення 22.09.2019 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 договору про надання кредиту № 2728952 сторонами по справі не заперечується, дійсність даного договору в судовому порядку не спростована.

Сума кредиту за вказаним договором становить 5000,0 грн та згідно п. 1.10 договору визначено, що кредит надається позичальнику в сумі , що зазначена в п. 1.4 договору в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

Тобто, сторонами договору визначений порядок надання кредитних коштів, а саме шляхом перерахування кредитодавцем на вже відкритий банківський рахунок позичальника.

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів позивачем долучено до матеріалів справи довідку ТОВ «ФК «Елаєнс» від 04.11.2024, згідно змісту якої ТОВ «ФК «Елаєнс» 22.09.2019 проведено платіж на суму 5000,0 грн, номер картки НОМЕР_1 (а.с. 31).

За положеннями ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, відповідачем в свою чергу будь-яких заперечень щодо факту отримання кредитних коштів на підставі уваленого кредитного договору не зазначалося, вказана долучена позивачем до матеріалів справи довідка про перерахування кредитних коштів належними доказами в розумінні положень ст.ст. 76, 77 ЦПК України не спростована, а тому підлягає оцінці судом в сукупності з іншими наданими доказами по справі, що в свою чергу не враховано судом першої інстанції під час розгляду справи по суті та передчасно і помилково зроблено висновок про не доведення позивачем факту перерахування відповідачу кредитних коштів у відповідності до положень укладеного між сторонами договору про надання кредиту № 2728952 від 22.09.2019.

10.06.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № АК-10/06/2025, відповідно до якого до ТОВ «Секвоя Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором № 2728952 від 22.09.2019.

07.07.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-07072025, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 2728952 від 22.09.2019.

Факт подальшого відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором сторонами по справі не оскаржується, дійсність таких в судовому порядку не спростована.

Згідно наданого позивачем розрахунку, здійсненого ТОВ «Алекскредит» за кредитним договором № 2728952 від 22.09.2019, станом на 06.06.2025 утворилась заборгованість у розмірі 33700,0 грн, в тому числі 5000,0 грн – заборгованість за основним зобов`язанням, 28700,0 грн – проценти за користування кредитом.

Разом з тим, витяги з реєстру боржників за договорами факторингу № ДФ-07072025 від 07.07.2025 та № АК-10/06/2025 від 10.06.2025 містять відомості про наявність заборгованості за кредитним договором № 2728952 від 22.09.2019 в сумі 25000,0 грн, в тому числі 5000,0 грн – за основним зобов`язанням та 20000,0 грн – за процентами.

Звертаючись до суду із відповідними позовними вимогами, заявлений позивачем розмір заборгованості за кредитом становить 25000,0 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 5000,0 грн та заборгованості за процентами – 20000,0 грн.

Згідно змісту договору про надання кредиту, а саме п. 1.5, сторонами обумовлено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється відповідно до положень ст. 1054 ЦК України, виходячи з базової процентної ставки, акцій, програми лояльності кредитодавця, спеціальної процентної ставки по кредиту після спливу узгодженого строку повернення кредиту. Нарахування процентів за користування кредитом за акційними ставками і ставками програми лояльності здійснюється лише за умови повернення кредиту до спливу узгодженого строку повернення кредиту, наведеного в п. 1.9 цього договору. У випадку виникнення заборгованості проценти за користування кредитом за період узгодженого сторонами строку повернення кредиту нараховуються, виходи із базової процентної ставки.

Строк повернення кредиту, узгоджений сторонами, становить 30 календарних днів, до 22.10.2019 (включно) (п. 1.9).

Ставки за користування кредитом, згідно п. 1.6, становлять: базова процентна ставка за один день користування кредитом – 1, 7%; акційна ставка або ставка за програмою лояльності за один день користування кредитом – 1,45%.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості не вбачається вчинення позичальником дій за наявності яких в даному випадку застосовувалася б акційна процентна ставка, станом на дату повернення кредиту наявний розмір заборгованості не повернене, натомість позивачем, здійснювався розрахунок процентів за кредитом за визначений сторонами строк кредиту за процентною ставкою – 1,45 %, а тому, зважаючи на викладені обставини справи, саме за вказаною процентною ставкою повинен здійснюватися розрахунок заборгованості за процентами в межах дій строку кредиту, що становить 2175,0 грн.

При цьому, враховуючи обумовлення сторонами строку кредиту, що становить 30 днів, нараховані поза межами даного строку проценти за кредитом стягненню не підлягають, оскільки відсутні правові підстави для нарахування таких. Із вимогами щодо стягнення процентів за кредитом у відповідності до положень ст. 625 ЦК України позивач не звертався. Тобто, загальний розмір заборгованості за кредитом в даному випадку становить 7175,0 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 5000,0 грн та заборгованості за процентами – 2175,0 грн.

Окрім того, з наданого розрахунку заборгованості також вбачається, що позичальником – ОСОБА_1 вносилися грошові кошти з метою погашення наявності заборгованості, які спрямовувалися ТОВ «Алекскредит» на погашення нарахованих процентів за кредитом у загальному розмірі 4350,0 грн, а саме: 16.10.2019 – 1500,0 грн; 22.10.2019 – 525,0 грн: 23.10.2019 – 150,0 грн; та 23.11.2019 – 2175,0 грн (а.с. 14, 14 зворот).

Таким чином, враховуючи розмір внесених позичальником грошових коштів, спрямованих на погашення виниклої заборгованості у загальному розмірі 4350,0 грн, розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивач становить 2825,0 грн, яка є заборгованістю за тілом кредиту.

Разом з тим, позивачем, звертаючись до суду із позовними вимогами щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, також заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,0 грн, з огляду на, що колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у заявленому розмірі, позивачем до позовної заяви долучено: копію договору № 43657029 про надання правової допомоги від 01.07.2025 (а.с. 18-19); детальний опис наданих послуг із зазначенням виду виконаних робіт та їх вартості (а.с. 17); та акт № 2728952 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 30.09.2025 (а.с. 10).

Відповідач із заперечення щодо заявленого розміру понесених витрат на правничу допомогу та із вимогою щодо їх зменшення не звертався.

Таким чином, враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, з огляду на розмір задоволених позовних вимог за результатами перегляду справи за апеляційною скаргою (11,3 % від заявлених), розмір понесений витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 678,0 грн.

Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

За подання позовної заяви ТОВ «ФК «Солвентіс» сплачений судовий збір у розмірі 2422,0 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2728952 від 28.10.2025.

За подання апеляційної скарги ТОВ «ФК «Солвентіс» сплачений судовий збір у розмірі 3633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1382 від 01.05.2026.

З урахуванням висновків суду про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 684,28 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» - задовольнити частково.

Заочне рішення Подільського міськрайонного суду Одеської області від 16 квітня 2026 року – скасувати.

Ухвалити постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (ЄДРПОУ 43657029, 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1) заборгованість за договором про надання кредиту № 2728952 від 22.09.2019 у загальному розмірі 2825 (дві тисячі вісімсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 2825 (дві тисячі вісімсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (ЄДРПОУ 43657029, 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1) сплачений судовий збір у розмірі 684 (шістсот вісімдесят чотири) гривень 28 копійок та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 678 (шістсот сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 28 жовтня 2026 року.

Головуючий О.С. Комлева

Судді М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда