Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №494/473/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7899/26

Справа № 494/473/26

Головуючий у першій інстанції Тарасенко М. С.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Якових Євгена Володимировича

на ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області від 11 червня 2026 року, постановлену Ширяївським районним судом Одеської області, у складі: судді Тарасенко М.С. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення вкладу за договором по управлінню фінансами довірителя,

в с т а н о в и в:

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Ширяївського районного суду Одеської області від 11 червня 2026 року, якою в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Ткач Т.А., про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення вкладу за договором по управлінню фінансами довірителя відмовлено (в.м. т. 1, а.с. 203-205).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 в особі свого представника Якових Євгена Володимировича просить ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області від 11.06.2026 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в повному обсязі задовольнити заяву про забезпечення позову та:

- накласти арешт на транспортний засіб BMW, марки 535, 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , що зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 );

- накласти арешт на транспортний засіб TESLA, марки MODEL Y, 2022 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , що зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 );

- накласти арешт на транспортний засіб AUDI, марки A5, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , що зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції попри відсутність заперечень з боку відповідача самостійно поставив під сумнів наявність шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим як наслідок створив, на думку скаржника, видимість наявності підстав для відмови у забезпеченні позову.

Попри відсутність заперечень з боку відповідача щодо транспортних засобів, на які скаржник просить накласти арешт, маючи належні та допустимі докази реєстрації таких транспортних засобів, суд роблячи висновок про відсутність інших належних доказів, які б підтверджували право власності відповідача на вказане майно, з огляду лише на відсутність у листі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях відомостей щодо номерного знаку та номеру шасі (кузова) фактично зводить нанівець інші відомості зазначені у цьому листі, які підтверджують право власності на транспортні засоби.

Також скаржник не погоджується із висновками суду про недоведеність наявності ризику відчуження відповідачем такого майна задля ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову (в.м. т. 2, а.с. 1-9).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін, зазначаючи, що скаржник виходить із того, що якщо закон допускає накладення арешту на майно у справах про стягнення коштів, то такий захід має бути застосований і в цій справі. Однак сама можливість накладення арешту ще не означає наявності підстав для його застосування у кожному конкретному випадку. Заявник зобов`язаний обґрунтувати конкретні обставини, через які невжиття арешту може істотно ускладнити або унеможливити виконання можливого рішення. Скаржник не навів жодного факту розміщення автомобілів у продажу, укладення попередніх договорів, звернення для перереєстрації, вивезення майна, його приховування або вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на створення подальшої неплатоспроможності (в.м. т. 2, а.с. 18-22).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судове засідання 27.10.2026 учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 – у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, так як їх повноважні представники ОСОБА_5 (представник позивача) та ОСОБА_4 (представник відповідача) отримали судові повістки-повідомлення на 27.10.2026 в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд» 29.08.2026 о 04:52:00 та 04:54:34 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (в.м. т. 2, а.с. 30-30зв.), не з`явилися.

22.10.2026 представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 подала заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.

26.10.2026 представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_5 подав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача. Апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За обставинами даної справи позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та просить стягнути з останнього на свою користь суму заборгованості у розмірі 240437 дол. США, обґрунтовуючи такі вимоги істотним порушенням з боку ОСОБА_2 взятого на себе за договором управління фінансами довірителя ( ОСОБА_1 ) від 01.09.2022 зобов`язання щодо ведення інвестиційної діяльності з ціллю збільшення коштів довірителя та дотримання правил ризик-менеджменту (в.м. т. 1, а.с. 1-12).

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просив:

- накласти арешт на транспортний засіб BMW, марки 535, 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , що зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 );

- накласти арешт на транспортний засіб TESLA, марки MODEL Y, 2022 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , що зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 );

- накласти арешт на транспортний засіб AUDI, марки A5, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , що зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Вказану заяву позивач обґрунтовував тим, що предметом позову, на забезпечення якого подається дана заява є стягнення грошових коштів у зв`язку із невиконанням умов договору і розмір заявлених вимог становить 240437 дол. США, що є значною сумою та об`єктивно створює для відповідача зацікавленість у вчиненні дій спрямованих на приховування майна або унеможливлення його подальшого примусового стягнення. Позивач вважає, що в даному випадку транспортні засоби є високоліквідним майном, орієнтовна загальна ринкова вартість якого складає приблизно 67000 дол. США, яке може бути відчужене протягом одного дня шляхом укладення договору купівлі-продажу та проведення державної реєстрації. Тому, за відсутності заходів забезпечення позову існує реальна загроза вибуття такого майна з власності відповідача та членів його сім`ї ще до моменту ухвалення рішення суду, а відтак у випадку виконання рішення суду про задоволення позову буде істотно ускладнене або взагалі стане неможливим (в.м. т. 1, а.с. 182-185).

На підтвердження своїх вимог заявник долучив до заяви про забезпечення позову копію листа Регіонального СЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях № 31/30-2026 від 20.05.2026, в якому зазначено, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на дату надання відповіді, на ім`я ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб марки BMW, модель 535, 2014 р.в., об`єм двигуна – 2979 куб.см, потужність двигуна – інформація відсутня. Дата державної реєстрації 19.06.2020 – реєстрація транспортного засобу привезеного з-за кордону по ВМД. Орган державної реєстрації ТСЦ № 5142.

Інформація про відчуження транспортних засобів з 01.09.2022 відсутня.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру транспортних засобі, станом на дату надання відповіді, на ім`я ОСОБА_3 зареєстровано:

- транспортний засіб марки Tesla, модель Model Y, 2022 р.в., потужність двигуна НОМЕР_6 . Дата державної реєстрації 31.01.2025 – реєстрація бувшого у використанні транспортного засобу привезеного з-за кордону по ВМД. Орган державної реєстрації ТСЦ № 5152;

- транспортний засіб марки AUDI, модель А5, 2016 р.в., об`єм двигуна – 1984 куб.см, потужність двигуна – 162 кВт. Дата державної реєстрації 03.07.2024 – первинна реєстрація бувшого у використанні транспортного засобу придбаного в торговельній організації, який ввезено з-за кордону. Орган державної реєстрації ТСЦ № 2143 (в.м. т. 1, а.с. 188-189зв.).

Також надано витяги із сайту YouControl щодо реєстрації станом на 22.05.2026 за ОСОБА_2 т/з марки BMW, модель 535, 2014 р.в., об`єм двигуна – 2979 куб.см (в.м. т. 1, а.с. 196зв.), за ОСОБА_3 т/з марки Tesla, модель Model Y, 2022 р.в., та т/з марки AUDI, модель А5, 2016 р.в., об`єм двигуна – 1984 куб.см (в.м. т. 1, а.с. 200).

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом до відповідача про стягнення вкладу за договором по управлінню фінансами довірителя.

В обґрунтування належності відповідачу на праві власності транспортних засобів, на які слід накласти арешт та заборону відчуження, стороною позивача надано лист Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС України в Одеській, Миколаївський та Херсонський областях від 20.05.2026 року, який містить відомості Єдиного державного реєстру транспортних засобів, щодо реєстрації транспортних засобів на ім`я відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак в ньому відсутні відомості про державний номерний знак транспортних засобів та їх номер шасі (кузову), що унеможливлює ідентифікацію вказаних транспортних засобів.

Інші належні докази, які б підтверджували право власності відповідача на вказане майно стороною позивача не надано.

Також належні докази, які б підтверджували перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі не надані.

Таким чином, стороною позивача не надано суду належних доказів, які б підтверджували право власності відповідача на вказане майно, на яке, на думку сторони позивача, слід накласти арешт та заборону відчуження, а також твердження позивача про неможливість виконання рішення суду у разі його задоволення судом є лише припущенням сторони позивача, а відтак судом до уваги не приймалися.

Суд звернув увагу сторони позивача на те, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

На думку суду, з урахуванням кола сторін, підстав та предмету позову, стороною позивача не обґрунтовано та не надано належних доказів того, що невжиття даного виду заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль, а також не доведено те, що майно, на яке позивач просить накласти арешт дійсно належить відповідачу та на даний час відповідачем вчиняються дії щодо, зокрема, відчуження всього цього майна з метою уникнення виконання рішення суду за позовом, в разі задоволення його судом.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги недоведеність підстав, якими сторона позивача обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову в запропонований спосіб, а також відсутність належних доказів належності відповідачу відповідного майна, суд дійшов висновку, що заява є недоведеною, в зв`язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Подібних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року по справі № 914/1570/20 вказано, що «…важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Таким чином, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. При цьому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження належності вищевказаних транспортних засобів ОСОБА_2 , колегія суддів відхиляє такі та погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення, незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Відсутність належних, достатніх та достовірних доказів належності вказаного рухомого майна відповідачу, його ідентифікуючих ознак та/або державного реєстраційного номеру, унеможливлює відповідну ідентифікацію транспортних засобів та в подальшому належне виконання ухвали про забезпечення позову.

Постанова апеляційного суду про забезпечення позову, ухвалена за наслідком перегляду відповідної ухвали суду першої інстанції, є виконавчим документом (постанова КЦС ВС від 07 грудня 2023 року у справі № 757/33742/19).

Тому, діючи в межах доводів апеляційної та перевіряючи шляхом доступу суду до Єдиного державного реєстру транспортних засобі щодо наявності ТЗ за параметрами власника або ТЗ, апеляційним судом отримано Відповідь № 3506120 від 26.10.2026 11:57:56 про те, що за власником: фізичної особою ОСОБА_2 відсутні відомості про реєстрацію таких.

Щодо посилання скаржника на наявність сумнівів у суду стосовно наявності зареєстрованого шлюбу між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які, на думку скаржника, підлягали перевірці судом першої інстанції шляхом витребування відповідної інформації і таку перевірку скаржник вважає обов`язком суду, то колегія суддів звертає увагу на положення ч. 7 ст. 81 ЦПК України, згідно з якими суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

ОСОБА_3 не залучалася позивачем ні як співвідповідач у справі, ні як третя особа, а тому за відсутності будь-якого процесуального статусу ОСОБА_3 в даній справі у суду на стадії вирішення питання щодо забезпечення позову був відсутній обов`язок щодо витребування вищевказаних позивачем доказів.

З виділених матеріалів справи вбачається, що сам позивач не клопотав про витребування відомостей щодо перебування відповідача у шлюбі, коли цей шлюб зареєстровано та чи придбано індивідуально визначені транспортні засоби під час перебування ОСОБА_2 у шлюбі, щоб презюмувати спільну сумісну власність подружжя на таке рухоме майно.

Тому такий довід апеляційної скарги колегія суддів відхиляє.

Колегія суддів частково погоджує доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду про недоведеність ризиків можливого відчуження відповідачем такого майна задля ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, так як вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися спірним майном) свідчить про застосування у разі вимоги надання відповідних доказів завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Зазначений підхід застосовується і до інших позовів майнового характеру, коли предмет позову майно, яким відповідач може у будь-який момент розпорядитися (постанова КГС ВС від 10.09.2025 у справі № 907/523/25).

Проте такі доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо відмови у застосуванні заходів забезпечення позову, оскільки ключовим у даному випадку є відсутність належного підтвердження та відповідної ідентифікації транспортних засобів саме за відповідачем ОСОБА_2 .

Натомість, іншим чином вимоги забезпечити позов (накласти арешт на все рухоме або нерухоме майно відповідача в межах ціни позову, тощо) позивачем не заявлено.

Отже, порушень норм процесуального права за доводами апеляційної скарги, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Якових Євгена Володимировича залишити без задоволення.

Ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області від 11 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 27 жовтня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: О.Ю. Карташов

В.В. Кострицький