Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №467/909/24 — Миколаївський апеляційний суд

27.10.26

22-ц/812/1424/26

Єдиний унікальний номер судової справи 467/909/24

Номер провадження 22-ц/812/1424/26

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

27 жовтня 2026 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Круглікової А.В.,

з секретарем судового засідання Повертайленко Ю.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Мураль О.М.,

представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Кур`ян В.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана її представником – адвокатом Кур`ян Вікторією Валеріївною, додаткове рішення, яке ухвалено Арбузинським районним судом Миколаївської області 16 квітня 2026 року під головуванням судді Догарєвої І.О. о 13 год. 30 хв. в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Південноукраїнська міська рада Миколаївської області, ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

УСТАНОВИЛА:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Південноукраїнська міська рада Миколаївської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказувала, що вона є власницею 3/4 частки земельної ділянки площею 0.1060 га з кадастровим номером 4820355700:01:040:0046 по АДРЕСА_1 . Власником сусідньої земельної ділянки та житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 .

Позивач не має можливості користуватися належною їй земельною ділянкою, так як ОСОБА_4 самовільно і незаконно зайняв прохід до земельної ділянки, на якому розташований трубопровід та загородив сіткою ділянку. Відповідач категорично відмовляється в добровільному порядку звільнити ділянку, тим самим порушує право позивача користування земельною ділянкою.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 4820355700:01:040:0046 по АДРЕСА_1 , які полягають у неможливості проходу до своєї ділянки, та обслуговуванні трубопроводу, який проходить до земельної ділянки шляхом перенесення огорожі у первинний стан. Також просила покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 221 грн. 20 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 12 500 грн.

У відзиві на позов представник ОСОБА_4 – адвокат Кур`ян В.В. просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що дії відповідача щодо користування земельною ділянкою, яка перебуває у його власності є правомірними, а будь-яких дій, спрямованих на укладення договору сервітуту позивачем не здійснювалось. Також просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі, визначеному у судовому засіданні.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 30 вересня 2025 року у зв`язку із відчуженням житлового будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 4820355700:01:040:0044 по АДРЕСА_1 відповідачем ОСОБА_4 на користь дочки ОСОБА_2 , відповідача замінено його правонаступником ОСОБА_2 . Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 (том 3 а.с.40-41).

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні позову (том 3 а.с.134-139).

07 квітня 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Кур`ян В.В. подала до суду заяву, в якій просила ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 75 335 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Коробкова О.О. подала до районного суду клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, посилаючись на неспівмірність зазначеної суми реальним обсягам наданої професійної правничої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, критерію реальності таких витрат (їх дійсності та необхідності). Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Коробкова О.О. просила відмовити представнику відповідача ОСОБА_2 – адвокату Кур`ян В.В. у стягненні витрат на професійну правничу допомогу за недоведеністю, або максимально зменшити такий розмір. Звернуто увагу на те, що витрати на послуги адвоката в сумі 75 335 грн. є завищеними, належним чином необґрунтованими та неспівмірними з реальним обсягом такої допомоги, предметом спору та складністю даної справи, не відповідають обсягу виконаних адвокатом робіт, критерію розумності їхнього розміру.

Додатковим рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Кур`ян В.В. задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 000 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу районний суд виходив з того, що оскільки до закінчення судових дебатів єдиною заявою щодо судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу був відзив на позовну заяву від 17 липня 2024 року з орієнтовним розрахунком зазначених витрат на суму 26 260 грн., з огляду на положення ч.8 ст.141 ЦПК України, районний суд розглянув питання щодо відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу в межах зазначеної суми та документів на її обґрунтування, що відповідає практиці застосування положень ст.141 ЦПК України у подібних правовідносинах, зокрема, Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу надану відповідачу під час розгляду справи, суд виходив з того, що адвокат – це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому включення адвокатом Кур`ян В.В., яка є доктором філософії в галузі «Право» до складу наданих послуг поглибленого вивчення нормативно-правових актів та судової практики за предметом позову не є тими послугами, які є необхідними та неминучими, а для написання таких заяв як заява про вступ у справу, проведення судових засідань у режимі відеоконференції не є необхідним залучення саме керуючого партнера адвокатського бюро. Такі послуги як вивчення технічної документації із землеустрою та документації, згідно якої відповідач отримав право власності на земельну ділянку, вивчення позовної заяви з додатками охоплюються послугою зі складання відзиву на позовну заяву.

З огляду на викладене, враховуючи наявність клопотання представника позивача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність часткового стягнення на користь відповідача понесених нею витрат на професійну правничу допомогу адвоката, стягнувши їх з позивача у розмірі 17 000 грн.

Відповідач ОСОБА_2 , діючи через свого представника – адвоката Кур`ян В.В., не погодилася із додатковим рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просила судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 75 335 грн.

Вказано, що у відзиві на позовну заяву надавався попередній розрахунок витрат на правничу допомогу. Сума понесених позивачем витрат на правову допомогу у справі станом на 16 липня 2024 року та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складав 26 260 грн. Розрахунок витрат на правничу допомогу був здійснений відповідно до умов договору на правничу допомогу 1Ф/06/2024 від 10 червня 2024 року, але із врахуванням того, що судовий розгляд такої безперспективної справи має завершитися за три - чотири судових засідань максимум. Звернуто увагу, що справа №467/909/24 більше ніж рік перебувала на стадії підготовчого провадженні, саме через дії позивача, яка не вважала, що нею обрано неналежний спосіб захисту. Зазначено, що на протязі всього розгляду справи стороною позивача подавалися клопотання про перенесення розгляду справи без підтвердження причин неможливості взяти участь у судовому засіданні, подавалися клопотання, від яких в подальшому сторона позивача відмовлялася, подавалися заяви про зміну предмету і підстав позову (що суперечить нормам чинного законодавства). Відповідно, сторона відповідача не могла передбачити всі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Так, суд не дотримався вимоги п.9 ч.3 ст.141 ЦПК, якою визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Неправильність установлення судом обставин, які стали наслідком збільшення заявлених у попередньому розрахунку понесених відповідачем судових витрат поданих разом з відзивом на позовну заяву з 26 260 грн. до 75 335 грн. фактично понесених за весь час розгляду справи та невірна оцінка судом доказів щодо витраченого адвокатом відповідача часу на роботи, пов`язанні з наданням правничої допомоги у справі свідчать про те, що районним судом винесено додаткове рішення у справі без дотримання норм матеріального і процесуального права, а тому судове рішення підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Коробкову О.О., просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Також просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає в повному обсязі.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

З матеріалів справи убачається, що у червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Південноукраїнська міська рада Миколаївської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

У відзиві на позов представник ОСОБА_4 – адвокат Кур`ян В.В. просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що дії відповідача щодо користування земельною ділянкою, яка перебуває у його власності є правомірними, а будь-яких дій, спрямованих на укладення договору сервітуту позивачем не здійснювалось. Також просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, визначеному у судовому засіданні.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні позову.

07 квітня 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кур`ян В.В. подала до суду заяву, у якій вона просила ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 75 335 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Коробкова О.О. подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, посилаючись на неспівмірність зазначеної суми реальним обсягам наданої професійної правничої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, критерію реальності таких витрат (їх дійсності та необхідності). Представник позивача просила відмовити представнику відповідача – адвокату Кур`ян В.В. у стягненні витрат на професійну правничу допомогу за недоведеністю, або максимально зменшити їх розмір. Вказувала, що витрати на послуги адвоката в сумі 75 335 грн. вважає завищеними, належним чином необґрунтованими та неспівмірними з реальним обсягом такої допомоги, предметом спору та складністю справи, не відповідають обсягу виконаних адвокатом робіт, критерію розумності їхнього розміру.

Вирішуючи справу, районний суд вважав за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 000 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, з огляду на наступне.

Так, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (ч.3 ст.259 ЦПК України).

Частиною 1 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст.15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (ст.134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (ст.141 ЦПК України).

У ч.2 ст.137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦК України).

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу ч.3 ст.141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.ч.5,6 ст.137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

У додатковій постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Верховний Суд у додатковій постанові у справі №201/14495/16-ц від 30 вересня 2020 року (провадження №61-22962св19), зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Суд, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.137 ЦПК України.

Крім того, згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

До того ж, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23).

Крім того, Верховний Суд уже наголошував на відсутності правових підстав для розподілу в порядку ст.141 ЦПК України витрат на підготовку заяв, які не відносяться до витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи (постанови Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №914/1564/20, а також додаткові постанови Верховного Суду від 05 липня 2022 року у справі №910/10507/21, від 23 серпня 2022 року у справі №909/328/18, від 07 лютого 2023 року у справі №922/4022/20, від 25 липня 2023 року у справі №914/4092/21, від 30 серпня 2023 року у справі № 911/3586/21, від 06 вересня 2023 року у справі № 914/131/22, від 14 вересня 2023 року у справі №911/3076/21, від 20 вересня 2023 року у справі №922/838/22).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції відповідачем було надано наступні документи:

- копію договору про надання правової допомоги №5Ф/09/2025 від 10 червня 2024 року, укладеного між Адвокатським бюро «Вікторія Кур`ян та партнери» та ОСОБА_2 , за умовами договору вартість надання правової допомоги розраховується як сума погодинної оплати роботи адвоката - керуючого партнера Бюро, адвоката бюро чи залученого адвоката і помічника адвоката та компенсації за фактичні витрати, що виникають у процесі її надання відповідно до описового листа справи у розрахунку з такої погодинної ставки: 1 300 грн. за годину роботи помічника адвоката бюро, 2 600 грн. за годину роботи адвоката Бюро, 3 900 грн. за годину роботи адвоката – керуючого партнера Бюро;

- копію договору про надання правової допомоги №1Ф/06/2024 від 10 червня 2024 року, укладеного між Адвокатським бюро «Вікторія Кур`ян та партнери» та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах батька ОСОБА_4 , за умовами договору вартість надання правової допомоги розраховується як сума погодинної оплати роботи адвоката керуючого партнера бюро, адвоката бюро чи залученого адвоката і помічника адвоката та компенсації за фактичні витрати, що виникають у процесі її надання відповідно до описового листа справи у розрахунку з такої погодинної ставки: 1 300 грн. за годину роботи помічника адвоката бюро, 2600 грн. за годину роботи адвоката бюро, 3900 грн. за годину роботи адвоката – керуючого партнера бюро;

ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 адвокатом Кур`ян В.В. від 17 вересня 2025 року;

копію описового листа по справі 1Ф/06/2024 та №5Ф/09/2025 від 17 вересня 2025 року за замовником ОСОБА_2 за період з 10 червня 2024 року по 16 липня 2024 року;

копію рахунку-фактури №1/06/2024 від 10 червня 2024 року на суму авансу за 5 годин роботи адвоката 19 500 грн.,

копію рахунку-фактури №1/06/2024/2 від 16 липня 2024 року на суму авансу за 2 години роботи адвоката 7 800 грн.;

копії інформаційних повідомлень про зарахування коштів на загальну суму 18 300 грн.;

розрахунок понесених витрат на правову допомогу станом на 16 липня 2024 року.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести відповідач в зв`язку з розглядом справи визначено на суму 26 260 грн.

До заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, поданої представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Кур`ян В.В., було додано копію описового листа по справі 1Ф/06/2024 та №5Ф/09/2025 від 17 вересня 2025 року за період з 10 червня 2024 року по 04 квітня 2026 року всього на 19 годин 19 хвилин роботи керуючого партнера АБ «Вікторія Кур`ян та партнери» доктора філософії в галузі «Право» Кур`ян В.В. на суму 75 335 грн. та копії інформаційних повідомлень про зарахування коштів на загальну суму 74 976 грн.

Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації спірних правовідносин, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, принципи верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає, що заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 75 335 грн. є завищеним та неспівмірними зі складністю справи, з обсягом наданих адвокатом послуг та витраченим на це часом. В даному випадку відповідачем та представником не доведено, що заявлений ними до стягнення розмір витрат на правничу допомогу повною мірою відповідає принципам розумності та співмірності. Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах відповідних договірних відносин. Зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, з урахуванням вищевикладених мотивів, виходячи з предмету спору, складності справи та значення справи для сторін, критеріїв реальності адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням часу здійснення представництва, розумності їх розміру, колегія суддів вважає, що є підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у визначеному судом розмірі та, що цей розмір забезпечить баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідатиме принципу розумності та співмірності, визначеного одним з основних критеріїв стягнення таких витрат.

Також, беручи до уваги відсутність доказів істотного обсягу здійсненої адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено необхідність понесення витрат у заявленому розмірі.

Колегія суддів також зауважує, що предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що не потребує дослідження великого обсягу доказів у справі, а розмір гонорару, визначений стороною відповідача та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Керуючись принципом справедливості, розумності та необхідності компенсації саме тих витрат, які безпосередньо пов`язані із розглядом цієї справи, враховуючи предмет спору, складність справи та фактично виконані роботи адвокатом, наявність клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Визначена судом сума є достатньою, обґрунтованою, справедливою та відповідає критеріям співмірності й розумності понесених стороною витрат.

Колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування витрат на правничу допомогу.

Також враховуючи положення вимог ст.141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню такі судові витрати на користь позивача.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ щодо судових витрат за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії», «Єчюс проти Литви» та «Лавентс проти Латвії», пункти 79, 112 і 154 відповідно).

З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до ст.375 ЦПК України колегія суддів не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником – адвокатом Кур`ян Вікторією Валеріївною, – залишити без задоволення.

Додаткове рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

А.В. Круглікова

Повний текст судового рішення

складено 28 жовтня 2026 року