Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №484/1539/26 — Миколаївський апеляційний суд

28.10.26

22-ц/812/2308/26

Справа №484/1539/26 Головуючий у 1-й інстанції Паньков Д. А.

Провадження № 22ц/812/2308/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Коломієць В. В., Крамаренко Т. В.,

із секретарем: Середюк О. О.,

за участю: представника позивача – ОСОБА_1 ,

представниці відповідачів - ОСОБА_2 ,

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4 ,

подану від його імені представницею ОСОБА_2 ,

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 серпня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Панькова Д. А. в залі суду в місті Первомайську Миколаївської області о 14 год 00 хв, із складанням повного рішення у справі

за позовом

ОСОБА_5

до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ,

треті особи – ОСОБА_3 , Первомайський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(далі – Первомайський відділ ДРАЦС),

про встановлення факту батьківства,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2026 року ОСОБА_5 , діючи через свого представника ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , третя особа – Первомайський відділ ДРАЦС, про встановлення факту батьківства померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 відносно нього із зобов`язанням Первомайський ДРАЦС внести відповідні зміни до актового запису про його народження із зазначенням у графі «відомості про батька» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишивши інші відомості без змін.

В обґрунтування поданого позову зазначав, що його мати ОСОБА_8 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 та в період цього проживання у них народився син – позивач ОСОБА_5 .

Оскільки його мати ОСОБА_3 не перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, відомості про його батька були внесені у відповідності до статті 135 СК України за прізвищем матері, а по-батькові за іменем ОСОБА_7 .

Інших дітей, окрім позивача, у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не було.

Між тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, та після його смерті відкрилась спадщина, за прийняттям якої звернувся його рідний брат ОСОБА_9 , який з невідомих причин не встиг оформити спадщину та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на частку майна, що належало за життя ОСОБА_9 та його померлому батьку ОСОБА_7 , у вигляді частин квартири АДРЕСА_1 .

Тому він, як племінник померлого ОСОБА_9 , що має право на спадкування, звернувся із відповідною заявою до державної нотаріальної контори, де йому відмовлено в оформленні спадщини за відсутністю підтвердження спорідненості з померлими спадкодавцями.

Одночасно за прийняттям цієї спадщини звернулися відповідачі: ОСОБА_6 , як рідна тітка ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , та ОСОБА_4 , як двоюрідний брат померлих, якими оспорюється право позивача на спорідненість та спадкування.

Клопотав про витребування відомостей з Первомайського ДРАЦС та про виклик та допит у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Відзиву на позовну заяву учасниками справи не подано, натомість, третьою особою Первомайський відділ ДРАЦС надано пояснення, в яких зазначено про необхідність, у випадку задоволення позову, вказати усі відомості для внесення відповідних змін до актового запису.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 травня 2026 року задоволено клопотання позивача та витребувано відомості щодо дати народження та смерті братів ОСОБА_9 та ОСОБА_7

11 травня 2026 року до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла відповідь на виконання вищевказаної ухвали.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 серпня 2026 року позов ОСОБА_5 задоволено, ухвалено про встановлення факту батьківства ОСОБА_7 відносно сина ОСОБА_5 та зобов`язано Первомайський ДРАЦС внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_7 і залишивши інші дані без змін.

При ухваленні рішення суд виходив з доведення позовних вимог за допомогою сукупності належних доказів, які беззаперечно та ґрунтовно свідчать про батьківство померлого ОСОБА_7 відносно позивача, незважаючи на відсутність у справі судової молекулярно-генетичної експертизи.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 , діючи через свою представницю ОСОБА_2 , вважав що рішення суду ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а його висновки не відповідають встановленим обставинам справи, до яких неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Просив його скасувати з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів скарги зазначив, що судом неправильно визначено і оцінено предмет доказування у справі, оскільки позивач народився після набрання чинності Сімейним кодексом України, внаслідок чого відомості про батьківство померлого повинні бути ним доведені за допомогою експертизи, а не лише на підставі інших доказів, які не є достовірними та не вказують беззаперечно на наявність кровної спорідненості між ним та померлим ОСОБА_7 , внаслідок чого вважали докази, що надані позивачем та досліджені судом не достатніми для встановлення заявленого факту.

Одночасно зазначав, що ним не стверджується, що факт батьківства в даному випадку може бути встановлений виключно на підставі експертизи, а за її відсутності підставою для відмови у позові, оскільки судом під час дослідження доказів, на його думку, не наведено переконливих мотивів для задоволення позову.

Вказував, що судом перекладено тягар доказування на відповідачів і відсутність у них доказів, що можуть спростувати цей факт, сама по собі не може бути доказом батьківства ОСОБА_7 .

Не надано судом оцінки тривалості часу, який знадобився позивачу задля звернення до суду з метою встановлення такого факту, та його поведінки.

Стверджував, що у суду не було процесуальних підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання третьої особи вчинити певні дії, оскільки наявність судового рішення про встановлення батьківства є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, діючи через свого представника, вважав постановлене рішення законним та обґрунтованим, з правильним застосуванням норм матеріального права та з правильним з`ясуванням обставин справи.

Заперечував висновки відповідача щодо неналежності наданих на обґрунтування позову доказів за відсутності молекулярної експерти, вважаючи їх сукупність та взаємний зв`язок достатніми для встановлення факту батьківства.

Посилався на відповідну судову практику та просив залишити рішення суду без змін.

Відзиву на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не направлено.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 7 жовтня 2026 року залучено до участі у справі ОСОБА_3 у якості третьої особи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймають участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

При вирішенні справи судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та у його актовому записі, на підставі якого видано свідоцтво про народження, батьками зазначено: матір`ю – третю особу ОСОБА_3 , а відомості про батька внесено зі слів матері відповідно до статті 135 СК України із зазначенням П.І.Б., як ОСОБА_14 , внаслідок чого по-батькові позивача є « ОСОБА_15 » (а.с.10).

Посилаючись на відсутність в актовому записі даних про батька, які записані зі слів матері, та спільне проживання третьої особи ОСОБА_3 і ОСОБА_7 однією сім`єю з 2005 року і по 2008 рік, позивач вказував на ОСОБА_7 , як свого батька.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер та після його смерті відкрилась спадщина на частку квартири АДРЕСА_2 (а.с.145,147).

Позивач за прийняттям спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 самостійно, у силу свого малолітнього віку, або через свою законну представницю не звертався. Натомість, за прийняттям спадщини звернувся рідний брат померлого ОСОБА_9 , на користь якого від прийняття спадщини відмовився інший рідний брат померлого - ОСОБА_16 , що разом з померлим на час відкриття спадщини були співвласниками квартири АДРЕСА_2 (а.с.145-158).

Згодом, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер рідний брат ОСОБА_7 - ОСОБА_9 , після смерті якого відкрилась спадщина на іншу частку квартири АДРЕСА_2 та ту частку, яку він прийняв після смерті ОСОБА_7 , але не оформив її у встановленому законом порядку (а.с.124-143, 146, 147).

9 травня 2025 року позивач звернувся з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 , але постановою завідувачки Другої первомайської Держнотконтори Шлапаку Д. М. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з ненаданням документів, що підтверджують родинний зв`язок зі спадкодавцем (а.с.125, 143).

Окрім позивача ОСОБА_5 за прийняттям спадщини звернулись відповідачі: ОСОБА_4 , який є двоюрідним братом ОСОБА_9 , та ОСОБА_6 , яка є його рідною тіткою ( а.с.132, 141).

Тому, ґрунтуючись на наявності спору між ним та іншими спадкоємцями, позивач звернувся до суду з позовом про встановлення батьківства ОСОБА_7 , який помер до досягнення ОСОБА_5 повноліття та у зв`язку з наявністю у актовому записі про його народження даних про батька зі слів його матері відповідно до статті 135 СК України.

За змістом частини 1 статті 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно положень статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається, зокрема, за рішенням суду.

Відповідно до вимог частини 1 статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Також частинами 1, 3 статті 126 СК України передбачено визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

За вимогами частин 1, 2 статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

За змістом статті 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини 1 статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині 3 статті 128 цього Кодексу.

Частиною 1 та 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII визначено, що держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Такі ж висновки викладені ЄСПЛ у справі «Йевремович против Сербии», де судом під час розгляду скарги про встановлення батьківства застосовано положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зазначено, що суди при вирішенні цієї категорії спорів мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Законодавством України також передбачена необхідність прийняття судових рішень з урахуванням найкращих інтересів дитини, а також з врахуванням того, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав (частина 1 статті 22 Закону України від 1 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Тому за загальними положеннями Сімейного Кодексу України для вирішення у судовому порядку питання про встановлення батьківства не має значення, чи народилася дитина після смерті чоловіка, стосовно якого вирішується питання про батьківство, чи на час народження він був живий. Не залежить встановлення цього факту і від того, чи визнавав за життя померлий своє батьківство, чи утримував або взагалі не знав про її існування та чи досягла дитини повноліття на час вирішення цього питання. Встановлення факту батьківства має не лише суттєве значення задля забезпечення немайнових прав такої дитини, а ще те, що з його встановленням у дитини виникають спадкові права, права на соціальний захист.

За такого факт батьківства може встановлюватися, як в окремому, так і позовному провадженні, але оскільки критерієм визначення походження дитини є наявність кровного зв`язку, доказами на підтвердження факту батьківства можуть бути будь-які, що підтверджували б цю обставину. Такими доказами в справі є показання свідків про спільне проживання батьків дитини та очікування ними дитини, листування, відео та фотоматеріали, інші відомості та висновок експертизи, яку можна провести за інформацією, що міститься у медичних документах або на підставі спорідненості з іншими родичами.

Тому, звертаючись із цим позовом, на підтвердження факту батьківства позивач надав сукупність доказів, якими вважав: відео з пологового будинку, фото із зображенням його, його матері та батька ОСОБА_7 , матеріали перевірки органів внутрішніх справ стосовно конфлікту між його матір`ю та ОСОБА_7 , показання свідків, які проживали разом з його батьками в одному будинку та були їх знайомими, і не просив про призначення експертизи з метою встановлення наявності кровного споріднення між ним та померлим ОСОБА_7 , з огляду на достатність наданих доказів, а також смерть його батька ОСОБА_7 та усіх близьких родичів батька, за біологічним матеріалом яких можна з достатньою ймовірністю встановити батьківство.

За такого, проаналізувавши надані докази судом першої інстанції правильно встановлено, що на наданих до позову 13 фотографічних зображень чоловіка і жінки, на деяких разом з немовлям та в подальшому з малолітньою дитиною на руках (а.с.20-24), зображено позивача, його матері та ОСОБА_7 .

Із довідки про фактичне проживання однією сім`єю матері позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_7 разом з їх спільним сином упродовж 2005-2008 років, судом встановлено, що хоча довідка балансоутримувачем складена у 2026 році, але її зміст відповідає факту проживання та реєстрації матері позивач та ОСОБА_7 в одному будинку, а також обставинам їх спільного проживання як подружжя та народження спільного сина, що підтверджено у справі іншими доказами: показаннями допитаних судом свідків, матеріалами перевірки органів внутрішніх справ та відеоматеріалами (а.с.14).

З відеоматеріалу, що надано до суду (а.с.31), також встановлено, що на відеозапису, починаючи з 00хв до 14хв20сек зафіксована подія зустрічі матері позивача разом з ним з пологового будинку, яких зустрічали ОСОБА_7 , сестра матері позивача та їх знайомий ОСОБА_17 , а з 14хв 20сек запис домашніх справ з догляду за позивачем, коли він був немовлям. На відеозаписі о 1хв 55сек зафіксовано, що при прибутті додому з пологового будинку, з автомобіля виходить ОСОБА_7 та тримає на руках немовля, яким є позивач, а на питання сусідів по будинку відповідає «хто, хто – папа, йомайо» і продовжує, що народився «мальчик».

Допитані у судових засіданнях свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_17 , які були близько знайомі з батьками позивача та деякі є сусідами, підтвердили, що мати позивача та ОСОБА_7 до його народження і після його народження проживали разом, як подружжя, вели спільне господарство, доглядали за позивачем, утримували його, зокрема, ОСОБА_7 , який визнавав себе батьком ОСОБА_5 , любив його, виховував та доглядав (а.с.59-75).

Крім того, допитана у якості свідка мати позивача ОСОБА_18 підтвердила спільне проживання з ОСОБА_7 як подружжя та народження у них спільного сина – позивача. Вказала на те, що у ОСОБА_7 не було сумнівів стосовно свого батьківства та в подальшому вони розійшлися через вживання ОСОБА_7 наркотичних засобів. Пояснювала, що спочатку ОСОБА_7 утримував дитину, а після того, як розійшлися завжди спілкувався з сином, а з утриманням дитини допомагали батьки ОСОБА_19 .

Зі змісту постанов дільничного інспектора Первомайського МВ УМВС в Миколаївській області від 10 листопада 2008 року та 16 травня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи слідує, що за фактами влаштування ОСОБА_7 сімейних сварок проводилася перевірка на підставі звернення ОСОБА_8 , де встановлено, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 проживали разом, мають спільного сина. Але після початку окремого проживання, ОСОБА_7 відвідує сина, намагаючись його виховувати та влаштовує з його матір`ю сварки, ображає її нецензурною лайкою (а.с.15-18).

Ці надані суду докази, які досліджені у судових засіданнях, у сукупності узгоджуються між собою, а обставини, які в них зафіксовані не суперечать одна одній та з достовірністю дають можливість встановити, що ОСОБА_7 визнавав себе батьком ОСОБА_5 , оскільки до його народження проживав разом з його матір`ю ОСОБА_3 , відносився до нього, як своєї дитини, виховував його та намагався утримувати.

Саме такими доказами позивач доводив встановлення факту та посилався на те, що їх сукупність та зміст є достатнім для того, щоб не доводити цей факт ще і шляхом призначення експертизи, у зв`язку зі смертю ОСОБА_7 , та яка не є основним джерелом доказування за наведених обставин

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статей 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За наведеного та враховуючи те, що позивачем надана достатня сукупність доказів, яка із беззаперечною вірогідністю свідчить про батьківство ОСОБА_7 відносно позивача, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено цей факт без призначення у справі судової молекулярно -генетичної експертизи з проведенням ексгумації тіла померлого або судової молекулярно -генетичної експертизи за відсутністю можливості відібрання біологічного порівнювального матеріалу у близьких родичів померлого.

Тому, враховуючи положення частини 2 статті 128 СК України, де підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України, а не виключно з підстав підтвердження походження за допомогою судової молекулярно -генетичної експертизи з ексгумацією тіла померлого або судової молекулярно -генетичної експертизи з іншими родичами, та зміст пунктів 9, 11 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», слід виснувати, що для доведення цього факту достатнім є сукупність будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини, де проведення експертизи не є обов`язковим. В той час, як в інших видах спорів про оспорювання батьківства, де заперечується кровна спорідненість батька з дитиною, необхідним і обов`язковим є проведення судових експертиз на предмет встановлення походження дитини від певної особи.

Доводи відповідача про сумніви у достовірності та достатності наданих позивачем доказів у справі, які є непрямими, та без проведення експертизи не заслуговують на увагу, оскільки усі надані докази зібрані в порядку статей 76-80 ЦПК України, які не поділяють докази на прямі або непрямі, натомість, їх сукупність достеменно засвідчує походження позивача від батька ОСОБА_7 .

Проведення ексгумації тіла задля відібрання біологічних зразків, які піддалися гнилі, для проведення судової молекулярно -генетичної експертизи є не лише етичним питанням стосовно пам`яті про померлого, а вимагає достатніх фінансових витрат від осіб, які заявляють таке клопотання, а також виконання компетентними органами цілого комплексу задач.

Проведення судової молекулярно -генетичної експертизи не за прямою чоловічою лінією роду, у зв`язку зі смертю близьких родичів за чоловічою лінією та перебуванням одного з братів померлого у російській федерації, яка веде військові дії проти України, а з використанням біологічного матеріалу за жіночою чи не прямою чоловічою лінією роду не дає ймовірного результату відповідно до дослідженого предмету експертизи з метою якою її призначено.

Тому посилання відповідача на не використання позивачем ще одного джерела доказування, а саме без клопотання про проведення експертизи, не ґрунтується на тих запереченнях, які могли б спростувати обставини, що містяться у наданій позивачем до суду сукупності доказів, та фактично носять характер зауваження або припущення, що наданих доказів без проведення експертизи не може бути достатньо для встановлення факту, як за відсутності близьких родичів за спорідненістю, так і за не узгодженістю цих доводів змісту пунктів 1.5, 1.8, 3.1, 4.19 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції 8.101998 №53/5 зі змінами від 12.10.2023 №3604/05, та частини 2 статті 89 ЦПК України, які за встановленими судами обставинами не надають цьому доказу заздалегідь встановленої сили та не визначають його як найбільш достовірний задля встановлення батьківства через визначення спорідненості через далеких родичів.

Тому наведений відповідачем та його представницею аналіз та надана особиста оцінка дослідженим судом першої інстанції доказам не спростовують обґрунтовані висновки суду. Зокрема, і посилання на звернення позивача через тривалий час, після смерті ОСОБА_7 , з огляду на те, що на час смерті ОСОБА_7 позивач був малолітньою особою та не міг вплинути на дії своєї законної представниці, яка не звернулася до суду, і по-друге, реалізація позивачем, після досягнення повноліття, своїх процесуальних прав в обраний ним спосіб не є зловживанням правом, оскільки вчинено особою виключно на захист своїх соціальних та спадкових прав, і не обмежується законом, у тому числі, і статтями 128, 130 СК України.

Доводи на відсутність у рішенні суду мотивів відхилення заперечень, викладених у відзиві поданому відповідачами, не відповідають матеріалам справи, які свідчать про те, що відзиву відповідачами на позов не подано, а усі усні заперечення судом враховано під час ухвалення рішення суду.

Тому рішення суду про встановлення факту батьківства, яке ухвалене по суті позовних вимог у відповідності до норм процесуального і матеріального права, та у повній відповідності із встановленими обставинами справи не підлягає скасуванню.

В той же час слід зауважити про помилковість вирішення судом позовних вимог, пред`явлених до третьої особи в частині зобов`язання її вчинити певні дії шляхом внесення змін до актового запису.

В цьому випадку суду слід було відмовити у задоволенні позовної вимоги, що пред`явлена до третьої особи, та одночасно при вирішенні вимоги про встановлення факту батьківства зазначити номер та дату актового запису про народження позивача, що в подальшому надає можливість виконати судове рішення шляхом звернення позивача до органу реєстрації цивільного стану задля внесення відповідних змін.

Таким чином, рішення суду в частині зобов`язання Первомайського відділу ДРАЦС внести відповідні зміни до актового запису слід скасувати з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового про відмову у задоволенні позову в цій частині, та відповідної зміні в частині задоволених вимог, де резолютивну частину рішення суду при викладенні наступного речення «відносно сина ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Первомайськ Миколаївської області» слід доповнити таким речення «про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Первомайськ Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області складено актовий запис про народження №661 від 6.12.2006».

За такого, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, та відповідно до статті 141 ЦПК України не є підставою для перерозподілу судових витрат, з огляду на те, що відповідачем ОСОБА_4 під час подачі апеляційної скарги сплачено судовий збір за перегляд лише однієї немайнової вимоги, яка залишилася задоволеною.

Усі інші наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлених ним обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом його дослідження та оцінки, а також зводяться до іншого трактування, на свій розсуд, норм права, які правильно застосовані судом першої інстанції, а тому не можуть бути віднесені до порушень, які є підставою для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись статтями 367, 368, 369, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , подану від його імені представницею ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 серпня 2026 року про встановлення факту батьківства змінити в частині викладення речення «відносно сина ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Первомайськ Миколаївської області», яке доповнити наступним змістом, «про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Первомайськ Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області складено актовий запис про народження №661 від 6.12.2006».

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 серпня 2026 року в частині задоволення вимог про зобов`язання Первомайського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису – скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні вимог ОСОБА_5 про зобов`язання третьої особи Первомайський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити певні дії – відмовити.

В іншій частині рішення суду про встановлення факту батьківства ОСОБА_7 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді В. В. Коломієць

Т. В. Крамаренко