Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №751/5308/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/5308/26

Провадження №2/751/2404/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.

за участі секретаря Соколовський В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігів в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №970517668 від 15.02.2025 в сумі 20 153,30 грн, а також понесених судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.02.2025 між ТОВ «ФК «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії №970517668, за умовами якого відповідачу був наданий кредит в сумі 6 500,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені Договором. Товариством зобов`язання за договором виконано, тоді як відповідачем умови кредитного договору своєчасно не виконані, кредит, відсотки та комісія у встановлені строки не сплачені. Надалі, 22.04.2025 між ТОВ «ФК «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладений договір факторингу №МВ-ТП/32, відповідно до умов якого відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. 30.09.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивачем укладено Договір факторингу №30/0925-01, відповідно якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20 153,30 грн.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 21.07.2026 прийняв до розгляду позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві просять справу розглядати за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач в судове засідання також не з`явилася, не подала відзиву на позовну заяву і не повідомила про поважні причини неявки в судове засідання, хоча про дату, час і місце судового засідання, з огляду на ст.128 ЦПК України, повідомлялася належним чином.

Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з`явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд на підставі ст.280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що на підставі заявки на отримання коштів, 15.02.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №970517668, згідно якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, у розмірі 6 500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Кінцева дата повернення кредиту 17.03.2030 (а.с.38-49).

Відповідно до п.8.3 Договору базова процентна ставка складає 0,98% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70% річних.

За надання першого траншу за цим договором розмір комісії становить 390,00 грн (п.8.5 договору).

Вказаний договір підписано електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора PWJD-8356, який відправлений позичальнику 15.02.2025 о 10:34 на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний позичальником у заявці на отримання грошових коштів (а.с.49зв.).

Згідно із довідкою та платіжним дорученням ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» здійснило грошовий переказ у сумі 6 500,00 грн на банківський рахунок ОСОБА_1 (а.с.34,71).

Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк»», виписки за договором, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 15.02.2025 зараховано грошові кошти у сумі 6 500,00 грн, номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою НОМЕР_3 (а.с.106-108).

Відповідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 14 230,50 грн та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 6 500,00 грн, заборгованості за відсотками 4 154,20 грн за період з 15.02.2025 до 21.04.2025, заборгованості за комісією у розмірі 390,00 грн, штрафних санкцій 3 250,00 грн (а.с.20).

22.04.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №МВ-ТП/32, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с. 8,9-10,78-80).

Відповідно до реєстру прав вимоги до договору факторингу №МВ-ТП/32 від 22.04.2025 реєстру прав вимог ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло прав вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №970517668 від 15.02.2025 на загальну суму заборгованості 14 294,20 грн та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 6 500,00 грн, заборгованості за відсотками 4 154,20 грн, заборгованості за комісією у розмірі 390,00 грн, штрафних санкцій 3 250,00 грн (а.с.6-7).

Відповідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 23 403,30 грн та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 6 500,00 грн, заборгованості за відсотками 13 263,30 грн за період з 22.04.2025 до 12.09.2025, заборгованості за комісією у розмірі 390,00 грн, штрафних санкцій 3 250,00 грн (а.с.21-22).

13.09.2025 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» надіслало відповідачу повідомлення про дострокове розірвання договору та необхідність оплати всієї суми заборгованості за договором №970517668 від 15.02.2025 у розмірі 23 403,30 грн (а.с.50).

30.09.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №30/0925-01, згідно якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників (а.с.11-15, 18,19).

Згідно реєстру прав вимоги №1 від 30.09.2025 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, зокрема за кредитним договором №970517668 від 15.02.2025, де боржником є ОСОБА_1 , на загальну суму 23 403,30 грн та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 6 500,00 грн, заборгованості за відсотками 13 263,30 грн за період з 22.04.2025 до 12.09.2025, заборгованості за комісією у розмірі 390,00 грн, штрафних санкцій 3 250,00 грн (а.с.16-17).

Згідно виписки з особового розрахунку за договором кредитної лінії №970517668 від 15.02.2025, який складений ТОВ «Юніт Капітал» станом на 18.03.2026 загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 23 403,30 грн та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 6 500,00 грн, заборгованості за відсотками 13 263,30 грн за період з 22.04.2025 до 12.09.2025, заборгованості за комісією у розмірі 390,00 грн, штрафних санкцій 3 250,00 грн (а.с.23).

При цьому позивачем у позовній заяві вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій не заявлена.

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кредитний договір № 655041956 від 21.02.2025 був укладений в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та не суперечить приписам ч. 1 ст. 205, ст. 6, 207, 627-628, ч. 2 ст. 639 ЦК України.

При цьому на виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, у зв`язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Факт перерахування коштів за спірним договором підтверджується інформацією АТ КБ «ПриватБанк».

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З позовом про визнання недійсним кредитного договору №970517668 від 15.02.2025 відповідач не зверталася.

Зазначені вище договори факторингу є чинними, їх дійсність ніким не оспорена, а тому підлягають виконанню.

Заборгованість по відсоткам в сумі 13 263,30 грн розрахована відповідно до умов та строку договору.

Відповідачем не було подано до суду жодних доказів, які б спростували або поставили під сумнів правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі №753/7883/15 спростування доказів позивача є процесуальним обов`язком саме відповідача (а не суду).

Не надано відповідачем доказів на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

Ураховуючи, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконала у повному обсязі, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 500,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 13 263,30 грн підлягають задоволенню.

Щодо стягнення комісії у розмірі 390,00 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 8.5 договору визначено, що розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 390,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження №61-7620св24).

Таким чином, вимога про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 390,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що відповідач порушила зобов`язання щодо повернення кредиту, відсотків та сплати комісії, а тому з неї підлягає стягненню 20 153,30 грн заборгованості за кредитним договором №970517668 від 15.02.2025, яка складається з суми основного боргу 6 500,00 грн, процентів за користування кредитом 13 263,30 грн; 390,00 грн комісія за надання кредиту.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнта в розмірі 0,8 ставки в сумі 2662,40 грн (а.с.93), які відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 і № 922/2685/19 вказував на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року, який укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» (а.с.24-25), додаткової угоди №25771385564 до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 21.01.2026 та акту прийому - передачі наданих послуг на суму 7 000,00 грн (а.с.28,29), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4267/10 (а.с.30).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом з відповідача у визначеному позивачем розмірі.

З огляду на викладене, суд, з урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, керуючись принципом законності, співмірності та справедливості вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 76-81, 95, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 207, 525, 526, 530, 533, 543, 611, 625-629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 20 153 гривні 30 копійок заборгованості за договором №970517668 від 15.02.2025, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 6 500 гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками 13 263 гривні 30 копійок, заборгованості за комісією 390 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2 662 гривні 40 копійок судового збору, 3 000 гривні 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, а всього 5 662 гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: вул. Рогнідинська, буд. 4А, оф. 10, м. Київ, 01024, ЄДРПОУ 43541163)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко