Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №592/14132/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Суд: Ковпаківський районний суд м. Суми

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №592/14132/26

Суддя: Фоменко І. М.

Справа №592/14132/26

Провадження №2/592/4071/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді Фоменко І.М., секретаря судового засідання Щербань Г.Г., без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 04.11.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 778420541 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Таким чином, відповідач уклав кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу та отримав грошові кошти у сумі 14 000 грн на свою банківську картку, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Договір був вчинений в електронній формі. Відповідач повністю погодилася з умовами кредитного Договору.

Відповідно до умов Кредитного договору Первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 14 000 грн, на строк кредитування 30 днів, зі сплатою базової процентної ставки в розмірі 1,7% в день від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги, зокрема, і до відповідача за Кредитним договором № 778420541 від 04.11.2020 року, що підтверджується Витягом з реєстру прав вимоги № 115 від 05.01.2021.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги, зокрема, і до відповідача за Кредитним договором № 778420541 від 04.11.2020 року, що підтверджується Витягом з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021.

28.10.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу № 2810/24/Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 778420541 від 04.11.2020 року.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 2810/24/Е від 28.10.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 40 180 грн.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором № 778420541 від 04.11.2020, становить 40 180 грн, яка складається з наступного: 14 000 грн - заборгованість по кредиту; 26 180 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

За наведених обставин позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість в розмірі 40 180 грн та судові витрати, а саме: судовий збір: 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу: 7 000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 надала суду відзив на позов, в якому зазначила, що заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, просила розглядати справу без її участі. Свої заперечення обґрунтовує наступним. Не надано суду доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги. Також відповідач вважає, що за договорами факторингу не надані докази оплати таких договорів, у зв`язку із чим, на її думку, відсутні достовірні й допустимі докази належного набуття позивачем прав первісного кредитора. Крім того, відповідач зазначає, що сума відсотків є непропорційно великою. Договір укладений на 30 днів, з 04.11.2020 по 04.12.2020. Після 04.12.2020 кредитор має право нараховувати компенсації, передбачені ст. 625 ЦПК України, а не відсотки за користування кредитом. Також, на думку відповідача, матеріали справи не містять доказів укладення кредитного договору. Витрати на правову допомогу є завищеними, тому просить відмовити у їх стягненні.

Представник позивача надав суду відповідь на відзив, у якій пояснив алгоритм, як отримати кредитні кошти. Таким чином, при заповненні Заявки на кредит Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Одноразовий персональний ідентифікатор - MNV9RS78 направлено Відповідачу 04.11.2020 о 20:40:15 год. на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів – НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор введено Відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 04.11.2020 о 20:40:41. Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті. В договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання Реєстру прав вимог або Реєстру боржників та Акту прийому-передачі реєстру позивач належним чином довів факт переходу права вимоги. Твердження відповідача на недоведеність переходу права вимоги в зв`язку з тим, що Позивачем не долучено докази, що підтверджують оплату договорів факторингу є нікчемними. Враховуючи наведене, Позивач дійсно підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки він виконав умови договору факторингу, надавши відповідні документи. Факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань. Також, відповідач у жодному разі не спростовує факт отримання кредиту та наявності зобов`язання щодо його сплати . Предметом спору відповідач вважає правильність визначення кредитора, якому належить виконати своє зобов`язання. Надані Позивачем витяги з Реєстру прав вимоги до Договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, № 05/0820-01 від 05.08.2020 та № 2810/24/Е від 28.10.2024 підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація. Отже, право вимоги за Кредитним договором № 778420541 від 04.11.2020 передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та в подальшому Позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги, який оформлений належним чином. Позивач у праві вимагати від Відповідача повернення отриманих за Кредитним договором коштів, а також процентів за неправомірне користування такими коштами, що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України. Тобто, виходячи з умов Кредитного договору, нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого Кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення строків повернення кредиту, які, на думку представника позивача, підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

Представник позивача також долучив додаткові пояснення, в яких зазначив наступне. Кредитний Договір № 778420541 укладено 04.11.2020. ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», в якому передбачається, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % набрав чинності 24.12.2023 року, тобто після укладання кредитного договору відповідачем. Оскільки зазначений закон не має зворотної (ретроспективної) дії, його положення не поширюються на кредитні правовідносини, що виникли за договором № 778420541, укладеним 04.11.2020 р. Відповідно до розрахунків, наданих ТОВ ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» вбачається, що нарахування відсотків здійснювалось в період з 04.11.2020 по 22.02.2021, тобто також ДО набрання чинності цим законом. Товариство належним чином вжило всіх необхідних заходів для ідентифікації та перевірки особи Позичальника, що повністю відповідає вимогам законодавства України та усталеній практиці укладення договорів у сфері фінансових послуг. На підставі отриманих результатів перевірки та дотримання встановлених процедур Позивач довів, що Відповідач уклав кредитний договір шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного Кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та перерахування на рахунок відповідача суми в розмірі 14000,00 грн. В свою чергу, відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги Позивача або докази неотримання кредитних коштів не надано.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідно ч. 3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином. У відзиві зазначила про розгляд справи без її участі.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.11.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 778420541 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідач отримала грошові кошти у сумі 14 000 грн. Договір був вчинений в електронній формі.

Відповідно до умов Кредитного договору Первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 14 000 грн, на строк кредитування 30 днів, зі сплатою базової процентної ставки в розмірі 1,7% в день від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги, зокрема, і до відповідача за Кредитним договором № 778420541 від 04.11.2020 року, що підтверджується Витягом з реєстру прав вимоги № 115 від 05.01.2021.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги, зокрема, і до відповідача за Кредитним договором № 778420541 від 04.11.2020 року, що підтверджується Витягом з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021.

28.10.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу № 2810/24/Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 778420541 від 04.11.2020 року.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 2810/24/Е від 28.10.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 40 180 грн.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором №778420541 від 04.11.2020, становить – 40 180 грн, яка складається з наступного: 14 000 грн - заборгованість по кредиту; 26 180 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Згідно з ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За положеннями ст.ст. 526, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України; за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається зі змісту вищевказаного кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед відповідачем виконав.

Таким чином, відповідач зобов`язалася повернути кредит кредитору та відсотки за Кредитним договором у строки та розмірах встановлених умовами договору.

Згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення, від відповідальності за порушення зобов`язання.

Свої зобов`язання за кредитним договором відповідач порушив, внаслідок чого заборгованість складає: 40 180 грн, яка складається з наступного: 14 000 грн - заборгованість по кредиту; 26 180 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Суд погоджується із вимогами про стягнення 14 000 грн тіла кредиту (суми позики).

Щодо заявлених вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам в розмірі 26 180 грн, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою у Постанові Верховного Суду України від 28.03.2018 року в цивільній справі № 444/9510/12.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно нараховано відповідачу у межах Кредитним договором № 778420541 від 04.11.2020 року додаткові проценти.

Отже, на підставі оцінки викладених у позовній заяві аргументів, наданих позивачем доказів та вищенаведених положень закону суд дійшов висновку про часткову доведеність позовних вимог позивача.

04.11.2020 року відповідач отримала в кредит 14 000 грн. За 1 день користування позикою 14 000 * 1,7% = 238 грн. А відтак, 238 * 30 = 7 140 грн відсотків за користування кредитом. Отже, виходячи з того, що строк кредитування за кредитним договором № 778420541 від 04.11.2020 року закінчився 04.12.2020 року, тому з цього часу кредитор не мав підстав здійснювати нарахування відсотків, передбачених умовами договору.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Згідно ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З врахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі в частині стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід також стягнути понесені останнім витрати на сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами ч.ч. 1-6 ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн.

Згідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь позивача з відповідача слід стягнути оплачений судовий збір в розмірі 1 400,69 грн, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог (52,61%).

Керуючись ст. ст. 12, 81, 137, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором –задовольнити частково.

1.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 778420541 від 04.11.2020 року в розмірі 21 140 грн.

2.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати за оплату судового збору в розмірі 1 400 грн 69 коп.

3.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 2 500 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

На рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13, код ЄДРПОУ: 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Ірина ФОМЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua