Вирок від 27 жовтня 2026 р. у справі №591/10292/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/10292/26

Провадження № 1-кп/591/509/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд міста Суми у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 12026200600000282, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , с. Широка Балка Біляївський район Одеська область; громадянство: України, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; не судимого у порядку статті 89 Кримінального кодексу України (КК)

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК

учасники судового провадження:

секретар судового засідання ОСОБА_3

сторони кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4

з боку захисту:

обвинувачений ОСОБА_2

захисник обвинуваченого адвокат

ОСОБА_5 провадження.

28.08.2026 до Зарічного районного суду міста Суми надійшов для розгляду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за № 12026200600000282 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2026 визначено головуючого суддю Зарічного районного суду міста Суми ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 28 серпня 2026 року у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року у даному кримінальному провадженні призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

II. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

03.04.2026 близько 01:00 год. військовослужбовці в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 та ОСОБА_2 знаходились в одній із кімнат житлового будинку номер АДРЕСА_2 , де між ними виник словесний конфлікт та бійка.

В цей момент у ОСОБА_2 , для життя якого не існувало небезпеки, виник умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 з метою помсти останньому.

Реалізуючи свій злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи при цьому суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 узяв в праву руку ніж та наніс ОСОБА_6 один удар в область задньої поверхні грудної клітини ліворуч, в результаті чого відповідно до висновку експерта №728 від 27.05.2026 спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення задньої поверхні грудної клітки зліва з ушкодженням плевральної порожнини, лівобічний гемопневмоторакс та підшкірна емфізема.

Вчиняючи протиправні дії направлені на спричинення шкоди здоров`ю ОСОБА_6 , військовослужбовець ОСОБА_2 усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, бажав їх настання, а тому діяв з прямим умислом.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 1 ст. 121 КК як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

IIІ. Позиції сторін та інших учасників судового провадження.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за обставин викладених у обвинувальному акті визнав у повному обсязі, у повній мірі усвідомив кримінально-протиправний характер своїх дій. Суду надав покази, що між ним та потерпілим виник словесний конфлікт, в ході якого потерпілий застосував до нього рукоприприкладство, від чого він на деякий час втратив свідомість. Потім словесна лайка продовжилась, обвинувачений схопив зі столу ножа і наніс потерпілому тілесні ушкодження. Після вчинення злочину не намагався уникнути відповідальності, надав потерілому первинну медичну допомогу, викликав швидку та на місці події чекав на приїз поліції. Шкодує про вчинене, вибачився перед потерпілим, а останній його вибачив. Обвинувачений має бажання продовжити військову службу у ЗСУ, отримав згоду від командира іншої частини на продовження проходження військової служби.

Прокурор у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримав в повному обсязі та просив визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, до набрання вироком законної сили залишити обвинуваченому запобіжний захід тримання під вартою

Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не прибув, надіслав заяву (вх. № 45701 від 27.10.2026) про судовий розгляд справи у його відсутність. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_2 він не має, цивільний позов заявляти не буде, покарання просить призначити без позбавлення волі.

Захисник ОСОБА_5 погоджується з правовою кваліфікацією дій обвинуваченого, заперечення щодо розгляду кримінального провадження в спрощеному порядку відсутні. Просила врахувати наявність декількох пом`якшуючих обставин, та призначити обвинуваченому покарання з застосуванням положень ст. 75 КК.

ІV. Положення закону, якими керувався суд.

За правилами ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частини третя та четверта статті 349 КПК - суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Допит обвинуваченого здійснюється обов`язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною третьою статті 323 та статтею 381 цього Кодексу.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КК умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, - карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

Згідно з ч. 2 ст.50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 65 КК суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 66 КК пом`якшуючими обставинами, зокрема є щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, яке полягає у визнанні обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі його час, місце та спосіб вчинення. Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Згідно зі ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті ( одному дню позбавлення волі відповідають: а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту).

V. Висновки та мотиви суду.

Після роз`яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, який надійшов до провадження суду, обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_2 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за ч. 1 ст. 121 КК як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Відповідно до ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_2 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно приписів ст. 12 КК, відповідно є тяжким (ч. 1 ст. 121 КК);

- особу винного, який не судимий у порядку ст. 89 КК, проходив військову службу під час збройної агресії РФ проти України, відповідно до висновку №469 за результатами судово-психіатричної експертизи від 24.08.2026 ОСОБА_2 на даний час ознак психозу та недоумства не виявляє, на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення ознак психозу та недоумства не виявляв, не виявляв ознак будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; за своїм психічним станом ОСОБА_2 на теперішній час застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; маючого місце реєстрації та проживання, зі слів маючого на утриманні малолітню дитину від цивільного шлюбу;

- обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Так, згідно зі ст. 66 КК суд визнає пом`якшуючими обставинами визнання своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обвинувачений повністю визнав свою вину, висловив щирий жаль з приводу вчинених дій та осуд своєї поведінки, проявив готовність понести кримінальну відповідальність за вчинене, обіцяв у майбутньому нічого протиправного не вчиняти.

Наявність пом`якшуючих обставин не звільняє ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, однак може вплинути на вид покарання.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК не встановлено.

При призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 під час та після вчинення злочинних дій.

Під час вирішення питання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, суд бере до уваги:ступінь тяжкості кримінального правопорушення; дані про особу обвинуваченого; поведінку після вчинення злочину; ставлення до потерпілого; наявність пом`якшуючих та відсутність істотних обтяжуючих обставин.

У цій справі суд враховує наявну згоду потерпілого на призначення покарання не пов`язаного з реальним позбавленням волі обвинуваченого, відсутність у потерпілого до обвинуваченого претензій матеріального характеру.

Суд враховує пом`якшуючі обставини, ставлення до потерпілого як такі, що дають підстави для застосування положень ст. 75 КК та звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, та доходить висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Підстав для застосування положень стст. 69, 70, 71 КК суд не знаходить.

На підставі викладеного, при наявності обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_2 , відповідно до ст. 66 КК - визнання своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданої шкоди, відсутність обтяжуючих обставин, з урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, який не судимий у порядку ст. 89 КК, проходив військову службу під час збройної агресії РФ проти України, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, критично оцінив свою поведінку, активно сприяв встановленню обставин кримінального правопорушення, а також ставлення до потерпілого, суд вважає за пропорційне призначити покарання ОСОБА_2 в межах обвинувачення у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання строком на три роки на підставі ст. 75 КК та покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК. Підстав для покладання додаткових обов`язків у порядку ч. 3 ст. 76 КК суд не вбачає.

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

VI. Щодо заходів забезпечення кримінального провадження

Згідно з пунктом 1 ч. 4 ст. 374 КПК суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжнийзахід до набрання вироком законної сили.

У цій справі, з Протоколу затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 03.04.2026 слідує, що фактичний час затримання ОСОБА_2 03.04.2026 о 13.10 год.

04 квітня 2026 року ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми до ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26.05.2026 включно, який у послідуючому неодноразово продовжувався як на стадії досудового розслідування, так і в ході судового розгляду справи, останній раз 31 серпня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми своєю ухвалою продовжив строк дії тримання під вартою обвинуваченого до 29 жовтня 2026 року включно.

Тому обраний до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили необхідно скасувати, звільнивши його з-під варти в залі судового засідання.

У відповідності до положень ст. 72 КК підлягає до зарахування строк попереднього ув`язнення з 03.04.2026 по 28.10.2026 включно з розрахунку, один день попереднього увязнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК. Рішення щодо речових доказів підлягає виконанню після набрання вироком законної сили.

Відповідно до ст. 118 КПК витрати, пов`язані із залученням експертів, віднесені до складу процесуальних витрат. Згідно зі ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У кримінальному провадженні наявні витрати на проведення експертних досліджень:

судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/119-26/7257-НЗПРАП від 20.05.2026 – 2 888.16 грн;

судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/119-26/7257-НЗПРАП від 21.05.2026 – 2 888.16 грн, а усього у загальному розмірі 5 776.32 грн, які суд стягує з ОСОБА_2 на користь держави.

Питання скасування арешту суд вирішує відповідно до статті 174 КПК.

На підставі частини 15 статті 615 КПК, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись статтями 349, 373 -374, 395, 532, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

Ухвалив:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України, і призначити йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України, іспитовий строк ОСОБА_2 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 28 жовтня 2026 року.

Речові докази у кримінальному провадженні № 12026200600000282, передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області: наволочку зі слідами РБК, простирадло зі слідами РБК, змив РБК з труби, виріз з килиму зі слідами РБК, складний сріблястий ніж, ніж з чорно-білою рукояткою, кофту піксель, зелену шапку, футболку темно-синього кольору, піксельні штани з підтяжками, змив та контрольний зразок з лівої долоні, змив та контрольний зразок з правої долоні, нігтьові пластини з лівої руки, нігтьові пластини з правої руки, штани зі слідами РБК - знищити.

Обраний до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - скасувати, звільнивши його з-під варти в залі судового засідання.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України, зарахувати ОСОБА_2 у строк покарання попереднє ув`язнення з 03 квітня 2026 року (з моменту фактичного затримання у порядку ст. 208 КПК) по 28 жовтня 2026 року включно, за правилами передбаченими ч.1 ст. 72 КК, виходячи із співвідношення день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавленню волі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у загальному грошовому розмірі 5 776 (п`ять тисяч сімсот сімдесят шість ) грн 32 коп.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду міста Суми від 06 квітня 2026 року у справі №592/5447/26 на майно:1) наволочку зі слідами РБК, поміщено до паперового пакету №1; 2) простирадло зі слідами РБК, поміщено до паперового пакету №2; 3) змив РБК з труби, поміщено до паперового пакету №3; 4) виріз з килиму зі слідами РБК , поміщено до паперового пакету №4; 5) складний сріблястий ніж, поміщено до паперового пакету №5; 6) ніж з чорно-білою рукояткою, поміщено до паперового пакету №6.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду міста Суми від 07 квітня 2026 року у справі №592/5446/26 на майно: 1) кофту піксель, поміщено до паперового пакету №1; 2) зелену шапку, поміщено до паперового пакету №2; 3) футболку темно-синього кольору, поміщено до паперового пакету №3; 4) піксельні штани з підтяжками , поміщено до паперового пакету №4; 5) змив та контрольний зразок з лівої долоні, поміщено до паперового пакету №5; 6) змив та контрольний зразок з правої долоні, поміщено до паперового пакету №6; 7) нігтьові пластини з лівої руки, поміщено до паперового пакету №7; 8) нігтьові пластини з правої руки, поміщено до паперового пакету №7.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду міста Суми від 08 квітня 2026 року у справі №592/5449/26 на майно: штани зі слідами РБК, поміщено до паперового пакету №1.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції

Вирок суду відповідно до вимог ч. 2 ст. 394 КПК не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 цього Кодексу.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошенні резолютивної частини вироку, направити копію повного тексту вироку не пізніше наступного дня після ухвалення вироку (ч. 7 ст. 376 КПК).

Суддя ОСОБА_1