Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №420/16824/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16824/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН +» (автодорога Київ Чернігів-Нові Яриловичі 25км, сільрада Княжицька, Броварський р-н., Київська обл., 07455, код ЄДРПОУ 38012976) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН +» до Одеської митниці, у якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2026/000232;

визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості № № UA500500/2026/000101/2 від 24.03.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що для здійснення митного оформлення товару, який поставлений відповідно до договору №100SH–RIO2024 від 01.11.2024 між ТОВ « 100 ШИН+ » (Покупець) та «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC», Китай (Продавець), позивачем була подана до митниці електронна митна декларація № 26UA500500009828U1 від 21.03.2026 разом з пакетом супровідних документів. Митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 128,44 Дол. США за один. або 2,10 Дол. США/ кг. 23.03.2026 на підставі вимоги Митного органу про надання додаткових документів, Позивачем були надані додаткові документи. Позивач вважає, що ним надано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості Товару за першим методом - за ціною договору, декларації №26UA500500009828U1 від 21.03.2026, проте Відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства у за результатами опрацювання поданої МД та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації №UA500500/2026/000232 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000101/2 від 24.03.2026, яким митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні 3,6529 дол.США/кг. або 222,944 дол.США/шт .

Позивач вважає прийняте рішення про коригування митної вартості та картку відмови протиправними, такими, що порушують його права і законні інтереси, у зв`язку з чим вони мають бути скасовані. Позивач зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Щодо обраного Відповідачем методу визначення митної вартості позивач вказує, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Щодо витребування Відповідачем додаткових документів позивач вказує, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Також позивач вказує, що неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.

Ухвалою суду від 15.06.2026 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також витребувано з Одеської митниці належним чином засвідчені копії документів, які були підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000101/2 від 24.03.2026 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2026/000232.

30.06.2026 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов разом з документами на виконання ухвали суду від 15.06.2026 року.

Згідно відзиву, відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 26UA500500009828U1 від 21.03.2026 р., відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ « 100 ШИН +».

Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

23.03.2026 надано лист ТОВ « 100 ШИН +» від 23.03.2026 з інформацією про виявлені розбіжності та про те, що декларантом надано вичерпний перелік документів, відсутність інших додаткових документів.

Отже, як зазначає відповідач, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 26UA500500009828U1 від 21.03.2026 р. містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Відповідач зауважив, що у відношенні товарів застосували резервний метод.

На переконання відповідача, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2026/000101/2 від 24.03.2026 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2026/000232 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ « 100 ШИН +».

30.06.2026 року до суду від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02.07.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що доводи наведені Відповідачем у відзиві позов є необґрунтованими, та не спростовують суті позовних вимог. На підтвердження вказаного позивач посилається на обставини наведені в позовній заяві.

06.07.2026 року до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого митниця не погоджується з аргументами позивача з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 22.07.2026 року призначено справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 01.09.2026 року об 12 годині 00 хвилин у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду.

30.07.2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі.

05.08.2026 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, який за змістом ідентичний відзиву наданому 24.06.2026 року.

Учасники справи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, проте до суду не з`явились.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 01.09.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.09.2026 о 12 годині 00 хвилин.

02.09.2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі.

На наступне судове засідання учасники справи також не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання були належним чином та своєчасно повідомлені.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, та у зв`язку з відсутністю потреби у заслуховуванні експерта та свідків, керуючись приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, враховуючи заяву представника позивача від 02.09.2026 року, ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання від 22.09.2026 року, продовжено розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

У ході здійснення господарської діяльності Позивача між ТОВ « 100 ШИН+» (Покупець) та «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC» (Продавець) 01.11.2024 року було укладено зовнішньоекономічний договір № 100SH–RIO2024, відповідно до предмету якого Продавець зобов`язується передати товар – ВАНТАЖНІ ШИНИ, ЛЕГКОВІ ШИНИ, ДИСКИ в асортименті а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар відповідно до Комерційного Інвойсу, який є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до розділу 2 Контракту, Товар відвантажується в один або кілька морських контейнерів, або автомобільним транспортом, про що зазначається в пакувальному листі, що додається до Контракту. Кількість Товару за кожним постачанням зазначено Комерційному Інвойсі, що додається до кожної конкретної постачання Товару. Вага товару: визначається Пакувальним листом, що додається до кожної конкретної поставки Товару.

Відповідно п. 3.2., 3.3. Контракту № 100SH–RIO2024, вартість товару з кожної поставки вказується в Комерційному Інвойсі, що додається до кожної конкретної поставки Товару. Ціна товару визначається відповідно до того, на яких умовах «Інкотермс 2010» вона була виставлена Продавцем.

Згідно розділу 4 Контракту, базовими умовами поставки за цим контрактом є умови, зазначені у Рахунку-проформі та Комерційному Інвойсі . Умови постачання мають відповідати правилам «Інкотермс 2010». Строк поставки кожної партії Товару на територію України не повинен перевищувати 120 (сто двадцять) календарних днів з дати проведення Покупцем передоплати за партію товару. Якщо передплата передбачена умовами договору.

Покупець здійснює оплату за Товар Продавцю банківським перерахуванням на розрахунковий рахунок Продавця (п. 5.1. Контракту № 100SH–RIO2024).

На підставі рахунку проформи № UASH2511 від 15.12.2025 ТОВ « 100 ШИН +» здійснило попередню оплату товару, що підтверджується банківським платіжним документом № 90 від 27.02.2026 та 91 від 09.03.2026.

Інвойсом № UASH2511 від 15.12.2025 сторони узгодили номенклатуру, ціну та кількість Товару. Так, кількість Товару 474 шт., загальна вартість товару на умовах FOB (QINGDAO) 53924,06 Доларів США.

З метою митного оформлення імпортованого товару 21.03.2026 року декларантом позивача до Одеської митниці подано митну декларацію № 26UA500500009828U1 на:

товар № 1 - Шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121, тип протектора дорожний (всесезонний),камерні та безкамерні:- 9.00R20 16PR BT142 - 46 шт;індекс навантаження - 144/142; індекс швидкості - K, посадочний діаметр - 20; 315/70R22.5 18PR D735 - 60 шт; індекс навантаження - 152/148; індекс швидкості - M, посадочний діаметр -22.5;- 315/80R22.5 20PR D735 - 46 шт; індекс навантаження - 154/150; індекс швидкості- M, посадочний діаметр-22.5;- 385/65R22.5 24PR R230 - 66 шт; індекс навантаження - 164; індекс швидкості -K, посадочний діаметр -22.5;- 385/70R22.5 20PR R950 - 10 шт; індекс навантаження - 167; індекс швидкості -J, посадочний діаметр -22.5; 315/80R22.5 20PR M+S 3PMSF H801 - 124 шт; індекс навантаження 156/153;індекс швидкості - L, посадочний діаметр-22.5;- 315/80R22.5 20PR M+S 3PMSF H612 - 42 шт; індекс навантаження - 156/153; індекс швидкості - L, посадочний діаметр-22.5;- 315/80R22.5 20PR M+S 3PMSF H701 - 42 шт; індекс навантаження - 156/153; індекс швидкості - L, посадочний діаметр-22.5; 295/80R22.5 18PR H801 - 24 шт; індекс навантаження - 152/149; індекс швидкості- L, посадочний діаметр -22.5;- 295/80R22.5 18PR H612 - 14 шт; індекс навантаження - 152/149; індекс швидкості- L, посадочний діаметр -22.5. Загальна кількість 474 шт. Виробник"QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC. Торговельна марка: HUNTERROAD, BONTYRE.Країна виробник CN. шт.

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

-Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 15.12.2025;

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) UASH2511 від 15.12.2025;

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) UASH2511 від 15.12.2025;

- Коносамент (Bill of lading) VCLS0000076 від 21.12.2025;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) 2749 від 19.03.2026;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) 9557 від 19.03.2026;

- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) C26MA59UDEB25142 від 27.02.2026;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару 90 від 27.02.2026;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару 91 від 09.03.2026;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг ТФ11 від 11.03.2026;

- Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно експедиційних послуг 17357 від 19.03.2026;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 11.03.2026;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 15.12.2025;

- Розрахунок ціни (калькуляція) UASH2511 від 15.12.2025;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) 100SH–RIO2024 від 01.11.2024;

- Договір (контракт) про перевезення 26092024_4 від 26.09.2024;

- Документація, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України UA.PN.191.1024-26 від 20.03.2026;

-Електронний сертифікат про непреференційне походження товару C26MA59UDEB25142 від 27.02.2026;

- Інші некласифіковані документи Заявка №013909 від 26.11.2025;

- Копія митної декларації країни відправлення 431020250000312795 від 15.12.2025.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) Відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.11.2024 № 100SH–RIO2024 поставка товару здійснюється на умовах FOB QINGDAO. Згідно документів, поданих до митного оформлення, що підтверджують вартість перевезення, не зазначена вартість страхування товару. Інформація щодо здійснення/не здійснення страхування та його вартість у разі здійснення відсутня, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Також відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Кодексу документами, що підтверджують митну вартість товару, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо таке страхування здійснювалось. Слід зауважити, що страхові документи подаються незалежно від того, ким саме здійснювалось страхування, а тому відсутність таких документів не дає можливості впевнитись в достовірності заявлених відомостей щодо вартості оцінюваного товару;

2) Надані до митного оформлення митні декларації країни відправлення від 15.12.2025 № 431020250000312795 зазначені умови поставки FOB, але не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця. Відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 53 Кодексу документами, що підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено), транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До митного оформлення надані SWIFT від 27.02.2026 №90, 09.03.2026 №91 проте не надані банківські платіжні документи.

3) Копія митної декларації країни відправлення від 15.12.2025 № 431020250000312795 містить інформацію щодо номеру коносаменту № VCLS0000076, який на момент складання вищезазначеного документу не існував так як дата коносаменту 21.12.2025.

4) На товаросупровідному документі (коносаменті) від 21.12.2025 № VCLS0000076 відсутні печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордону.

5) До митного оформлення поданий договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.09.2024 № 26092024_4, в якому зазначено, що відповідно п.3.3 рахунки оплачуються Клієнтом шляхом перерахування грошових коштів на рахунок, вказаних Експедитором в цьому Договорі, протягом трьох банківських днів з моменту їх виставлення по курсу НБУ встановленому на день виставлення того рахунку. При цьому, відстрочення платежу до 3-х банківських днів надається лише щодо рахунків, сумарна сума по яким не перевищує 20 000 грн. У разі досягнення та/або перевищення загальної суми … рахунки підлягають негайній оплаті Клієнтом, проте згідно наданого рахунку на оплату №ТФ11 від 11.03.2026 (на суму 341248,24 грн.) оплата за послуги була здійснена лише 19.03.2026 згідно платіжної інструкції №17357 від 19.03.2026, що суперечить п.3.3 також згідно п. 4.3.1 У разі необґрунтованої … оплаті та несвоєчасній оплаті рахунків за цим Договором. Клієнт виплачує Експедитору пеню, за кожен день прострочення оплати отриманих рахунків. Проте, в документах відсутня інформація щодо оплати пені.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що з огляду на вищевикладене, відповідно до ч.2 та 3 ст.53 декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) виписки з бухгалтерської документації; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. В оскаржуваному рішенні вказано, що згідно п.6 ст. 53 Митного кодексу України, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Строк подання документів 10 днів.

У відповідь на повідомлення митного органу декларантом 23.03.2026 надано лист ТОВ "100 ШИН+" від 23.03.2026 з інформацією про виявлені розбіжності та про те, що декларантом надано вичерпний перелік документів, відсутність інших додаткових документів. Отже, як стверджує митний орган, декларантом не надано належних документальних підтверджень числових значень складових митної вартості, визначених п.6 та 8 ч.2 ст.53 і п.6 та 7 ч.10 ст.58 МКУ.

24.03.2026 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2026/000101/2, яким скориговано митну вартість товару.

В оскаржуваному рішенні вказано, що в митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до пункту 1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) – за резервним методом. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить. Митним органом скориговано митну вартість товару: по товару № 1 – 2,10 дол.США/кг або 128.3998 дол.США/шт до 3,6529 дол.США/кг. або 222,944 дол.США/шт (МД від 08.08.2025 № UA100360/2025/438510). За джерело інформації для коригування заявленої декларантом митної вартості підрозділом митного оформлення взята мінімальна митна вартість товарів раніше визнаних митними органами митних вартостях згідно цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, яка співставлена за описом оцінюваних товару «Шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121…» за тим же кодом товарів згідно УКТЗЕД 4011209000, країною походження CN, країною відправлення CN, умовою поставки FOB, та вагою товару 14 т.

Вважаючи протиправним та необґрунтованим Рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності, та у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі) не містяться дані про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

Щодо відсутності страхових документів та відомостей про страхування, суд зазначає таке.

Інвойсом № UASH2511 від 15.12.2025 сторони узгодили, що товар постачатиметься на умовах FOB.

Умови поставки FOB за Інкотермс не встановлюють обов`язковість страхування товару. Продавець зобов`язаний завантажити товар на судно, а покупець несе всі ризики та витрати з моменту завантаження. При цьому страхування товару під час морського перевезення є правом, а не обов`язком декларанта. Крім того, положеннями Контракту 100SH–RIO2024 від 01.11.2024 року також не передбачений обов`язок Позивача (декларанта) страхувати товар. При цьому, під час митного оформлення товару, позивачем до митного органу було надано листом – поясненням від 23.03.2026 позивач повідомив відповідачу про те , що страхування товару не здійснювалось .

Суд зазначає, що страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються декларантом для підтвердження митної вартості лише у випадках, якщо здійснювалось страхування, про що зазначено в п.8 ч.3 ст.53 МК України.

Отже, позивач не підтвердив витрати на страхування товару, адже відповідно до умов поставки FOB, ані продавець, ані позивач не мали жодних зобов`язань щодо страхування спірного товару, а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції.

Зважаючи на вказане, суд відхиляє доводи відповідача, що відсутність у наданих до митного оформлення документах будь-якої інформації щодо здійснення / не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення призвело до неможливості перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

Щодо твердження митниці, що в копії митної декларації країни відправлення від 15.12.2025 № 431020250000312795 не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB, суд погоджується з позивачем, що експортна декларація це митний документ, який складений, постачальником товару і підтверджує експорт товарів та законність вивезення продукції з країни-експортера та враховує правову позицію наведену в Постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року, справа № 813/1350/14 щодо того, що експортна митна декларація складається експортером, відповідно до вимог законодавства чинного в країні експортера (Китай ), а Покупець Товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства, країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації.

Отже, хоча умови поставки FOB за правилами Інкотермс передбачають зазначення порту відвантаження, експортна декларація країни відправлення формується експортером відповідно до внутрішніх правил та стандартів цієї країни, які можуть не містити рядка для географічного пункту призначення в тому форматі, якого вимагає відповідач. Суд наголошує, що недоліки заповнення експортної декларації іншої держави не можуть бути підставою для коригування митної вартості товару, поданого позивачем до митного оформлення.

Щодо неподання банківських документів, на підтвердження оплати за товар суд зазначає, що надані митному органу повідомлення SWIFT - банківський платіжний документ № 90 від 27.02.2026 та 91 від 09.03.2026, є офіційними міжнародними банківськими документами, що підтверджують здійснення переказу коштів за даним контрактом, і повністю задовольняють вимоги МКУ щодо підтвердження розрахунків.

Суд враховує, що у наданому електронному повідомленні SWIFT міститься посилання на контракт, зазначено дату операції, суму операції в доларах США та найменування банку відправника і банку отримувача. Отже, вказані документи повністю кореспонуються з поставкою оцінюваного товару та підтверджують здійснення розрахунків за ним у межах встановлених контрактних умов.

Отже, вимога митного органу щодо надання додаткових банківських документів за наявності чітких, автентичних та ідентифікованих SWIFT-підтверджень є безпідставною та такою, що суперечить вимогам ст. 53 МКУ.

Щодо тверджень митного органу стосовно того, що у митній декларації країни відправлення вказано номер коносаменту, дата якого пізніша, ніж дата декларації, а на самому коносаменті відсутні печатки іноземних митних органів суд зазначає, що оформлення експортної декларації та випуск товару в країні відправлення може передувати фізичній відправці судна. Щодо відсутності печаток іноземних компетентних митних органів на коносаменті суд зазначає, що даний документ видається морським перевізником або експедитором, а не митним органом країни відправлення. Також накладення печаток митними органами на коносамент законодавством не вимагається і не передбачено, а отже митний орган висуває вимоги, не передбачені чинним законодавством України.

Також суд враховує, що в розумінні частини 2 статті 53 МК України експортна декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість.

Суд погоджується з позивачем, що в експортній вантажній митній декларації зазначено: данні про постачальника (QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC), містить умови поставки (FOB), містить найменування порт відправлення (QINGDAO ) містить посилання на Інвойс (UASH2511), найменування товару (шини для вантажних автомобілів) , кількість товару 474 шт. та вартість товару 53924.06 Дол. США що в повній мірі співпадають з даними, зазначеними в товаросупровідних документах, що надані до митного оформлення ,що в повній мірі співпадають з даними, зазначеними в митній декларації № 26UA500500009828U1 від 21.03.2026 та поданих позивачем до митного оформлення документах. Таким чином є можливість ідентифікувати митну декларацію країни відправлення з партією товару , що оцінюється.

Отже вказані зауваження контролюючого органу судом не приймаються до уваги.

Щодо строку оплати послуг експедитора суд зазначає, що відносини між Декларантом (Замовником) та Експедитором за договором про надання транспортно-експедиційних послуг є цивільно-правовими відносинами двох господарюючих суб`єктів і можливе прострочення оплати або рішення експедитора не нараховувати (не стягувати) пеню є внутрішньою господарською справою сторін договору та жодним чином не змінює вартість безпосередньо транспортно-експедиційних послуг, наданих для перевезення товару.

Суд враховує, що на підтвердження транспортних та допоміжних витрат за маршрутом FOB (QINGDAO) до пп Чорноморськ (Україна) до митного оформлення було надано Довідку про транспортні витрати № Б/Н від 11.03.2026, що містить данні про вартість перевезення та супутніх витрат: - з пункту відправлення порт FOB (QINGDAO) до пп Чорноморськ (Україна), містить номер контейнеру (TGBU5402749/MRKU4039257), містить номер коносаменту (VCLS0000076) що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки.

Також додатково витрати на транспортування підтверджують, Договір (контракт) на перевезення № 26092024_4 від 26.09.2024; Рахунок на оплату вартості перевезення № ТФ11 від 11.03.2026; Банківський платіжний документ про оплату послуг перевезення № 17357 від 19.03.2026.

Інших витрат пов`язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, в т.ч. сплати пені, відповідно договору від 26.09.2024 № 26092024_4 Позивач не ніс, про що Відповідач був повідомлений Листом пояснення ТОВ «100 ШИН +».

Суд зауважує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14 дійшов правового висновку, що, оскільки МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність можливості провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ « 100 ШИН +» митної вартості товару судом не встановлено.

Зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні обставини жодним чином не можливо вважати як наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.

При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.

Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

На підставі викладеного, суд вважає що у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.

Суд зазначає, що дії Одеської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ « 100 ШИН +», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються знайшли своє вираження у прийнятті рішення про коригування митної вартості № UA500500/2026/000101/2 від 24.03.2026 року. А вказане рішення, у свою чергу, слугувало підставою видачі картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2026/000232.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2026/000232 та рішення про коригування митної вартості № UA500500/2026/000101/2 від 24.03.2026 року, у зв`язку з чим вони належить до скасування.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем за звернення до суду з даним адміністративним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 6690,65 грн. за вимогу майнового характеру, та 2662,40 грн. - за вимогу немайнового характеру.

Позовні вимоги, заявлені у даному позові, складаються з вимоги майнового характеру, за які справляється судовий збір, та однієї похідної вимоги, за яку судовий збір не сплачується.

Відтак, сума судового збору за звернення до суду з даним позовом складає 6690,65 грн., проте позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9353,05 грн.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 6690,65 грн.

Що стосується переплати судового збору, то суд зазначає, що він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН +» (автодорога Київ Чернігів-Нові Яриловичі 25км, сільрада Княжицька, Броварський р-н., Київська обл., 07455, код ЄДРПОУ 38012976) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2026/000232.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA500500/2026/000101/2 від 24.03.2026 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН +» (автодорога Київ Чернігів-Нові Яриловичі 25км, сільрада Княжицька, Броварський р-н., Київська обл., 07455, код ЄДРПОУ 38012976) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6690,65 грн. (шість шістсот дев`яносто грн. 65 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук