Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №400/10414/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 р.№ 400/10414/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Служби безпеки України (далі – відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у незвільненні позивача з військової служби на підставі рапорту від 10.07.2026;

зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі поданого рапорту від 10.07.2026.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що під час проходження військової служби у відповідача він подав 10.07.2026 рапорт про звільнення з військової служби за підпунктом «а» пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262/2007 (далі – Положення № 1262/2007), і пунктом «а» частини першої, підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (далі – Закон № 2232-ХІІ) у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. До вказаного рапорту позивач додав усі належні документи, які підтверджують, що його матір є особою з інвалідністю ІІ групи, потребує постійного догляду, а також що його син за станом здоров`я не може здійснювати такий догляд. Тому формальна наявність у його матері іншого родича, який з об`єктивних причин не може здійснювати за нею постійний сторонній догляд, не може бути підставою для відмови позивачеві у звільненні з військової служби. На думку позивача, оскільки відмова відповідача у задоволенні його рапорту є незаконною та суперечить чинному законодавству України, то суд вправі зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби. Такий спосіб судового захисту, враховуючи зміст відмови Відповідача та підтвердження Позивачем підстави для звільнення, є найбільш ефективним.

У відзиві на позовну заяву від 22.09.2026 відповідач заперечив проти позову і просив відмовити в його задоволенні повністю. Відзив умотивовано тим, що до рапорту від 10.07.2026 позивач не додав документів, з яких можна встановити коло членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення його матері, що в свою чергу також може свідчити про приховання інших родичів, які б могли здійснювати, або можливо здійснюють постійний догляд за матір`ю позивача. Крім того, до свого рапорту він додав документи, що свідчать про наявність у неї повнолітнього рідного онука, стосовно якого позивач не надав документи про те, що він потребує постійного догляду. На переконання відповідача, зазначені факти повністю спростовують наведенні у позові твердження про те, що позивач є єдиним доглядачем своєї матері. Тому відповідач правомірно відмовив у задоволенні його рапорту про звільнення з військової служби.

25.09.2026 представниця позивача подала до суду першої інстанції відповідь на відзив, в якій вона підтримала позовні вимоги, додатково акцентувавши увагу на тому, що позивач додав до рапорту документи на підтвердження відсутності в його матері інших членів сім`ї І і ІІ ступеня споріднення, крім нього та його сина. Законодавством не передбачено можливості отримання витягу про з реєстру ДРАЦС про відсутність інших членів родини, і саме тому законодавством передбачено такий спосіб підтвердження відсутності інших членів сім`ї, як акт перевірки сімейного стану військовослужбовця – і цей документ був поданий позивачем разом з рапортом. Крім того, оскільки затвердженої форми висновку лікарсько-консультативної комісії (далі – ЛКК) про неможливість здійснювати постійний сторонній догляд за іншими особами (на відміну від висновку про власну потребу в постійному догляді) не існує, сам лише факт відсутності такої затвердженої форми не може бути перешкодою для звільнення позивача з військової служби.

Відповідач правом на подання заперечень не скористався.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

21.08.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за матеріалами в електронній формі.

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшли клопотання представниці позивача про:

долучення доказів від 21.08.2026, а саме: доказів оплати витрат на послуги адвоката;

витребування доказів від 26.08.2026, в якому вона просила витребувати у відповідача копію рапорту позивача про звільнення з військової служби від 10.07.2026 з усіма додатками.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.09.2026 задоволено вищевказані клопотання представниці відповідача, а також витребувано у відповідача копію рапорту ОСОБА_1 від 10.07.2026 про його звільнення з військової служби з усіма додатками.

25.09.2026 представниця позивача подала до Миколаївського окружного адміністративного суду клопотання про накладення на відповідача штрафу в порядку, передбаченому статтею 149 КАС України, у зв`язку з невиконанням ним ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.09.2026 про витребування доказів.

Водночас 28.09.2026 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшли від відповідача витребувані докази із супровідним листом від 21.09.2026 № 16/1771/ДСК-в.

07.10.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представниці позивача від 25.09.2026 про накладення на відповідача штрафу в порядку, передбаченому статтею 149 КАС України.

У період з 07.10.2026 по ухвалення цього рішення суду ні позивач, ні його представниця не звертались до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про ознайомлення з поданими відповідачем супровідним листом від 21.09.2026 № 16/1771/ДСК-в доказами.

21.10.2026 представниця позивача подала до Миколаївського окружного адміністративного суду клопотання про ухвалення рішення по справі.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши заяви по суті справи сторін, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 є сином позивача, і вони фактично разом не проживають, що підтверджується Свідоцтвом про народження від 04.12.2007 серія НОМЕР_1 , Витягом з реєстру територіальної громади від 05.08.2026 № 2026/013216982 і Актом ОСББ № 25 про фактичне проживання від 02.02.2026 № 2.

Згідно з Висновком ЛКК Військово-медичної служби Військово-медичного управління Служби безпеки України Управління Служби безпеки України в Миколаївській області від 22.05.2026 № 20 (далі – Висновок ЛКК № 20) син позивача за станом здоров`я не може здійснювати догляд за сторонньою людиною, яка обмежена фізичними можливостями та потребує сторонньої допомоги.

ОСОБА_3 є матір`ю позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження від 18.03.1974 серія НОМЕР_2 .

Відповідно до Свідоцтва про одруження від 11.08.1972 серія НОМЕР_3 і Свідоцтва про смерть від 27.06.2017 серія НОМЕР_4 чоловік ОСОБА_3 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі Свідоцтвом про народження від 14.02.1968 серія НОМЕР_5 , Свідоцтвом про встановлення батьківства від 16.11.1970 серія НОМЕР_6 і Свідоцтвом про смерть від 22.01.2026 серія НОМЕР_7 брат позивача ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Матір позивача є особою з інвалідністю ІІ групи з 26.12.2025, що підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 26.01.2026 № 44/26/174/В.

Відповідно до Висновку ЛКК Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» від 28.01.2026 № 31 матір позивача потребує постійного стороннього догляду.

У заяві від 18.02.2026, яка нотаріально засвідчена 18.02.2026 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області за № 88, матір позивача стверджує, що інших осіб, крім позивача, які не є військовозобов`язаними та згідно з чинного законодавства зобов`язані утримувати її, а також зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд за нею – немає.

Згідно з Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця від 24.06.2026 № 9/3409, затвердженого 24.06.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 » (далі – Акт № 9/3409), в ході перевірки виявлено, що відповідно до витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян та наданих документів у ОСОБА_3 є онук ОСОБА_2 , який відповідно до висновку ЛКК № 20 від 22.05.2026 за станом здоров`я не може здійснювати догляд за сторонньою людиною, яка обмежена фізичними можливостями та потребує сторонньої допомоги, онук ОСОБА_6 є неповнолітнім. Установлено: необхідність здійснення постійного догляду підтверджено.

10.07.2026 позивач подав відповідачу рапорт про звільнення його з військової служби відповідно до підпункту «а» пункту 61 Положення № 1262/2007 і пункту «а» частини першої, підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ через сімейні обставини або інші поважні причини – у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

У письмових поясненнях до рапорту від 10.07.2026 позивач зазначив, що він вже звертався 24.02.2026 з рапортом про звільнення за цією підставою, але йому було відмовлено в його задоволені у зв`язку з наявністю в його матері іншого члена сім`ї ІІ ступеня споріднення – онука ОСОБА_2 , який міг би здійснювати за нею догляд. Тому позивач зібрав новий пакет документів, який усуває недоліки раніше поданого рапорту, і звертається з новим рапортом.

06.08.2026 представниця позивача подала відповідачу адвокатський запит щодо повідомлення про результати розгляду його рапорту від 10.07.2026 № 17/7/4-1769/дск.

Листом від 12.08.2026 № 17-5072 відповідач повідомив представницю позивача про те, що позивач надав недостатньо документів для прийняття рішення про його звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини. Зазначене було доведено позивачу 04.08.2026 у встановленому порядку уповноваженими співробітниками відповідача.

Вважаючи таку відповідь відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про Службу безпеки України» кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про Службу безпеки України» встановлено, що умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями тимчасово непридатними за станом здоров`я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців (пункт «а» частини першої статті 26 Закону № 2232-ХІІ).

Згідно з підпунктом «г» підпункту 3 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Таким чином, співробітник-військовослужбовець Служби безпеки України має право на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ за наявності одночасно таких обставин:

1) один з його батьків чи батьків дружини (чоловіка), є особами з інвалідністю І чи ІІ групи, і вони потребують постійного догляду;

2) відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

3) він не висловив бажання продовжувати військову службу.

За наявності вказаних обставин Служба безпеки України зобов`язана звільнити військовослужбовця з військової служби при поданні ним відповідного рапорту. Такі повноваження суб`єкта владних повноважень не є дискреційними.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025, від 20.10.2025 № 793/2025, від 12.01.2026 № 40/2026, від 27.04.2026 № 342/2026 і від 13.07.2026 № 596/2026 продовжено з 05 години 30 хвилин відповідно 26.03.2022 строком на 30 діб, з 25.04.2022 строком на 30 діб, з 25.05.2022 строком на 90 діб, з 23.08.2022 строком на 90 діб, з 21.11.2022 строком на 90 діб, з 19.02.2023 строком на 90 діб, з 20.05.2023 строком на 90 діб, з 18.08.2023 строком на 90 діб, з 16.11.2023 строком на 90 діб, з 14.02.2024 строком на 90 діб, з 14.05.2024 строком на 90 діб, з 12.08.2024 строком на 90 діб, з 10.11.2024 на 90 діб, з 08.02.2025 строком на 90 діб, з 09.05.2025 строком на 90 діб, з 07.08.2025 на 90 діб, з 05.11.2025 на 90 діб, з 03.02.2026 на 90 діб, з 04.05.2026 на 90 діб та з 02.08.2026 на 90 діб.

Отже, воєнний стан в Україні діє з 24.02.2022 до 31.10.2026.

Оскільки позивач подав рапорт про звільнення з військової служби 10.07.2026, тобто у період дії воєнного стану, відповідач зобов`язаний був звільнити його з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ лише за наявності одночасно таких обставин:

1) матір позивача є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, і вона потребує постійного догляду;

2) відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення його матері або якщо інші члени її сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Суд встановив, що до рапорту від 10.07.2026 додав такі документи на підтвердження того, що його матір є особою з інвалідністю ІІ групи, і вона потребує постійного догляду:

1) Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 26.01.2026 № 44/26/174/В, згідно з яким їй встановлено безстроково з 26.12.2025 інвалідність ІІ групи;

2) Висновок ЛКК Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» (форма № 080-4/о) від 28.01.2026 № 31, відповідно до якого вона потребує постійного стороннього догляду.

Так, Закон № 2232-ХІІ у чинній редакції не встановлює, яким документом підтверджується факт потреби постійного догляду за іншим членом сім`ї батьків військовослужбовця чи батьків його дружини (чоловіка), які є особами з інвалідністю І чи ІІ групи.

У постановах від 21.02.2024 у справі № 120/1909/23 та від 13.06.2024 у справі № 520/21316/23 Верховний Суд сформував правову позицію, згідно з якою необхідність постійного стороннього догляду за хворим батьком (матір`ю) може підтверджуватися відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії (далі – ЛКК).

Підпунктом 1 пункту 1 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за № 510/36132, затверджені форма первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкція щодо її заповнення (далі – Інструкція щодо заповнення форми № 080-4/о).

Пунктом 2 Інструкції щодо заповнення форми № 080-4/о встановлено, що Висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги.

Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого №_____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974 (пункт 3 Інструкції щодо заповнення форми № 080-4/о).

Згідно з пунктом 4 Інструкції щодо заповнення форми № 080-4/о висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.

У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 7 Інструкції щодо заповнення форми № 080-4/о).

Таким чином, у висновку форми № 080-4/о безпосередньо не зазначаються відомості про те, якого саме догляду потребує відповідна особа: постійного, тимчасового тощо.

Проте, у пункті 4 Висновку ЛКК Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» (форма № 080-4/о) від 28.01.2026 № 31 прямо зазначено, що ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач додав до рапорту документи, які підтверджують той факт, що його матір є особою з інвалідністю ІІ групи, і що вона потребує постійного догляду.

У позовній заяві та у письмових поясненнях до рапорту від 10.07.2026 позивач стверджував, що крім нього, його матір не має інших членів сім`ї І або ІІ ступеня споріднення, які могли б здійснювати за нею догляд.

У підтвердження цього позивач додав до рапорту від 10.07.2026 Висновок ЛКК № 20, за яким його повнолітній син ОСОБА_2 , який є членом сім`ї ОСОБА_3 ІІ ступеня споріднення, за станом здоров`я не може здійснювати догляд за сторонньою людиною, яка обмежена фізичними можливостями та потребує сторонньої допомоги.

У позовній заяві позивач нічого не зазначив про те, що ОСОБА_2 сам потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Про те, що він потребує постійного догляду, також не зазначено у Висновку ЛКК № 20.

Водночас чинним законодавством не передбачено повноважень ЛКК надавати висновки щодо можливості або неможливості особи здійснювати догляд за сторонньою людиною, яка обмежена фізичними можливостями та потребує сторонньої допомоги.

Враховуючи статті 74 і 76 КАС України, Висновок ЛКК № 20 не є допустимим і достатнім доказом того, що ОСОБА_2 не здатний здійснювати постійний догляд за своєю бабусею.

Крім того, у Висновку ЛКК № 20 сину позивач діагностовано хворобу, яка має тимчасовий характер, симптоми за якою проходять зазвичай протягом 1-6 місяців після того, як стресовий фактор зник або людина до нього адаптувалась.

Тому Висновок ЛКК № 20 підтверджує наявність діагностованої хвороби у сина позивача станом на 22.05.2026, але не свідчить про її наявність станом на день подання позивачем рапорту (10.07.2026).

Суд також встановив, що рідний брат позивача ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження від 14.02.1968 серія НОМЕР_5 , Свідоцтвом про встановлення батьківства від 16.11.1970 серія НОМЕР_6 і Свідоцтвом про смерть від 22.01.2026 серія НОМЕР_7 .

Проте, ні відповідачу до рапорту від 10.07.2026, ні суду першої інстанції позивач не надав будь-яких доказів відсутності в його брата повнолітніх дітей.

Не є таким доказом Акт № 9/3409, оскільки ним лише встановлено факт необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю позивача. Також в цьому акті зазначено відомості про повнолітнього і неповнолітнього синів позивач, однак у ньому нічого не вказано про відсутність інших членів сім`ї І та ІІ ступеня споріднення його матері, зокрема, але не виключно, дітей її іншого сина – ОСОБА_5 .

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач не надав відповідачу разом із рапортом від 10.07.2026 належні, достовірні та достатні документи, що свідчили б про те, що він є єдиним членом сім`ї своєї матері І та ІІ ступеня споріднення, який може здійснювати за нею постійний догляд.

Тому відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволені його рапорту від 10.07.2026.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову ОСОБА_1 до Служби безпеки України відмовити повністю.

2. Направити учасникам справи копію цього рішення.

3. Повернути Службі безпеці України документи, додані до листа Служби безпеки України від 21.09.2026 № 16/1771/ДСК-в.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

7. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 );

відповідач: Служба безпеки України (вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01034; код ЄДРПОУ 00034074).

8. Повний текст рішення суду складений 28.10.2026.

Суддя В.Г.Ярощук