Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №380/14870/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 рокусправа № 380/14870/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася в суд з адміністратвиним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №932330143772 від 12.05.2026 «Про відмову в перерахунку пенсії з урахуванням рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі №320/60268/24 ОСОБА_1 »;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з 24.10.2024.

Ухвалою від 22.07.2026 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 06.08.2012 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 25.10.2024 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» з урахуванням пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу». За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке рішенням від 31.10.2024 № 932330143772 відмовило позивачці у призначенні зазначеної вище пенсії у зв`язку з тим, що позивачка раніше отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі № 320/60268/24 зазначене рішення визнано протиправним та скасовано, а відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву позивачки з урахуванням висновків суду. За результатами повторного розгляду Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області рішенням від 12.05.2026 № 932330143772 знову відмовило позивачці у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», мотивуючи це недоцільністю такого переведення.

Позивачка вважає рішення протиправним та просить позов задовольнити.

11.08.2026 відповідач надіслав відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, вважаючи оскаржуване рішення правомірним. Зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На думку відповідача, право на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» залежить від наявності визначеного законодавством стажу державної служби, а періоди роботи позивачки в органах державної податкової служби, під час яких їй присвоювалися спеціальні звання, не підлягають зарахуванню до такого стажу.

Водночас відповідач зазначив, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі № 320/60268/24, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026, повторно розглянув заяву позивачки та зарахував до стажу державної служби період роботи з 02.07.1994 по 30.08.2013. За результатами повторного розгляду прийнято рішення від 12.05.2026 № 932330143772, яким відмовлено в переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з недоцільністю такого переведення. При цьому відповідач наголосив, що попереднє судове рішення зобов`язувало його повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду, однак не містило окремого зобов`язання щодо обчислення пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати.

Крім того, відповідач повідомив, що розмір пенсії за віком позивачки становить 9049,74 грн, а після повторного розгляду заяви її електронну пенсійну справу передано до органу Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання.

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

Позивачка, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області.

З 06.08.2012 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058-IV).

25.10.2024 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу».

До заяви від 25.10.2024 позивачка додала:

-довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру №2268106361;

- заяву про призначення/перерахунок пенсії №2745;

-паспорт або ID-картка або посвідка серії НОМЕР_1 ;

-інший документ.

Заяву позивачки за принципом екстериторіальності було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

За результатами розгляду заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31.10.2024 № 932330143772 позивачці відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відмову мотивовано тим, що посади, які позивачка обіймала в органах державної податкової служби, не належали до відповідних категорій посад державних службовців.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивачка звернулася до Київського окружного адміністративного суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі № 320/60268/24 позов задоволено частково: рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31.10.2024 № 932330143772 визнано протиправним та скасовано, а відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2024 про переведення на інший вид пенсії з урахуванням висновків суду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

На виконання рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянуло заяву позивачки від 25.10.2024. За результатами повторного розгляду відповідач зарахував до стажу державної служби період роботи позивачки в органах державної податкової служби з 02.07.1994 до 30.08.2013.

Водночас рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.05.2026 № 932330143772 позивачці повторно відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», цього разу з мотивів недоцільності такого переведення.

Не погодившись із рішенням від 12.05.2026 № 932330143772, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, у якому просить визнати його протиправним та скасувати, а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Суд встановив, що спір у цій справі стосується правомірності відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу». Підставою для відмови стало визнання відповідачем недоцільним такого переведення після повторного розгляду заяви позивачки на виконання рішення суду, при цьому до стажу державної служби зараховано період роботи в органах державної податкової служби лише з 02.07.1994 до 30.08.2013, хоча позивачка наполягає на зарахуванні цього стажу з 07.02.1994.

Надаючи оцінку позиціям сторін у цій справі, суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, передбачено Законом України Про державну службу № 889-VIII від 10.12.2015.

Із 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993.

Частиною 1 статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ) встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року № 899 «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723 Про державну службу лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року № 899 Про державну службу, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 Про державну службу вік і страховий стаж.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 899 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, право на пенсію одержують особи, зазначені в пунктах 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року № 899, які мають необхідний стаж державної служби, страховий стаж та відповідний вік і в жодному із зазначених вище Законів не зазначається, що таке право особа одержує при умові, що їм раніше пенсія за Законом України Про державну службу не призначалась.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.08.2012 отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

25.10.2024 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу».

Заяву позивачки за принципом екстериторіальності було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

За результатами розгляду заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31.10.2024 № 932330143772 позивачці відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відмову мотивовано тим, що посади, які позивачка обіймала в органах державної податкової служби, не належали до відповідних категорій посад державних службовців.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивачка звернулася до Київського окружного адміністративного суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі № 320/60268/24, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №932330143772 від 31 жовтня 2024 року про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перехід на інший вид пенсії від 24 жовтня 2024 року, з урахуванням висновків суду в даній адміністративній справі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Водночас суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 14 та частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання на всій території України. Обов`язковість судового рішення передбачає не лише необхідність вчинення визначених ним процесуальних чи фактичних дій, а й обов`язок суб`єкта владних повноважень урахувати правові висновки суду, покладені в основу такого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зазначеного судового рішення відповідач зарахував позивачці до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 02.07.1994 до 30.08.2013.

Водночас суд зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі № 320/60268/24 уже надано правову оцінку обставинам проходження позивачкою служби в органах державної податкової служби та визначено необхідність зарахування відповідних періодів роботи до стажу державної служби. На виконання цього рішення відповідач повторно розглянув заяву позивачки та зарахував до стажу державної служби період роботи з 02.07.1994 до 30.08.2013.

За таких обставин суд у межах розгляду цієї справи не здійснює повторної оцінки обставин, уже встановлених судовим рішенням, яке набрало законної сили, та не підміняє собою орган Пенсійного фонду України у питаннях, віднесених до його компетенції.

Разом із тим, виконання відповідачем попереднього судового рішення шляхом зарахування відповідного періоду роботи до стажу державної служби не означає, що повторний розгляд заяви позивачки здійснено належним чином. Визначальним є те, чи вирішив відповідач питання про переведення на інший вид пенсії з урахуванням правових висновків суду та відповідно до вимог законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням від 12.05.2026 № 932330143772 відповідач повторно відмовив позивачці у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», мотивуючи це недоцільністю такого переведення.

Однак недоцільність переведення на інший вид пенсії сама по собі не є передбаченою законом підставою для відмови у реалізації права на пенсійне забезпечення за наявності встановлених законом умов. Відповідач зобов`язаний вирішувати питання про переведення позивачки на відповідний вид пенсії на підставі вимог законодавства, а не виходячи із суб`єктивної оцінки доцільності такого переведення.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржуване рішення відповідача не містить належної правової підстави для відмови у переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12 травня 2026 року №932330143772.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львв, вул. Митрополита Андрея, 10) перевести з 24.10.2024 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львв, вул. Митрополита Андрея, 10) за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна