Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №380/6883/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 рокусправа № 380/6883/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невиключенні ОСОБА_1 з військового обліку як особи, визнаної непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також до інших відповідних інформаційних систем та облікових докуменів достовірні відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Ухвалою суду від 14.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.07.2023 позивача за станом здоров`я визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Однак із додатку «Резерв+» позивач встановив, що категорія його військового обліку вказана «військовозобов`язаний». Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою щодо внесення коректних відомостей про виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», однак відповідач фактично відмовив у внесенні належних даних та повідомив про необхідність особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 , як до органу ведення реєстру, із відповідними документами. Позивач, керуючись положеннями статей 91, 95 Цивільного кодексу України та висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.11.2025 у справі №524/7691/23, вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є належним відповідачем у справі та має вчинити дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення позивача із військового обліку.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачеві необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. Відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. ІНФОРМАЦІЯ_3 інформація про позивача не могла бути внесена, у зв`язку з чим для вирішення питання було запропоновано звернутися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Частиною 8 статті 3 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Частиною 6 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» визначено повноваження органів адміністрування. Отже, ІНФОРМАЦІЯ_3 не уповноважений на внесення (актуалізацію) даних в Реєстр, повноваження (можливості) адміністратора є однозначно вичерпаними. Внесення інформації в Реєстр здійснюється районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки – органами ведення Реєстру. Доказів звернення до ІНФОРМАЦІЯ_6 та прийнятого рішення позивачем не надано.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав повністю. Повторно послався на положення Цивільного кодексу та висновки Верховного Суду у складі Касаційного цивільних суду щодо відсутності у ІНФОРМАЦІЯ_5 статусу юридичної особи, що на думку представника позивача виключає можливість ІНФОРМАЦІЯ_5 бути відповідачем у справі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, – через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 згідно з довідкою військово-лікарської комісії №А/4274 від 22.07.2023 /арк.спр.20/ на підставі «статті 39А графи _ Розкладу хвороби, графи _ ТДВ _» визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 позивач знятий (виключений) з обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 21.07.2023.

Під час оновленні інформації у застосунку «Резерв+» позивачем виявлено, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, реєстрі «Оберіг» внесено інформацію, що позивач має статус військовозобов`язаного, що не відповідає записам тимчасового посвідчення.

Громадська організація «ВСЕУКРАЇНСЬКА ЮРИДИЧНА КОЛЕГІЯ «ЮВОЛЕКС» звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою від 20.02.2026, в якій просила усунути розбіжності між документами позивача та даними, внесеними щодо нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 22.03.2026 повідомив громадську організацію, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , як такий, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Згідно з Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022, до завдань та функцій РТЦК та СП належить надання громадянам України інформації відповідно до статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» шляхом взаємодії (обміну інформації) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, встановленому спільним наказом Мінцифри та Міноборони. Отримувати інформацію, звертатися із вмотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису, виправлення недостовірних відомостей здійснюється до органу ведення Реєстру. Рекомендовано військовозобов`язаному особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 , як до органу ведення реєстру з паспортом, ідентифікаційним кодом, військово-обліковим документом, рішенням ВЛК для внесення/виключення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Вважаючи дії відповідача протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина 1).

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України (частина 2).

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України (частина 1).

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону (частина 2).

Пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-ХІІ (далі – Закон №1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Згідно з положенням статті 17 Закону №1932-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (частина 1).

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством (частина 2).

Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства (частина 3).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі – Закон №2232-XII). Також, Закон №2232-XII визначає загальні засади проходження військової служби в Україні.

Статтею 1 Закону №2232-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі – Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу". Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Військовий обов`язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232-XII).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до сьогодні.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Пунктами 1, 4 Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 передбачено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1,17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президентом України постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - мобілізація); мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва; мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом; призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Згідно з статтею 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі – Закон №3543-XII) відповідно до повноважень, визначених Конституцією України, Президент України: приймає рішення про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію та про демобілізацію із внесенням їх на затвердження Верховною Радою України.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі – Положення №154) встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, окрім іншого:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи;

розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення;

виконують інші функції відповідно до законодавства.

Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Пунктом 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими, визнані непридатними до військової служби, досягли граничного віку перебування в запасі, припинили громадянство України.

Таким чином, до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на відповідній адміністративно-територіальній одиниці належить організація та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони, а також розгляд звернень військовозобов`язаних, їх взяття та виключення з військового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2016 №1951-VIII (далі – Закон №1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з статтею 3 Закону №1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є:

1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.

Відповідно до статті 5 Закону №1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру (частина 1).

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина 8).

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина 9).

Частиною 1 статті 6 Закону №1951-VIII передбачено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:

1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру (частина 2 статті 9 Закону №1951-VIII).

Частиною 3 статті 13 Закону №1951-VIII передбачено, що до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону №1951-VIII ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина 3 статті 14 Закону №1951-VIII).

З огляду на викладені норми права висновується, що органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, на які покладено повноваження щодо ведення Реєстру (внесення відомостей, внесення змін до персональних та службових даних, актуалізації баз даних Реєстру).

При цьому, законом передбачено право призовника, військовозобов`язаного та резервіста звертатися до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру. Водночас орган ведення Реєстру зобов`язаний розглянути таку заяву, перевірити відповідність персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним і привести відомостей Реєстру у відповідність з персональними даними призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Суд встановив, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , пройшов у ІНФОРМАЦІЯ_8 військово-лікарську комісію 22.07.2026, за результатами якої визнаний визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Позивач виключений з військового обліку, про що в тимчасовому посвідченні позивача ІНФОРМАЦІЯ_9 проставлено відповідну відмітку.

За вказаних обставин згідно з Положенням №154, Порядком №1487 та Законом №1951-VIII відповідальним за належне ведення обліку даних, зберігання облікової документації та внесення до Реєстру актуальних даних позивача є саме ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Суд зауважує, що доказів звернення позивача або його представника (громадської організації) до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою внесення до Реєстру належних даних позивача, представник позивача не надав.

Однак за обставин цієї справи громадська організація «ВСЕУКРАЇНСЬКА ЮРИДИЧНА КОЛЕГІЯ «ЮВОЛЕКС» з метою усунення розбіжності між документами позивача та даними, внесеними щодо нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів звернулася із заявою від 22.03.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 22.03.2026 повідомив громадську організацію, що завданнями ІНФОРМАЦІЯ_5 є надання інформації, а отримання інформації, зверення із вмотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису, виправлення недостовірних відомостей здійснюється органом ведення Реєстру. Рекомендовано позивачу із документами особисто звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Як правильно зауважив відповідач, згідно з приписами статті 5 Закону №1951-VIII обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не належить до органів ведення Реєстру.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_2 неуповноважений на ведення Реєстру та відповідно на нього не покладено обов`язку щодо належного ведення Реєстру, які не покладено обов`язків вести військовий облік на конкретній адміністративно-територіальної одиниці, здійснювати взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів тощо.

У відповідь на заяву громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив про те, що уповноваженим органом вести Реєстр є саме ІНФОРМАЦІЯ_5 де позивач перебуває на обліку.

З огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд висновує, що під час розгляду заяви ІНФОРМАЦІЯ_2 діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Натомість з позиції громадської організації звернення із заявою щодо внесення даних про позивача до Реєстру здійснено до ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв`язку із тим, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не мають статусу юридичної особи і не можуть бути відповідачами у справах.

Однак суд такі доводи представника позивача оцінює критично та звертає увагу на те, що наявність або відсутність статусу юридичної особи у відповідного органу не може бути підставою для покладення обов`язків такого органу на інший орган.

Суд звертає увагу представника позивача, що приписами Положенням №154, Порядком №1487 та Законом №1951-VIII чітко передбачено та розмежовано повноваження органів військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. При цьому, положеннями законодавства не передбачено делегування повноважень між органами.

Щодо позиції громадської організації про неможливість ІНФОРМАЦІЯ_5 бути відповідачами у справі, то суд такі вважає безпідставними та необґрунтованими.

Так, представник позивача вказує, що згідно з положеннями статей 91, 95 Цивільного кодексу України та висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.11.2025 у справі №524/7691/23, саме ІНФОРМАЦІЯ_2 є належним відповідачем у справі.

Згідно з статтею 48 Цивільного процесуального кодексу України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до статей 46, 47 Цивільного процесуального кодексу України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи. Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Водночас суд зазначає, що покликання представника позивача на постанову Верховного Суду від 12.11.2025 у справі №524/7691/23 є нерелевантним для вирішення цього спору, оскільки зазначена справа розглядалася у порядку цивільного судочинства та стосувалася інших правовідносин.

Натомість ця справа є адміністративною і під час її розгляду суд першочергово керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 9 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що відповідач – суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Суб`єкт владних повноважень – орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Отже, на відміну від цивільного судочинства, в адміністративному відповідачем може бути й суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

ІНФОРМАЦІЯ_9 є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_4 без статусу юридичної особи та має окремий код ЄДРПОУ. Проте незважаючи на відсутність статусу юридичної особи, ІНФОРМАЦІЯ_9 є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України та може бути належним відповідачем у спорі, пов`язаному про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 19.10.2022 у справі №522/22225/21.

Водночас представник позивача просить визнати протиправною бездіяльність щодо невиключення з Реєстру відомостей про позивача та зобов`язати внести актуальні відомості саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 4 статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

З викладених процесуальних норм висновується, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного права. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Отже, неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Позивач зобов`язаний довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи.

У постанові Верховного Суду у справі №640/19240/21 від 21.03.2023 зазначено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, проте це не позбавляє позивача права на звернення до суду з тим самим позовом вже до належного відповідача.

Враховуючи ту обставину, що ІНФОРМАЦІЯ_3 є неналежним відповідачем у справі, суд висновує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, законність і обґрунтованість дій та рішень відповідача. Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

За правилами статті 139 КАС України стягнення судових витрат на користь позивача, якому у задоволенні позову відмовлено повністю не передбачено.

Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя Кравців Олег Романович