Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №380/14611/26
Суддя: Сподарик Наталія Іванівна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2026 рокусправа № 380/14611/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) з вимогами:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , щодо не внесення позивача у списки для виплати одноразової грошової допомоги передбаченою постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 зарахувати позивача у списки для виплати одноразової грошової винагороди передбаченою постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , щодо не здійснення нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди передбаченою постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 у розмірі 1 000 000,00 грн;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду передбаченою постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 у розмірі 1 000 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходить військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України та під час дії воєнного стану брав безпосередню участь у бойових діях у Донецькій, Харківській та Луганській областях. У зв`язку з цим звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153. Відповідач відмовив у виплаті з посиланням на те, що така винагорода виплачується громадянам України віком від 18 до 25 років, які уклали контракт після набрання чинності постановою №153. Позивач вважає таку відмову протиправною та дискримінаційною, оскільки на момент введення воєнного стану йому не виповнилося 25 років, він продовжив проходження військової служби за контрактом та брав безпосередню участь у бойових діях. У зв`язку з цим просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 29.06.2026 позовну заяву залишено без руху, а позивачеві надано строк для усунення виявлених недоліків (десять днів з дня вручення цієї ухвали). На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки, зокрема, подано заяву, в якій просить поновити строк звернення до суду.
Ухвалою суду від 31.08.2026 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, 15.09.2026 за вх.№82046 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача у відзиві проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що право на одноразову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №153, мають військовослужбовці, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу саме під час воєнного стану. Позивач проходив військову службу ще до його запровадження та з 27.08.2021 прибув для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому, на думку відповідача, не належить до кола осіб, які мають право на спірну виплату. Також відповідач заперечив доводи про дискримінацію, вказавши, що встановлення різних умов виплати залежно від часу вступу на військову службу є допустимою диференціацією. Просив у задоволенні позову відмовити.
25.09.2026 за вх.№85826 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача та зазначив, що укладення контракту до введення воєнного стану саме по собі не позбавляє його права на винагороду, передбачену постановою КМУ №153, оскільки він продовжив проходження військової служби під час воєнного стану та брав безпосередню участь у бойових діях. Вважає, що відповідач неправильно тлумачить положення постанови №153 та безпідставно звужує коло осіб, які мають право на виплату. Також наполягає, що відмова у виплаті залежно виключно від дати вступу на військову службу має дискримінаційний характер.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.
Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
При вирішенні спору суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої – третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду цієї справи. Отже, як у спірний період, так і на час розгляду цієї справи на території України діє воєнний стан.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 вирішено погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі – експериментальний проект).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» вирішено погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі також – Постанова №153).
Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:
учасниками експериментального проекту є:
громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;
Збройні Сили;
Національна гвардія;
Державна прикордонна служба;
Міністерство оборони;
Міністерство внутрішніх справ;
військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;
координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;
фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Пунктом 4 Постанови №153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі – бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі – винагорода) у розмірі 1 млн гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку з наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту, у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;
виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу;
проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;
проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.
З положень абзацу другого пункту 4 Постанови №153 слідує, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 є одночасна сукупність таких факторів, як:
належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;
призов або прийняття здобувача виплати на військову службу у віці до 25 років;
призов або прийняття здобувача виплати на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX;
особиста та безпосередня участь здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.
Водночас суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. №153» (далі також – Постанова №942), яка набула чинності 07.08.2025, внесено зміни до Постанови №153, зокрема пункт 4 доповнено абзацами такого змісту: «виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: (...) проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант» (...)».
Зважаючи на внесені Постановою №942 зміни до Постанови №153, суд звертає увагу, що ними уточнено коло військовослужбовців, на яких поширюється право на виплату одноразової грошової винагороди, зокрема у випадку проходження військової служби та атестації до присвоєння первинного офіцерського звання «молодший лейтенант». Водночас наведені зміни не скасовують установлених абзацом другим пункту 4 Постанови №153 вимог щодо прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, оскільки прямо передбачають необхідність відповідності військовослужбовців вимогам щодо виплати винагороди, визначеним зазначеним абзацом.
Суд вважає, що інше тлумачення приписів Постанови №153, за якого право на отримання одноразової грошової винагороди виникало б у всіх військовослужбовців, які продовжили проходження військової служби під час воєнного стану, незалежно від дати їх прийняття або призову на військову службу, не відповідало б буквальному змісту пункту 4 Постанови №153 та встановленим ним умовам виплати винагороди.
Як встановив суд, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України та проходить військову службу в Державній прикордонній службі України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.08.2021 №282-ОС позивач прибув із ІНФОРМАЦІЯ_3 в розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого проходження військової служби з 27.08.2021.
Отже, позивач проходив військову службу ще до введення в Україні воєнного стану 24.02.2022 та продовжив її проходження під час дії воєнного стану.
Крім того, до матеріалів справи долучено копію контракту про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України, укладеного у грудні 2022 року.
Суд враховує, що укладення контракту під час проходження військової служби саме по собі не свідчить про нове прийняття особи на військову службу за умови, що військово-службові правовідносини не припинялися.
При цьому, враховуючи дату народження позивача – ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент укладення контракту в грудні 2022 року ОСОБА_1 вже досяг 25-річного віку.
Як видно з матеріалів справи, відповідач відмовив позивачу у відповідній виплаті з тих підстав, що позивач був прийнятий на військову службу не під час дії воєнного стану, а ще до його введення.
Як уже зазначив суд у цьому рішенні, виплата одноразової грошової винагороди здійснюється військовослужбовцям, які відповідають кваліфікуючим умовам, установленим положеннями абзацу другого пункту 4 Постанови №153.
Суд зауважує, що граматичний аналіз словосполучення «у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану» однозначно свідчить про те, що віковий критерій («до 25 років») застосовується не абстрактно до будь-якого етапу життя особи, а пов`язаний виключно з моментом фактичного вступу особи на військову службу, який мав відбутися не раніше 24.02.2022.
Окрім цього, слід також звернути увагу на те, що визначальним критерієм для застосування положень пункту 4 Постанови №153 є саме факт прийняття або призову особи на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, а не сам по собі факт проходження служби.
Так, у випадку позивача проходження військової служби розпочалося до 24.02.2022, що підтверджується витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.08.2021 №282-ОС. Отже, позивач не відповідає умові Постанови №153 щодо прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану.
Крім того, укладення контракту в грудні 2022 року не підтверджує дотримання позивачем вікового критерію, оскільки на той час йому вже виповнилося 25 років.
Суд також відхиляє доводи позивача про те, що продовження ним проходження військової служби під час воєнного стану та безпосередня участь у бойових діях у Донецькій, Харківській та Луганській областях є достатніми підставами для отримання спірної винагороди.
Суд зазначає, що положення пункту 4 Постанови №153 передбачають необхідність одночасного дотримання всіх визначених ним умов, а тому факт участі у бойових діях, незалежно від її тривалості, не усуває необхідності відповідності особи вимогам щодо часу прийняття або призову на військову службу та віку на момент такого прийняття або призову.
Щодо доводів позивача про дискримінаційний характер відмови у виплаті одноразової грошової винагороди суд зазначає таке.
Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07.07.2004 №14-рп/2004 зазначив, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими.
Суд звертає увагу, що принцип рівності перед законом не виключає можливості встановлення відмінностей у правовому регулюванні для окремих категорій осіб, якщо такі відмінності мають об`єктивне та розумне обґрунтування і спрямовані на досягнення правомірної мети.
У спірних правовідносинах Кабінетом Міністрів України запроваджено спеціальну одноразову грошову винагороду в межах експериментального проекту, метою якого є підвищення мотивації окремих категорій громадян України до проходження військової служби під час воєнного стану.
Таким чином, установлення спеціальних умов набуття права на зазначену винагороду, зокрема залежно від віку та часу прийняття або призову на військову службу, пов`язане з визначеною метою експериментального проекту.
Саме по собі встановлення таких умов не свідчить про дискримінацію військовослужбовців, які не відповідають передбаченим Постановою №153 критеріям.
При цьому позивач не позбавлений права на грошове забезпечення та інші виплати, передбачені законодавством для військовослужбовців Державної прикордонної служби України.
Отже, суд не вбачає підстав для висновку про порушення відповідачем принципу рівності перед законом або допущення дискримінації позивача внаслідок застосування положень пункту 4 Постанови №153.
У цій справі суд виходить із буквального та системного тлумачення пункту 4 Постанови №153, яким право на спірну винагороду пов`язане з прийняттям або призовом особи на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років.
Отже, з урахуванням того, що позивач проходив військову службу до введення в Україні воєнного стану, а на момент укладення контракту в грудні 2022 року вже досяг 25-річного віку, йому не належить нарахування та виплата одноразової грошової винагороди як особі, яка не відповідає кваліфікуючим умовам для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку пункту 4 Постанови №153.
З огляду на висновок суду про правомірність дій відповідача не підлягають задоволенню також похідні вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 включити позивача до списків для виплати одноразової грошової винагороди, здійснити її нарахування та виплату в розмірі 1 000 000 грн на підставі пункту 4 Постанови №153.
Схожий висновок, відповідно до наведених у матеріалах справи посилань, викладено у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2026 у справі №460/14136/25 та постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2026 у справі №420/33536/25.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, з урахуванням усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 139 КАС України, враховуючи відмову в задоволенні позову, судові витрати, у тому числі заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 500 грн, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 72– 77, 90, 139, 243– 246, 255, 293, 295 КАС України, суд
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295– 297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua