Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №380/8732/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 рокусправа № 380/8732/25 м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Гавдик З.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 21.01.2025 UA206050/2025/000005/l.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач вражає, що відповідачем безпідставно, всупереч вимогам МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України. Крім того, спірне рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для його скасування. На підставі вказаного, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що 20.01.2025 до ВМО №1 м/п «Прикарпаття» Івано-Франківської митниці декларантом ОСОБА_2 подано електронну митну декларацію (ЕМД) 25UA206050000412U6 для митного оформлення товару: «легковий автомобіль пошкоджений внаслідок ДТП. МАРКА – BMW, МОДЕЛЬ - X5 XDRIVE45E, ідентифікаційний номер кузова транспортного засобу - НОМЕР_1 ,номер двигуна - немає даних. Календарний рік випуску - 2022 р. Модельний рік випуску 2022 р. Тип двигуна - бензин/електро, загальна кількість місць - 5, призначення пасажирський, робочий об`єм двигуна - 2998 см.куб., потужність двигуна - 210 KW. Колісна формула - 4*4. Бувший у використанні. Пошкоджено передню частину авто. Відсутні передній бампер, фари, комплект радіаторів, підсилювач бампера, спрацьовані подушки безпеки керма, сидіння водія та подушка безпеки в панелі зі сторони пасажира, передні праве/ліве крило, капот, пластик підкапотного простору, передня підвіска авто, лобове скло, деформація несучих елементів передньої частини кузова, ЛФП. Виробник - BMW. Країна виробництва - DE ».

Митна вартість товару була визначена позивачем за 6 - резервним методом. Фактурна вартість заявлена 17600 EUR, по обмінному курсу – 763283,84 грн. Як складову митної вартості заявлено витрати на транспортування 300 EUR по курсу 13010,52 грн. Всього заявлено митну вартість в розмірі 1118904,72 грн, що в загальній сумі по курсу становило 25800 EUR.

Відповідно до рахунку фактури №010-2025 від 16.01.2025 за автомобіль BMW X5 45e X-DRIVE покупець мав оплатити 17600 євро, тобто на момент заявлення транспортного засобу до митного оформлення відсутнє підтвердження про суму оплати та оплату за вказаний товар.

У вказаній фактурі дата випуску транспортного засобу не співпадає з датою що міститься у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. До митного оформлення також надано звіт про оцінку вартості колісного транспортного засобу №005, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля для підтвердження митної вартості станом на 20.01.2025 становить 1105702 грн, що еквівалентно згідно курсу НБУ - 25496 EUR.

В експортній декларації 25DE830551100053А9 інформація про вартість транспортного засобу та спосіб оплати - відсутня. Так, позивач через уповноважену особу подав до митного органу декларацію по 6 методу та заявив митну вартість в розмірі 25800 EUR, а точніше заявив відповідно до висновку експерта, а не згідно рахунку фактури.

Як складову митної вартості заявлено транспортування в розмірі 300 EUR. Однак згідно вимог чч. 10, 11 ст. 58 МК України жодного підтверджуючого документи до митного оформлення не надано. Під час консультації декларантом надано документ від 08.01.2025 що на думку позивача підтверджує вартість товару, однак згідно перекладу документ носить назву «першийвий внесок за продаж автомобіля», окрім того в цьому ж документі наявні виправлення та такий містить інформацію про іншу марку номер шасі автомобіля ніж той який пред`явлено для митного оформлення.

З наведених обставин вбачається, що позивач подав до митного органу для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу документи, які містять очевидні розбіжності.

Здійснюючи митний контроль у інспектора, що прийняв в роботу митну декларацію позивача при перевірці поданих документів виник обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, оскільки до митного оформлення не було подано повний перелік документів, зокрема, документи на підтвердження ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за даний товар та підтвердження понесених витрат на транспортування.

Надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, не надано документи, які б підтверджували понесені транспортні витрати наявні розбіжності у документах.

Відтак, вищезазначені обставини обґрунтовано викликали об`єктивні сумніви у інспектора який здійснював митне оформлення. Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований товар. Враховуючи наведене вище митним органом враховуючи приписи статті 53 МК України скеровано повідомлення, запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні заявленої митної вартості.

На вимогу митного органу Декларант повідомив, що згідно ч.2 ст. 53 МК України прийняття рішення на підставі наданих документів. Враховуючи наведене вище, декларант, документів митному органу які б підтверджували заявлену митну вартість не подав, що стало підставою для коригування митної вартості товарів не за ціною договору (контракту).

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що 20.05.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Судом встановлені наступні обставини:

23.07.2025 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900446/3, в якому зазначено:

« 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості

Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед іншого є: 1)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Разом з тим, всупереч вищезазначених вимог декларантом до митного оформлення подано документ про оплату оцінюваного товару від 08.01.2025, який містить не містить інформацію щодо сторін купівлі продажу та неповні відомості а саме у описі( не дає змогу ідентифікувати), що суперечить ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Декларантом не було надано документів, передбачених п. 6) частиною 2 ст. 53 МКУ, що підтверджують всі складові транспортних витрат, а саме: - акт виконаних робіт; -договір-заявка на оплату транспортних витрат тощо., що робить неможливим встановлення достовірних відомостей про визначення митної вартості, які мають базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД UA408040/2024/009235 від 10.12.2024, за якою здійснено митне оформлення подібного(аналогічного) автомобіля. Визначена митна вартість - 29944 євро Декларанту роз`яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ. Також роз`яснюється право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне рішення протиправними та таким, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.

Судом не враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних рішень з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі – МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно із ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 010-2025 16.01.2025, декларація про походження товару (Declaration of origin) B/N 17.01.2025, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у всіх випадках митного огляду, крім передбаченого описом позиції « 1701») акт огляду від 20.01.2025, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 22.04.2022, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 22.04.2022, бухгалтерський документ, що підтверджує вартість товару Б/Н від 08.01.2025, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 005 від 20.01.2025, договір про надання послуг митного брокера Б/Н 17.01.2025 паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_4 від 05.12.2013, інші некласифіковані документи від 17.01.2025, інші некласифіковані документи від 17.01.2025, інші некласифіковані документи від 16.10.2024, квитанція від 17.01.2025, інші некласифіковані документи від 20.01.2025, копія митної декларації країни відправлення 25DE830551100053A9 17.01.2025.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 53 МК України, надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; якщо наявні ознаки підробки цих документів; якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07 травня 2020 у справі № 826/10527/17, від 09 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.002044.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Дослідивши матеріали справи та сукупність поданих декларантом ОСОБА_2 документів для митного оформлення електронної митної декларації № 25UA206050000412U6 щодо транспортного засобу марки BMW, модель X5 XDRIVE45E (ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 ), суд встановив наявність низки істотних та очевидних розбіжностей, які обґрунтовано унеможливили прийняття митним органом заявленої митної вартості за 6 (резервним) методом.

Зокрема, позивачем через уповноважену особу було заявлено митну вартість транспортного засобу в розмірі 25 800 EUR (що за встановленим курсом становило 1 118 904,72 грн), яка була визначена відповідно до наданого Звіту про оцінку вартості колісного транспортного засобу № 005 від 20.01.2025 (за яким ринкова вартість автомобіля становить 1 105 702 грн, що еквівалентно 25 496 EUR), а не на підставі наданого рахунку-фактури № 010-2025 від 16.01.2025, у якому ціна автомобіля вказана у розмірі 17 600 EUR. При цьому на момент декларування та подання заявки до митного оформлення у матеріалах справи повністю були відсутні будь-які розрахункові чи платіжні документи, які б підтверджували факт здійснення оплати за даний товар та реальну суму проведеного розрахунку, що викликає обґрунтований сумнів щодо дійсної фактурної вартості майна.

Окремо суд оцінює наданий позивачем під час проведення консультацій документ від 08.01.2025, який, на думку декларанта, мав слугувати підтвердженням вартості товару. Суд зазначає, що вказаний документ не може бути визнаний належним та допустимим доказом у розумінні процесуального закону, оскільки він містить виправлення, а також відомості про зовсім іншу марку та номер шасі (VIN-код) транспортного засобу, аніж той, який фактично пред`явлено для митного оформлення. За своєю назвою у перекладі вказаний документ визначений, як «перший внесок за продаж автомобіля», що за своєю правовою природою засвідчує лише факт авансового платежу або завдатку за право укладення угоди. Зі змісту такого документа неможливо встановити, чи є вказана у ньому сума остаточною і кінцевою ціною товару, чи вона передбачала подальші доплати, що унеможливлює з`ясування повного обсягу грошових зобов`язань покупця.

Крім того, поданий пакет документів містить інші суттєві дефекти та неузгодженості, а саме: у доданій експортній декларації № 25DE830551100053А9 взагалі відсутня будь-яка інформація про вартість транспортного засобу та обраний спосіб проведення розрахунків, а дата випуску автомобіля, зазначена в рахунку-фактурі, суперечить даті випуску, вказаній у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.

Також суд зауважує, що декларантом у складі митної вартості було заявлено витрати на транспортування товару в розмірі 300 EUR (що становить 13 010,52 грн), однак на порушення імперативних вимог частин 10 та 11 статті 58 Митного кодексу України до митного оформлення не було надано жодного первинного документа (договору про перевезення, калькуляції витрат, рахунку від перевізника або транспортної накладної), який би документально підтверджував дійсний розмір цих витрат та факт їх понесення.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що у випадку встановлення сторонами в договорі поставки товару його оплати до процедури розмитнення або у випадку, якщо рахунок сплачено, декларант повинен надати банківський платіжний документ (постанова від 20.03.2020 у справі №480/3807/18 та від 07.02.2023 у справі №804/5961/16).

Суд враховує, що декларантом не надано митниці належних документів щодо визначення митної вартості товару (транспортного засобу) з урахуванням витрат на транспортування товару. В той же час надання відповідних документів є обов`язковим відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МК України.

Митним органом проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення.

У зв`язку з неможливістю застосувати методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості, застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД UA408040/2024/009235 від 10.12.2024 - де митна вартість становить 29944 EUR/шт. У рішенні про коригування митної вартості чітко вказано інформацію, яка взята за основу для визначення митної вартості. Тобто, вказано джерело інформації (із зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів).

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем не було обґрунтовано застосування резервного методу визначення митної вартості суд зазначає що наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів; Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів; та Перелік додаткових складових до ціни договору.

У графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Правилами №598 передбачено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Оскільки митна вартість була визначена Львівською митницею за резервним методом (відповідно до положень статті 64 МКУ), посилання в рішенні на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи відповідає вимогам вказаного нормативного документа. Номер і дата митної декларації, яка слугувала джерелами інформації для коригування митної вартості товару, в рішенні також вказана.

Щодо проведених коригувань, то суд вказує, що правилами чітко визначено, що такі робляться лише «щодо зроблених коригувань». Тобто, якщо такі коригування не робилися, відповідні пояснення не повинні вноситися до граф рішення. Також слід зважити на ту обставину, що перелік коригувань завершується словом «тощо», тобто не є вичерпним. Пояснення щодо коригувань повинні стосуватися кожного конкретного випадку окремо, їх перелік та числові значення визначаються особливостями зовнішньоекономічної операції та застосованих джерел інформації для коригування.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15 дійшов висновку, що при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом, суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Крім того, суд звертає увагу на те, що митна вартість у спірному рішенні визначалася за резервним методом, що не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів.

Так, у відповідності до ч. 2 ст. 59 МК України врахування умов продажу, фізичних характеристик імпортованого товару, якість, репутація на ринку виробника товару є умовами застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. У відповідності до ч. 3 ст. 60 МК України для визначення, чи є товари подібними (аналогічними) враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. При цьому, вказані умови не притаманні для шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару, передбаченого ст. 64 МК України.

Резервний метод є більш гнучким і допускає недотримання однієї чи кількох вимог, визначених ст. 60 МК України для аналогічних товарів, таких як: якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Таким чином, суд доходить висновку, що у даному випадку підлягали застосуванню ст.ст. 52-64, 257, 266 МК України, оскільки коригування здійснювалося за другорядним (резервним методом), методика застосування якого викладена у статті 64 МК України і жодного відношення до визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не має.

Відповідно до положень ч.1-2 статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Таким чином, у рішенні наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню про коригування митної вартості у світлі доводів позивача про те, що таке не містить обґрунтувань щодо неможливості застосування інших методів визначення митної вартості почергово, суд зазначає, що у рішенні зазначено: Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).

На думку суду, за встановлених у справі обставин недостовірності заявлених до митного оформлення відомостей щодо повноти декларування складових митної вартості товару, у даному випадку відсутність в оскаржуваному рішенні деталізованого та розгорнутого опису обставин, які унеможливлювали застосування методів визначення митної вартості товару почергово, не може слугувати єдиною підставою для скасування такого індивідуального акту. Митний орган, визначаючи митну вартість товару за резервним методом, навів у своєму рішенні про коригування митної вартості товару причини, які унеможливлювали застосування жодного із попередніх методів визначення митної вартості.

В аспекті доводів позивача суд також враховує, що Митниця на етапі проведення консультацій з декларантом письмово повідомляла декларанта про відсутність інформації щодо ідентичних чи подібних товарів для застосування методів визначення митної вартості транспортного засобу, і декларант у процедурі консультацій мав можливість відшукати та надати митному органу відповідну інформацію щодо ідентичних чи подібних товарів для застосування попередніх методів визначення митної вартості автомобіля, проте, таких дій не вчинив.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 460/22765/22.

За таких обставин, встановивши наявність сукупності очевидних, суттєвих та неусунутих розбіжностей у поданих декларантом документах, які безпосередньо впливають на визначення фактурної вартості та всіх складових митної вартості товару, Івано-Франківська митниця діяла чітко у межах наданих повноважень, обґрунтовано та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, у зв`язку з чим прийняла законне рішення про коригування митної вартості товарів, а позовні вимоги про його скасування є повністю необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також, суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом враховуються заперечення відповідача.

Відповідно позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (76005, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, буд. 159) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович