Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №380/13037/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 рокусправа № 380/13037/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити за рахунок коштів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) — січень 2008 року, з одночасною виплатою рівноцінної грошової компенсації сум утриманого податку на доходи фізичних осіб;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 06 грудня 2021 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату за рахунок коштів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 06 грудня 2021 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації-різниці в сумі 3969,11 грн, як різницю між сумою можливої індексації, обчисленої в березні 2018 року із застосуванням коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року, з одночасною виплатою рівноцінної грошової компенсації сум утриманого податку на доходи фізичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 15 листопада 2017 року по 06 грудня 2021 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач стверджує, що в період з 15 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року військова частина не нараховувала та не виплачувала йому індексацію грошового забезпечення, для обчислення якої базовим місяцем (місяцем підвищення тарифних ставок і окладів) мав бути січень 2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294.

Крім того, позивач вважає, що у зв`язку з набранням чинності з 01 березня 2018 року постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та підвищенням посадових окладів військовослужбовців, сума підвищення його грошового доходу в березні 2018 року склала лише 486,99 грн, що є значно меншим за суму можливої індексації, яка склалася в березні 2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця (4456,10 грн). З огляду на це позивач переконаний, що відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), він має безумовне право на отримання щомісячної фіксованої індексації-різниці в сумі 3969,11 грн (4456,10 грн – 486,99 грн) за весь подальший період проходження військової служби - з 01 березня 2018 року по день виключення зі списків особового складу військової частини 06 грудня 2021 року.

Ухвалою від 29 червня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні).

Від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує повністю та просить суд відмовити у його задоволенні.

Заперечення військової частини мотивовані тим, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 та відомчих наказів Міністерства оборони України у грудні 2015 року – січні 2016 року відбулося суттєве збільшення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок постійних щомісячних надбавок і премій, сума підвищення яких значно перевищила розмір можливої індексації, у зв`язку з чим січень 2016 року став новим місяцем для обчислення індексу споживчих цін, а сума індексації за період з листопада 2017 року по лютий 2018 року становила 0,00 грн.

Щодо періоду з березня 2018 року по грудень 2021 року відповідач підкреслює, що з 01 березня 2018 року на підставі Постанови № 704 розмір посадового окладу та грошового забезпечення позивача зріс, а березень 2018 року став базовим місяцем для нарахування поточної індексації. Відповідач акцентує увагу суду на тому, що 28 вересня 2018 року позивач був переміщений на іншу штатну посаду у Військовій частині НОМЕР_1 , тобто зміна його грошового забезпечення відбулася внаслідок кадрового переміщення за посадою, що відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078 виключає право на отримання фіксованої індексації-різниці. Крім того, відповідач зазначив про передчасність вимог щодо компенсації податку на доходи фізичних осіб та вказував на неможливість встановлення судом конкретного фіксованого розміру виплат без урахування фактичних щомісячних складових доходу військовослужбовця.

Ухвалою суду від 267 жовтня 2026 року у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у справі відмовлено у зв`язку з тим, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі № 380/13011/26 набрало законної сили 23 вересня 2026 року після повернення апеляційної скарги військової частини судом апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, безпосередньо оцінивши письмові докази у їх сукупності, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу за контрактом у лавах Збройних Сил України у складі Військової частини НОМЕР_1 .

З матеріалів справи, наявних витягів із наказів по особовому складу, розрахунково-платіжних відомостей та карток особового рахунку військовослужбовця встановлено, що 28 вересня 2018 року сержант ОСОБА_1 призначений на відповідну штатну посаду у Військовій частині НОМЕР_1 зі встановленням нового посадового окладу за займаною посадою та визначенням належних надбавок, де безперервно ніс службу до грудня 2021 року.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06 грудня 2021 року № 245 сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження військової служби до нового місця служби - Київського військового ліцею АДРЕСА_1 .

У травні 2026 року представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, у якому просив надати довідку про нараховані та виплачені суми індексації грошового забезпечення за весь час проходження служби у частині, а також вимагав добровільно нарахувати і виплатити індексацію за період з 15 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року та виплатити щомісячну фіксовану індексацію-різницю у фіксованому розмірі 3969,11 грн щомісяця за період з 01 березня 2018 року по 06 грудня 2021 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Листом від 12 червня 2026 року № 3946 Військова частина НОМЕР_1 повідомила про відсутність законних підстав для перерахунку та доплати індексації, зазначивши, що виплата грошового забезпечення та індексації здійснювалася військовій особі у відповідності до норм Порядку № 1078 і фактично виділених бюджетних асигнувань.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі № 380/13011/26, яке набрало законної сили 23 вересня 2026 року (після повернення апеляційної скарги військової частини судом апеляційної інстанції), за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 позовні вимоги щодо виплати основного грошового забезпечення було задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції, чинній з 29 січня 2020 року, в період з 29 січня 2020 року по 06 грудня 2021 року включно до розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 ;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити за період з 29 січня 2020 року по 06 грудня 2021 року включно ОСОБА_1 належні з урахуванням проведених раніше виплат суми щомісячного грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток та допомоги при звільненні, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про Державний бюджет України на 01 січня 2020 року (2102,00 грн) та на 01 січня 2021 року (2270,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти, без зменшення раніше встановлених відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів забезпечення і премії.

Незгода позивача з відмовою військової частини нарахувати індексацію за період служби з листопада 2017 року по лютий 2018 року та невиплатою незмінної суми індексації-різниці в розмірі 3969,11 грн щомісяця за період з березня 2018 року по грудень 2021 року стала підставою для пред`явлення цього позову.

Правові, економічні та організаційні засади підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Суд наголошує на правовій природі інституту індексації: за своїм законодавчим призначенням індексація є виключно компенсаторним антиінфляційним механізмом, покликаним захистити доходи особи від знецінення в умовах інфляційних процесів у тому разі, коли самі номінальні доходи (оклади, тарифні ставки) залишаються незмінними.

Індексація не є самостійним видом грошового забезпечення, постійною надбавкою чи безумовно гарантованою преміальною виплатою. Її призначення полягає виключно у вирівнюванні купівельної спроможності особи у періоди між підвищеннями посадового окладу.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить із таких правових мотивів:

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання нарахувати й виплатити щомісячну індексацію-різницю у розмірі 3969,11 грн за період з 01 березня 2018 року по 06 грудня 2021 року із застосуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078:

Позивач просить суд зобов`язати військову частину виплачувати йому щомісячно з 01 березня 2018 року по 06 грудня 2021 року незмінну суму так званої «індексації-різниці» у розмірі 3969,11 грн відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації.

З аналізу зазначених норм слідує, що індексація-різниця є спеціальним тимчасовим інструментом, який підлягає застосуванню виключно у тому випадку, коли розмір чергового підвищення грошового доходу особи внаслідок зростання окладів є меншим, ніж сума індексації, на яку особа мала право у місяці такого підвищення. При цьому в силу приписів абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 виплата такої різниці триває лише до моменту чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або настання реального зростання постійного грошового забезпечення.

В основу правової конструкції пункту 5 Порядку № 1078 закладений принцип поглинання індексації зростанням постійного доходу.

Якщо у подальшому відбувається суттєве підвищення посадового окладу та грошового забезпечення військовослужбовця, сума такого підвищення зменшує суму нарахованої індексації або повністю нівелює обов`язок її виплати, коли сума фактичного зростання виплат перевищує інфляційні втрати.

Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі № 380/13011/26 (головуючий суддя Мартинюк В.Я.), яке набрало законної сили 23 вересня 2026 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні відпусток та допомоги при звільненні за весь період з 29 січня 2020 року по 06 грудня 2021 року включно, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про Державний бюджет України на 01 січня 2020 року (2102,00 грн) та на 01 січня 2021 року (2270,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти, без зменшення встановлених відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів забезпечення та премії.

Таким чином, на виконання остаточного та обов`язкового судового рішення у справі № 380/13011/26 посадовий оклад, оклад за військовим званням та всі похідні щомісячні надбавки, доплати і премії ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по день виключення зі списків особового складу 06 грудня 2021 року зазнають збільшення у грошовому виразі порівняно з раніше виплаченими сумами.

Суд підкреслює, що правовою метою судового перерахунку грошового забезпечення у справі № 380/13011/26 було безпосереднє врахування зростання базових державних соціальних стандартів - прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2020 та 2021 роках. .

За таких фактичних обставин вимога позивача про стягнення з військової частини за цей самий період (2020–2021 роки) повної незмінної суми індексації-різниці у розмірі 3969,11 грн щомісяця, яка розрахована виходячи з припущення про незмінність (заниженість) його окладів після березня 2018 року, є взаємовиключною та правомірно реалізована бути не може.

Позивач у спірних правовідносинах фактично обрав взаємосуперечливу правову позицію: з одного боку, він реалізував право на значне судове збільшення посадового окладу та грошового забезпечення через застосування актуальних прожиткових мінімумів 2020– 2021 років, а з іншого боку - вимагає одночасного збереження та стягнення компенсації знецінення грошових доходів у повному обсязі, як якби його оклад взагалі не переглядався.

Такий підхід суперечить засадам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим статтею 6 КАС України, а також фундаментальній доктрині заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Законодавчий механізм індексації не може використовуватися як інструмент подвійного отримання бюджетних коштів за рахунок одночасного стягнення і самого підвищеного доходу, і компенсації за його неотримання (індексації-різниці), яка за своєю природою повністю поглинається зазначеним судовим підвищенням окладів.

Крім того, вимога позивача про встановлення щомісячної індексації-різниці саме у фіксованому розмірі 3969,11 грн на кілька років наперед спростовується нормами Порядку № 1078 і з огляду на обставини проходження служби:

З матеріалів справи та особового рахунку встановлено, що 28 вересня 2018 року сержант ОСОБА_1 призначений на іншу штатну посаду у Військовій частині НОМЕР_1 зі встановленням нового посадового окладу.

Відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078 для військовослужбовців, яких переведено на іншу посаду чи місце проходження служби, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає особа.

Визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту нормативного перегляду тарифної ставки за відповідною посадою. Призначення військовослужбовця на посаду після березня 2018 року (тобто під час дії тарифних умов Постанови № 704) виключає можливість автоматичного збереження за ним індексації-різниці, обчисленої при первинному переході на нову систему оплати праці у березні 2018 року.

До того ж сума індексації-різниці за змістом пункту 5 Порядку № 1078 не є наперед заданою незмінною величиною. Вона визначається щомісяця шляхом зіставлення суми можливої індексації з фактичним підвищенням усіх складових доходу, які не мають разового характеру.

Оскільки щомісячні розміри премій та надбавок військовослужбовця постійно варіюються за наказами командування, суд позбавлений правових підстав наперед імперативно стягувати фіксовану суму 3969,11 грн без дослідження помісячного співвідношення фактичного доходу та інфляційних показників.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про повну безпідставність позовних вимог щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити фіксовану індексацію-різницю у розмірі 3969,11 грн за період з 01 березня 2018 року по 06 грудня 2021 року.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати й виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 15 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року:

Суд також визнає необґрунтованими вимоги позивача в частині нарахування поточної індексації за період з 15 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року із визначенням січня 2008 року як базового місяця.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013) було зобов`язано керівників центральних органів виконавчої влади вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів, перегляду надбавок, доплат і премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалася у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення грошового доходу перевищив суму індексації.

На реалізацію зазначеної постанови Уряду Міністерством оборони України було прийнято рішення, доведене телеграмою Департаменту фінансів МОУ від 31 грудня 2015 року № 248/3/1/1150, та наказ Міністра оборони України від 27 січня 2016 року № 44, якими з 01 січня 2016 року військовослужбовцям Збройних Сил України встановлено істотно збільшені розміри щомісячного грошового забезпечення за рахунок щомісячного преміювання та обов`язкових надбавок.

Фактичне збільшення грошового забезпечення військовослужбовців у січні 2016 року значно перевищило можливу суму індексації грудня 2015 року, у зв`язку з чим за правилами пункту 5 Порядку № 1078 відбулося оновлення точки відліку обчислення індексу споживчих цін.

Позивач прийнятий на військову службу та зарахований до списків особового складу військової частини лише 15 листопада 2017 року, тобто у період, коли структура та розміри виплат військовослужбовцям уже функціонували за правилами підвищеного грошового доходу.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться виключно у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила законодавчо встановлений поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Оскільки у період з 15 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року величина індексу споживчих цін наростаючим підсумком від визначеного періоду підвищення грошового забезпечення військовослужбовців порогу індексації не перевищила, правових підстав для виплати поточної індексації у цей проміжок часу не виникло.

За таких обставин Військова частина НОМЕР_1 нараховувала позивачу грошове забезпечення у спірний період у чіткій відповідності до норм чинного законодавства, а належна до виплати сума індексації правомірно становила 0,00 грн. Допущення протиправної бездіяльності з боку відповідача матеріалами справи не підтверджується.

Оскільки вимоги щодо нарахування індексації за обидва спірні періоди (2017– 2018 та 2018-2021 роки) є повністю безпідставними, позовні вимоги про виплату грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до Порядку № 44 як похідні вимоги задоволенню також не підлягають.

Виплата суми індексації-різниці за абзацами 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 не є самостійною премією чи довічною гарантією виплати сталої суми, а є спеціальною розрахунковою величиною, яка залежить від двох показників: суми інфляційних втрат у місяці підвищення окладів та реального розміру зростання постійних складових грошового забезпечення військовослужбовця. Будь-яке наступне підвищення посадового окладу чи перегляд структури грошового забезпечення особи змінює співвідношення цих величин і тягне перерахунок або припинення виплати такої різниці.

Як встановлено судом, у межах справи № 380/13011/26 за позовом ОСОБА_1 , рішення в якій набрало законної сили 23 вересня 2026 року, позивач уже домігся судового захисту свого права на належне матеріальне забезпечення та зобов`язав військову частину провести йому перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 06 грудня 2021 року із застосуванням оновленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2020 та 2021 роки (2102,00 грн та 2270,00 грн відповідно), що має наслідком суттєву доплату постійного грошового забезпечення за рахунок бюджетних коштів.

Враховуючи, що судовим рішенням у справі № 380/13011/26 відновлено право позивача на підвищений посадовий оклад та щомісячний дохід з урахуванням зростання прожиткового мінімуму, вимоги ОСОБА_1 у цій справі щодо стягнення повної незмінної суми індексації-різниці у розмірі 3969,11 грн щомісяця за той самий період служби ґрунтуються на штучному ігноруванні факту судового збільшення його доходу.

Задоволення вимог про нарахування фіксованої індексації-різниці без врахування присудженого збільшення грошового забезпечення суперечило б принципу пропорційності й верховенства права (стаття 8 Конституції України), оскільки призвело б до подвійного нарахування компенсаційних бюджетних виплат за один і той самий період публічної служби, що є неприпустимим та виключає наявність правомірних законних сподівань позивача на таку подвійну виплату в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову ОСОБА_1 , у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень повністю спростував доводи позовної заяви, надавши суду вичерпні письмові обґрунтування та докази здійснення виплат з дотриманням норм чинного законодавства. Натомість доводи сторони позивача про наявність підстав для стягнення фіксованої індексації-різниці одночасно зі здійсненим за судовим рішенням перерахунком грошового забезпечення за той самий період повністю спростовані матеріалами справи та судовою практикою.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Оцінивши наявні письмові докази, картки особового рахунку, накази по стройовій частині, рішення суду у справі № 380/13011/26 та положення актів законодавства у їх системному взаємозв`язку, суд дійшов остаточного висновку про необхідність повної відмови у задоволенні адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю, а позивач відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають та покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 14, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

1. В позові ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії — відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 27 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний