Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №340/6636/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/6636/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ в Херсонській області, Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Управління Міністерства внутрішніх справ в Херсонській області (надалі – відповідач 1), Головного управління Національної поліції в Херсонській області (надалі – відповідач 2), у якій з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 08592322) яка полягає, у не проведенні нарахування та виплаті ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), належного йому грошового забезпечення, у вигляді: «надбавки за вислугу років» - «15+ років служби в міліції» у розмірі 373 грн, за періоди з вересня 2010 по листопад 2011 років і з січня по вересень 2012 року; «надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби (надбавки за особливі умови служби) – у лютому-квітні, липні-грудні 1999, 2000, червні 2001, 2004, січні-березні 2005, жовтні 2010, жовтні 2012 років, та виплати її у неналежному розмірі: у квітні – грудні 2005, 2006, 2007 років; «надбавки за оперативно-розшукову, розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно-службову діяльність» - у 1998-2007, липні і серпні 2009 року; «надбавки за службу в умовах режимних обмежень» у січні-жовтні 2005, січні 2012, серпні-листопаді 2013, січні, грудні 2014, січні, березні, жовтні та листопаді 2015 років; «премії» - у 1998-2004, січні-березні та листопаді 2005, січні – травні, липні-грудні 2008, січні – травні, липні, вересні 2009, січні – серпні 2010, вересні-листопаді 2011, серпні 2013, січні 2014 років, та виплати її у неналежному розмірі: у квітні та грудні 2005, лютому-квітні, серпні-жовтні 2006, липні 2007, січні-серпні 2010, вересні 2011, жовтні-листопаді 2013, лютому-грудні 2014, квітні–вересні 2015 років; «надбавки 100%» - у період з 01.10.2001 по 31.12.2003, та 2008-2015 роках, та виплати її у неналежному розмірі у січні, березні, серпні-грудні 2004, січні – жовтні 2005 років; «надбавки за безперервну службу» у 1998-2003, та виплати її у неналежному розмірі у січні, березні, серпні-грудні 2004, січні – жовтні 2005 років; грошової компенсації за всі дні невикористаних основних та додаткових відпусток, у період з 14.08.1998 по 07.11.2015 роки, при звільненні з ОВС України;

- визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 08592322) яка полягає, у не проведенні у 1998, 2002-2007 роках, та проведенні в неналежному розмірі у 1999-2001 роках, нарахування та виплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), його грошового забезпечення, у вигляді щорічної матеріальної допомоги, в розмірі місячного грошового забезпечення, під час звільнення його у запас Збройних Сил України, відповідно до наказу УМВС України в Херсонській області від 06.11.2015 року №390 о/с;

- визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 08592322) яка полягає, у не проведенні у 2008-2015 роках, нарахування та виплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), його грошового забезпечення, у вигляді: «щорічної матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» та «щорічної матеріальної допомоги для оздоровлення», у сумі що не перевищує розмір середньомісячного грошового забезпечення, під час проходження ним служби в ОВС України, у період з 14.08.1998 по 07.11.2015 року, під час звільнення його у запас Збройних Сил України, відповідно до наказу УМВС України в Херсонській області від 06.11.2015 року, №390 о/с;

- стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 08592322) як компенсацію за спричинену моральну шкоду ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), протиправною бездіяльністю УМВС України в Херсонській області, які полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу належного йому грошового забезпечення, у вигляді - грошової компенсації за всі дні невикористаних основних та додаткових відпусток у cумі - 6782,91 грн., у сумі яка складає – 678 грн., під час звільнення у запас Збройних Сил України, відповідно до наказу УМВС України в Херсонській області від 06.11.2015 року, №390 о/с;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782), яка полягає, у не проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), належного йому грошового забезпечення, у вигляді: «надбавки за вислугу років» - « 15+ років служби в міліції» у розмірі 373 грн, за періоди з вересня 2010 по листопад 2011 років і з січня по вересень 2012 року; «надбавки за безперервну службу» у 1998-2003, та виплати її у неналежному розмірі у січні, березні, серпні-грудні 2004, січні – жовтні 2005 років; грошової компенсації за всі дні невикористаних основних та додаткових відпусток за час проходження ним служби в ОВС України, у період з 14.08.1998 по 07.11.2015 роки, під час звільнення його з Національної поліції України, відповідно до наказу ГУНП в Херсонській області від 26.09.2024 року, №431 о/с;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782), провести нарахування та здійснити виплату на картковий рахунок ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), належного йому грошового забезпечення, а саме: -«надбавок за вислугу років» - « 15+ років служби в міліції» у розмірі 373 грн, за періоди з вересня 2010 по листопад 2011 років і з січня по вересень 2012 року; «надбавки за безперервну службу» у 1998-2003, та здійснити її виплату у належному розмірі за січень, березень, серпень-грудень 2004, січень – жовтень 2005 років; грошової компенсації за всі дні невикористаних основних і додаткових відпусток, за час проходження служби в ОВС України, у період з 14.08.1998 по 07.11.2015 роки, з урахуванням раніше виплачених сум грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782), яка полягає, у не проведенні нарахування та виплаті ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), належного йому грошового забезпечення, у вигляді: «надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби (надбавки за особливі умови служби) – у лютому-квітні, липні-грудні 1999, 2000, червні 2001, 2004, січні-березні 2005, жовтні 2010, жовтні 2012 років, та виплати її у неналежному розмірі: у квітні – грудні 2005, 2006, 2007 роках; «надбавки за оперативно-розшукову, розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно-службову діяльність» - у 1998-2007, липні і серпні 2009 року; надбавки за службу в умовах режимних обмежень» у січні-жовтні 2005, січні 2012, серпні-листопаді 2013, січені, грудні 2014, січні, березні, жовтні та листопаді 2015 років, «премії» - у 1998-2004, січні-березні та листопаді 2005, січні – травні, липні-грудні 2008, січні – травні, липні, вересні 2009, січні – серпні 2010, вересні-листопаді 2011, серпні 2013, січні 2014 років, та виплати її у неналежному розмірі: у квітні та грудні 2005, лютому-квітні, серпні-жовтні 2006, липні 2007, січні-серпні 2010, вересні 2011, жовтні-листопаді 2013, лютому-грудні 2014, квітні–вересні 2015 років; «надбавки 100%» - у період з 01.10.2001 по 31.12.2003, та 2008-2015 роках, та виплати її у неналежному розмірі у січні, березні, серпні-грудні 2004, січні – жовтні 2005 років, за час проходження ним служби в ОВС України, у період з 14.08.1998 по 07.11.2015 роки, під час звільнення його з Національної поліції України, відповідно до наказу ГУНП в Херсонській області від 26.09.2024 року, №431 о/с;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782), розглянути (повторно) питання щодо визначення належних розмірів щомісячних складових грошового забезпечення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: «надбавок за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби (надбавки за особливі умови служби) – за періоди часу: лютий-квітень, липеньгрудень 1999, 2000, червень 2001, 2004, січень-березень 2005, жовтень 2010, жовтень 2012 років, та здійснити її виплату у належному розмірі за періоди часу: квітень– грудень 2005, 2006, 2007 роки; «надбавок за оперативно-розшукову, розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно-службову діяльність» - за періоди часу: 1998-2007 роки та липень і серпень 2009 року; «надбавки за службу в умовах режимних обмежень» у січні-жовтні 2005, січні 2012, серпні-листопаді 2013, січені, грудні 2014, січні, березні, жовтні та листопаді 2015 років, - «премій» - за періоди часу: з вересня 1998 по січень 2005, січень-березень та листопад 2005, січень – травень, липень-грудень 2009, січень – травень, липень і вересень 2009, січень – серпень 2010, вересень-листопад 2011, серпень 2013, січень 2014 років, та здійснити її виплату у належному розмірі: за квітень та грудень 2005, лютий-квітень, серпень-жовтень 2006, липень 2007, січень-серпень 2010, вересень 2011, жовтень-листопад 2013, лютий-грудень 2014, квітень–вересень 2015 років; «надбавки 100%» - за періоди часу з 01.10.2001 по 31.12.2003, та 2008-2015 роках, та здійснити її виплату у належному розмірі за січень, березень, серпень-грудень 2004, січень – жовтень 2005 років; за час проходження служби в ОВС України, у період з 14.08.1998 по 07.11.2015 роки, з урахуванням правової оцінки, оновленого розміру належного місячного грошового забезпечення, встановлених рішенням суду у даній справі, раніше виплачених сум та здійснити їх нарахування та виплату на картковий рахунок, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782), яка полягає, у не проведенні нарахування та виплаті ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), належного йому грошового забезпечення, у вигляді - щорічної матеріальної допомоги, в розмірі місячного грошового забезпечення, за 1998, 2002- 2007 роки, та не проведенні нарахування і виплаті її в належному розмірі за 1999- 2001 роки, за час проходження ним служби в ОВС України, у період з 14.08.1998 по 07.11.2015 року, під час звільнення його з Національної поліції України, відповідно до наказу ГУНП в Херсонській області від 26.09.2024 року, №431 о/с;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782), розглянути (повторно) питання щодо визначення належних розмірів щорічних видів грошового забезпечення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме матеріальної допомоги, в розмірі не більшому місячного грошового забезпечення, за 1998, 2002-2007 роки, та провести її нарахування і виплату в належному розмірі за 1999-2001 роки, за час проходження служби в ОВС України, у період з 14.08.1998 по 07.11.2015 роки, з урахуванням правової оцінки, оновленого розміру належного місячного грошового забезпечення, встановлених рішенням суду у даній справі, раніше виплачених сум та здійснити її нарахування та виплату на картковий рахунок, одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782), яка полягає, в не проведенні у 2008 - 2015 роках, нарахування та виплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), належного йому грошового забезпечення (враховуючи оновлений розмір належного місячного грошового забезпечення, встановленого рішенням суду у даній справі), у вигляді: «щорічної матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» та «щорічної матеріальної допомоги для оздоровлення», у сумі що не перевищує розмір середньомісячного грошового забезпечення, за час проходження ним служби в ОВС України, у період з 14.08.1998 по 07.11.2015, під час звільнення його з Національної поліції України, відповідно до наказу ГУНП в Херсонській області від 26.09.2024 року, №431 о/с;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782), розглянути (повторно) питання щодо визначення належних розмірів щорічних видів грошового забезпечення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:«щорічної матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» та «щорічної матеріальної допомоги для оздоровлення», не проведених і не виплачених позивачу в належному розмірі у 2008- 2015 роках, у сумі що не перевищує розмір середньомісячного грошового забезпечення, за час проходження служби в ОВС України, у період з 14.08.1998 по 07.11.2015 роки, з урахуванням правової оцінки, оновленого розміру належного місячного грошового забезпечення, встановлених рішенням суду у даній справі, раніше виплачених сум та здійснити їх нарахування та виплату на картковий рахунок з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2постанови Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782), яка полягає, у не проведенні при звільнені з Національної поліції України, відповідно до наказу ГУНП в Херсонській області від 26.09.2024 №431 о/с, індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), із застосуванням індексу споживчих цін з наростаючим підсумком, починаючи з базових місяців, якими є січень 2008 року та березень 2018 року, за період з 01.11.2017 по 31.12.2022 років, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації у розмірі - 4098,50 грн, відповідно до абзаців 4 та 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області провести індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), враховуючи оновлений розмір належного місячного грошового забезпечення, встановлений рішенням суду у даній справі, із застосуванням індексу споживчих цін з наростаючим підсумком, починаючи з базових місяців, якими є січень 2008 року та березень 2018 року, за період з 01.12.2017 по 31.12.2022 роки, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації у розмірі - 4098,50 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, не проведену при звільненні з Національної поліції України, відповідно до наказу ГУНП в Херсонській області від 26.09.2024 №431 о/с, та здійснити її виплату на картковий рахунок позивача, з урахуванням сплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період з 14.08.1998 по 07.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 по 26.09.2024 — у Національній поліції України, звідки був звільнений через хворобу відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 26.09.2024 №431 о/с.

Стверджує, що під час проходження служби в органах внутрішніх справ Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області систематично порушувалися його права на належне грошове забезпечення, що полягало у ненарахуванні, невиплаті або виплаті в меншому розмірі передбачених законодавством надбавок, доплат, премій та матеріальної допомоги. Зазначені порушення не були усунуті і під час його звільнення зі служби, оскільки остаточний розрахунок здійснено без урахування всіх належних йому складових грошового забезпечення.

Зокрема, вказує на неправильне визначення розміру надбавки за вислугу років у період з вересня 2010 року по листопад 2011 року та із січня по вересень 2012 року, коли замість належних 373 грн йому виплачувалося 306 грн. Крім того, зазначає про ненарахування або виплату в неналежному розмірі надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, надбавки за оперативно-розшукову діяльність, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за безперервну службу, так званої «надбавки 100%», а також щомісячних премій у визначені позовною заявою періоди протягом 1998– 2015 років.

Окремо наголошує на ненарахуванні та невиплаті щорічної матеріальної допомоги у 1998 та 2002– 2007 роках, виплаті такої допомоги в неналежному розмірі у 1999– 2001 роках, а також ненаданні протягом 2008–2015 років щорічної матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і щорічної матеріальної допомоги для оздоровлення.

Вважає, що встановлення певних надбавок, премій та матеріальної допомоги хоча й належало до дискреційних повноважень керівництва органів внутрішніх справ, однак такі повноваження мали реалізовуватися обґрунтовано, добросовісно та послідовно, з урахуванням конкретних обставин проходження ним служби. Водночас відповідачами не наведено об`єктивних підстав для невстановлення відповідних виплат, зменшення їх розміру або позбавлення його таких виплат. Зокрема, наказами про призначення його на інші посади передбачалося збереження раніше встановлених надбавок, а наказом від 06.11.2015 №390 о/с встановлено щомісячну премію у розмірі 139 відсотків.

При цьому відсутність у відповідача необхідних документів не звільняє від обов`язку доведення правомірності власних дій чи бездіяльності відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також при звільненні з органів внутрішніх справ у 2015 році йому не було виплачено грошової компенсації за 28 діб невикористаних основних та додаткових відпусток у розмірі 6782,91 грн. З огляду на це вважає, що йому завдано моральної шкоди, розмір компенсації якої визначає у сумі 678 грн.

Крім того, відповідачем не забезпечено застосування індексу споживчих цін наростаючим підсумком із визначенням базових місяців — січня 2008 року та березня 2018 року, а також не нараховано і не виплачено щомісячної фіксованої індексації у розмірі 4098,50 грн.

Наголошує, що індексація є обов`язковою складовою грошового забезпечення та державною гарантією збереження купівельної спроможності грошових доходів. Відтак Головне управління Національної поліції в Херсонській області було зобов`язане здійснити належний розрахунок індексації та виплатити всі невиплачені суми, зокрема під час остаточного розрахунку при звільненні зі служби 26.09.2024.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Головне управління Національної поліції в Херсонській області 06.11.2025 та 04.06.2026, з урахуванням змінених позовних вимог, надало суду відзиви на позовну заяву, у яких заперечило проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування заперечень зазначає, що в період з 01.12.2017 по 31.12.2022 позивачу здійснювалися нарахування та виплата індексації грошового забезпечення відповідно до вимог чинного законодавства.

Стверджує, що індексація грошового забезпечення здійснюється з урахуванням офіційних показників індексу споживчих цін у разі перевищення встановленого порогу індексації, який з 01.01.2016 становить 103 відсотки. При цьому визначальним для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу, а не зміна розміру інших складових грошового забезпечення, зокрема надбавок, доплат чи премій.

Вказує, що для проведення індексації грошового забезпечення позивача у спірний період слід застосовувати листопад 2015 року як місяць підвищення доходу, оскільки саме постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі — постанова №988) затверджено схеми посадових окладів поліцейських. При цьому у період з 01.12.2017 по 31.12.2022 посадові оклади поліцейських, визначені зазначеною постановою, не підвищувалися, у тому числі не відбулося їх підвищення у березні 2018 року.

У зв`язку із цим вважає доводи позивача щодо необхідності застосування січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців для проведення індексації, а також щодо наявності підстав для нарахування та виплати щомісячної фіксованої індексації у розмірі 4098,50 грн, безпідставними.

Заперечує можливість застосування до спірних правовідносин правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 15.06.2023 у справі №120/6277/22 та від 28.08.2023 у справі №420/17338/22, адже відповідні висновки сформовані у справах щодо індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

З огляду на викладене Головне управління Національної поліції в Херсонській області вважає, що протиправної бездіяльності щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача не допущено, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Управління Міністерства внутрішніх справ в Херсонській області 07.11.2025 та 17.06.2026, з урахуванням змінених позовних вимог, надало суду відзиви на позовну заяву, у яких заперечило проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування заперечень зазначає, що у спірний період основне грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ включало посадовий оклад, оклад за спеціальним званням та надбавку за вислугу років, тоді як додаткові види грошового забезпечення встановлювалися за наявності передбачених законодавством підстав і відповідного рішення уповноваженого керівника.

Щодо вимог про ненарахування та невиплату надбавок за особливі умови служби, виконання особливо важливих завдань, оперативно-розшукову діяльність, надбавки за безперервну службу, інших додаткових виплат та премій вказує, що їх встановлення належало до повноважень керівників органів внутрішніх справ і здійснювалося з урахуванням результатів оперативно-службової діяльності, особистого внеску працівника, якості виконання службових завдань та наявних бюджетних асигнувань. Крім того, встановлення додаткових видів грошового забезпечення було правом, а не безумовним обов`язком керівника. Відповідні виплати призначалися на підставі наказів, а тому сама по собі наявність у законодавстві положень про можливість встановлення певних надбавок чи премій не свідчить про виникнення в позивача права на їх отримання у конкретному розмірі.

Стверджує, що матеріали справи не містять належних доказів прийняття наказів про встановлення ОСОБА_1 відповідних надбавок і премій у спірні періоди, а також документів, які б підтверджували наявність підстав для їх призначення саме в заявлених розмірах. Водночас наголошує, що протягом 1998– 2015 років йому здійснювалися виплати окремих надбавок за виконання особливо важливих завдань, роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, специфічні умови служби та інших складових грошового забезпечення, що підтверджується розрахунковими картками й відомостями особових рахунків.

Стосовно надбавки за службу в умовах режимних обмежень зазначає, що позивач не навів належного фактичного та правового обґрунтування відповідної вимоги, не визначив конкретних сум, які, на його думку, не були нараховані або виплачені, та не надав відповідного розрахунку. Водночас відповідно до довідки від 16.06.2026 №233 у період з 20.04.1999 по 06.10.2015 ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася надбавка до посадового окладу за виконання роботи, пов`язаної з відомостями, що становлять державну таємницю.

Щодо здійснення преміювання зазначає, що відповідно до наказу МВС України від 31.12.2007 №499 преміювання здійснювалося з урахуванням особистого внеску працівника в загальні результати служби, на підставі відповідних наказів керівників органів та підрозділів МВС України, які видавалися за мотивованими рапортами начальників структурних підрозділів. Отже, премія має заохочувальний характер, не є гарантованою щомісячною виплатою у незмінному розмірі, а її розмір може визначатися диференційовано залежно від результатів роботи працівника та фінансових можливостей органу.

Стосовно надбавки за безперервну службу зауважує, що така надбавка встановлювалася керівником у межах виділених асигнувань з урахуванням стажу служби та високих результатів службової діяльності. Крім того, у разі застосування дисциплінарних стягнень її виплата могла бути призупинена. Поряд з цим згідно відомостей з особової картки позивача у березні 2004 року на підставі наказів від 16.03.2004 №10 та від 17.03.2004 №140 до нього застосовано дисциплінарні стягнення у вигляді доган та знято надбавку за безперервну службу.

Щодо вимог про виплату щорічної матеріальної допомоги, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення вказує, що такі виплати належали до додаткових видів грошового забезпечення та здійснювалися виключно в межах бюджетних асигнувань і затвердженого фонду грошового забезпечення. Водночас коштів, передбачених кошторисами Управління МВС України в Херсонській області, вистачало лише на здійснення обов`язкових виплат грошового забезпечення.

Надання матеріальної допомоги залежало від фінансових можливостей відповідного органу та рішення його керівника. При цьому матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань могла надаватися за письмовим рапортом працівника за рахунок економії фонду грошового забезпечення. Однак позивач із відповідним рапортом не звертався, а тому підстави для нарахування й виплати такої допомоги були відсутні.

Стосовно грошової компенсації за невикористані основні та додаткові відпустки зазначає, що під час звільнення позивача з органів внутрішніх справ у 2015 році йому було нараховано та виплачено відповідну компенсацію у розмірі 6782,91 грн. Крім того, під час звільнення позивача з органів внутрішніх справ відповідно до наказу від 06.11.2015 №390 о/с у зв`язку з переходом на службу до іншого органу державної влади в нього не виникло права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 9 Закону України №2262-XII та пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України №393, оскільки така підстава звільнення не належала до визначених законодавством випадків її виплати.

Вважає, що всі нарахування та виплати, які належали позивачу відповідно до законодавства, здійснювалися в межах наданих повноважень та бюджетного фінансування, а протиправної бездіяльності щодо забезпечення його прав допущено не було.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

12.11.2025 позивач надав суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзивів відповідачів. Зазначає, що відсутність бюджетного фінансування та наказів про встановлення надбавок, доплат і премій не може бути підставою для невиплати належного грошового забезпечення. Наполягає на наявності права на отримання щорічної матеріальної допомоги, допомоги для оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також інших складових грошового забезпечення за час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Крім того, заперечує факт виплати при звільненні у 2015 році компенсації за невикористані відпустки в сумі 6782,91 грн, посилаючись на довідку від 21.08.2025 №233 та відомості за формою ОК-5. Не погоджується з доводами ГУНП в Херсонській області щодо відсутності підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2017 по 31.12.2022 із застосуванням базових місяців — січня 2008 року та березня 2018 року, а також щомісячної фіксованої індексації у розмірі 4098,50 грн.

З урахуванням подання 04.06.2026 Головним управлінням Національної поліції в Херсонській області відзиву на уточнені позовні вимоги, позивач надав суду відповідь на відзив, у якому заперечив проти доводів Головного управління Національної поліції в Херсонській області, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі — Порядок №1078, у редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Зазначає, що предметом спору є не виплата поточної індексації, факт здійснення якої він не заперечує, а ненарахування та невиплата індексації-різниці, право на яку виникло з березня 2018 року. У зв`язку із цим просить відхилити заперечення відповідача та задовольнити позовні вимоги.

14.07.2026 позивач подав суду заперечення на відзив Управління МВС України в Херсонській області, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не спростовують заявлених позовних вимог, у яких зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності ненарахування та невиплати спірних складових грошового забезпечення. Відсутність відповідних наказів, втрата первинних документів або закінчення строків їх зберігання не звільняють відповідача від цього обов`язку.

Наголошує, що відсутність бюджетних асигнувань та дискреційний характер повноважень керівника не можуть бути підставою для невиплати гарантованого законодавством грошового забезпечення й матеріальної допомоги.

Крім того, звертає увагу на суперечливість доводів відповідача щодо виплати надбавки за роботу з державною таємницею, а також заперечує обґрунтованість припинення виплати надбавки за безперервну службу у 2004 році. Водночас просить не задовольняти вимогу щодо цієї надбавки за березень 2004 року, коли до нього було застосовано дисциплінарне стягнення.

16.11.2025 Управління МВС України в Херсонській області подало суду заперечення на відповідь на відзив позивача, у яких зазначає, що встановлення надбавок, премій та матеріальної допомоги належало до повноважень керівництва органів внутрішніх справ, здійснювалося в межах бюджетних асигнувань та потребувало відповідних наказів. Відсутність таких наказів, а також закінчення трирічного строку зберігання первинних фінансових документів унеможливлюють підтвердження підстав для заявлених виплат.

Водночас стверджує, що надбавка за службу в умовах режимних обмежень та надбавка у розмірі 100 відсотків у відповідні періоди позивачу нараховувалися і виплачувалися, а з 2008 року остання не була передбачена законодавством. Також посилається на застосування до позивача дисциплінарних стягнень, які могли впливати на розмір премій та надбавки за безперервну службу.

Вважає, що позивач не довів факту ненарахування чи невиплати належного йому грошового забезпечення, тоді як здійснені виплати підтверджуються обліковими документами.

Також, 12.06.2026 Головне управління Національної поліції в Херсонській області надало заперечення на відповідь на відзив позивача, з урахуванням уточнених позовних вимог, у яких не погоджується з доводами позивача щодо неналежного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Зазначає, що Постановою №988 встановлено посадові оклади поліцейських, які протягом спірного періоду не змінювалися. Тому підстав для визначення березня 2018 року місяцем підвищення доходу та застосування механізму індексації-різниці, передбаченого пунктом 5 Порядку №1078, немає.

Наголошує, що належним місяцем підвищення доходу для проведення індексації є листопад 2015 року, а зміна розміру премій і надбавок не впливає на його визначення.

Стверджує, що індексація грошового забезпечення позивача нараховувалася та виплачувалася відповідно до вимог законодавства.

Ухвалою суду від 01.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску; нової редакції позовної заяви, приведеної у відповідність до приписів статей 160, 161 КАС України із точним викладом змісту позовних вимог; додатків до позовної заяви (таблична форма нарахованого грошового забезпечення) в належному - "читабельному" вигляді.

10.10.2025 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а також позовну заяву у новій редакції.

15.10.2025 ухвалою суду продовжено ОСОБА_1 строк, встановлений ухвалою суду від 01.10.2025 тривалістю не більше 5 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання нової редакції позовної заяви, приведеної у відповідність до приписів статей 160, 161 КАС України із точним викладом змісту позовних вимог щодо кожного із відповідачів.

20.10.2025 позивач надав суду позовну заяву, викладену у новій редакції.

Ухвалою суду від 24.10.2025 позовну заяву в частині позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 повернуто позивачу.

Ухвалою суду від 24.10.2025 відкрито провадження у справі в іншій частині позовних вимог, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувані докази по справі.

12.11.2025 до суду надійшла ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 у справі №340/6636/25, якою витребувано з Кіровоградського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи № 340/6636/25.

Ухвалою суду від 17.11.2025 зупинено провадження у справі. Направлено адміністративну справу №340/6636/25 до Третього апеляційного адміністративного суду.

04.12.2025 ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 у справі №340/6636/25.

03.04.2026 постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 у справі №340/6636/25 скасовано та направлено для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції.

20.05.2026 матеріали адміністративної справи №340/6636/25 отримано Кіровоградським окружним адміністративним судом.

25.05.2026 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

25.05.2026 ухвалою суду відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 21.08.1995 по 06.11.2015, обіймаючи різні посади рядового та начальницького складу, зокрема керівні посади в районних відділах Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (т.1 а.с. 15-20).

Зокрема, згідно з витягом із наказу УМВС України в Херсонській області від 18.08.1998 №105 о/с лейтенанта міліції ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого відділення карного розшуку Новотроїцького районного відділу УМВС. Цим наказом визначено, що стаж служби позивача для виплати відсоткової надбавки за вислугу років станом на 01.09.1998 становив 3 роки 00 місяців 10 днів (т.3 а.с. 88).

Відповідно до наказу від 30.04.2001 №52 о/с позивачу присвоєно чергове спеціальне звання старшого лейтенанта міліції (т.3 а.с. 35).

Наказом УМВС України в Херсонській області від 27.10.2005 №136 о/с позивача призначено на посаду першого заступника начальника відділу — начальника кримінальної міліції Нижньосірогозького районного відділу УМВС, звільнивши його з посади оперуповноваженого відділення карного розшуку Новотроїцького районного відділу УМВС. При цьому наказом передбачено збереження раніше встановлених грошових надбавок (т.3 а.с. 39).

Наказом від 31.10.2005 №137 о/с ОСОБА_1 присвоєно чергове спеціальне звання капітана міліції (т.2 а.с. 18).

Згідно з наказом УМВС України в Херсонській області від 25.10.2006 №105 о/с капітана міліції ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника начальника відділу — начальника кримінальної міліції Бериславського районного відділу УМВС, звільнивши його з аналогічної посади Нижньосірогозького районного відділу УМВС, зі збереженням раніше встановлених грошових надбавок (т.3 а.с. 33зв.)

Наказом від 28.12.2007 №165 о/с, виданим відповідно до наказу УМВС від 15.11.2007 №679 у зв`язку з реорганізацією штатів, позивача повторно призначено на посаду першого заступника начальника відділу — начальника кримінальної міліції Бериславського районного відділу УМВС зі збереженням раніше встановлених грошових надбавок (т.3 а.с. 46зв.)

Відповідно до наказу від 31.10.2008 №162 о/с ОСОБА_1 присвоєно чергове спеціальне звання майора міліції (т.3 а.с. 49зв.)

Наказом УМВС України в Херсонській області від 28.11.2012 №280 о/с майора міліції ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу — начальника кримінальної міліції Бериславського районного відділу УМВС, звільнивши його з посади першого заступника начальника відділу — начальника кримінальної міліції того самого районного відділу. У наказі зазначено, що призначення здійснено з пониженням у зв`язку з реорганізацією штатів, зі збереженням раніше встановлених грошових надбавок (т.3 а.с. 55).

Наказом від 31.12.2012 №318 о/с позивачу присвоєно чергове спеціальне звання підполковника міліції (т.3 а.с. 54).

Згідно з наказом УМВС України в Херсонській області від 21.06.2013 №180 о/с, виданим у зв`язку з реорганізацією штатів відповідно до наказу УМВС від 24.04.2013 №216, підполковника міліції ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника районного відділу — начальника кримінальної міліції Бериславського районного відділу УМВС зі збереженням раніше встановлених грошових надбавок (т.3 а.с. 57).

Наказом від 08.01.2014 №3 о/с позивача призначено виконуючим обов`язки заступника начальника районного відділу — начальника кримінальної міліції Нижньосірогозького районного відділу УМВС з обслуговування Нижньосірогозького та Іванівського районів, звільнивши його з посади заступника начальника районного відділу — начальника кримінальної міліції Бериславського районного відділу УМВС, зі збереженням раніше встановлених грошових надбавок (т.3 а.с. 58).

Відповідно до наказу від 10.12.2014 №345 о/с ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки заступника начальника міського відділу — начальника кримінальної міліції Новокаховського міського відділу УМВС, звільнивши його від виконання обов`язків заступника начальника районного відділу — начальника кримінальної міліції Нижньосірогозького районного відділу УМВС. При цьому також передбачено збереження раніше встановлених грошових надбавок (т.3 а.с. 60зв.)

Наказом від 28.01.2015 №25 о/с позивача призначено на посаду заступника начальника — начальника кримінальної міліції Новокаховського міського відділу УМВС, звільнивши його від тимчасового виконання відповідних обов`язків, зі збереженням раніше встановлених грошових надбавок (т.3 а.с. 61).

Згідно з наказом УМВС України в Херсонській області від 18.03.2015 №75 о/с позивача призначено виконуючим обов`язки заступника начальника районного відділу — начальника кримінальної міліції Нижньосірогозького районного відділу УМВС з обслуговування Нижньосірогозького та Іванівського районів із 16.03.2015, звільнивши його з посади в Новокаховському міському відділі УМВС, зі збереженням раніше встановлених грошових надбавок (т.3 а.с. 61зв.)

Наказом від 08.04.2015 №100 о/с позивача призначено на посаду заступника начальника районного відділу — начальника кримінальної міліції Нижньосірогозького районного відділу УМВС, звільнивши його від тимчасового виконання обов`язків за цією посадою, зі збереженням раніше встановлених грошових надбавок (т.3 а.с. 62).

Відповідно до наказу УМВС України в Херсонській області від 07.10.2015 №345 о/с позивача призначено на посаду заступника начальника районного відділу — начальника кримінальної міліції Генічеського районного відділу УМВС, звільнивши його з посади заступника начальника районного відділу — начальника кримінальної міліції Нижньосірогозького районного відділу УМВС, зі збереженням раніше встановлених грошових надбавок (т.3 а.с. 62зв.)

Наказом УМВС України в Херсонській області від 06.11.2015 №390 о/с позивача, який обіймав посаду заступника начальника районного відділу — начальника кримінальної міліції Генічеського районного відділу УМВС України в Херсонській області, звільнено з 06.11.2015 у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв`язку з переходом у встановленому порядку на службу до іншого органу. Цим наказом позивачу встановлено премію в розмірі 139 відсотків та зазначено, що невикористана частина відпустки становить 28 діб (т2 а.с. 103).

Наказом Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 07.11.2015 №7 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Бериславського відділу поліції ГУНП в Херсонській області з присвоєнням спеціального звання підполковника поліції.

Із довідки Управління кадрового забезпечення ГУНП в Херсонській області від 06.12.2024 про застосовані до позивача дисциплінарні стягнення вбачається, що під час проходження служби в органах внутрішніх справ до нього в різні періоди застосовувалися дисциплінарні стягнення, зокрема у вигляді догани, суворої догани, зауваження та попередження про неповну посадову відповідність (т.3 а.с. 63зв.-69).

Так, відповідно до зазначеної довідки наказом Новотроїцького районного відділу УМВС України в Херсонській області від 16.03.2004 №10 позивачу оголошено догану за несвоєчасне заведення оперативно-розшукової справи та низькі показники службової діяльності. Зазначене дисциплінарне стягнення знято наказом від 21.08.2004 №27.

Крім того, довідка містить відомості про оголошення позивачу зауваження наказом УМВС України в Херсонській області від 31.08.2009 №540 о/с, яке знято наказом від 20.12.2009 №708 о/с, а також про застосування інших дисциплінарних стягнень у 2010– 2014 роках.

Зокрема, у довідці зазначено накази УМВС України в Херсонській області від 16.05.2012 №176 та від 15.06.2012 №204, якими до позивача застосовано попередження про неповну посадову відповідність, від 11.06.2013 №119 про оголошення догани та від 26.05.2014 №86 про оголошення зауваження. Також наведено відомості про зняття окремих дисциплінарних стягнень відповідними наказами.

Наказом УМВС України в Херсонській області від 14.02.2015 №28 позивачу оголошено догану за суттєві прорахунки в організації роботи з розкриття розбійних нападів та пограбувань. Згідно з довідкою дія зазначеного дисциплінарного стягнення припинилася 06.11.2015 у зв`язку зі звільненням позивача з органів внутрішніх справ.

Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 24.02.2009 ОСОБА_1 з 07.11.2015 проходив службу в Національній поліції України до 26.09.2024 (т.3 а.с. 26-29).

Наказом Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 26.09.2024 №431 о/с позивача звільнено зі служби в поліції через хворобу на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Згідно із зазначеним наказом вислуга років позивача на день звільнення в календарному обчисленні становила 29 років 01 місяць 06 днів (т.1 а.с. 21зв.-22).

Протягом проходження служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_1 нараховувалося грошове забезпечення, до складу якого входили посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років, а також окремі додаткові види грошового забезпечення та премії. Відомості про відповідні нарахування відображені в долучених до матеріалів справи особових картках грошового забезпечення та розрахункових документах за 1998– 2015 роки.

15.04.2025 позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Херсонській області із заявою, в якій просив надати інформацію щодо проведення індексації його грошового забезпечення за період служби в поліції з 2015 по 2024 рік, із зазначенням сум нарахувань та дат їх виплати. У разі непроведення індексації просив повідомити причини та здійснити відповідні нарахування і виплати (т.1 а.с. 26зв.-27).

Листом від 15.05.2025 №1640/05/10-2025 Головне управління Національної поліції в Херсонській області повідомило позивача, що індексація його грошового забезпечення здійснювалася з 01.11.2017 по 31.12.2022. Відповідач зазначив, що до листопада 2017 року індексація поліцейським не проводилася, а у 2023– 2024 роках підстав для її нарахування не було у зв`язку із законодавчим зупиненням індексації грошових доходів населення у 2023 році. До відповіді долучено довідку про нараховані та виплачені суми індексації (т.1 а.с. 27зв.-28).

27.05.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Національної поліції в Херсонській області з питань проведення індексації грошового забезпечення за період служби в органах внутрішніх справ з 14.08.1998 по 06.11.2015. Просив надати відомості про відповідні нарахування та виплати, а в разі їх відсутності — повідомити причини і провести належну індексацію (т.1 а.с. 30).

Листом від 17.06.2025 №856/10/01-2025 Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Херсонській області повідомило позивача про направлення його звернення за належністю до ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області, оскільки порушені питання стосувалися грошового забезпечення за період проходження служби в органах внутрішніх справ (т.1 а.с. 30зв.)

За результатами розгляду зазначеного звернення ліквідаційна комісія УМВС України в Херсонській області листом від 15.07.2025 №1098/10/01-2025 надала інформацію про суми індексації грошового забезпечення позивача за період з 14.08.1998 по 06.11.2015 (т.1 а.с. 31).

Із долученої до листа довідки вбачається, що індексація грошового забезпечення позивача відображена лише за окремі місяці 2007– 2009 років, зокрема за 2007 рік — 148,23 грн, за 2008 рік — 517,56 грн, за 2009 рік — 321,00 грн. За інші роки зазначеного періоду суми індексації в довідці не відображені (т.1 а.с. 31зв.)

31.07.2025 позивач звернувся до ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області із заявою про надання відомостей щодо наявності у нього допуску до державної таємниці, встановлення і виплати надбавки за службу в умовах режимних обмежень, виконання шифрувальної роботи, а також тимчасового виконання обов`язків начальників районних відділів міліції під час проходження служби (т.1 а.с. 32).

Листами від 28.08.2025 №346/10-2025 та №350/5-2025 ліквідаційна комісія УМВС України в Херсонській області повідомила позивача, що в період з 20.04.1999 по 06.10.2015 йому нараховувалася та виплачувалася надбавка до посадового окладу за виконання роботи, пов`язаної з відомостями, що становлять державну таємницю. На підтвердження цього надано відповідну інформацію про помісячні нарахування (т.1 а.с. 33-35).

Крім того, відповідач повідомив, що позивачу надавався допуск до державної таємниці за формою 2, а протягом проходження служби він на підставі відповідних наказів у певні періоди виконував обов`язки начальників районних відділів міліції. Водночас зазначено, що обов`язки з шифрувальної роботи на позивача не покладалися, а окрема доплата за тимчасове виконання обов`язків начальників районних відділів йому не нараховувалася з огляду на займані штатні посади заступника начальника.

26.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до УМВС України в Херсонській області із заявою щодо проведення перерахунку та виплати окремих складових грошового забезпечення за період з 14.08.1998 по 07.11.2015. У зверненні порушив питання про підстави ненарахування або виплати в неповному розмірі передбачених законодавством надбавок, доплат, премій та матеріальної допомоги (т.1 а.с. 57-59).

Листом від 25.09.2025 №411/10-2025 ліквідаційна комісія УМВС України в Херсонській області надала відповідь, у якій виклала нормативне регулювання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Зокрема, відповідач зазначив, що встановлення окремих додаткових видів грошового забезпечення здійснювалося за рішеннями уповноважених керівників у межах бюджетних асигнувань. Стосовно матеріальної допомоги відповідач повідомив, що відповідні виплати проводилися з урахуванням затвердженого фонду оплати праці та наявності передбачених законодавством підстав для їх призначення (т.1 а.с. 60-63).

17.10.2025 позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області із заявою, в якій просив повідомити, чи нараховувалася та виплачувалася йому під час звільнення у 2015 році компенсація за невикористані дні основних і додаткових відпусток, зазначити кількість таких днів і суму виплати та надати підтвердні документи. Також просив надати відомості про можливі утримання із грошового забезпечення та копії наказів щодо встановлення, зміни, зменшення або припинення виплати окремих його складових (т.2 а.с. 109зв.-110).

Листом від 17.11.2025 №490/04/10-2025 ліквідаційна комісія УМВС України в Херсонській області повідомила позивача, що під час його звільнення у 2015 році було нараховано та виплачено компенсацію за 28 діб невикористаної відпустки в сумі 6782,91 грн. Також зазначила, що утримання із грошового забезпечення під час звільнення не здійснювалися. Щодо надання копій наказів про встановлення, зміну та припинення окремих виплат повідомлено про направлення запиту до Галузевого державного архіву МВС України (т.3 а.с. 17).

Відповідно до довідки від 29.05.2026 №190 про нараховані та виплачені суми індексації грошового забезпечення позивача за 2017–2022 роки та листа від 01.06.2026 №31914-2026 для проведення індексації застосовувався листопад 2015 року як місяць підвищення доходу, а підвищення посадових окладів поліцейських протягом 2017– 2022 років не здійснювалося (т.3 а.с. 123-125).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

У період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ правові засади діяльності міліції, соціального захисту її працівників та їх грошового забезпечення визначалися Законом України від 20.12.1990 №565-XII «Про міліцію» (надалі — Закон №565-XII), який втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (надалі — Закон №580-VIII).

Статтею 19 вказаного Закону було встановлено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначався Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (надалі — Положення №114).

Умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у відповідні періоди також регулювалися Указом Президента України від 04.10.1996 №926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» (далі — Указ №926/96).

Зазначеним Указом було затверджено схеми посадових окладів та окладів за спеціальними званнями, установлено надбавку за вислугу років, визначено окремі додаткові виплати, а також повноваження керівників органів внутрішніх справ щодо встановлення надбавок і преміювання особового складу.

Зокрема, пунктом 2 Указу №926/96 передбачалася виплата особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надбавки за вислугу років згідно з додатком №10 та матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.

Пунктом 3 цього Указу керівникам органів внутрішніх справ у межах асигнувань, виділених на утримання відповідних органів, надавалося право встановлювати визначені ним надбавки, зокрема за особливі умови служби та виконання особливо важливих завдань, а також преміювати осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи.

Отже, зміст зазначеного нормативного акта передбачав різні механізми призначення складових грошового забезпечення.

Позивач стверджує, що протягом періодів з вересня 2010 року по листопад 2011 року та із січня по вересень 2012 року відповідач неправильно визначав розмір надбавки за вислугу років, не врахувавши наявності у нього понад 15 років вислуги.

Починаючи з 2008 року, структура та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначалися, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі — постанова №1294) та наказом МВС України від 31.12.2007 №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ».

Наказом МВС України №499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка регулювала порядок визначення і виплати посадових окладів, окладів за спеціальними званнями, надбавок, доплат, премій та інших складових грошового забезпечення (надалі — Інструкція №499).

Згідно з положеннями цієї Інструкції виплата основних складових грошового забезпечення здійснювалася відповідно до займаної посади, присвоєного спеціального звання та вислуги років.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №499 та додатка 29 до постанови Кабінету Міністрів України №1294 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням у розмірах, затверджених додатком 29 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу".

Зокрема, згідно вказаного Додатку №29 за вислугу від 10 до 15 років передбачалася надбавка в розмірі 25 відсотків, а за вислугу від 15 до 20 років — 30 відсотків відповідної розрахункової бази.

Із долученого до матеріалів справи архівного витягу з наказу УМВС України в Херсонській області від 18.08.1998 №105 о/с установлено, що станом на 01.09.1998 вислуга позивача для виплати відсоткової надбавки становила 3 роки 00 місяців 10 днів.

Подальше проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ підтверджується архівними наказами про призначення його на відповідні посади.

Отже, станом на вересень 2010 року вислуга позивача, яка враховувалася для виплати зазначеної надбавки, становила понад 15 років, що відповідало встановленому законодавством розміру надбавки в 30 відсотків.

Водночас із досліджених судом розрахункових документів за 2010–2012 роки вбачається, що в окремі місяці спірних періодів відповідач 1 здійснював нарахування надбавки за вислугу років із застосуванням 25-відсоткового розміру.

Зокрема, з розрахункового рахунку за 2010 рік, що міститься в архівних матеріалах фонду №31, опису №1, архівної справи №127, убачається, що за вересень–грудень 2010 року позивачу нараховувалася надбавка за вислугу років із застосуванням 25 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням.

Аналогічне нарахування відображене в розрахунковому рахунку за 2011– 2012 роки, який міститься в архівних матеріалах фонду №31, опису №1, архівної справи №129.

Зі змісту цього документа вбачається застосування 25-відсоткового розміру надбавки протягом січня–листопада 2011 року та січня–вересня 2012 року.

Зокрема, за посадового окладу 1100 грн та окладу за спеціальним званням 125 грн сума надбавки, визначена із застосуванням 25 відсотків, становила 306,25 грн. За посадового окладу 1120 грн та окладу за спеціальним званням 125 грн відповідна надбавка становила 311,25 грн.

Водночас із розрахункового рахунку вбачається, що в жовтні–грудні 2012 року відповідач уже застосовував 30-відсотковий розмір надбавки за вислугу років.

Відповідач 1 не надав належного обґрунтування застосування до позивача меншого розміру надбавки та не підтвердив наявності передбачених законодавством обставин, які могли б впливати на визначення його вислуги років у зазначені періоди.

Суд враховує, що визначення відсоткового розміру надбавки за вислугу років не належало до дискреційних повноважень керівника органу внутрішніх справ, оскільки відповідний відсоток безпосередньо встановлювався нормативним актом залежно від тривалості вислуги.

Відтак застосування 25-відсоткової надбавки замість належної 30-відсоткової не відповідало вимогам законодавства.

Разом із тим суд не погоджується з доводами позивача щодо необхідності встановлення надбавки в однаковому грошовому розмірі 373 грн за кожний місяць спірного періоду, оскільки її розмір повинен визначатися у відсотках від фактичної суми посадового окладу та окладу за спеціальним званням у відповідному місяці.

Відтак, належним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльності Управління Міністерства внутрішніх справ в Херсонській області щодо ненарахування надбавки за вислугу років у належному розмірі та зобов`язання здійснити її перерахунок за періоди з 01.09.2010 по 30.11.2011 та з 01.01.2012 по 30.09.2012 із застосуванням 30 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням, з урахуванням фактично нарахованих і виплачених сум.

Щодо позовних вимог щодо ненарахування надбавки за виконання особливо важливих завдань та особливі умови служби за окремі періоди 1999– 2012 років, а також виплати її в неналежному розмірі.

За змістом пункту 2.5 Інструкції №499 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ установлюється надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби в розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років, а тим, що безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів нормативно-правових актів, які передбачено положеннями про відповідні структурні підрозділи, особам рядового і начальницького складу за виконання спеціальних завдань, пов`язаних з антитерористичною діяльністю, особам начальницького складу слідчих підрозділів органів внутрішніх справ за службу на посадах слідчих, особам рядового і начальницького складу підрозділів міліції громадської безпеки за службу на посадах старших дільничних, дільничних і помічників дільничних інспекторів міліції та підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугою років.

Порядок та умови виплати такої надбавки визначаються залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань. У разі несвоєчасного або низькоякісного виконання завдань надбавка скасовується або розмір її зменшується.

Із долучених до матеріалів справи архівних наказів про призначення позивача на посади в органах внутрішніх справ убачається, що під час окремих кадрових переміщень передбачалося збереження раніше встановлених грошових надбавок.

Однак зазначені положення наказів не дають можливості встановити конкретний вид, розмір та період дії кожної надбавки, яка зберігалася за позивачем.

При цьому розрахункові документи підтверджують, що в окремі періоди додаткові надбавки позивачу нараховувалися.

Водночас позивач не обґрунтував належними доказами, що за всі зазначені ним місяці існували встановлені законодавством підстави для виплати відповідної надбавки в конкретному розмірі.

Саме по собі перебування на певній посаді або виконання службових обов`язків не свідчить про безумовне право на надбавку в максимально можливому розмірі.

Таким чином, сукупність наявних доказів не дає підстав установити протиправне ненарахування або виплату в неналежному розмірі зазначеної надбавки за всі заявлені позивачем періоди, у зв`язку із чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо ненарахування надбавки за оперативно-розшукову, розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно-службову діяльність за 1998– 2007 роки, липень і серпень 2009 року, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2.6 Інструкції №499 особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, які провадять оперативно-розшукову, розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно-службову діяльність, установлюється надбавка в розмірі до 50 відсотків посадового окладу.

Розмір надбавок установлюється індивідуально особам середнього, старшого і вищого начальницького складу керівниками органів, підрозділів, закладів та установ органів внутрішніх справ на підставі мотивованого подання керівника структурних підрозділів та оголошується наказом.

Керівникам органів, підрозділів, закладів та установ органів внутрішніх справ надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби та за оперативно-розшукову, розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно-службову діяльність установлюються Міністром внутрішніх справ України.

У разі несвоєчасного або неналежного виконання завдань, зниження результатів оперативно-службової діяльності розмір установлених раніше надбавок за поданням керівництва органу може бути зменшено або взагалі скасовано, про що оголошується наказом.

Виплата цієї надбавки проводиться з дня, указаного в наказі про особовий склад, але не раніше дня призначення на відповідну посаду або дня вступу в тимчасове виконання посадових обов`язків.

Отже, виконання позивачем оперативно-розшукових функцій саме по собі не створювало безумовного права на отримання такої надбавки в максимальному розмірі.

Крім того, передбачене Інструкцією №499 регулювання не поширюється на правовідносини, які виникли до набрання нею чинності. Тому вимоги за 1998– 2007 роки не можуть ґрунтуватися виключно на положеннях зазначеної Інструкції.

Щодо липня та серпня 2009 року матеріали справи не містять достатніх доказів прийняття індивідуального рішення про встановлення позивачу цієї надбавки в конкретному розмірі за відповідні місяці.

За таких обставин підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Щодо ненарахування позивачу надбавки за службу в умовах режимних обмежень у визначені місяці 2005, 2012– 2015 років, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 30 Закону України від 21.01.1994 №3855-XII «Про державну таємницю» у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Види, розміри та порядок надання такої компенсації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 №414 затверджено Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Зазначеним Положенням передбачено виплату надбавки до посадових окладів особам, які постійно працюють в умовах режимних обмежень, залежно від ступеня секретності інформації, з якою пов`язана їх професійна діяльність.

Зокрема, для відомостей зі ступенем секретності «особливої важливості» передбачалася надбавка в розмірі 20 відсотків, «цілком таємно» — 15 відсотків, «таємно» — 10 відсотків посадового окладу.

Пунктом 2.8 Інструкції №499 також було визначено порядок установлення зазначеної надбавки особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Так, особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в умовах режимних обмежень, виплачується надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації:

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.

Особам начальницького складу, які проходять службу в умовах режимних обмежень і безпосередньо виконують науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, що містять державну таємницю і передбачені державним замовленням (контрактом), Міністром внутрішніх справ України або його заступниками згідно з розподілом функціональних обов`язків установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності та обсягу інформації.

Виплата надбавки особам рядового і начальницького складу за службу в умовах режимних обмежень здійснюється на підставі затверджених керівниками органів, підрозділів, закладів та установ органів внутрішніх справ номенклатури посад осіб рядового і начальницького складу, які підлягають оформленню на допуск до державної таємниці.

Надбавка за службу в умовах режимних обмежень установлюється особам рядового і начальницького складу за займаною посадою наказом про особовий склад на підставі мотивованих рапортів керівників структурних підрозділів, погоджених з режимно-секретним підрозділом.

У рапорті зазначаються: дата оформлення допуску особи рядового чи начальницького складу до державної таємниці, форма допуску, ступінь секретності відомостей, що становлять державну таємницю, з якими за функціональними обов`язками за посадою постійно працює особа рядового чи начальницького складу, номер номенклатури посад, що підлягають оформленню на допуск до державної таємниці.

Проект наказу про особовий склад погоджується з фінансовим та режимно-секретним підрозділами органів, підрозділів, закладів та установ органів внутрішніх справ.

Надбавка за службу в умовах режимних обмежень виплачується особі рядового чи начальницького складу з дня призначення на посаду, яку включено до номенклатури посад, що підлягають оформленню на допуск до державної таємниці, але не раніше дня оформлення допуску до державної таємниці.

При призначенні на іншу штатну посаду або покладенні на особу рядового чи начальницького складу тимчасового виконання обов`язків надбавка за службу в умовах режимних обмежень переустановлюється з дотриманням вимог цієї Інструкції.

Виплата надбавки за роботу в умовах режимних обмежень припиняється:

з дня призначення на посаду, за якою вона не встановлена;

з дня скасування допуску до державної таємниці;

з дня закінчення науково-дослідних та науково-конструкторських робіт.

Поновлення виплати вказаної надбавки здійснюється в порядку для її встановлення.

Аналіз наведених положень свідчить, що право особи на отримання надбавки за службу в умовах режимних обмежень виникає внаслідок наявності передбачених законодавством обставин, а не виключно внаслідок прийняття керівником відповідного розпорядчого документа.

Видання наказу про встановлення надбавки є формою реалізації встановленого законом права особи на компенсацію, а не самостійною підставою для виникнення такого права незалежно від фактичних умов проходження служби. При цьому факт невиплати такої надбавки сам собою не свідчить про невиконання працівником роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці.

Суд ураховує, що позивач проходив службу на посадах оперативного та керівного складу кримінальної міліції.

Зокрема, у січні–жовтні 2005 року він обіймав посаду оперуповноваженого відділення карного розшуку Новотроїцького районного відділу УМВС, а в подальшому — керівні посади в підрозділах кримінальної міліції.

Водночас наказами про призначення та переміщення позивача на відповідні посади неодноразово передбачалося збереження раніше встановлених грошових надбавок.

Із досліджених розрахункових рахунків убачається, що протягом окремих заявлених позивачем місяців відповідач здійснював нарахування надбавки за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, у розмірі 15 відсотків посадового окладу.

Зокрема, зазначені нарахування відображені у розрахункових документах за січень–жовтень 2005 року, січень 2012 року та серпень–листопад 2013 року.

Отже, твердження позивача про повне ненарахування надбавки в зазначені місяці не узгоджується зі змістом досліджених облікових документів.

Водночас суд ураховує, що наявність записів про нарахування надбавки за окремі місяці не доводить правомірності її ненарахування в інші періоди.

З матеріалів справи встановлено, що позивач мав допуск до державної таємниці за формою 2, а його службова діяльність на посадах оперативного та керівного складу кримінальної міліції була пов`язана з виконанням відповідних функціональних обов`язків.

Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області повідомило, що надбавка за роботу з державною таємницею виплачувалася позивачу до 06.10.2015.

Водночас наказом УМВС України в Херсонській області від 07.10.2015 №345 о/с позивача призначено на посаду заступника начальника районного відділу — начальника кримінальної міліції Генічеського районного відділу УМВС із звільненням із попередньої посади та зі збереженням раніше встановлених грошових надбавок.

Крім того, судом досліджено окрему особову картку (розрахунковий рахунок) грошового забезпечення позивача, оформлену за місцем його служби в Генічеському районному відділі УМВС України в Херсонській області після переведення 07.10.2015. У цьому обліковому документі за жовтень–листопад 2015 року передбачено окрему графу «Таємно», проте нарахування надбавки за службу в умовах режимних обмежень у ній не відображено.

Отже, облікові документи підтверджують не лише завершення попереднього періоду нарахування 06.10.2015 у зв`язку з кадровим переміщенням, а й відсутність відповідних нарахувань за новим місцем служби. У сукупності з наказом від 07.10.2015 №345 о/с про збереження раніше встановлених грошових надбавок та відсутністю належних доказів підстав для припинення їх виплати це свідчить про необґрунтованість ненарахування спірної надбавки за час служби після переведення.

Відповідач не навів належних доказів скасування допуску позивача до державної таємниці або наявності інших передбачених законодавством підстав для припинення виплати надбавки саме з 07.10.2015.

За таких обставин саме лише зазначення у довідці дати 06.10.2015 як останнього дня періоду нарахування відповідної надбавки не є достатнім обґрунтуванням правомірності припинення її виплати.

Ураховуючи наведене суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності припинення нарахування відповідної надбавки з 07.10.2015 за наявності наказу про збереження раніше встановлених грошових надбавок.

Водночас в іншій частині позовних вимог суд ураховує відображені в розрахункових рахунках нарахування, фактичні періоди служби, кадрові переміщення та інші обставини, що впливали на визначення належних позивачу сум.

Сама по собі відсутність нарахування за повний календарний місяць не доводить порушення, якщо відповідні документи підтверджують здійснення виплати за фактичний період перебування особи на посаді або інший належний розрахунковий період.

Позивач вважає протиправним ненарахування премій у визначені ним періоди 1998– 2015 років та виплату їх у неналежному розмірі.

Порядок преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначався нормативними актами, чинними в періоди відповідних нарахувань.

Так, Указом Президента України №926/96 керівникам органів внутрішніх справ було надано право преміювати працівників відповідно до особистого внеску в загальні результати роботи в межах установленого фонду преміювання.

За змістом положень Інструкції №499 преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснювалося відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення.

Індивідуальні розміри премій визначалися за рішенням уповноваженого керівника.

При цьому виплата премій, зменшення їх розміру або позбавлення премій здійснюються на підставі наказів керівників органів і підрозділів МВС України.

Накази про преміювання видавалися на підставі мотивованих рапортів начальників структурних підрозділів, погоджених із фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання.

У рапортах із клопотаннями про позбавлення премії або зменшення її розміру мали зазначатися конкретні причини, які стали підставою для прийняття відповідного рішення.

Таким чином, премія як складова грошового забезпечення має заохочувальний характер, а її призначення та розмір залежать від установлених нормативними актами умов. Водночас після прийняття відповідного рішення про преміювання виплата належної суми повинна здійснюватися з дотриманням визначеного законодавством порядку.

З матеріалів справи вбачається, що в окремі періоди позивачу нараховувалися премії в різних розмірах.

Крім того, наявні відомості про застосування до позивача дисциплінарних стягнень упродовж проходження служби.

При цьому суд зазначає, що застосування дисциплінарного стягнення саме по собі не є безумовним підтвердженням правомірності невиплати премії, однак може враховуватися під час оцінки результатів службової діяльності за умови дотримання встановленої процедури преміювання.

Відповідно до наказу УМВС України в Херсонській області від 06.11.2015 №390 о/с позивачу встановлено премію в розмірі 139 відсотків.

Проте зазначений наказ регулює преміювання за визначений ним період і не підтверджує існування у позивача права на отримання премії в аналогічному розмірі протягом усіх попередніх років служби.

Позивачем не доведено, що у відповідні спірні місяці уповноваженим керівником були прийняті рішення про встановлення йому премії в конкретному розмірі, які відповідач не виконав.

Таким чином, підстав для висновку про протиправне ненарахування премій або виплату їх у неналежному розмірі за заявлені позивачем періоди суд не встановив.

Відтак у задоволенні позовних вимог у цій частині також належить відмовити.

Щодо ненарахування ОСОБА_1 щомісячної 100-відсоткової надбавки протягом 2001– 2003 та 2008– 2015 років, а також її виплату в неналежному розмірі в окремі місяці 2004– 2005 років.

Пунктом 2-1 Указу Президента України від 31.08.2001 №771/2001 було передбачено встановлення особам рядового, а також середнього і старшого начальницького складу органів внутрішніх справ щомісячні надбавки в розмірі 100 відсотків, вищого начальницького складу - у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років), а працівникам - у розмірі 100 відсотків посадових окладів.

Із долучених до матеріалів справи розрахункових документів за 2001– 2003 роки вбачається, що позивачу здійснювалися нарахування зазначеної надбавки.

Зокрема, у розрахункових документах за листопад і грудень 2001 року та за 2002– 2003 роки відображено відповідні суми надбавки. Розрахункові картки за 2004– 2005 роки також містять відомості щодо її нарахування з урахуванням складових грошового забезпечення, які використовувалися для визначення відповідного розміру.

Отже, доводи позивача про повне ненарахування цієї надбавки протягом зазначених років не узгоджуються з наявними обліковими документами.

Водночас позивач не підтвердив належним розрахунком, що за кожний зі спірних місяців сума надбавки, яка підлягала виплаті відповідно до чинного нормативного регулювання, перевищувала фактично нараховану суму.

Щодо 2008– 2015 років суд зазначає, що з 01.01.2008 Указ №926/96 втратив чинність, а грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ регулювалося постановою Кабінету Міністрів України №1294 та Інструкцією №499.

Зазначеними нормативними актами не передбачалося продовження виплати тієї самої самостійної 100-відсоткової надбавки, яка була запроваджена Указом №771/2001.

За таких обставин правові підстави для задоволення вимог позивача щодо ненарахування та виплати в неналежному розмірі зазначеної надбавки судом не встановлені.

Позивач стверджує про ненарахування йому надбавки за безперервну службу протягом 1998– 2003 років та виплату її в неналежному розмірі в окремі місяці 2004– 2005 років.

З цього приводу суд зазначає, що Указом Президента України від 24.04.2003 №370/2003 запроваджено можливість установлення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надбавки за безперервну службу з урахуванням тривалості такої служби та високих результатів службової діяльності.

Зокрема, було надано Голові Служби безпеки України та Міністрові внутрішніх справ України право встановлювати відповідно військовослужбовцям Служби безпеки України і працівникам органів внутрішніх справ України щомісячні надбавки за безперервну службу в органах безпеки і органах внутрішніх справ у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків.

Також установлено, що для виплати цих надбавок до стажу безперервної служби військовослужбовців Служби безпеки України та працівників органів внутрішніх справ України зараховується час їх роботи в органах прокуратури. Чинність цієї норми не поширюється на осіб, зазначених в Указах Президента України від 12 липня 2003 року N 595 ( 595/2003 ) і від 28 серпня 2003 року №937 ( 937/2003 ).

Порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Головою Служби безпеки України та Міністром внутрішніх справ України.

Виплату надбавок відповідно до цього Указу здійснювати з 1 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України ( 380-15 ) на утримання Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідне регулювання почало застосовуватися з 01.05.2003.

Отже, вимоги про нарахування цієї надбавки за 1998 рік — квітень 2003 року не ґрунтуються на чинному в зазначений період нормативному регулюванні.

Щодо наступних періодів суд зазначає, що встановлення та визначення розміру надбавки за безперервну службу залежали не лише від тривалості служби, а й від інших передбачених законодавством умов.

Матеріали справи містять відомості про застосування до позивача дисциплінарного стягнення наказом від 16.03.2004 №10.

Відповідач також посилається на наказ від 17.03.2004 №140 щодо припинення виплати надбавки за безперервну службу.

Водночас позивач не підтвердив належними доказами, що в усі заявлені ним періоди існувало чинне рішення уповноваженого керівника про встановлення такої надбавки в конкретному розмірі.

За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав для встановлення права позивача на отримання зазначеної надбавки в заявленому розмірі за спірні місяці.

Крім того, у поданих 14.07.2026 поясненнях позивач фактично не наполягає на задоволенні вимоги щодо надбавки за безперервну службу за березень 2004 року, посилаючись на застосоване до нього дисциплінарне стягнення.

Отже, позовні вимоги в частині надбавки за безперервну службу задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині виплати компенсації за невикористані дні основних і додаткових відпусток за період проходження служби в органах внутрішніх справ, суд зазначає наступне.

На час проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ правові засади діяльності міліції та проходження служби її працівниками визначалися Законом №565-XII.

Відповідно до статті 18 цього Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентувалися Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Розділом VI Положення №114 врегульовано порядок надання відпусток особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 49 Положення №114 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв`язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв`язку з навчанням.

Пунктом 51 цього Положення визначено тривалість чергових відпусток залежно від вислуги років особи рядового або начальницького складу.

Абзацом другим пункту 56 Положення №114 у редакції, чинній на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ 06.11.2015, було встановлено, що особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Отже, зазначена норма спеціального законодавства безпосередньо передбачала виплату грошової компенсації за невикористану відпустку під час звільнення особи зі служби в органах внутрішніх справ.

У постанові від 27.08.2020 у справі №804/871/16 Верховний Суд, застосовуючи положення пункту 56 Положення №114 в редакції, чинній на час звільнення особи з органів внутрішніх справ у 2015 році, виходив із того, що спеціальним законодавством передбачено виплату компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, а не компенсацію відпусток за всі попередні роки.

Порядок обчислення середньої заробітної плати для оплати відпусток та компенсації за невикористані відпустки визначався постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

За змістом пунктів 2 і 7 зазначеного Порядку в редакції, чинній у 2015 році, обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки здійснювалося виходячи з відповідних виплат за розрахунковий період із застосуванням установленого механізму визначення середньоденного заробітку.

Зазначені положення підлягають застосуванню з урахуванням особливостей грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Отже, належна сума компенсації за невикористану відпустку повинна визначатися на підставі кількості днів, що підлягають компенсації, та відповідної розрахункової бази згідно із законодавством, чинним на момент звільнення особи зі служби.

Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ, під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи чи організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник у день звільнення не працював, зазначені суми мали бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення ним вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен був письмово повідомити працівника перед їх виплатою.

Наведені загальні гарантії остаточного розрахунку підлягають урахуванню під час вирішення спорів щодо виплат при звільненні з публічної служби в частині, не врегульованій спеціальним законодавством.

При цьому належить розмежовувати факт виникнення права на грошову компенсацію, здійснення її нарахування та фактичну виплату відповідних коштів.

Документальним підтвердженням кількості невикористаних днів відпустки можуть бути накази про особовий склад, особові справи, відомості обліку відпусток та інші кадрові документи.

Відомості про нарахування відповідної компенсації можуть підтверджуватися розрахунковими відомостями, особовими рахунками та бухгалтерськими документами.

Натомість для встановлення факту виконання обов`язку з виплати грошової компенсації доказове значення мають, зокрема, платіжні відомості, касові документи, реєстри перерахування коштів та інші належні докази, які підтверджують проведення відповідної виплати.

Судом установлено, що наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 06.11.2015 №390 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ із 06.11.2015 у зв`язку з переходом у встановленому порядку на службу до іншого органу.

У зазначеному наказі визначено, що невикористана частина відпустки позивача становить 28 діб.

Таким чином, наявність у позивача 28 діб невикористаної відпустки на момент звільнення підтверджується відповідним розпорядчим актом відповідача та набув право на отримання грошової компенсації за ці дні невикористаної відпустки.

17.10.2025 позивач звернувся до Управління МВС України в Херсонській області із заявою про надання інформації щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані відпустки під час звільнення у 2015 році.

Листом від 17.11.2025 №490/04/10-2025 відповідач 1 повідомив позивача, що при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ йому було нараховано та виплачено грошову компенсацію за 28 діб невикористаної відпустки в сумі 6782,91 грн.

Аналогічні відомості наведено у відзиві на позовну заяву, в якому зазначено, що компенсація за невикористану відпустку в сумі 6782,91 грн була нарахована та виплачена ОСОБА_1 у 2015 році.

Отже, відповідач не заперечує наявності в позивача права на грошову компенсацію за 28 діб невикористаної відпустки та сам визначає її розмір у сумі 6782,91 грн.

Водночас позивач заперечує факт отримання зазначеної компенсації, посилаючись на відомості про нараховане грошове забезпечення за 2015 рік та дані персоніфікованого обліку.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд встановив, що довідка УМВС України в Херсонській області від 21.08.2025 №233 про нараховані суми грошового забезпечення та індексації за період з 01.01.2015 по 06.11.2015 не містить відомостей про нарахування компенсації за невикористану відпустку в сумі 6782,91 грн.

Зокрема, згідно з наведеною довідкою загальний розмір нарахованого позивачу грошового забезпечення за листопад 2015 року становив 4862,34 грн.

У зазначеній довідці відображено посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавки та премію, однак окремої виплати компенсації за невикористану відпустку не зазначено.

Із досліджених судом архівних розрахункових документів за 2015 рік також не вбачається окремого нарахування та виплати компенсації за 28 діб невикористаної відпустки в розмірі 6782,91 грн.

Водночас відомості за формою ОК-5 самі по собі не дають можливості достовірно встановити факт виплати або невиплати зазначеної компенсації, оскільки не містять деталізації всіх складових грошового забезпечення та здійснених розрахункових операцій.

Разом із тим відповідачем не надано суду платіжних відомостей, касових ордерів, реєстрів перерахування грошових коштів, банківських документів або інших первинних бухгалтерських документів, які б безпосередньо підтверджували факт виплати позивачу грошової компенсації в сумі 6782,91 грн.

Оскільки відповідач стверджує про належне виконання свого обов`язку щодо виплати грошової компенсації, саме на нього покладається обов`язок підтвердити факт виконання такого зобов`язання відповідними доказами.

Посилання на закінчення строків зберігання первинних фінансових документів не звільняє його від установленого процесуальним законом обов`язку доказування правомірності оскаржуваної бездіяльності.

При цьому суд ураховує, що відповідачем не заперечується ані кількість невикористаних позивачем днів відпустки, ані визначений ним самим розмір належної компенсації.

Оцінивши наявні докази відповідно до статті 90 КАС України, суд доходить висновку, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами фактичне виконання обов`язку щодо виплати позивачу компенсації за 28 діб невикористаної відпустки в сумі 6782,91 грн.

Отже, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності Управління МВС України в Херсонській області щодо невиплати позивачу компенсації за 28 діб невикористаної відпустки в сумі 6782,91 грн.

Водночас позовні вимоги в частині виплати компенсації за інші невикористані відпустки, набуті протягом 1998– 2015 років, не підтверджені належними доказами щодо конкретної кількості невикористаних днів, які підлягали компенсації відповідно до спеціального законодавства, чинного на момент звільнення позивача.

Тому підстав для задоволення відповідних вимог за інші періоди, крім установлених наказом від 06.11.2015 №390 о/с 28 діб невикористаної відпустки, суд не вбачає.

Оскільки кількість невикористаних днів відпустки встановлена наказом про звільнення, а розмір належної компенсації визначений і не заперечується відповідачем, повторне вирішення питання про наявність права на зазначену виплату не потребує здійснення відповідачем дискреційних повноважень.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області щодо невиплати грошової компенсації за 28 діб невикористаної відпустки та зобов`язання цього відповідача здійснити відповідну виплату у сумі 6782,91 грн.

Оцінюючи обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області моральної шкоди в розмірі 678 грн, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, інших обставин, які мають істотне значення, з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Отже, для покладення обов`язку щодо відшкодування моральної шкоди необхідним є встановлення протиправності відповідної поведінки, факту заподіяння моральної шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою.

При цьому звільнення від необхідності доведення вини органу державної влади не означає звільнення позивача від обов`язку доведення інших необхідних умов відшкодування моральної шкоди.

Аналогічний підхід щодо розподілу обов`язку доказування викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 у справі №214/7462/20, відповідно до якого позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок між нею і протиправною поведінкою відповідача.

Суд зазначає, що порушення прав особи суб`єктом владних повноважень може спричинити негативні емоції, зокрема розчарування, занепокоєння чи відчуття несправедливості. Водночас не кожне порушення права автоматично свідчить про заподіяння моральної шкоди, яка підлягає грошовому відшкодуванню.

У кожному конкретному випадку суд повинен з`ясувати характер негативних наслідків, яких зазнала особа внаслідок протиправної поведінки, їх вплив на її життя, наявність причинного зв`язку та обґрунтованість заявленого розміру відшкодування.

Судом установлено, що в заяві про уточнення позовних вимог від 25.05.2026 позивач просить стягнути з УМВС України в Херсонській області компенсацію моральної шкоди в розмірі 678 грн, пов`язуючи її заподіяння з невиплатою під час звільнення у 2015 році грошової компенсації за 28 діб невикористаної відпустки в сумі 6782,91 грн.

Вирішуючи спір, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо невиплати зазначеної компенсації та наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити відповідну виплату.

Таким чином, у цій справі судом установлено факт порушення майнового права позивача внаслідок протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Разом із тим установлення зазначеної обставини саме по собі не є достатньою підставою для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Із заявлених позовних вимог убачається, що розмір моральної шкоди позивач визначив у сумі 678 грн, тобто приблизно як одну десяту від суми невиплаченої компенсації за відпустку.

Однак матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, які у своїй сукупності підтверджували б наявність у позивача негативних наслідків немайнового характеру, що підлягають грошовому відшкодуванню, та причинний зв`язок між такими наслідками й установленою судом протиправною бездіяльністю відповідача.

Крім того, визначення розміру моральної шкоди пропорційно до суми невиплаченого грошового забезпечення не відповідає передбаченому статтею 23 Цивільного кодексу України порядку оцінки такої шкоди, оскільки її грошове відшкодування не перебуває у прямій залежності від розміру майнової шкоди.

Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що, незважаючи на встановлення протиправної бездіяльності УМВС України в Херсонській області щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану відпустку, позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди та причинного зв`язку між відповідною бездіяльністю і заявленими негативними наслідками немайнового характеру.

За таких обставин підстави для стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь позивача моральної шкоди в розмірі 678 грн відсутні.

Пунктом 2 Указу №926/96 передбачено виплачувати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.

Наведена норма має імперативний характер, оскільки встановлює відповідну виплату як складову матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

На відміну від пункту 3 зазначеного Указу, яким керівникам органів внутрішніх справ у межах виділених асигнувань надавалося право встановлювати окремі додаткові надбавки та здійснювати преміювання, пункт 2 Указу №926/96 безпосередньо передбачав виплату щорічної матеріальної допомоги.

Отже, встановлення права особи на таку допомогу не може ставитися в залежність виключно від дискреційного рішення керівника органу внутрішніх справ.

У постанові від 14.04.2020 у справі №813/4115/17 Верховний Суд зазначив, що матеріальна допомога, передбачена Указом №926/96, за своїм призначенням була допомогою для оздоровлення, яка підлягала виплаті особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у розмірі місячного грошового забезпечення на рік.

Водночас Верховний Суд звернув увагу на необхідність дослідження обставин надання щорічних відпусток, фінансування відповідних виплат та кошторисів органів внутрішніх справ.

Ураховуючи наведений правовий висновок Верховного Суду, суд оцінює вимоги про допомогу за 1998 та 2002– 2007 роки не лише за фактом відсутності окремого запису про її нарахування, а за сукупністю відомостей про проходження позивачем служби, змісту особових карток грошового забезпечення, наявних розрахункових документів, а також пояснень і документів, наданих відповідачем на виконання ухвали суду від 24.10.2025.

Щодо 1998 року суд враховує витяг із наказу УМВС України в Херсонській області від 18.08.1998 №105 о/с, яким підтверджено призначення позивача на посаду в органах внутрішніх справ у серпні 1998 року. Відповідно, цей рік охоплюється предметом перевірки, а належний розмір допомоги за нього має визначатися за правилами, чинними у 1998 році, з урахуванням фактичних обставин проходження служби, а не шляхом механічного застосування показників грошового забезпечення інших років.

Судом установлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ упродовж спірного періоду, що підтверджується наказами про особовий склад та іншими документами щодо проходження служби.

Отже, позивач належав до категорії осіб, на яких поширювалися гарантії матеріального забезпечення, установлені Указом №926/96.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ненарахування та невиплату зазначеної допомоги за 1998 та 2002– 2007 роки враховуючи відомості з особових карток грошового забезпечення.

Дослідивши зазначені документи, суд установив, що в особових картках за відповідні роки відсутні записи про нарахування та виплату позивачу щорічної матеріальної допомоги.

Водночас відповідач не надав належних доказів, які б підтверджували фактичне нарахування та виплату позивачу зазначеної допомоги за 1998 та 2002– 2007 роки.

Зокрема, матеріали справи не містять платіжних відомостей, розрахункових документів або інших належних доказів здійснення відповідних виплат за зазначені роки.

При цьому ухвалою суду від 24.10.2025 в Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області було витребувано відомості про нарахування та виплату позивачу щорічної матеріальної допомоги за 1998– 2007 роки.

Однак надані відповідачем документи не підтвердили здійснення відповідних виплат за 1998 та 2002– 2007 роки.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на обмеженість бюджетного фінансування, відсутність рапортів позивача та закінчення встановлених строків зберігання первинних фінансових документів.

Оцінюючи зазначені доводи, суд ураховує, що загальне посилання на відсутність бюджетних асигнувань не підтверджує належними доказами правомірності ненарахування встановленої допомоги.

Зокрема, відповідачем не надано належних документів щодо обсягів бюджетних призначень за відповідні роки, використання фонду грошового забезпечення та інших обставин, які б дозволяли перевірити заявлені ним бюджетні обмеження.

Крім того, безпосередньо пунктом 2 Указу №926/96 виплата зазначеної матеріальної допомоги не ставилася в залежність від подання працівником мотивованого рапорту про наявність соціально-побутових потреб.

У зв`язку із цим саме посилання відповідача на відсутність таких рапортів не може вважатися достатнім доказом правомірності ненарахування щорічної матеріальної допомоги за період дії Указу №926/96.

Суд також ураховує, що відповідні нарахування та виплати здійснювалися органом внутрішніх справ, який був зобов`язаний вести їх облік та оформлювати відповідні кадрові й фінансові документи.

Позивач не може нести негативні наслідки виключно внаслідок того, що відповідач посилається на закінчення строків зберігання документів, які перебували у сфері його організаційної та фінансової відповідальності.

Отже, за встановленої правової підстави для здійснення щорічної матеріальної допомоги та відсутності в облікових документах відомостей про її нарахування відповідач повинен надати належне обґрунтування причин ненарахування такої виплати або докази її здійснення.

Проте відповідач не довів, що за 1998 та 2002– 2007 роки щорічна матеріальна допомога була нарахована і виплачена позивачу відповідно до вимог законодавства.

Також відповідач не підтвердив належними доказами наявності конкретних правових обставин, які виключали б здійснення такої виплати у відповідні роки.

Оцінивши наведені обставини в сукупності відповідно до статті 90 КАС України, суд доходить висновку, що відповідач 1 не довів правомірності ненарахування та невиплати позивачу щорічної матеріальної допомоги за 1998 та 2002– 2007 роки.

Водночас суд зазначає, що визначення конкретного розміру зазначеної допомоги потребує застосування нормативного регулювання, чинного у відповідному році, та врахування розміру місячного грошового забезпечення позивача за цей рік.

При цьому суд не вважає за необхідне самостійно встановлювати розмір кожної виплати без належного розрахунку, оскільки обчислення відповідних сум належить до компетенції органу, на який покладено обов`язок щодо їх нарахування.

Щодо позовних вимог про виплату матеріальної допомоги в неналежному розмірі за 1999–2001 роки суд зазначає таке.

Із досліджених особових карток грошового забезпечення вбачається відображення виплат одноразової допомоги до відпустки за 1999 рік у сумі 214 грн, за 2000 рік — 200 грн та за 2001 рік — 100 грн.

Отже, на відміну від 1998 та 2002– 2007 років, за 1999– 2001 роки матеріали справи містять відомості про здійснення відповідних виплат.

Водночас позивач стверджує, що розмір таких виплат був меншим за встановлений законодавством.

Проте наявні матеріали справи не дозволяють достовірно встановити розмір місячного грошового забезпечення, який підлягав застосуванню для обчислення відповідної допомоги за кожний із зазначених років, та визначити різницю між належними і фактично виплаченими сумами.

За відсутності можливості перевірити відповідні розрахунки суд не може встановити факт виплати матеріальної допомоги в неналежному розмірі лише на підставі припущення про її недостатність.

Таким чином, на відміну від вимог щодо повного ненарахування допомоги за 1998 та 2002– 2007 роки, обґрунтованість вимог про її недоплату за 1999–2001 роки сукупністю наявних доказів не підтверджена.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо виплати щорічної матеріальної допомоги в неналежному розмірі за 1999– 2001 роки задоволенню не підлягають.

Із 01.01.2008 правове регулювання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ було змінено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі — постанова №1294) визначено нові умови грошового забезпечення відповідних категорій осіб.

Підпунктом 3 пункту 5 вказаної постанови керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділялися на їх утримання, надано право надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Розділом II Інструкції №499 врегульовано порядок нарахування та виплати відповідних складових грошового забезпечення, зокрема матеріальної допомоги.

Суд зазначає, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення є двома самостійними видами виплат.

Так, відповідно до пункту 2.16 Інструкції (у редакції на дату її прийняття) особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу, як правило, надається при вибутті в чергову відпустку або за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу.

Допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку.

Указані виплати здійснюються на підставі наказу про особовий склад, за яким особа рядового чи начальницького складу вибуває в чергову відпустку.

Фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення.

Отже, на початку спірного періоду Інструкція №499 передбачала можливість надання зазначеної допомоги не лише за мотивованим рапортом, а й у зв`язку з вибуттям особи у відпустку.

Наказом МВС України від 08.06.2010 №230 до Інструкції №499 внесено зміни, якими, зокрема, уточнено порядок надання матеріальної допомоги.

Відповідно до підпункту 2.16.2 Інструкції №499 у редакції зазначеного наказу особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається протягом року за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу у розмірі місячного грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення.

У подальшому наведені положення підлягали зміні, однак необхідність мотивованого звернення особи залишалася визначальною умовою надання зазначеної допомоги.

Суд зазначає, що за своїм правовим призначенням матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не належала до щомісячних обов`язкових складових грошового забезпечення, які нараховувалися виключно у зв`язку з перебуванням особи на службі.

Її надання було пов`язане з реалізацією передбаченого спеціальним законодавством порядку та ухваленням відповідного рішення уповноваженим керівником.

Аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом у постанові від 14.04.2020 у справі №813/4115/17, у якій зазначено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є окремим додатковим видом грошового забезпечення та має цільове призначення.

Верховний Суд звернув увагу, що необхідність у вирішенні соціально-побутових потреб виникає залежно від конкретних життєвих обставин особи, а тому саме особа повинна ініціювати питання про надання відповідної допомоги в установленому порядку.

У постанові від 10.05.2019 у справі №815/714/16 Верховний Суд також виходив із того, що відповідно до Інструкції №499 надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань було пов`язане з поданням мотивованого рапорту.

Звертаючись до суду, позивач обґрунтовує вимоги щодо зазначеної допомоги насамперед відсутністю відомостей про її нарахування в особових картках грошового забезпечення.

Водночас не зазначає конкретних дат звернення до керівництва органів внутрішніх справ із мотивованими рапортами про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, їхнього змісту або обставин відмови в задоволенні таких звернень.

Матеріали справи також не містять належних доказів подання відповідних рапортів упродовж 2010– 2015 років.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує надходження таких рапортів від позивача.

Щодо 2008– 2009 років та частини 2010 року суд ураховує, що відповідна редакція Інструкції №499 допускала надання допомоги для вирішення соціально-побутових питань також при вибутті у чергову відпустку.

Разом із тим наявні матеріали справи не дозволяють установити конкретні обставини реалізації позивачем зазначеної підстави для надання допомоги в ці роки.

Не встановлено також відповідних кадрових рішень або інших документально підтверджених обставин, які б свідчили про виникнення у відповідача обов`язку нарахувати позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у конкретному розмірі.

Доводи позивача про те, що проходження служби та належне виконання посадових обов`язків є достатніми підставами для щорічного нарахування матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд відхиляє, оскільки такий підхід не відповідає спеціальному порядку надання зазначеної виплати.

Отже, за результатами оцінки наявних доказів суд не встановив підстав для висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008– 2015 роки.

Допомога для оздоровлення є самостійним видом матеріальної допомоги, умови надання якого відрізняються від умов надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до підпунктів 2.16.1, 2.16.3 та 2.16.4 Інструкції №499 у первісній редакції допомога для оздоровлення надавалася при щорічній основній відпустці, у зв`язку з вибуттям особи в чергову відпустку та на підставі відповідного наказу про особовий склад.

Після внесення змін наказом МВС України від 08.06.2010 №230 підпунктом 2.16.1 Інструкції №499 було передбачено надання один раз на рік допомоги для оздоровлення при щорічній основній відпустці.

Підпунктами 2.16.3 та 2.16.4 було передбачено, що допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати. Підставою для надання допомоги для оздоровлення особам рядового чи начальницького складу є наказ про особовий склад, за яким особа рядового чи начальницького складу вибуває в чергову відпустку.

У подальшому внаслідок змін нумерації відповідні положення містилися також у пункті 2.17 Інструкції №499.

Отже, протягом 2008– 2014 років надання допомоги для оздоровлення було пов`язано з реалізацією права особи на щорічну основну відпустку.

При цьому для зазначеного виду допомоги Інструкція №499 не встановлювала обов`язку подання мотивованого рапорту щодо наявності соціально-побутових потреб.

У постанові від 10.05.2019 у справі №815/714/16 Верховний Суд зазначив, що за відповідного правового регулювання умовою надання допомоги для оздоровлення був наказ про вибуття особи у щорічну основну відпустку.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд ураховує, що позивач не зазначив конкретних дат вибуття у щорічні основні відпустки за 2008– 2014 роки, у зв`язку з якими, на його думку, відповідач повинен був нарахувати допомогу для оздоровлення.

Долучені до матеріалів справи документи підтверджують проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ, зайняття відповідних посад та отримання грошового забезпечення.

Однак наявні матеріали не дозволяють установити обставини надання щорічних основних відпусток, які відповідно до чинного на той час правового регулювання були підставою для надання допомоги для оздоровлення за кожний із заявлених років.

Крім того, позивачем не наведено окремого розрахунку допомоги для оздоровлення за відповідні роки, який би дозволяв установити належні до виплати суми з урахуванням установленої законодавством граничної величини.

За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав для висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу допомоги для оздоровлення за 2008– 2014 роки.

Суд окремо оцінює вимогу про допомогу для оздоровлення за 2015 рік, оскільки протягом цього року правове регулювання відповідної виплати було змінено.

Наказом МВС України від 03.02.2015 №125 «Про внесення змін до наказу МВС від 31 грудня 2007 року №499», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.02.2015 за №193/26638, із підпункту 2.16.1 Інструкції №499 виключено слова «при щорічній основній відпустці», а з підпункту 2.16.3 — слова «в разі вибуття в чергову відпустку».

Крім того, зазначеним наказом виключено підпункт 2.16.4 Інструкції, який пов`язував виплату допомоги для оздоровлення з наказом про вибуття особи в чергову відпустку.

Наведені зміни набрали чинності 13.03.2015.

Отже, починаючи із зазначеної дати законодавство більше не встановлювало як обов`язкову умову надання допомоги для оздоровлення вибуття особи у щорічну основну відпустку.

Водночас підпунктом 2.16.1 Інструкції №499 передбачалося надання допомоги для оздоровлення один раз на рік у розмірі, що не перевищував місячного грошового забезпечення.

Підпунктом 2.16.4 Інструкції №499 у редакції, чинній після внесення зазначених змін, було визначено, що фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення.

Судом установлено, що позивач продовжував проходження служби в органах внутрішніх справ до 06.11.2015.

Водночас матеріали справи не містять належних відомостей про прийняття уповноваженим керівником рішення щодо надання позивачу допомоги для оздоровлення за 2015 рік та визначення її конкретного розміру.

Позивач також не навів обставин звернення протягом 2015 року з питання надання такої допомоги або відмови уповноваженого керівника в її призначенні.

Саме по собі невідображення допомоги для оздоровлення в особовій картці грошового забезпечення за 2015 рік не дає достатніх підстав для висновку про протиправність бездіяльності відповідача без установлення інших юридично значущих обставин.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення вимоги щодо ненарахування та невиплати позивачу допомоги для оздоровлення за 2015 рік.

Суд ураховує доводи позивача про те, що відповідач не вправі посилатися на відсутність бюджетного фінансування як на підставу для невиконання встановлених законодавством грошових зобов`язань.

На обґрунтування зазначеної позиції позивач посилається, зокрема, на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кечко проти України» та «Сук проти України».

Суд зазначає, що наведена практика Європейського суду з прав людини стосується захисту права особи на виплати, які передбачені чинним законодавством, за умови виконання особою вимог, необхідних для їх отримання.

Отже, застосування зазначених правових підходів передбачає встановлення нормативних і фактичних підстав виникнення в особи права на конкретну виплату.

Наведена практика не означає, що сама лише наявність нормативного положення, яке передбачає можливість надання матеріальної допомоги в певному граничному розмірі, незалежно від інших умов створює безумовне право на отримання максимальної суми такої допомоги.

Суд також ураховує, що за змістом постанови Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №813/4115/17 із 2008 року надання матеріальної допомоги відповідно до нового правового регулювання становило право керівника органу внутрішніх справ, яке мало здійснюватися в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Відтак матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення за 2008– 2015 роки не можуть автоматично прирівнюватися до обов`язкових щомісячних складових грошового забезпечення.

Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано, а сукупністю досліджених матеріалів справи не підтверджено наявності достатніх правових і фактичних підстав для задоволення позовних вимог щодо виплати щорічної матеріальної допомоги в неналежному розмірі за 1999– 2001 роки, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і допомоги для оздоровлення за 2008– 2015 роки.

За таких обставин підстави для визнання протиправною бездіяльності Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області у зазначеній частині відсутні.

Щодо позовних вимог, пред`явлених до Головного управління Національної поліції в Херсонській області за період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ, суд виходить з такого.

У заяві про зміну позовних вимог від 25.05.2026 позивач просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області та зобов`язати його здійснити нарахування і виплату окремих складових грошового забезпечення, право на які, за твердженням позивача, виникло під час проходження ним служби в органах внутрішніх справ.

Зокрема, зазначені вимоги стосуються надбавки за вислугу років за окремі періоди 2010– 2012 років, надбавки за безперервну службу, надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за оперативно-розшукову діяльність, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, премій, інших додаткових видів грошового забезпечення, щорічної матеріальної допомоги, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги для оздоровлення, а також компенсації за невикористані відпустки.

При цьому частина зазначених вимог сформульована як вимога про повторний розгляд питання щодо визначення належних розмірів відповідних складових грошового забезпечення з урахуванням правової оцінки суду та подальше здійснення виплат.

Обґрунтовуючи пред`явлення таких вимог до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, позивач посилається, зокрема, на продовження проходження служби в Національній поліції після звільнення з органів внутрішніх справ, а також на необхідність здійснення належного остаточного розрахунку під час звільнення зі служби в поліції відповідно до наказу від 26.09.2024 №431 о/с.

Суд зазначає, що вирішення цих вимог потребує розмежування правовідносин, які виникли під час проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ, та правовідносин щодо проходження ним служби в Національній поліції України.

На час проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ правовий статус працівників міліції, порядок проходження ними служби та гарантії їх матеріального забезпечення визначалися Законом №565-XII, Положенням №114, та іншими спеціальними нормативно-правовими актами.

Умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначалися, зокрема, Указом №926/96, постановою №1294 та Інструкцією №499.

Зазначені нормативно-правові акти регулювали порядок визначення, нарахування та виплати грошового забезпечення особам, які проходили службу в органах внутрішніх справ, з урахуванням займаних посад, спеціальних звань, вислуги років, установлених надбавок, доплат та інших обставин проходження служби.

Нарахування відповідних виплат здійснювалося на підставі законодавства, чинного у відповідному періоді, та кадрових і фінансових документів органу внутрішніх справ, у якому особа проходила службу.

Водночас із 07.11.2015 набрав чинності Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі — Закон №580-VIII), яким визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження ними служби.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно зі статтею 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі — постанова №988) встановлено умови та розміри грошового забезпечення поліцейських.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі — наказ №260).

Отже, після запровадження Національної поліції грошове забезпечення поліцейських здійснюється за правовим регулюванням, відмінним від того, яке застосовувалося до осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» вирішено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1 та ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2.

Відповідно до зазначеної постанови утворено Головне управління Національної поліції в Херсонській області та прийнято рішення про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області.

Таким чином, Головне управління Національної поліції в Херсонській області було утворено як окрему юридичну особу публічного права, яка здійснює визначені законом функції та повноваження у сфері діяльності Національної поліції.

Водночас факт утворення нового територіального органу поліції та прийняття рішення про ліквідацію територіального органу МВС не означає автоматичного переходу до новоствореного органу всіх майнових зобов`язань, що виникли внаслідок проходження особами служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації.

У разі реорганізації юридичних осіб їхнє майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

За змістом пункту 6 цього Порядку в разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади відповідні права й обов`язки переходять до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

При цьому публічне правонаступництво органів державної влади не обмежується виключно переходом майна, прав та обов`язків унаслідок реорганізації юридичної особи.

Верховний Суд у постановах від 20.02.2019 у справі №826/16659/15 та від 13.03.2019 у справі №524/4478/17 зазначив, що публічне правонаступництво є окремим видом правонаступництва, яке передбачає перехід адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого.

Обов`язок щодо відновлення порушених прав особи в такому випадку може покладатися на орган, до компетенції якого перейшло вирішення відповідних питань.

Водночас наявність функціонального правонаступництва у сфері здійснення державою правоохоронних функцій сама по собі не є достатньою підставою для висновку про покладення на відповідний орган поліції всіх грошових зобов`язань, що виникли під час проходження особами служби в органах внутрішніх справ.

Для вирішення питання про відповідального суб`єкта необхідно встановити характер спірного зобов`язання, правовідносини, з яких воно виникло, та наявність правових підстав для його виконання відповідним органом.

Верховний Суд у постанові від 04.02.2021 у справі №160/5393/19 розглянув спір щодо виплати грошової компенсації за невикористані відпустки особі, яка до 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 — у Національній поліції України.

У зазначеній справі суди попередніх інстанцій поклали на територіальний орган Національної поліції обов`язок виплатити компенсацію за невикористані відпустки, право на які виникло під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Верховний Суд звернув увагу, що вирішальним для правильного вирішення цієї частини спору є визначення особи, відповідальної за здійснення відповідної виплати, та, за необхідності, встановлення її правонаступника.

Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам територіального органу поліції про відсутність у нього зобов`язань щодо виплат за період, коли позивач проходив службу в іншому державному органі.

У зв`язку із цим Верховний Суд скасував судові рішення в частині покладення на орган Національної поліції обов`язку виплатити компенсацію за відпустки, набуті під час служби в органах внутрішніх справ, та направив справу в цій частині на новий розгляд.

Отже, наведена правова позиція підтверджує необхідність окремого встановлення належного суб`єкта відповідальності за грошовими зобов`язаннями, що виникли до початку проходження особою служби в Національній поліції.

Водночас суд ураховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 31.08.2023 у справі №580/783/19 та від 28.11.2023 у справі №806/2056/18, у яких розглядалися питання процесуального правонаступництва після припинення територіальних органів МВС.

У цих справах Верховний Суд виходив із необхідності забезпечення ефективного відновлення порушених прав осіб та встановлення органу, до якого перейшла відповідна компетенція після припинення первісного суб`єкта владних повноважень.

Водночас обставини зазначених справ відрізняються від обставин цього спору.

Зокрема, у цій справі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області залучено до участі у справі як самостійного відповідача, а його ліквідаційна комісія здійснює процесуальні права та обов`язки відповідної сторони.

Крім того, суд розглядає безпосередньо пред`явлені до Управління МВС України в Херсонській області вимоги щодо грошового забезпечення, право на яке позивач пов`язує з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Таким чином, правові підстави для покладення відповідних грошових зобов`язань на Головне управління Національної поліції в Херсонській області підлягають самостійній оцінці та не можуть вважатися встановленими лише внаслідок передачі Національній поліції окремих правоохоронних функцій колишніх органів міліції.

Судом установлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з 14.08.1998 по 06.11.2015.

Наказом Управління МВС України в Херсонській області від 06.11.2015 №390 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ.

Надалі наказом Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 07.11.2015 №7 о/с позивача призначено на посаду в Національній поліції України.

Отже, початок проходження позивачем служби в Національній поліції України припадає на 07.11.2015.

До зазначеної дати позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а встановлення відповідних посадових окладів, надбавок, доплат, премій та інших складових грошового забезпечення здійснювалося відповідно до нормативного регулювання, чинного для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Нарахування та виплата грошового забезпечення за відповідні періоди належали до правовідносин, які виникли між позивачем та органами внутрішніх справ, у яких він проходив службу.

Натомість Головне управління Національної поліції в Херсонській області здійснювало повноваження щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу як поліцейському за період проходження служби в Національній поліції.

Матеріали справи не містять документів, які підтверджували б передачу Головному управлінню Національної поліції в Херсонській області конкретних невиконаних грошових зобов`язань Управління МВС України в Херсонській області перед позивачем за період до 07.11.2015.

Не встановлено також інших правових підстав, унаслідок яких саме Головне управління Національної поліції в Херсонській області набуло обов`язку здійснювати повторний розгляд питань щодо встановлення позивачу надбавок, доплат, премій та матеріальної допомоги за період служби в органах внутрішніх справ.

При цьому відповідні питання потребують застосування нормативно-правових актів, що регулювали грошове забезпечення працівників міліції, дослідження кадрових наказів, особових карток і розрахункових документів Управління МВС України в Херсонській області.

Саме зазначений орган є учасником відповідних первісних правовідносин, а його дії та бездіяльність щодо здійснення спірних виплат становлять предмет самостійної судової оцінки в цій справі.

Позивач просить покласти на Головне управління Національної поліції в Херсонській області обов`язок провести нарахування та виплату надбавки за вислугу років, надбавки за безперервну службу, надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за оперативно-розшукову діяльність, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, премій та інших складових грошового забезпечення за період проходження ним служби в органах внутрішніх справ.

Водночас суд зазначає, що правомірність нарахування зазначених складових грошового забезпечення оцінюється з урахуванням умов проходження служби позивачем у відповідні періоди та розпорядчих актів уповноважених посадових осіб органів внутрішніх справ.

Головне управління Національної поліції в Херсонській області не здійснювало щодо позивача повноважень із встановлення відповідних виплат у період до 07.11.2015 та не було органом, який проводив їх нарахування за відповідні місяці.

Доказів набуття цим відповідачем обов`язку здійснити відповідні нарахування замість Управління МВС України в Херсонській області у спірних правовідносинах судом не встановлено.

При цьому суд ураховує, що за результатами розгляду позовних вимог, пред`явлених безпосередньо до Управління МВС України в Херсонській області, встановлено підстави для перерахунку позивачу надбавки за вислугу років за періоди з 01.09.2010 по 30.11.2011 та з 01.01.2012 по 30.09.2012, нарахування та виплату щорічної матеріальної допомоги за 1998 та 2002– 2007 роки, виплати грошової компенсації за 28 діб невикористаної відпустки в сумі 6782,91 грн, нарахування та виплати надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 07.10.2015 по 06.11.2015.

Проте встановлення протиправної бездіяльності Управління МВС України в Херсонській області щодо відповідної виплати не означає автоматичного виникнення тотожного обов`язку в Головного управління Національної поліції в Херсонській області.

Відновлення порушеного права позивача в цій частині забезпечується шляхом покладення обов`язку щодо перерахунку та виплати належних сум на Управління МВС України в Херсонській області як відповідального суб`єкта спірних правовідносин.

Щодо інших надбавок, доплат і премій за період служби в органах внутрішніх справ судом не встановлено підстав для задоволення відповідних вимог до Управління МВС України в Херсонській області.

Отже, підстав для покладення на Головне управління Національної поліції в Херсонській області обов`язку здійснити відповідні виплати за зазначені періоди також немає.

Окремо суд оцінює вимоги позивача до Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані відпустки, право на які виникло під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до абзацу другого пункту 56 Положення №114 у редакції, чинній на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ, особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Отже, спеціальне законодавство передбачало проведення розрахунку щодо невикористаної відпустки безпосередньо у зв`язку зі звільненням особи з органів внутрішніх справ.

Судом установлено, що наказом Управління МВС України в Херсонській області від 06.11.2015 №390 о/с визначено 28 діб невикористаної позивачем відпустки.

За результатами розгляду відповідної позовної вимоги до Управління МВС України в Херсонській області суд дійшов висновку про наявність підстав для виплати позивачу компенсації за зазначені 28 діб невикористаної відпустки в сумі 6782,91 грн.

Отже, у цій справі встановлено суб`єкта, який повинен здійснити відповідну виплату за результатами проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ.

Водночас позивач просить покласти обов`язок щодо компенсації невикористаних під час служби в органах внутрішніх справ відпусток також на Головне управління Національної поліції в Херсонській області, пов`язуючи такий обов`язок зі своїм подальшим звільненням із поліції 26.09.2024.

Суд зазначає, що положення статей 92, 93 Закону України «Про Національну поліцію» регулюють порядок надання відпусток поліцейським та виплати відповідних компенсацій у зв`язку з проходженням служби в поліції.

Сам факт включення попередніх періодів служби в органах внутрішніх справ до вислуги років позивача для цілей проходження служби в поліції не є тотожним переданню до Головного управління Національної поліції в Херсонській області невиконаних грошових зобов`язань Управління МВС України в Херсонській області.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що 28 діб невикористаної відпустки, визначені наказом УМВС від 06.11.2015 №390 о/с, були в установленому порядку перенесені для використання позивачем під час служби в Національній поліції разом із відповідним грошовим зобов`язанням.

Не встановлено також підстав для висновку, що наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 26.09.2024 №431 о/с про звільнення позивача з поліції створив новий самостійний обов`язок цього органу повторно компенсувати зазначені 28 діб відпустки, набуті під час служби в органах внутрішніх справ.

Ураховуючи встановлені обставини справи та наведене правове регулювання, суд доходить висновку, що заявлені до Головного управління Національної поліції в Херсонській області вимоги щодо нарахування, перерахунку та виплати грошового забезпечення за період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ до 07.11.2015 не мають достатніх правових підстав.

Обставин передачі саме Головному управлінню Національної поліції в Херсонській області відповідних невиконаних грошових зобов`язань Управління МВС України в Херсонській області або інших підстав для покладення на нього такого обов`язку судом не встановлено.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до Головного управління Національної поліції в Херсонській області в зазначеній частині, належить відмовити.

Щодо позовних вимог про проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2017 по 31.12.2022 із застосуванням січня 2008 року, березня 2018 року та щомісячної індексації-різниці в розмірі 4098,50 грн, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Частиною п`ятою статті 94 цього Закону встановлено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначено Законом України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі — Закон №1282-XII).

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 4 Закону №1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила встановлений поріг індексації, який протягом спірного періоду становив 103 відсотки.

Відповідно до статті 6 цього Закону порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Пунктом 1-1 Порядку №1078 визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.