Суд: Кіровоградський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №340/924/26
Суддя: К.М. ПРИТУЛА
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/924/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Центрально-Південного міжрегіонального управління державної міграційної служби про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , в якому просить:
- визнати протиправною відмову Центрально-Південного міжрегіонального управління державної міграційної служби від 29.12.2025 р. у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ у зв`язку з досягненням чотирнадцятирічного віку;
- зобов`язати Центрально-Південне міжрегіональне управління державної міграційної служби оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ в зв`язку з досягненням ним чотирнадцятирічного віку, без надання згоди на обробку персональних даних.
Позов обґрунтовано тим, що після досягнення дитиною чотирнадцятирічного віку позивачка та її син звернулися до відповідача, а також до його територіального підрозділу із заявами про оформлення паспорта у формі книжечки. У заявах повідомлено про релігійні переконання та неприйнятність отримання паспорта у формі картки з безконтактним електронним носієм, обробки даних засобами Єдиного державного демографічного реєстру і присвоєння унікального номера запису в цьому Реєстрі. Позивачка вважає, що надані документи дозволяли вирішити питання про документування дитини, а вимога попередньо отримати судове рішення та посилання на недосягнення шістнадцятирічного віку неправомірно обмежують її право на отримання паспорта у традиційній формі.
У відзиві від 10.03.2026 відповідач заперечив проти задоволення позову. Зазначив, що оформлення паспортів-книжечок здійснюється територіальними підрозділами ДМС за Тимчасовим порядком, затвердженим наказом МВС України від 06.06.2019 № 456, особам, які досягли шістнадцятирічного віку, за наявності судового рішення. Послався на невідповідність заяв установленій формі, неподання судового рішення, подання копії паспорта матері та копії витягу з реєстру територіальної громади. На думку відповідача, листи містять роз`яснення законодавства, а не відмову у наданні адміністративної послуги; належним відповідачем має бути Добровеличківський сектор, який безпосередньо оформлює паспорти. Відповідач також указав на необхідність підтвердження обставин, з якими заявники пов`язують відмову від електронного документа.
У відповіді на відзив від 25.03.2026 позивачка підтримала позов. Наголосила, що заяви містили однозначне прохання видати паспорт-книжечку та пропозицію надати заявникам необхідні бланки для заповнення, а будь-які додатково потрібні документи вони були готові надати після повідомлення міграційним органом. Просила врахувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17.
Дослідивши письмові докази, подані з позовною заявою та відзивом, а також пояснення сторін, суд установив такі обставини.
ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його матір`ю є ОСОБА_1 . Ці обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження. У свідоцтві батьки дитини зазначені громадянами України. Особу та громадянство матері підтверджено копією її паспорта. На час звернення до міграційного органу у грудні 2025 року дитина досягла чотирнадцятирічного віку (а.с.11).
04.12.2025 ОСОБА_2 разом із законним представником звернувся до Центрально-південного міжрегіонального управління ДМС із письмовою заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-XII. Заява містить виклад релігійних мотивів відмови від ID-картки, заперечення проти обробки даних засобами Єдиного державного демографічного реєстру, прохання надати необхідні для оформлення паспорта бланки та повідомити про додатково необхідні документи. У переліку додатків до цієї заяви зазначено дві фотокартки розміром 3,5 на 4,5 см, копію свідоцтва про народження та копію паспорта одного з батьків (а.с.16-18).
09.12.2025 заявники звернулися з аналогічною заявою до Добровеличківського сектору ЦПМУ ДМС. У примірнику цієї заяви, долученому самим відповідачем до відзиву, у переліку додатків зазначено дві фотокартки розміром 3,5 на 4,5 см, копію свідоцтва про народження, копію паспорта одного з батьків та витяг з реєстру територіальної громади. Заява підписана дитиною та її законним представником.
Зазначення у відзиві дати другого звернення як 06.12.2025 не узгоджується з датою заяви та змістом відповіді територіального підрозділу. Суд виходить із документально підтвердженої дати звернення 09.12.2025.
Добровеличківський сектор ЦПМУ ДМС листом від 12.12.2025 № 3518-364/3518.1-25 повідомив, що паспорт у формі книжечки видається після досягнення шістнадцятирічного віку, тоді як з чотирнадцяти років оформлюється паспорт у формі картки. Також зазначив про невідповідність заяви формі, передбаченій Тимчасовим порядком № 456, та розгляд звернення за Законом України «Про звернення громадян» (а.с.12-13).
Центрально-південне міжрегіональне управління ДМС листом від 29.12.2025 № К-188/6.1/3501-25/3501.3.2/326-25 повідомило про оформлення паспортів-книжечок за наявності судового рішення, яке набрало законної сили, навело вимоги Тимчасового порядку № 456 щодо заяви та документів, указало на подання заяви у довільній формі та на те, що оформлення і видачу паспортів здійснюють територіальні підрозділи ДМС. Звернення також розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян». Паспорт дитині не оформлено (а.с.14-15).
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини першої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно з частиною другою цієї статті не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Статтею 35 Конституції України передбачено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Втручання органу державної влади у здійснення цього права за пунктом 2 цієї статті допускається лише за умов, установлених законом, та якщо воно є необхідним у демократичному суспільстві для досягнення визначених Конвенцією легітимних цілей.
Правові та організаційні засади оформлення документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України, визначені, зокрема, Законом України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI).
Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Відповідно до частини другої статті 21 Закону № 5492-VI кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною четвертою статті 21 Закону № 5492-VI передбачено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Водночас Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі — Положення № 2503-XII), передбачає документування громадян паспортом у формі книжечки.
Згідно з пунктом 1 Положення № 2503-XII паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.
Відповідно до пункту 2 Положення № 2503-XII паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Згідно з пунктом 3 Положення № 2503-XII бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України в міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Відповідно до пункту 8 Положення № 2503-XII термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові.
Пунктом 13 Положення № 2503-XII передбачено, що для одержання паспорта громадянин подає заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 Ч 45 мм; у необхідних випадках — документи, що підтверджують громадянство України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 затверджено зразок бланка, технічний опис та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України. Суд не приймає твердження про втрату чинності цією постановою: правове значення для спору має співвідношення її приписів із Положенням № 2503-XII та висновками Верховного Суду, а не заперечення існування нормативного акта.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 пункт 3 постанови № 302 доповнено положенням, відповідно до якого Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
На виконання зазначеної постанови наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591, затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі — Тимчасовий порядок № 456).
Відповідно до пункту 1 розділу I Тимчасового порядку № 456 цей порядок визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Пункт 3 розділу I Тимчасового порядку № 456 передбачає оформлення і видачу паспорта територіальними підрозділами ДМС особі, яка досягла шістнадцятирічного віку, на підставі особисто поданої заяви за зразком додатка 1. Пункт 1 розділу III цього порядку містить перелік документів для оформлення паспорта вперше, серед яких заява, судове рішення, свідоцтво про народження, оригінали документів про особу та громадянство батьків або одного з них, фотокартки та документ про реєстрацію місця проживання.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України від 01.06.2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних» мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Відповідно до частини третьої цієї статті склад та зміст персональних даних мають бути відповідними, адекватними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) розглянула питання відмови у видачі паспорта-книжечки у зв`язку з ненаданням згоди на обробку персональних даних. Суд визнав непропорційним позбавлення особи можливості отримати паспорт у традиційній формі та покладення на неї надмірного тягаря через неприйнятність електронного документа. Висновок ґрунтується, зокрема, на статті 22 Конституції України та статті 8 Конвенції. Визначено, що ці висновки застосовуються до спорів з органами ДМС про видачу паспорта-книжечки відповідно до Положення № 2503-XII у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних.
Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Частина третя статті 291 КАС України передбачає врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні у зразковій справі.
Правовідносини у цій справі стосуються відмови органу ДМС видати паспорт у формі книжечки особі, яка завчасно повідомила про неприйнятність оформлення електронного документа та обробки її даних засобами Реєстру. Отже, наведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду підлягає врахуванню з одночасною перевіркою індивідуальних обставин звернення та поданих документів. Саме по собі посилання відповідача на окрему думку суддів у зразковій справі не спростовує висновків постанови Великої Палати, яка є судовим рішенням у цій справі.
Щодо віку отримувача паспорта суд зазначає таке. Припис частини другої статті 21 Закону № 5492-VI встановлює обов`язок отримати паспорт із чотирнадцятирічного віку. Тлумачення, за якого громадянин цього віку зобов`язаний мати паспорт, але через неприйнятність його електронної форми мусить залишатися без документа до шістнадцяти років, несумісне з установленими законом гарантіями та призначенням паспорта.
Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
У постанові від 09.11.2023 у справі № 380/16510/22 Верховний Суд застосував частину другу статті 21 Закону № 5492-VI як норму вищої юридичної сили щодо віку документування. Скасовано рішення про відмову в позові через недосягнення дитиною шістнадцятирічного віку та зобов`язано орган ДМС оформити і видати паспорт-книжечку. Верховний Суд підтвердив відповідні висновки, раніше викладені у постановах від 18.11.2021 у справі № 420/4049/20, від 21.12.2022 у справі № 420/5353/20 та від 17.05.2023 у справі № 420/12574/21.
Цей висновок застосовний до позивача, який на момент подання заяви досяг чотирнадцятирічного віку. Посилання на шістнадцятирічний вік у Положенні № 2503-XII та Тимчасовому порядку № 456 не є правомірною підставою для відмови у документуванні його паспортом-книжечкою.
Щодо форми заяви та необхідності попереднього судового рішення суд враховує предмет регулювання Тимчасового порядку № 456. Він установлює процедуру оформлення паспорта особі, на користь якої вже ухвалено відповідне судове рішення. Відсутність такого рішення при первинному зверненні не усуває самого права на судовий захист та не дозволяє відмовляти у позові з мотивів, що заявник ще не одержав судового рішення, за яким він і звернувся.
У постанові від 19.11.2025 у справі № 160/24804/24 Верховний Суд погодився з висновком про застосування Положення № 2503-XII, а не Тимчасового порядку № 456, до звернення за відсутності судового рішення про зобов`язання видати паспорт. Суд також урахував втрату чинності наказом МВС України від 13.04.2012 № 320 та оцінив заяви з огляду на їх зміст і відображене волевиявлення. Водночас Верховний Суд наголосив на необхідності дослідження фактично поданих документів і направив справу на новий розгляд. Та справа стосувалася обміну паспорта, тому наведений висновок у цій справі застосовується до питання форми та змісту звернення, а перелік документів для первинного оформлення оцінюється за пунктом 13 Положення № 2503-XII.
Подані позивачем та його матір`ю заяви містять дані заявника, конкретне прохання оформити та видати паспорт-книжечку, підстави обрання цієї форми документа, перелік додатків і підписи. У них також прямо висловлено готовність заповнити необхідні форми та надати додаткові документи. За такого змісту заяв віднесення їх виключно до загальних звернень громадян не відповідає їхній суті.
Стаття 43 Закону України від 17.02.2022 № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» передбачає механізм залишення заяви без руху у разі порушення встановлених законодавством вимог із повідомленням про конкретні недоліки, спосіб і строк їх усунення. Статтею 44 цього Закону передбачено надсилання заяви за належністю, якщо вирішення порушеного питання не належить до компетенції органу, який її отримав. Отже, формальні недоліки звернення чи внутрішній розподіл повноважень не виправдовують припинення розгляду чітко вираженої вимоги про надання адміністративної послуги без застосування належної процедури.
Копії заяв надані обома сторонами; матеріали відповідача містять копії свідоцтва про народження, паспорта матері та грудневого витягу з реєстру територіальної громади. Перелік додатків до заяви підтверджує подання двох фотокарток. Відповідач не заперечує їх отримання та не посилається на невідповідність фотокарток установленим вимогам. Сукупність цих доказів підтверджує подання документів для вирішення питання про оформлення паспорта, а не лише звернення за консультацією.
Водночас суд розмежовує наявність у справі копій документів та фактичне пред`явлення їх оригіналів. Матеріали не дають підстав стверджувати, що оригінал паспорта матері було пред`явлено працівникові ДМС. Проте у листі від 29.12.2025 відповідач не встановив конкретної невідповідності даних про особу, народження чи громадянство дитини, не поставив під сумнів достовірність наданих копій і не запропонував пред`явити певний оригінал для звірення у визначений строк. Загальне відтворення нормативного переліку документів не є індивідуальним повідомленням про недоліки поданого пакета.
Аргумент відзиву про копії паспорта матері та витягу суд оцінює по суті, однак він не доводить правомірності повної відмови у документуванні. Походження, вік і громадянство дитини підтверджуються узгодженими доказами та не спростовані відповідачем. Необхідність звірення оригіналів є процедурною дією, яку міграційний орган повинен забезпечити під час оформлення документа; вона не створює самостійної заборони на отримання паспорта у формі книжечки. Судове рішення не звільняє заявника від особистої участі в оформленні паспорта та пред`явлення оригіналів для перевірки, коли це потрібно за законом.
Стосовно витягу з реєстру територіальної громади суд також ураховує, що сам відповідач надав цей документ із матеріалів звернення. Наявність відомостей про місце проживання дитини не спростована. За частиною дев`ятою статті 26 Закону України від 05.11.2021 № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» витяги в електронній та паперовій формі мають однакову юридичну силу. Це не означає автоматичного прирівнювання будь-якої копії до оригіналу, але виключає оцінку документа лише за носієм без перевірки його змісту та походження.
У постанові від 24.09.2020 у справі № 340/2618/19 Верховний Суд наголосив на необхідності з`ясувати обставини звернення та документи, подані для отримання паспорта. Посилання відповідача на цю постанову не звільняє його від доведення конкретних недоліків документів. У цій справі суд дослідив заяви, додатки й обидві відповіді міграційних органів, а також конкретні заперечення відзиву. Тому висновок про задоволення позову не ґрунтується лише на загальному посиланні на право отримати паспорт-книжечку.
Релігійні мотиви та заперечення проти електронної обробки даних були наведені вже у заявах до ДМС, тобто до виникнення судового спору. Вимоги подавати довідку про належність до певної релігійної організації чи підтверджувати відповідні переконання її офіційною позицією пункт 13 Положення № 2503-XII не містить. Право на свободу світогляду та віросповідання не обмежується членством у зареєстрованій релігійній організації. Отже, відсутність такого підтвердження не є законною підставою відмовити в заявленому способі документування.
Суд ураховує також постанови Верховного Суду від 30.04.2025 у справі № 420/29754/23 та від 17.12.2025 у справі № 420/26173/24, в яких указано на необхідність з`ясування індивідуальних обставин, зокрема змісту первинного звернення, раніше оформлених документів і обробки даних особи. Ці постанови не встановлюють загальної заборони на видачу паспортів-книжечок особам віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років. У цій справі мотиви відмови від електронного документа зафіксовані у первинних заявах. Відповідач не навів доказів раніше оформленого дитині паспорта з безконтактним електронним носієм чи попередньо наданої згоди, яка суперечила б установленим обставинам. Відсутність заповненого поля УНЗР у наданому витягу сама по собі не є вичерпним доказом відсутності запису в Реєстрі, і суд такого висновку лише з цього реквізиту не робить.
Доводи про неналежність відповідача суд відхиляє з таких підстав. Оскаржуваний лист від 29.12.2025 виданий безпосередньо Центрально-південним міжрегіональним управлінням ДМС. Тому саме цей орган відповідає за правомірність висловленої ним відмови.
Крім того, згідно з підпунктом 34 пункту 4 Положення про Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, затвердженого наказом ДМС від 05.09.2023 № 200 у редакції наказу від 16.09.2024 № 239, копію якого надав відповідач, ЦПМУ ДМС здійснює оформлення, обмін і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, пересилає, визнає недійсними, вилучає та знищує такі документи в передбачених законодавством випадках, зокрема паспорти громадянина України.
Відповідно до пункту 7 цього Положення ЦПМУ ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи ЦПМУ ДМС, у тому числі ті, що є територіальними підрозділами ДМС. Пунктом 8 установлено, що територіальні підрозділи ДМС, які є в структурі ЦПМУ, є структурними підрозділами ЦПМУ ДМС.
Отже, міжрегіональне управління має повноваження забезпечити оформлення та видачу паспорта через відповідний територіальний підрозділ. Покладення такого обов`язку на відповідача узгоджується з його компетенцією. При цьому висновок суду не ґрунтується виключно на наявності в управління статусу юридичної особи: визначальними є авторство оскаржуваної відмови та нормативно закріплені владні повноваження. Відсутність у структурного підрозділу статусу юридичної особи сама по собі не виключає його участі в адміністративному процесі, однак не робить управління неналежним відповідачем у цьому спорі.
Те, що рішення оформлено листом та названо роз`ясненням, не змінює його правових наслідків. Заявники просили вчинити конкретні дії з оформлення паспорта; орган повідомив про відсутність передумов для їх вчинення і паспорта не оформив. Тому лист містить відмову в реалізації заявленого права, яка підлягає перевірці адміністративним судом.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України адміністративний суд перевіряє, зокрема, чи прийнято рішення суб`єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо і пропорційно, з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав особи та цілями, на досягнення яких спрямоване рішення.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази за правилами статті 90 КАС України в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд установив, що заявник досяг визначеного законом віку, його особа та громадянство підтверджені, він звернувся із чітко вираженою вимогою про видачу паспорта-книжечки та надав документи, які дозволяють установити передумови такого документування. Відповідач протиставив цьому вимогу попереднього судового рішення, обмеження за віком, формальні зауваження до заяви та посилання на внутрішній розподіл компетенції. Сукупність цих мотивів не доводить правомірності оскаржуваної відмови.
Щодо способу захисту суд виходить із того, що він має забезпечувати поновлення порушеного права з урахуванням установлених обставин, а не лише констатувати протиправність поведінки органу влади.
Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача — суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У спірних правовідносинах вибір між видачею паспорта-книжечки та відмовою в його видачі з мотивів недосягнення шістнадцятирічного віку, неприйнятності електронного документа чи відсутності попереднього судового рішення не становить дискреційного повноваження. Судом перевірено матеріальні передумови документування та зміст поданих заяв і документів. Потреба виконати дії з ідентифікації отримувача, звірення оригіналів, оформлення бланка і вручення паспорта не означає наявності у відповідача свободи повторно вирішувати, чи має заявник право на паспорт у визначеній судом формі.
За цих обставин зобов`язання лише повторно розглянути заяву не забезпечить повного захисту права, оскільки правова перешкода, на якій наполягає відповідач, уже оцінена судом, а конкретної спірної обставини щодо особи або громадянства отримувача відповідач не довів. Належним способом захисту є зобов`язання відповідача оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-XII. Такий спосіб узгоджується також із застосованим Верховним Судом у справі № 380/16510/22.
Вимогу про видачу паспорта без надання згоди на обробку персональних даних суд розуміє у зв`язку зі змістом звернень та предметом спору - як заборону обумовлювати видачу паспорта-книжечки згодою на обробку даних засобами Єдиного державного демографічного реєстру для оформлення електронного документа. Оформлення паперового паспорта об`єктивно потребує використання відомостей про його власника та ведення передбаченого законом обліку. Судове рішення не встановлює заборони на будь-яку обробку даних на законній підставі та не вирішує питання про видалення відомостей з інших реєстрів, оскільки таких позовних вимог не заявлено.
Таким чином, відмова, викладена в листі ЦПМУ ДМС від 29.12.2025 № К-188/6.1/3501-25/3501.3.2/326-25, є протиправною, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Документально підтверджених судових витрат, які підлягали б відшкодуванню на користь позивачки за правилами статті 139 КАС України, у наданих матеріалах немає, тому судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 90, 139, 241– 246, 255, 262, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ
Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Центрально-Південного міжрегіонального управління державної міграційної служби (вул. Олексія Єгорова, 25-а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25015, ЄДРПОУ 37795939) про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Центрально-Південного міжрегіонального управління державної міграційної служби від 29.12.2025 р. у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ у зв`язку з досягненням чотирнадцятирічного віку.
Зобов`язати Центрально-Південне міжрегіональне управління державної міграційної служби оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ в зв`язку з досягненням ним чотирнадцятирічного віку, без надання згоди на обробку персональних даних.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua