Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №340/7045/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7045/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми “Ф” від 05.09.2025 року № 0523850-2406-1104 та від 05.09.2025 року №0523849-2406-1104-UA35020030000022644, що винесені Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області про обов`язок ОСОБА_1 сплатити суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом нараховано позивачу податкові зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, не житлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Вказує, що позивач є власником 15/100 будівлі корівника загальною площею 1611,11 кв.м. та 30/100 будівлі свинарника загальною площею 1571,6 кв.м. Вказує, що 27.01.2023 року позивачем разом зі своїм братом ОСОБА_2 було створено Фермерське господарство "Романенків", до складеного капіталу якого передано належне позивачу майнове право (право користування) вказаним нерухомим майном з метою використання для сільськогосподарських цілей та потреб. Зазначає, що з дати створення ФГ "Романенків" здійснює сільськогосподарську діяльність, є сільськогосподарським товаровиробником та використовує будівлі, права на які було передано до його складеного капіталу. Позивач вважає, що оскільки вказане нерухоме майно використовується для сільськогосподарської діяльності, то не є об`єктом оподаткування згідно з пунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). (а.с.30)

Представником відповідача подано до суду відзив на адміністративний позов (а.с.34-36), у якому позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити та зазначає, що позивач як власник об`єктів нерухомого майна має обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно. Вказує, що за даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 перебувають будівля свинарника площею 1571,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 30/100, та будівля корівника площею 1611,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 15/100. Зазначає, що відповідно до інформаційних даних ДПС ОСОБА_1 є засновником ФГ "Романенків", основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур. Вказує, що згідно з наданим актом приймання-передачі майнового права (права користування) до складеного капіталу ФГ "Романенків" ОСОБА_1 передав вищезазначене нерухоме майно в користування ФГ "Романенків". Відповідач зазначає, що ФГ "Романенків" подано повідомлення за формою 20-ОПП, де відображено, що приміщення за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 використовується в діяльності ФГ "Романенків" з 14.02.2025 року. З цих підстав просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій він повністю не погоджується з доводами відповідача (а.с.67-68)

Ухвалою суду від 05.10.2026 року витребувано у позивача докази використання у сільськогосподарській діяльності нежитлових будівель за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 . (а.с.71-72)

Представником позивача надані додаткові пояснення у справі та на виконання вимог ухвали суду докази. (а.с.75-76,77-106)

Дослідивши докази та письмові пояснення сторін, вкладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини та оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 є власником 30/100 будівлі свинарника загальною площею 1571,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та 15/100 будівлі корівника загальною площею 1611,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.10, 11)

27.01.2023 року позивачем разом із братом ОСОБА_2 було створено Фермерське господарство "Романенків", код ЄДРПОУ 45086025, основним видом діяльності є 01.11 "Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур". (а.с.42-43), частка позивача у складеному капіталі якого становить 50%. (а.с.19-25)

На підставі акту приймання-передачі майнового права (права користування) позивач передав зазначене вище нерухоме майно до складеного капіталу ФГ "Романенків" для використання у господарській діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції. (а.с.12)

Відповідно до експертних висновків про проведення обстеження: будівлі свинарника літ. Аа, по вул. Господарська, буд. 11, будівлі корівника літ. А, молокоблоку літ. А/ по вул. Господарська, буд. 36, функціональне призначення зазначених будівель згідно з правоустановчими документами – будівлі для тваринництва, класифікація об`єкта відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відповідає коду 1271.1 – будівлі для тваринництва. Також експертом зазначено, що після візуального технічного обстеження будівлі використовуються під склад зберігання зернових культур, що відповідає коду 1271.3 – будівлі для зберігання зерна. (а.с.13, 18)

Позивач звертався до податкового органу із заявою у порядку пп.266.7.3 п.266.7 с.266 ПК України щодо перерахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 та 2024 роки. (а.с.16-17)

Листом від 21.03.2025 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік, оскільки повідомлення за формою 20-ОПП, де відображенні приміщення використовуються в діяльності ФГ "Романенків" з 14.02.2025. Також повідомлено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік буде нараховано у відповідності до ст.266 ПК України. (а.с.14-15)

05.09.2025 Головне управління ДПС у Кіровоградській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України прийняло податкові повідомлення-рішення:

- №0523849-2406-1104-UA35020030000022644, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік в розмірі 16737,54 грн. за нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 (а.с.6);

- №0523850-2406-1104, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік в розмірі 8579,11 грн. за нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 (а.с.7).

Не погодившись із цими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач через представника звернувся до суду з даним позовом.

За приписами ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Згідно зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.

За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп.266.1.2. пункту 266.1 статті 266 ПК України визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що власник нежитлової нерухомості, яка за своїми окремими характеристиками і площею підпадає під об`єкт оподаткування, є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп.266.6.1. п.266.1 ст.266 ПК України).

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Спірним питанням, виходячи зі змісту позову та у межах цих правовідносин є встановлення того, чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, чи має позивач пільгу по сплаті податку.

Так, відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

У 2024 році до цієї норми також внесені зміни, згідно з якими не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналізуючи наведені вище нормативні приписи підпункту “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд дійшов висновку, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: 1) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 2) об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та віднесений до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 або до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023; 3) об`єкт нерухомості не здається власником в оренду, лізинг, позичку.

Досліджуючи питання дотримання позивачем вищевказаних умов, судом враховано наступне.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.

Відповідно до ДК 018-2000 до групи Будівлі нежитлові інші (код 127) включено клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271)

У свою чергу клас Будівлі сільськогосподарського призначення (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін.

Наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 “Про затвердження національного класифікатор НК 018:2023 та скасування національного класифікатора ДК 018-2000” (набрав чинності 01.01.2024) затверджено новий класифікатор будівель та споруд.

Фактично в описаній вище судом класифікації будівель сільськогосподарського призначення Класифікатор змін не зазнав.

З наданих суду доказів вбачається, що належні позивачу об`єкти нерухомого майна, на який контролюючим органом нараховано податкове зобов`язання відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відноситься до нежитлових будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та віднесений до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023. Вказана обставина не заперечується відповідачем.

Досліджуючи питання щодо наявності у позивача як фізичної особи статусу сільськогосподарського товаровиробника, судом враховано, що за змістом підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у статті 1 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років” від 18.01.2001 №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. У свою чергу відповідно до норм вказаної статті сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

За змістом статті 1 Закону України “Про сільськогосподарський перепис” від 23.09.2008 №575-VI у редакції до 04.12.2020 виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Разом з тим, згідно зі статтею 1 Закону №575-VI, у редакції з 04.12.2020 виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Аналіз вказаного дає підстави суду дійти висновку, що наведені вище поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 140/2700/149, від 26.11.2020 у справі № 560/168/19, від 04.03.2021 у справі № 500/2782/18, від 21.05.2024 у справі №600/5153/23.

Більш того, на користь висновку про те, що положення пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є застосовними в тому числі й для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання.

Судом встановлено, що Фермерське господарство “Романенків” діє на підставі статуту та набуло статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Пунктом 1.4.1 Статуту ФГ “Романенків” визначено, що засновниками (членами) фермерського господарства є Романенко Олександр Васильович та ОСОБА_1 (а.с.19-25).

Фермерське господарство “Романенків” відповідно до інформаційних даних ДПС займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11) як основним видом діяльності.

Також, судом встановлено, що будівля свинарника, розташована за адресою: Кіровоградська область, Голованівський район, с. Плоско-Забузьке, вул. Господарська, буд. 11, та будівля корівника, розташована за адресою: Кіровоградська область, Голованівський район, с. Плоско-Забузьке, вул. Господарська, буд. 36, на час винесення спірних податкових повідомлень-рішень належали позивачу на праві власності та передані ним у користування Фермерському господарству “Романенків”.

Фермерське господарство, в розумінні частини першої статті 1 Закону України “Про фермерське господарство” від 19.06.2003 №973-IV, є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Пунктом “б” ч.1 ст.14 Закону України “Про фермерське господарство” визначено, що фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право самостійно господарювати на землі.

Так, фермерське господарство, це така специфічна організаційно-правова форма ведення підприємницької діяльності у сфері сільськогосподарського виробництва, при якому юридична особа може вести свою діяльність за рахунок земель та майна засновника господарства. Тому, фізична особа власник чи користувач земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а також власник об`єктів нерухомості, може займатися сільськогосподарським товаровиробництвом через утворене фермерське господарство.

У даній справі відповідачем не заперечується той факт, що ФГ “Романенків” здійснює господарську діяльність з сільськогосподарського товарного виробництва. Судом також встановлено, що основним видом діяльності ФГ “Романенків” є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11), що свідчить на користь того, що воно є сільськогосподарським товаровиробником, про що також суду надано відповідні докази (а.с.77-106).

Отже, відповідачем не спростовано твердження позивача, що він здійснює господарську діяльність у сфері сільськогосподарського товарного виробництва через створене у тому числі й ним ФГ “Романенків”.

Враховуючи викладене, нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі, позивач використовує для здійснення сільськогосподарської діяльності через ФГ “Романенків”, до складеного капіталу якого ним передано майнове право (право користування) на зазначене нерухоме майно, тому таке майно не може вважатися об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У рішенні Конституційного Суду України № 12-р(II)/2024 від 18.12.2024 у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 51 Цивільного кодексу України (щодо конституційних гарантій прав фізичних осіб-підприємців) Конституційний Суд України вказав, що дотримання конституційних гарантій вільного розвитку підприємництва є значущим не лише для ефективного розвитку ринкової економіки, самозайнятості осіб і наповнення Державного бюджету України, а й для зміцнення таких основоположних цінностей конституційного порядку України, як демократія та правовладдя (верховенство права). Відносини держави і підприємництва мають втілювати європейську ідентичність Українського народу, незворотність європейського та євроатлантичного курсу України (абзац п`ятий преамбули Конституції України).

Конституційний Суд України зазначив, що свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, законодавець визначив як одну із загальних засад цивільного законодавства (пункт 4 статті 3 Кодексу). Забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, є загальними принципами господарювання в Україні (абзаци другий, третій статті 6 Господарського кодексу України). Отже, свобода особи, втілена у праві на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, гарантованому кожному частиною першою статті 42 Основного Закону України, сприяє реалізації низки інших конституційних прав, зокрема права власності (стаття 41 Конституції України).

Конституційний Суд України звернув увагу на те, що основою юридичного статусу фізичної особи є гарантовані Конституцією України людські права і свободи. У випадку реалізації фізичною особою конституційного права на підприємницьку діяльність її юридичний статус додатково набуває правомочностей, які випливають зі статусу підприємця. Водночас юридичний статус підприємця не обмежує фізичну особу щодо обсягу її людських прав і свобод, гарантованих Конституцією України.

Саме на ці підходи Конституційного Суду України звернув увагу Верховний Суд у своїй подальшій практиці, а саме у постанові від 04.02.2025 у справі №140/33208/23 та підкреслив, що у разі підтвердження засновником Фермерського господарства призначення належного йому на праві власності нерухомого майна для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та визначення сільськогосподарської діяльності, яка здійснюється цим Фермерським господарством, такий засновник не позбавлений можливості бути звільненим від сплати податку на нерухоме майно на підставі підпункту “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Наведене також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 09.05.2023 у справі № 380/10802/22, від 26.06.2025 у справі № 400/1245/23, від 16.10.2025 у справі №600/7751/23-а, в яких спірним було питання передачі позивачем належного йому на праві власності майна у користування фермерському господарству, власником та засновником якого був саме позивач.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що передбачена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

На переконання суду, розповсюдження норми абзацу “ж” п.266.2.2. ст.266 ПК України, на осіб, які обрали формою ведення сільського товарного виробництва саме через створення фермерського господарства, повністю відповідає меті законодавця про надання підтримки невеликим сільгоспвиробникам.

У спірному випадку позивач має право на пільгу в оподаткуванні податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, оскільки за наведених вище обставин належні йому нежитлові будівлі не є об`єктом оподаткування у розумінні приписів підпункту “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Здійснюючи нарахування податку, Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області не доведено, що будівлі, які належали у 2024 році позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення, а позивач - не є сільськогосподарським товаровиробником, що свідчить про не дотримання відповідачем як суб`єктом владних повноважень частини другої статті 2 КАС України при прийнятті рішень.

Виходячи з вищевикладеного, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.243 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати на оплату судового збору у сумі 1937,92 грн (а.с.28) підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №0523849-2406-1104-UA35020030000022644 від 05.09.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №0523850-2406-1104 від 05.09.2025 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору в сумі 1937,92 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 43995486).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА