Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №620/1761/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року м.Київ № 620/1761/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського окружного адміністративного суду та Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду та Державної судової адміністрації України та просить суд:

визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати судді Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.01.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року в розмірі 2 102,00 грн;

стягнути з Чернігівського окружного адміністративного суду на користь судді ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду у розмірі 351 740,31 грн, з них:

суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в сумі 99 908,11 грн, у томі числі різницю допомоги на оздоровлення за 2021рік;

суддівську винагороду за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 в сумі 223 023,87 грн, у томі числі різницю допомоги на оздоровлення за 2022 рік;

суддівську винагороду за січень 2023 року в сумі 28 809,00 грн, з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

допустити до негайного виконання рішення суду в межах стягнення суддівської винагороди за один місяць.

На підставі ст. 28, 29 КАС України Чернігівський окружний адміністративний суд направив матеріали справи № 620/1761/23 до Шостого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності.

Згідно з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023, адміністративна справа за позовом судді Чернігівського окружного адміністративного суду Бородавкіної Світлани Володимирівни до Чернігівського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій та стягнення направлена для розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

За наслідками автоматизованого розподілу справи між суддями передана на розгляд судді Головенко О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду було залучено у якості другого відповідача Державну судовому адміністрацію.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що за період з 01.01.2021 по 31.01.2023 суддівська винагорода та допомога на оздоровлення за 2021 та 2022 рік їй нарахована та виплачена відповідачем, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року, в розмірі 2102,00 грн. На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, що й зумовило її звернення до суду.

Відповідачі не скористались своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Позивач з 01.07.2009 працює на посаді судді Чернігівського окружного адміністративного суду, що підтверджується довідкою зазначеного суду наявною у матеріалах справи.

Відповідно до наявних у матеріалах справи розрахункових листів за спірний період, а також довідок про доходи та утримання за основним місцем роботи позивача, суддівська винагорода обчислена з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 по 31.01.2023, у розмірі 2102,00 грн.

Обчислення суддівської винагороди позивачу за спірний період проведено відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет” на відповідний календарний рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривень.

Як встановлено судом, позивач звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою щодо перерахунку суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.01.2023 та допомоги на оздоровлення за 2021 та 2022 роки у відповідності до вимог ст. 135 Закону України від 02.06.2026 № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402), зокрема виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році - у розмірі 2 270,00 грн, у 2022 році – 2 481,00 грн та у 2023 році – 2 684,00 грн.

У відповідь на вказане звернення позивача Чернігівський окружний адміністративний суд повідомив позивачу про відсутність правових підстав для задоволення заяви про перерахунок й виплату суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.01.2023 та допомоги на оздоровлення за 2021 та 2022 роки у відповідності з вимогам ст. 135 Закону № 1402.

Позивач, вважаючи, що суддівська винагорода у спірному періоді підлягає нарахуванню, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2021- 2270,00 грн, на 1 січня 2022 – 2481,00 грн, на 1 січня 2023 року - 2684,00 грн, звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Суд зауважує, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом - Законом № 1402 гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

У преамбулі Закону № 1402 зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 1402 встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 1402 зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону № 1402.

Приписами ч. 1 ст. 135 Закону № 1402 унормовано, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 135 Закону № 1402 передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

З 30.09.2016 набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 № 1401 “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)” (далі - Закон № 1401). Законом № 1401, серед іншого, ст. 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що “розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій”. З цією конституційною нормою співвідносяться норми ч. 1 ст. 135 Закону № 1402, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у ст. 135 Закону № 1402, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні ч. 2 ст. 130 Конституції України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 135 Закону № 1402 визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 135 Закону № 1402 до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України від 15.07.1999 № 966-XIV “Про прожитковий мінімум” (далі – Закон № 966), відповідно до ст. 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зі змісту означеної норми Закону № 966 вбачається, що у ній закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Приписами ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” від 15.12.2020 № 1082-ІХ установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

При цьому, ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” від 02.12.2021 № 1928-IX установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Водночас ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 03.11.2022 № 2710-ІХ установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

працездатних осіб - 2684 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Суд зауважує, що зміни до Закону № 1402 у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966 щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас Законами України № 1082, № 1928, № 2710 фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст. 135 Закону № 1402.

Однак, означені Закони № 1082, № 1928, № 2710 не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Згідно з позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом № 1402 закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402 (постанови від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а та від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22).

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2270,00 грн), 01.01.2022 (2481,00 грн), 01.01.2023 (2684,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402 не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, станом на 01.01.2023 - 2684,00 грн), на підставі абзацу 5 ст. 7 Закону № 1082, № 1928, № 2710 була неправомірною.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22, від 27.04.2023 у справі №240/3795/22.

Суд підкреслює, що виплата суддівської винагороди регулюється ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону № 1402, та норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Чернігівським окружним адміністративним судом нараховано та виплачено позивачу за спірний період суддівську винагороду, виходячи з розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн. Даний факт визнається учасниками процесу.

Водночас, як встановлено судом, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2270,00 грн), 01.01.2022 (2481,00 грн), 01.01.2023 (2684,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402 не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі ст. 7 Закону № 1082, Закону № 1928 та Закону № 2170 була неправомірною.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що Чернігівський окружний адміністративний суд, нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застосуванням на підставі ст. 7 Закону № 1082, Закону № 1928 та Закону № 2170 розрахункової величини, яка Законом № 1402 не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), діяв з порушенням вимог ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону № 1402, що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді.

Як наслідок, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про визнання протиправними дій Чернігівського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати позивачу за періоди з 01.01.2021 по 31.01.2023 суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року у розмірі 2102 грн.

З огляду на встановлені судом обставини, суд зазначає, що з метою обрання ефективного способу захисту порушених прав позивача суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Чернігівського окружного адміністративного суду нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.01.2023, обчисливши їх розмір виходячи у 2021 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., у 2022 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., у 2023 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн. з урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Надаючи оцінку позовній вимозі щодо стягнення з Чернігівського окружного адміністративного суду на користь позивача недоплачену суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 у сумі 99 908,11 грн; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 у сумі 223 023,87 грн, за період за січень 2023 року у сумі 28 809,00 грн, у тому числі різницю допомоги для оздоровлення за 2021 рік за 2022 рік, з утриманням, передбачених законом податків і обов`язкових платежів, суд зазначає, що не наділений повноваженнями перебирати на себе функцію здійснення розрахунку та нарахування коштів замість органу, на який покладено такі повноваження. Зазначене є підставою для відмови у задоволенні зазначених позовних вимог.

Як наслідок, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про визнання протиправними дій Чернігівського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з січня 2021 року по січень 2023 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.

Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Крім того, з метою обрання ефективного способу захисту порушених прав позивача суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати Чернігівський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.01.2023, обчисливши їх розмір виходячи у 2021 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, у 2022 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн, у 2023 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн з урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд допустити негайне виконання рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць. Із зазначеного слідує, що негайно виконуються рішення суду саме про стягнення заробітної чи іншого грошового утримання, що є вимогою майнового характеру. Однак зобов`язання вчинити певні дії, в тому числі перерахувати та виплатити суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення, є вимогою немайнового характеру та, відповідно, не є тотожною за своїм змістом вимозі про стягнення конкретної суми, оскільки присудженню заробітної плати мають передувати дій відповідача щодо її перерахунку та визначення нового розміру, а тому підстави для допуску до негайного виконання рішення суду відсутні.

Частиною 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати судді Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.01.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року в розмірі 2 102,00 грн.

Зобов`язати Чернігівський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.01.2023, обчисливши їх розмір виходячи у 2021 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, у 2022 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн, у 2023 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн з урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.