Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №320/48032/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року № 320/48032/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕНЯР-АГРО» до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМЕНЯР-АГРО» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:

- зобов`язати Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) зняти накладений на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕНЯР-АГРО» (код ЄДРПОУ 19418966) згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АК № 724214 від 16.03.2010 року, що внесена районним відділом ДВС Білоцерківського МРУЮ, реєстраційний номер обтяження 9784609.

Позов обґрунтовано тим що, державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з повним фактичним виконанням, проте, арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження відповідно до постанови АК № 724214 від 16.03.2010 року скасований не був.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року прийнято до провадження адміністративну справу № 320/48032/23 та призначено розгляд справи провести без повідомлення учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) з урахуванням приписів статті 287 КАС України.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.

Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відзив на адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕНЯР-АГРО» у строк встановлений судом не подав. Також Білоцерківським відділом державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не надано витребувану ухвалою суду від 31.01.2024 року копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК №724214 від 16.03.2010 року.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив:

На примусовому виконанні у Білоцерківському відділі державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало зведене виконавче провадження, до якого входило 17 виконавчих проваджень про стягнення з ТОВ «КАМЕНЯР-АГРО» на користь Головного управління ПФУ у Київській області.

Державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із повним фактичним виконанням.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що на нерухоме майно за адресою: 09136, Київська область, Білоцерківський район, с. Скребиші, вул. Комсомольська, 3, яке на праві власності належить ТОВ «КАМЕНЯР-АГРО», накладено арешт, відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АК № 724214 від 16.03.2010, обтяжувач: Районний ВДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції.

Листом Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 06.10.2023 року № 111633 ТОВ «КАМЕНЯР-АГРО» запропоновано надати до відділу копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АК № 724214 від 16.03.2010 року, на підставі якої зареєстровано обтяження 9784609 від 29.04.2010 на майно позивача.

У подальшому, позивачем направлено відповідачу лист з проханням про зняття арешту з майна ТОВ «КАМЕНЯР-АГРО», який накладений згідно постанови АК № 724214 від 16.03.2010 року, реєстраційний номер 9784609.

Листом Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24.10.2023 року № 125107, повідомлено позивача про те, що згідно п. 9.9 наказу Міністерства юстиції України № 2392/5 від 08.12.2009 року «Про порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби» - строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить три роки, по рішеннях в адміністративних справах один рік. Під час перевірки бази даних АСВП, не можливо встановити під час якого примусового виконання ВП внесено обтяження з реєстраційним номером 9784609 від 29.04.2010 року. Зазначено, що відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.

Вважаючи протиправною бездіяльність щодо не зняття арешту з майна, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону № 606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями статті 57 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна

Відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Статтею 50 вказаного Закону також було передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред`явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Також, за наведених вимог Закону України «Про виконавче провадження», як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Виконавче провадження в рамках якого на майно позивача накладено арешт, завершено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та передано до архіву, в подальшому знищено за закінченням терміну зберігання.

У той же час, арешт майна позивача після завершення виконавчого провадження знятий не був. Не вчиняв відповідач означені дії й після звернення позивача.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при його завершенні є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Висновки суду у цій справі відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не наддасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов`язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з`ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов`язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень-відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.

Тому суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача.

За викладених обставин, позовні вимоги є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕНЯР-АГРО» до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Зобов`язати Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт накладений на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕНЯР-АГРО» (код ЄДРПОУ 19418966) згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК № 724214 від 16.03.2010 року, що внесена районним відділом ДВС Білоцерківського МРУЮ, реєстраційний номер обтяження 9784609.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34846037; місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, буд. 94) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕНЯР-АГРО» (код ЄДРПОУ 19418966; місцезнаходження: 09136, Київська область, Білоцерківський район, село Скребиші, вул. Комсомольська, буд. 3) судовий збір у розмірі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 28 жовтня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.