Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №320/21521/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року м. Київ № 320/21521/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Зернопродукт"

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся Зернопродукт" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України в м. Києві № 00071690702 від 28.01.2026;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України в м. Києві № 00071670702 від 28.01.2026;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України в м. Києві № 00071710702 від 28.01.2026;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28.01.2026 № 00071750702 у частині застосування штрафних санкцій у сумі 167 094,50 грн.

Позов обґрунтовано тим, що контролюючий орган збільшив дохід товариства на суму дисконту заборгованості за нарахованими процентами за кредитним договором від 26.11.2018 № 26/11/18-01К. Позивач зазначає, що строки виконання зобов`язань визначені договором і додатковими угодами та не перевищують дванадцяти місяців від відповідної дати балансу. Заперечує застосовані відповідачем строк дисконтування, ставку та порядок визначення грошових потоків. Щодо операцій з ТОВ «КЛОВ» позивач зазначає, що вартість технічного обслуговування, ремонту та експлуатації елеватора включена до щомісячних розрахунків орендних платежів. Витрати на охорону об`єкта з листопада 2021 року враховувалися у складі компенсаційних витрат. Витрати на охорону за квітень–жовтень 2021 року в сумі 1 087 833,32 грн до вартості оренди не включалися. Позивач пов`язує ці витрати з охороною території, на якій здійснюється його господарська діяльність, та заперечує наявність підстав для додаткового визнання доходу і нарахування податкових зобов`язань за пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. Позивач також заперечує виключення витрат за консультаційними послугами нерезидента ОСОБА_1 та юридичними і консультаційними послугами ФОП ОСОБА_2 й ФОП ОСОБА_3 . Посилається на договори, акти, переліки робіт до актів і письмові пояснення. Зазначає, що послуги нерезидента стосувалися технічного обслуговування елеватора, а послуги підприємців - правового супроводу діяльності товариства. Заперечує висновки відповідача про відсутність господарських операцій з мотивів ненадання окремих письмових звітів та відсутності збільшення доходу за результатами консультацій. У частині ПДВ позивач посилається на відображення отриманих від нерезидента послуг у податковому обліку, складення та реєстрацію податкових накладних. Водночас визнає ненарахування податкових зобов`язань за окремими операціями у вересні-грудні 2022 року та січні 2023 року на загальну суму 248 667,00 грн. Застосування штрафних санкцій у розмірі 25 відсотків заперечує з підстав недоведеності умислу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 відкрито провадження в адміністративній справі №320/21521/26, вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що на рахунку 684 обліковувалася заборгованість за нарахованими і несплаченими процентами за кредитним договором, яка підлягала дисконтуванню. Посилається на положення національних стандартів бухгалтерського обліку щодо зобов`язань, фінансових інструментів, фінансових інвестицій та зменшення корисності активів. Щодо відносин з ТОВ «КЛОВ» відповідач зазначає, що технічне обслуговування, ремонт, експлуатація та охорона елеватора становлять окремі послуги. Їх вартість, за позицією відповідача, не включена до орендної плати та не пред`явлена орендарю до оплати. Із цими обставинами контролюючий орган пов`язує заниження доходу товариства та нарахування податкових зобов`язань відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. Відповідач підтверджує подання під час перевірки актів за послугами ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_3 , проте вважає їх зміст недостатнім для підтвердження господарських операцій. Посилається на відсутність звітів, деталізації консультацій, відомостей про використання рекомендацій та їх вплив на отримання доходу. Окремо зазначає про складення актів нерезидента після завершення місяців, за які відображено витрати, і наявність двох актів щодо послуг у жовтні 2022 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся Зернопродукт" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

У відповіді на відзив та письмових поясненнях, позивач підтримав позов. Навів зміст розрахунків орендної плати, пояснення щодо строків кредитування, змісту консультаційних і юридичних послуг. Зазначив про надання контролюючому органу листа від 08.12.2025 № 081225/1 з документами щодо послуг нерезидента. У додаткових поясненнях від 30.06.2026 відповідач підтримав висновки перевірки щодо консультаційних та юридичних послуг.

Протокольною ухвалою від 24.09.2026 суд на місці ухвалив закрити підготовче судове засідання та призначити справу по суті заявлених позовних вимог.

В ході судового розгляду представником позивача було заявлено клопотання про здійснення судового розгляду в порядку письмового провадження. Представник відповідача залишив вирішення вказаного клопотання на розсуд суду.

Враховуючи викладене, протокольною ухвалою суд на місці ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 23.09.2025 № 6411-п проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Полісся Зернопродукт» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, а також законодавства про єдиний внесок за період з 01.04.2021 по 30.06.2025.

За результатами перевірки складено акт від 15.12.2025 № 107800/Ж5/26-15-07-02-03-01/41305241.

Товариство подало заперечення від 05.01.2026 № 01/01-26.

За результатами їх розгляду, відповідач надав відповідь від 21.01.2026 № 2588/Ж12/26-15-07-02-03-07 та виклав висновки акта перевірки у новій редакції.

28.01.2026 Головне управління ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення № 00071690702, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 3 854 383,00 грн та штрафні санкції у сумі 963 596,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 28.01.2026 № 00071670702 зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за перше півріччя 2025 року на 65 837 603,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 28.01.2026 № 00071710702 визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 6771689,00 грн та штрафні санкції у сумі 1692 922,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 28.01.2026 № 00071750702 застосовано штрафні санкції за відсутність реєстрації податкових накладних у сумі 291 428,00 грн.

Згідно з поданим відповідачем розрахунком основний платіж за ППР № 00071710702 у сумі 6771689,00 грн складається із заниження податкових зобов`язань на 5748197,00 грн та завищення податкового кредиту на 1 023 492,00 грн. До занижених податкових зобов`язань включено 5499530,00 грн за операціями, пов`язаними з охороною, технічним обслуговуванням, ремонтом та експлуатацією об`єкта оренди, і 248 667,00 грн за операціями з отримання послуг нерезидента.

Рішенням ДПС України від 15.04.2026 № 9666/6/99-00-06-01-01-06 зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Рішенням ДПС України від 17.04.2026 № 9899/6/99-00-06-02-03-06 скасовано вимогу про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафу з єдиного внеску.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями в оспорюваному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Пунктами 44.1 та 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено ведення обліку показників оподаткування на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших визначених законом документів. Для обчислення об`єкта оподаткування податком на прибуток використовуються дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат і фінансового результату до оподаткування.

За підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток, визначений шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, обчисленого за правилами національних положень бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на передбачені Кодексом різниці.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарську операцію визначено як дію або подію, що викликає зміни у структурі активів, зобов`язань та власному капіталі підприємства. Первинний документ містить відомості про господарську операцію. За статтею 4 цього Закону доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів.

Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. До їх обов`язкових реквізитів належать назва документа, дата складення, назва підприємства, зміст та обсяг господарської операції, одиниця її виміру, відомості про відповідальних осіб і дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Господарські операції відображаються в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони здійснені.

Щодо визначення доходу від дисконтування, суд зазначає на таке.

26.11.2018 між ТОВ «Полісся Зернопродукт» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінексперт» укладено договір про надання фінансового кредиту № 26/11/18-01К. Відповідач здійснив коригування щодо нарахованих і несплачених процентів, облікованих на рахунку 684. У відзиві залишок цієї заборгованості станом на 30.06.2025 визначено в сумі 138 586 146,03 грн.

У відповіді на відзив наведено первісний строк користування кредитом до 26.11.2019 та зміни цього строку додатковими угодами.

Угодою № 4 від 26.11.2019 строк продовжено до 26.11.2020, угодою № 28 від 01.04.2024 - до 28.06.2024, угодою № 32 від 28.06.2024 - до 20.12.2024, угодою № 35 від 20.12.2024 - до 20.12.2025.

За пунктом 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, поточними є зобов`язання, які погашаються протягом операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців від дати балансу.

До довгострокових належать зобов`язання, які не є поточними.

Пункт 9 цього стандарту передбачає відображення довгострокових зобов`язань за теперішньою вартістю, а пункт 11 - відображення поточних зобов`язань за сумою погашення.

У постанові від 23.03.2023 у справі № 420/25524/21 Верховний Суд виходить із визначення строковості зобов`язання на відповідну дату балансу за умовами договору та залишком строку до погашення.

Фактична тривалість відносин за договором не змінює передбаченого договором строку виконання зобов`язання на цю дату.

Предметом спірного коригування є заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, облікована на рахунку 684.

Для визначення поточного або довгострокового характеру необхідно встановити строк виконання саме зобов`язання зі сплати процентів на відповідну дату балансу.

Строк користування кредитом та строк сплати нарахованих процентів не можуть ототожнюватися без урахування умов договору.

У розрахунку контролюючого органу не визначено договірних строків сплати сум процентів, щодо яких проведено дисконтування, та не наведено їх співвідношення з відповідними датами балансу. Застосовану кількість періодів дисконтування не пов`язано з конкретними умовами кредитного договору та додаткових угод про виконання зобов`язання зі сплати процентів.

Саме обліковування несплаченої заборгованості протягом кількох звітних періодів не встановлює погодженого сторонами строку її погашення.

Подальше продовження строку користування кредитом також не підтверджує, що на попередню дату балансу строк погашення відповідної процентної заборгованості перевищував дванадцять місяців.

Відповідач визначив дисконт у сумі 78266163,16 грн, амортизацію дисконту у сумі 27861 051,52 грн та різницю між ними у сумі 50405111,64 грн.

У додатковому розрахунку різницю між дисконтом та його амортизацією зазначено в округленому розмірі 50405112,00 грн.

В описі цього показника наведено дату 30.06.2024, тоді як у графі “Період” зазначено перше півріччя 2025 року.

Пояснення співвідношення зазначеної дати та періоду відображення коригування цей розрахунок не містить.

У наведеній відповідачем формулі ставкою дисконтування визначено середню річну облікову ставку рефінансування НБУ. Зв`язку застосованої кількості періодів зі строками сплати процентів за кредитним договором відповідач не розкрив.

НП(С)БО 13 «Фінансові інструменти» регулює облік фінансових активів і фінансових зобов`язань. Наведені відповідачем положення цього стандарту щодо оцінки фінансових активів та положення НП(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» не встановлюють строку погашення заборгованості позивача за процентами. Застосування цих положень не усуває розмежування поточних і довгострокових зобов`язань, установленого НП(С)БО 11.

Отже, відповідачем не підтверджено вихідних даних, необхідних для визначення теперішньої вартості спірної заборгованості: договірних строків сплати процентів, тривалості періодів дисконтування та їх відповідності датам балансу.

Наведені недоліки стосуються визначення суми коригування, а не лише оформлення розрахунку.

Визначення доходу від дисконтування потребує встановлення строків погашення тих зобов`язань, щодо яких здійснено розрахунок.

Дата укладення кредитного договору та тривалість обліку несплачених процентів не визначають залишку строку до їх погашення на відповідну дату балансу, а тому застосування до всієї суми заборгованості періоду дисконтування без його співвіднесення з договірними строками сплати процентів не підтверджує розміру визначеного контролюючим органом доходу.

Посилання на загальні положення стандартів бухгалтерського обліку не усуває необхідності встановлення цих вихідних даних.

За таких обставин суд відхиляє висновок контролюючого органу про збільшення фінансового результату на 50405111,64 грн.

Правомірність коригування в зазначеному розмірі відповідачем не доведено.

Щодо збільшення доходу на вартість технічного обслуговування, ремонту та охорони суд звертає увагу на таке.

Між ТОВ «Полісся Зернопродукт» та ТОВ «КЛОВ» укладено договори оренди від 01.04.2019 № ПЗ010419/5, від 01.03.2022 № ПЗ010322/47 та від 28.01.2025 № ПЗ280125/1.

Предметом оренди є зерновий елеватор із загальною площею будівель 1 519,1 кв. м та потужністю одночасного зберігання 70 тис. тонн зерна на території Станишівської сільської ради Житомирської області, комплекс будівель і споруд № 21.

Умовами договорів передбачено щомісячне визначення орендної плати залежно від фактичних виробничих витрат.

На орендодавця покладено обов`язки з технічного обслуговування, ремонту та забезпечення експлуатації об`єкта оренди.

Відповідач також підтверджує надання під час перевірки актів на загальну суму 535819 164,60 грн.

Вартість орендних платежів складається з орендної плати та компенсаційних витрат.

До орендної плати включено заробітну плату з нарахуваннями, амортизацію майнового комплексу та прибуток.

До компенсаційних витрат включено природний газ, електроенергію, технічне обслуговування, ремонт та експлуатацію об`єкта.

У пункті 4.3 досліджених розрахунків орендної плати окремо зазначено витрати на технічне обслуговування, ремонт та експлуатацію об`єкта.

Контролюючий орган збільшив дохід на 18621769,00 грн витрат на технічне обслуговування, ремонт та експлуатацію і на 9202341,00 грн витрат на охорону, загалом на 27 824 110,00 грн.

Підставою коригування визначено невиставлення цих сум орендарю окремо від орендної плати. Позивач заперечив цей висновок та навів у відповіді на відзив суму 19 904 174,84 грн витрат, включених до розрахунків компенсації за технічне обслуговування, ремонт і експлуатацію.

За статтями 627, 632 та 762 Цивільного кодексу України умови договору та розмір плати за користування майном визначаються сторонами з урахуванням вимог закону.

Відповідно до пункту 5 НП(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу, за умови достовірної оцінки доходу.

За умовами договорів технічне обслуговування та ремонт об`єкта забезпечує орендодавець.

Окремого зобов`язання орендаря сплатити 27824110,00 грн понад визначену сторонами вартість послуг ці умови не встановлюють.

Обов`язок орендодавця утримувати переданий в оренду об`єкт не є підставою для визнання доходу в розмірі кожної понесеної ним витрати.

Погоджений сторонами порядок розрахунку орендних платежів передбачає врахування витрат на технічне обслуговування, ремонт та експлуатацію об`єкта у складі компенсаційних витрат.

Зазначення цих витрат у пункті 4.3 розрахунків визначає їх участь у формуванні загальної вартості послуг за договорами оренди.

Відсутність окремого рахунка на оплату кожного виду витрат не свідчить про їх невключення до цієї вартості.

Для встановлення заниження доходу необхідно зіставити належну до сплати за договором суму з доходом, відображеним у бухгалтерському обліку.

Натомість спірне коригування визначено шляхом додавання до доходу витрат на утримання об`єкта без установлення окремого, не відображеного в обліку права вимоги до орендаря.

Такий розрахунок не підтверджує виникнення додаткового доходу в сумі 27824110,00 грн.

Доводи відповідача про невключення технічного обслуговування, ремонту та експлуатації до розрахунку вартості послуг не узгоджуються зі змістом пункту 4.3 відтворених позивачем розрахунків.

Відповідач не визначив суму за конкретним актом, яка підлягала сплаті орендарем за договором, але не була відображена позивачем у доході.

Збільшення доходу здійснено на суму витрат, відображених у собівартості.

Послуги охорони надавалися за договором від 21.06.2018 № 029678, укладеним з Управлінням поліції охорони в Тернопільській області. За змістом договору охоронялася територія у с. Піски Житомирського району.

Позивач визнав невключення до орендної плати витрат за квітень-жовтень 2021 року в сумі 1 087 833,32 грн.

Це визнання стосується способу відшкодування витрат, а не виникнення доходу, не відображеного в бухгалтерському обліку.

Норми НП(С)БО 15 не передбачають визнання доходу лише внаслідок невідшкодування контрагентом витрат підприємства.

Відповідач пов`язує збільшення доходу з понесенням витрат на охорону та їх невиставленням орендарю, не визначивши окремого активу або зменшення зобов`язання, які є підставою для визнання доходу.

За таких обставин коригування доходу на 27824110,00 грн не відповідає пункту 5 НП(С)БО 15 та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.

Щодо витрат за консультаційними та юридичними послугами, суд зазначає таке.

Між товариством та ОСОБА_4 , зареєстрованим за законодавством Ізраїлю, укладено договір про надання консультаційних послуг.

Згідно з договором, виконавець проводить аналіз та надає рекомендації щодо технічного обслуговування зерносховища.

Судом встановлено, що на підтвердження отримання консультаційних послуг контролюючому органу разом із листом від 08.12.2025 № 081225/1 надано договір, акти та додатки до них із переліками робіт. Послуги охоплюють аналіз технічного стану обладнання, роботи елеватора та надання рекомендацій щодо його технічного обслуговування. Консультації проведено дистанційно із застосуванням відеоконференційного зв`язку. Надані рекомендації розглянуто товариством та прийнято до виконання.

Суд відхиляє доводи відповідача про визнання товариством невикористання отриманих рекомендацій. Зміст листа від 08.12.2025 № 081225/1 такого визнання не містить. Отримання консультацій та виконання рекомендованих технічних заходів є окремими діями. Проведення ремонту або заміни обладнання після отримання рекомендацій не спростовує факту надання консультаційних послуг.

За статтею 901 Цивільного кодексу України виконавець надає замовнику послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Предметом спірного договору є аналіз і рекомендації щодо технічного обслуговування.

Проведення ремонту або заміни обладнання не визначене сторонами як зміст цих консультаційних послуг.

Виконання зобов`язання за цим договором полягає у проведенні аналізу та наданні рекомендацій щодо технічного обслуговування зерносховища.

Здійснення товариством подальших ремонтних робіт, придбання обладнання або зміна порядку його експлуатації не становлять дій, які за цим договором має виконати консультант, а тому факт надання консультацій установлюється за документами щодо проведеного аналізу та наданих рекомендацій, а не за датою реалізації товариством відповідних технічних заходів.

Зв`язок послуг із господарською діяльністю визначається їх спрямованістю на технічне обслуговування елеватора, який використовується для надання майна в оренду.

Отримання окремого доходу безпосередньо від кожної консультації не є передбаченою пунктом 7 НП(С)БО 16 умовою визнання витрат, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду.

Відповідно до пунктів 6 та 7 НП(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, витрати визнаються за умов зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу, та достовірної оцінки.

Витрати визнаються одночасно з доходом, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат періоду їх здійснення.

Ці положення не встановлюють обов`язкового збільшення обсягу продажів унаслідок кожної отриманої консультації.

Відповідач пов`язує невизнання витрат із відсутністю у документах мети, економічної доцільності послуг, окремих звітів та показників зростання продажів.

Стаття 9 Закону № 996-XIV не визначає таких показників як обов`язкові реквізити первинного документа.

Водночас відповідність документа вимогам щодо обов`язкових реквізитів не звільняє суд від перевірки фактичного здійснення господарської операції.

Зміст отриманих послуг та їх зв`язок із діяльністю товариства суд установлює за сукупністю договору, актів і додатків із переліками виконаних робіт.

Відповідач зазначає, що договором не встановлено переліку окремих документів, які виконавець зобов`язаний складати за результатами послуг.

Відсутність документа під назвою «звіт» за наведених умов не підтверджує відсутності самої операції.

Посилання на складення актів після завершення місяців надання послуг суд не бере до уваги як підставу для виключення всієї суми витрат за договором.

Зокрема, відповідач зазначає акт від 17.02.2025 щодо послуг за грудень 2024 року.

Частина п`ята статті 9 Закону № 996-XIV пов`язує період відображення операції з її здійсненням.

Дата складення акта та зазначений у ньому період послуг є різними реквізитами.

Сама відмінність між датою складення акта та періодом надання послуг не підтверджує відсутності господарської операції. Відповідачем не доведено, що зазначену операцію відображено в неналежному звітному періоді та що це призвело до завищення витрат у визначеному ним розмірі.

Актами від 24.10.2022 та 10.11.2022 оформлено послуги за жовтень та початок листопада 2022 року. Наявність двох актів із зазначенням послуг за суміжні періоди сама по собі не підтверджує повторного включення вартості однієї господарської операції до витрат.

Відповідачем не визначено конкретної послуги, її вартості та облікових записів, які підтверджують подвійне відображення витрат.

Консультаційні послуги за договором із ОСОБА_4 стосуються технічного обслуговування елеватора, який використовується позивачем у діяльності з надання майна в оренду.

Їх зміст визначено договором, актами та переліками робіт.

Відсутність окремих звітів, складення актів після завершення відповідного місяця та відсутність безпосереднього збільшення обсягу продажів не спростовують надання цих послуг та їх зв`язку з господарською діяльністю позивача.

За встановлених обставин суд відхиляє висновок контролюючого органу про завищення витрат на 6 361 619,00 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір від 16.09.2022 № юр 09/22-5 про надання юридичних і консультаційних послуг, а між позивачем та ФОП ОСОБА_3 - договір від 01.02.2024 № 01/0224/2.

Пунктом 4.4 зазначених договорів передбачено щомісячне оформлення наданих послуг актами приймання-передачі, підписаними сторонами.

Надання послуг оформлено актами приймання-передачі.

Послуги ФОП ОСОБА_2 охоплюють період із 16.09.2022 по 31.07.2023.

Зміст актів охоплює консультації щодо зовнішньоекономічних договорів, договірних ризиків, змін законодавства, оподаткування, земельних відносин та управління підприємством.

Зазначені послуги стосуються правового супроводу господарської діяльності товариства.

У межах виконання договору ФОП ОСОБА_2 підготовлено пояснення щодо зупинення реєстрації податкових накладних на суми 16 472 206,00 грн, 14484203,83 грн, 13097 200,94 грн та 9096 258,17 грн, а ФОП ОСОБА_3 - щодо податкових накладних на суму 2 857 269,02 грн.

Надані послуги також охоплюють підготовку договорів, додаткових угод, листів і відповідей на запити.

Підготовка пояснень щодо зупинення реєстрації податкових накладних, договірних документів і відповідей на запити стосується виконання товариством податкових та договірних обов`язків у межах поточної господарської діяльності.

Для отримання таких послуг не вимагається зміна виду діяльності, розширення кола контрагентів або укладення нових зовнішньоекономічних договорів.

Надання консультації щодо певної юридичної дії та подальше вчинення цієї дії мають різний зміст.

Зокрема, відсутність державної реєстрації зміни місцезнаходження не спростовує надання консультації з цього питання.

Відтак, незмінність відомостей про товариство або умов його діяльності не підтверджує відсутності послуг, зміст яких установлено за договорами, актами та документами щодо їх виконання.

У постанові від 28.06.2023 у справі № 160/17647/21 Верховний Суд зазначає, що законодавством не встановлено конкретного ступеня деталізації опису господарської операції у первинному документі. Водночас наявні документи мають давати змогу встановити фактичне надання послуг, їх зміст та господарську спрямованість. Тому оцінці підлягає сукупність документів, що підтверджують виконання договору, а не лише наявність документа певної назви.

У спірних правовідносинах предмет юридичних і консультаційних послуг визначено договорами, а їх надання оформлено щомісячними актами приймання-передачі. Зазначені документи суд оцінює разом із відомостями про конкретні питання правового супроводу діяльності товариства та підготовлені на виконання договорів документи.

Відсутність окремого письмового звіту не є самостійною підставою для виключення витрат, якщо зміст та обсяг виконаних послуг установлено за сукупністю досліджених доказів.

Відповідач виключив витрати у сумі 2660000,00 грн за всіма операціями з обома підприємцями, обґрунтувавши це зазначеними обставинами.

Ці обставини не встановлюють відсутності відповідних господарських операцій та не є підставою для виключення всієї суми витрат.

За додатковим розрахунком до зазначеної суми включено витрати за послугами ФОП ОСОБА_2 за 2022 рік у розмірі 490000,00 грн та за 2023 рік у розмірі 980000,00 грн, а також за послугами ФОП ОСОБА_3 за 2024 рік у розмірі 770 000,00 грн та за перше півріччя 2025 року в розмірі 420 000,00 грн.

Посилання відповідача на пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України суд відхиляє в частині ототожнення ненадання документів із незгодою щодо їх змісту.

Відповідач підтверджує надання договорів і актів, однак виклав зауваження до їх деталізації.

Положення пункту 44.6 не встановлюють презумпції відсутності поданого документа через незгоду контролюючого органу зі способом опису послуги.

За результатами дослідження доказів суд відхиляє висновки контролюючого органу щодо коригування фінансового результату за епізодами дисконтування заборгованості, утримання та охорони об`єкта оренди, отримання консультаційних і юридичних послуг.

Зазначені коригування стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 28.01.2026 № 00071690702 та № 00071670702.

Податковим повідомленням-рішенням № 00071690702, крім основного платежу з податку на прибуток у сумі 3 854 383,00 грн, застосовано штрафні санкції в сумі 963 596,00 грн за ставкою 25 відсотків.

Оскільки судом встановлено протиправність донарахування основного платежу, відсутня також підстава для застосування штрафних санкцій, обчислених із його суми.

За таких обставин окрема оцінка доводів щодо недоведеності умислу для застосування пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України не впливає на вирішення вимоги про скасування цього податкового повідомлення-рішення, оскільки судом відхилено самі підстави донарахування податку.

Відхилення зазначених коригувань також виключає підстави для зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за перше півріччя 2025 року.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 00071690702 підлягає скасуванню в повному обсязі.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.01.2026 № 00071710702 суд зазначає таке.

Правові підстави визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, формування податкового кредиту та обчислення податку до сплати встановлено розділом V Податкового кодексу України.

За підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України оподаткуванню ПДВ підлягають операції з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 цього Кодексу розташоване на митній території України.

Підпункт «в» пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України визначає місце постачання консультаційних послуг за місцем реєстрації їх отримувача як суб`єкта господарювання, а за відсутності такого місця - за місцем його постійного чи переважного проживання. Отже, оподаткування таких послуг залежить від установленого законом місця їх постачання, а не лише від місцезнаходження виконавця або способу проведення консультацій.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України показники податкового обліку мають ґрунтуватися на первинних документах, облікових регістрах, фінансовій звітності та інших документах, ведення яких передбачено законодавством. Формування показників податкової звітності за відсутності належного документального підтвердження не допускається.

Статтями 1 та 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено документальне оформлення господарських операцій. Первинні документи повинні давати змогу встановити зміст та обсяг операції, дату її оформлення, підприємство, від імені якого складено документ, та осіб, відповідальних за її здійснення й оформлення.

Неістотні недоліки оформлення не виключають можливості врахування документа, якщо збережено можливість ідентифікувати учасника операції та встановити її зміст, обсяг й інші необхідні відомості. Водночас формальна наявність документа не замінює встановлення фактичного здійснення відображеної в ньому операції.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пов`язує господарську діяльність із виробництвом, реалізацією товарів, виконанням робіт або наданням послуг та спрямованістю такої діяльності на отримання доходу. Тому господарське призначення придбаних послуг визначається з урахуванням їх змісту та використання у діяльності платника.

За пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит обчислюється з урахуванням договірної вартості придбаних товарів і послуг та відповідних сум ПДВ. Його формування не залежить від того, чи розпочато використання придбаного в оподатковуваних операціях саме в цьому звітному періоді та чи здійснював платник такі операції протягом зазначеного періоду.

Отже, відсутність безпосереднього збільшення доходу в місяці отримання послуг сама по собі не виключає права на податковий кредит. Для його підтвердження мають бути встановлені придбання послуг та виконання передбачених Кодексом умов їх податкового обліку.

Підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України передбачено нарахування податкових зобов`язань у разі призначення або початку використання придбаних із ПДВ товарів, послуг чи необоротних активів поза межами господарської діяльності платника, з урахуванням установлених Кодексом винятків. У такому разі платник складає зведену податкову накладну до закінчення відповідного звітного періоду та забезпечує її реєстрацію в ЄРПН у визначений законом строк.

Пункт 189.1 статті 189 цього Кодексу встановлює, що для товарів і послуг базою такого нарахування є вартість їх придбання, а для необоротних активів - залишкова вартість на початок відповідного періоду, за відсутності їх обліку - звичайна ціна.

З наведеного регулювання випливає, що застосування підпункту «г» пункту 198.5 потребує встановлення негосподарського призначення або використання придбаного.

Невиставлення орендарю окремого рахунку на відшкодування витрат не визначене цією нормою як самостійна підстава для нарахування ПДВ.

Особливості оподаткування послуг нерезидента визначено статтями 180 та 208 Податкового кодексу України.

За пунктом 180.2 статті 180 обов`язок нарахувати і сплатити ПДВ за послугами нерезидента, не зареєстрованого платником цього податку, покладається на отримувача, якщо місце постачання розташоване в Україні, крім спеціально передбачених Кодексом випадків.

Пункти 208.2 та 208.3 статті 208 зобов`язують отримувача - платника ПДВ нарахувати податок за відповідною ставкою, оформити податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та відобразити податкові зобов`язання у декларації за належний звітний період.

За пунктом 190.2 статті 190 Податкового кодексу України база оподаткування послуг нерезидента визначається за їх договірною вартістю з урахуванням передбачених цією нормою складових. Вартість в іноземній валюті перераховується у гривні за курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов`язань.

Пункт 187.8 статті 187 Податкового кодексу України пов`язує виникнення податкових зобов`язань за такими послугами з першою подією: оплатою шляхом списання коштів із рахунку або оформленням документа про постачання послуг.

Для податкового кредиту пункт 198.2 статті 198 встановлює спеціальне правило: відповідною датою є дата складення отримувачем податкової накладної за умови її реєстрації в ЄРПН.

За пунктом 201.12 статті 201 документальним підтвердженням права на такий кредит є складена отримувачем і зареєстрована накладна, зобов`язання за якою відображено у відповідній декларації.

Таким чином, закон допускає відображення податкових зобов`язань і податкового кредиту за послугами нерезидента в одному звітному періоді за дотримання зазначених умов. Зокрема, своєчасно зареєстрована накладна дає підставу для включення ПДВ до кредиту за період її складення.

Водночас пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України обмежує включення до податкового кредиту сум, не підтверджених зареєстрованими податковими накладними або іншими документами, які Кодекс визнає достатньою підставою для такого включення.

Порядок визначення результату податкового обліку за звітний період установлено статтею 200 Податкового кодексу України.

За пунктами 200.1 та 200.2 сума до сплати визначається шляхом віднімання податкового кредиту від податкових зобов`язань відповідного періоду.

Позитивний результат підлягає сплаті до бюджету.

Пункт 200.4 статті 200 передбачає використання від`ємного значення в установленій ним послідовності та за визначених умов, зокрема його перенесення до податкового кредиту наступного періоду відповідно до підпункту «в».

Із цих положень випливає необхідність розмежовувати суму невідображених податкових зобов`язань за окремими операціями та суму заниження податку до сплати.

Вплив коригування на розрахунки з бюджетом визначається з урахуванням показників відповідних декларацій, уточнюючих розрахунків і перенесення від`ємного значення між звітними періодами.

Підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачає визначення контролюючим органом податкових зобов`язань та інших установлених цією нормою показників, якщо перевіркою виявлено їх неправильне декларування.

Стаття 58 цього Кодексу встановлює вимоги до оформлення податкового повідомлення-рішення. Зокрема, рішення за результатами документальної перевірки повинно містити обґрунтування встановлених порушень і визначених сум, посилання на відповідні обставини, докази та норми законодавства.

Отже, перевірці підлягає як правова підстава донарахування, так і його розрахунок.

Контролюючий орган визначив грошове зобов`язання за спірним податковим повідомленням-рішенням унаслідок нарахування компенсуючих податкових зобов`язань за операціями з утримання елеватора, виключення податкового кредиту за консультаційними послугами нерезидента та встановлення невідображених податкових зобов`язань за окремими операціями з отримання таких послуг.

Судом установлено, що послуги з технічного обслуговування, ремонту та охорони забезпечують утримання елеватора, який позивач використовує у діяльності з надання майна в оренду. Невідшкодування орендарем окремих витрат не підтверджує використання придбаних послуг поза межами господарської діяльності позивача. Відповідач не довів обставин, з якими підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України пов`язує виникнення обов`язку нарахувати компенсуючі податкові зобов`язання.

Надання консультаційних послуг нерезидентом підтверджено договором, актами та додатками з переліками виконаних робіт. Послуги стосуються технічного обслуговування елеватора та пов`язані з господарською діяльністю товариства. Відсутність окремого письмового звіту або безпосереднього збільшення доходу після отримання консультацій не спростовує встановлених обставин їх надання.

За операціями з отримання послуг нерезидента позивачем відображено податкові зобов`язання та податковий кредит у сумі 986 922,00 грн. Податкову накладну від 14.02.2023 № 2 на суму ПДВ 36 568,60 грн зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.02.2023

Отже, визначені контролюючим органом підстави нарахування компенсуючих податкових зобов`язань та виключення податкового кредиту за зазначеними операціями не підтверджуються дослідженими доказами. Включення цих коригувань до основного платежу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є протиправним.

Водночас позивач визнає невідображення податкових зобов`язань за окремими операціями з отримання послуг нерезидента у вересні-грудні 2022 року та січні 2023 року на загальну суму 248 667,00 грн і відсутність реєстрації відповідних податкових накладних.

Ці обставини стосуються окремої складової донарахування та не спростовуються висновками суду щодо інших операцій.

Перевіряючи правильність визначення грошового зобов`язання, суд розмежовує наявність податкового обов`язку та обґрунтованість суми, зазначеної у податковому повідомленні-рішенні.

У постанові від 06.02.2018 у справі № 826/15139/16 Верховний Суд підтримав скасування податкового повідомлення-рішення із земельного податку через неправильний розрахунок, незважаючи на встановлений обов`язок платника сплачувати цей податок. Зазначений висновок підтверджує необхідність перевірки правильності визначеної контролюючим органом суми, а не лише наявності податкового обов`язку.

Застосувавши штраф за ставкою 25 відсотків відповідно до пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, контролюючий орган кваліфікував установлене порушення як умисне.

За абзацом другим пункту 109.1 статті 109 цього Кодексу така кваліфікація потребує доведення обставин, які свідчать про цілеспрямоване створення платником умов для невиконання або неналежного виконання вимог податкового законодавства.

Матеріали перевірки не містять конкретних обставин та доказів, які підтверджують умисний характер установленого порушення. Висновок відповідача про наявність умислу ґрунтується на загальних формулюваннях і самому факті заниження податкових зобов`язань.

Встановлення заниження податкових зобов`язань не замінює доказування умисного характеру діяння. Визнання позивачем невідображення окремих операцій у податковому обліку також не є визнанням умислу.

За таких обставин відповідач не довів наявності передбачених пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України підстав для застосування штрафу за ставкою 25 відсотків.

Окремо неправомірним є нарахування штрафних санкцій на суми основного платежу, підстави визначення яких судом відхилено.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.01.2026 № 00071750702 суд встановив, що предметом оскарження є штрафні санкції в сумі 167 094,50 грн.

Штрафні санкції в сумі 124 333,50 грн позивач не оскаржує.

Застосування відповідальності за відсутність реєстрації податкових накладних передбачає наявність установленого законом обов`язку скласти та зареєструвати відповідні накладні.

Суд відхиляє висновок контролюючого органу про виникнення компенсуючих податкових зобов`язань за операціями з утримання об`єкта оренди.

Відповідно, відсутній обов`язок складання та реєстрації зведених податкових накладних за цими операціями, з невиконанням якого пов`язано застосування оскарженої частини штрафу.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 28.01.2026 № 00071750702 у частині застосування штрафних санкцій у сумі 167 094,50 грн підлягає скасуванню.

Правомірність штрафу в сумі 124 333,50 грн суд не вирішує, оскільки ця частина рішення не є предметом позову.

Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого Кодекс адміністративного судочинства України покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для його прийняття, вказують на неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для визнання його протиправним і скасування та задоволення позовних вимог повністю.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 33 280, 00 грн.

Відтак, враховуючи розмір заявлених позовних вимог та обсяг їх задоволення судом за результатами розгляду справи по суті, суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати зі сплати судового збору в сумі 33 280,00 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28.01.2026 № 00071690702.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28.01.2026 № 00071670702.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28.01.2026 № 00071710702.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28.01.2026 № 00071750702 у частині застосування штрафних санкцій у сумі 167 094,50 грн.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся Зернопродукт» (код ЄДРПОУ 41305241; місцезнаходження: 01601, Україна, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, 34 В) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) витрати зі сплати судового збору в сумі 33 280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.